Рішення № 127682738, 27.05.2025, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/891/25