Рішення № 127683754, 19.05.2025, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/5760/24 2/335/132/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2025 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Воробйова А.В., за участю секретаря судового засідання Колесник Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кравченко О.В. до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кравченко О.В. звернулася до суду з позовом до Територіальної громади в особі Запорізької міської ради про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, в обґрунтування якого вказує наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , невістка (дружина брата) позивачки. Факт відкриття спадщини підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Запорізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 05.01.2024, актовий запис №44.

Після її смерті відкрилася спадщина, що складається, у тому числі з квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Морозовою В.М., приватним нотаріусом ЗМНО, 01.12.2021 року за №2272. Право власності на квартиру зареєстроване за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.12.2021, номери записів про право власності 287785535, 287786137.

Заповіт ОСОБА_2 не залишила, спадкоємці за законом після її смерті відсутні.

Чоловік ОСОБА_2 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (до відкриття спадщини), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Олексанрівським районним у м. Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 26.05.2021, актовий запис №515.

Син ОСОБА_2 , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (до відкриття спадщини), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим повторно Олександрівським районним у м. Запоріжжі відділом держаної реєстрації актів цивільного стану Піденно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції *и. Дніпро) 26.05.2021, актовий запис №4048 від 03.07.2011.

Спадкоємцем за законом ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , невістка спадкодавця, яка проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю більш ніж п`ять років до часу відкриття спадщини.

ОСОБА_1 прийняла спадщину шляхом подання відповідної заяви до приватного нотаріуса ЗМНО Вовк І.І., у результаті чого була заведена спадкова справа №71/2024.

З січня 2018 року ОСОБА_1 проживала разом зі своїм братом, ОСОБА_3 і його дружиною, ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 . Вони мали спільний побут і бюджет, взаємні права та обов`язки, спільно брали участь у витратах на утримання житла. Наведене підтверджується актом про фактичне проживання та довідкою, виданими ОСББ «Соборний 170в» від 29.04.2024 року.

Позивач здійснювала догляд і надавала допомогу подружжю ОСОБА_5 , оскільки стан їх здоров`я стрімко погіршувався. Зокрема, згідно з листом КНП «ТМО «ОЦЕМД та МК» ЗОР від 16.05.2024 №806/01-16 саме позивач 30.12.2023 року з власного номера телефону викликала екстрену медичну допомогу до ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 організовувала і здійснювала поховання ОСОБА_2 , що підтверджується розрахунком вартості ритуальних послуг, складеним ФОП ОСОБА_6 від 05.01.2024 та свідоцтвом про поховання, виданим КНП «Спеціалізована ритуальна служба «Пам`ять» від 05.01.2024 року.

На підставі викладеного позивач просить встановити факт, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім`єю з січня 2018 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою судді від 28.05.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кравченко О.В. до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини та відкрито провадження у справі Розгляд справи проводити в порядку загального провадження. Розпочато у справі підготовче засідання та призначено підготовче засідання.

24.06.2024 року представником відповідача надано відзив на позов у якому просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити з підстав не надання позивачем належних та допустимих доказів спільного проживання та створення сімейних стосунків з ОСОБА_2 , а саме спільного побуту(відсутні будь які світлини, чеки про здійснення побутових покупок) і бюджет, взаємні права та обов`язки, спільного утримання житла (відсутні чеки та квитанції по оплаті/придбанні витрат по комунальним послугам тощо).

12.07.2024 року представником позивача надано відповідь відзив у якому зазначає, що вимога ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини є законною, обґрунтованою, а тому позов підлягає задоволенню.

30.07.2024 року представником відповідача надано письмові пояснення по справі у яких зазначає наступне.

Для з`ясування всіх обставин справи Департаментом правового забезпечення Запорізької міської ради направлені запити до відповідних департаментів та управлінь Запорізької міської ради. Департаментом отримано відповідь з департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради від 25.06.2024 року, якою повідомлено, що ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . В період з 01.01.2019 року по 04.01.2024 року ОСОБА_2 не знаходилась на обліку в управлінні соціальної підтримки населення Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради та ніхто з фізичних осіб не отримував субсідію на оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 .

В період з 01.01.2019 по 30.11.2023 ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні та одержувала субсидію на оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_4 . Субсидія була нарахована на дві особи: ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_7 .

Крім того, відповідно до Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затверджений Постановою КМУ №632 від 22.07.2020 року, при нарахуванні субсидії - обчислюється середньомісячний сукупний дохід домогосподарства. Домогосподарством є особи, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують свої кошти та витрачають їх. Ці особи можуть перебувати в родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати в будь-яких з цих стосунків або бути і в тих, і в інших стосунках. Домогосподарство може складатися з однієї особи.

Враховуючи інформацію з управління ОСОБА_1 проживала з 01.01.2019 по 30.01.2023 року зі своїм чоловіком за адресою АДРЕСА_4 , у двох, тому обов`язковий п`ятирічний термін встановлений спадкоємцю 4 черги статтею 1264 ЦК України є не доведеним.

В якості доказу та повного спростування твердження позивача про фактичне проживання за адресою АДРЕСА_1 , підтверджується актом обстеження від 14.06.2024 року затверджений в.о. директора департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради. Керуючись п.3.1.4 Положення про департамент правового забезпечення Запорізької міської ради, затвердженого рішенням міської ради 30.09.2020 року №33 та п.2.2 Порядку взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств та установ Запорізької міської ради з питань визнання спадщини відумерлою, затвердженого розпорядженням міського голови від 06.04.2023 року №86р, проведено обстеження за адресою АДРЕСА_2 , відносно квартири АДРЕСА_1 . В результаті обстеження зі слів мешканців квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_8 , та мешканки квартири АДРЕСА_7 ОСОБА_9 , встановлено, що ОСОБА_2 мешкала у квартирі АДРЕСА_1 одна, була одинокою особою, доглядала за собою самостійно. Осіб які б проживали з нею ніколи не бачили. Багато разів бачили її знесиленою та дезорієнтованою, здавалось, що вона не може знайти шлях до дому.

Ухвалою суду від 11.10.2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду. Викликано в судове засідання свідків та витребувано у приватного нотаріуса ЗМНО Вовк І.І. належним чином завірену копію спадкової справи №71/2024, заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні представник позивача та позивач позов підтримали та наполягали на його задоволенні з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов та письмових поясненнях.

Заслухавши доводи сторін, допитавши свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які кожний окремо, підтвердили факт проживання за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали однією сім`єю з січня 2018 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , невістка (дружина брата) позивачки. Факт відкриття спадщини підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Запорізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 05.01.2024, актовий запис №44.

Після її смерті відкрилася спадщина, що складається, у тому числі з квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Морозовою В.М., приватним нотаріусом ЗМНО, 01.12.2021 року за №2272. Право власності на квартиру зареєстроване за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.12.2021, номери записів про право власності 287785535, 287786137.

Заповіт ОСОБА_2 не залишила, спадкоємці за законом після її смерті відсутні.

Чоловік ОСОБА_2 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (до відкриття спадщини), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Олександрівським районним у м. Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 26.05.2021, актовий запис №515.

Син ОСОБА_2 , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (до відкриття спадщини), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим повторно Олександрівським районним у м. Запоріжжі відділом держаної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Дніпро) 26.05.2021, актовий запис №4048 від 03.07.2011.

ОСОБА_1 подано відповідну заяву до приватного нотаріуса ЗМНО Вовк І.І., у результаті чого була заведена спадкова справа №71/2024 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ..

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що знає сім`ю ОСОБА_5 . ОСОБА_1 мешкала з ОСОБА_2 з січня 2018 року до смерті останньої.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила що вона сусідка ОСОБА_2 .. З ОСОБА_1 знайома, бачила її часто. Остання з 2018 року мешкала з ОСОБА_2 постійно, платила за комунальні послуги, купувала продукти, меблі, займалася похованням ОСОБА_2 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що знайома з ОСОБА_2 давно. ОСОБА_1 мешкала з ОСОБА_2 з 2018 року до її смерті постійно, платила за комунальні послуги, купувала продукти, купувала меблі. Бувала у квартирі ОСОБА_2 , бачила речі ОСОБА_1 .. Також займалася похованням ОСОБА_2 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що є сусідом ОСОБА_2 , стосунків з нею не підтримував. ОСОБА_16 мешкала з ОСОБА_2 з 2018 року до смерті останньої.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що з ОСОБА_2 був знайомий приблизно 12 років. ОСОБА_1 бачив постійно, остання приблизно 7 років мешкала з ОСОБА_2 постійно, також займалася похованням останньої.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що сім`ю ОСОБА_5 знає тривалий час. ОСОБА_1 мешкала з ОСОБА_2 з 2018 або 2019 року до смерті останньої. Мешкала постійно, сплачувала комунальні послуги, доглядала за ОСОБА_2 , надавала медичну допомогу, купувала меблі, займалася похованням.

Від допиту свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8 представник позивача відмовилась в судовому засіданні 28.04.2025 року і ця відмова прийнята судом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 4, частини першої статті 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (частина перша статті 1220 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Згідно із статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України). Для набуття права на спадкування за законом на підставі зазначеної статті необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з частинами другою, четвертою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (пункт 21 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»).

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду: від 30 вересня 2019 року в справі №554/14633/15-ц (провадження №61-9952св18) та від 21 березня 2019 року в справі №461/4689/15-ц (провадження № 61-43735св18).

Отже слід зазначити, що до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу. Таке право можуть мати й інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

З метою застосування статті 1264 ЦК України встановлення факту проживання однією сім`єю передбачає доведення перед судом факту спільного проживання осіб, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне проживання таких осіб в житлі за однією адресою (адресами), збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування один про одного/надання взаємної допомоги тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19 (провадження № 61-2851св22), від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20 (провадження № 61-13801св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частина перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов`язків), крім випадків, передбачених ЦПК України.

Отже, у процесуальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 694/646/20 (провадження №61-5208св21) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім`єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання однією сім`єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Основним у питанні встановлення факту спільного проживання однією сім`єю слід виділити те, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. При цьому, обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

У даному випадку суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, достовірними та достатніми доказами її спільного проживання із спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім`єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини, оскільки не доведено наявності між цими особами дійсно відносин, які носили характер сімейних, що вони були пов`язані спільним веденням господарства та мали взаємні прав і обов`язки.

Верховний Суд у постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19 (провадження № 61-3071св21) виклав правовий висновок, де зазначив, що лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Стосовно поданих стороною позивача копій фотографій слід зазначити, що вони не містять дати їх виготовлення, хто саме зображений на фото, за яких обставин та коли саме. Наявність таких фото жодним чином не вказує на наявність факту спільного проживання однією сім`єю позивача та ОСОБА_2 не менше 5 років до часу відкриття спадщини.

Щодо показів свідків, суд зазначає, що вони носять у цілому загальний характер і не містять посилань на конкретні факти та обставини, які б давали суду можливість дійти висновку про наявність підстав, які входять до предмету доказування у подібних правовідносинах.

Крім того, слід ураховувати що внутрішнє сприйняття та розуміння свідком поняття родини і законодавче закріплене визначення сім`ї при необхідності встановлення факту сімейних відносин об`єктивно різняться, адже свідки стверджують про проживання в одному помешканні та загалом посилаються на наявність ведення спільного господарства, однак у чому полягає така спільність, які взаємні права та обов`язки мали позивачка та ОСОБА_2 не вказують.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на придбання майна для спільного користування, проведення спільно ремонту квартири, спільну участь у витратах на її утримання, спільне харчування, придбання продуктів для спільного столу тощо. У чому конкретно полягали взаємні права та обов`язки позивачки і ОСОБА_2 стороною позивача не вказано і матеріалами справи не підтверджено.

Оскільки позивачем не надано належних, обґрунтованих та достатніх доказів на підтвердження того, що вона із ОСОБА_2 були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, що підтверджують сукупність обставин, необхідних для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, інших доказів, які б вказували на наявність у них сталих відносин притаманних членам сім`ї, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо встановлення відповідного юридичного факту.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, розподіл судових витрат, у відповідності до статті 141 ЦПК України, не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 84,141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кравченко О.В. до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини - відмовити.

Повні відомості про сторін згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4

Відповідач - Запорізька міська рада, ЄДРПОУ 04053915, адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 19.05.2025 року.

Суддя А.В. Воробйов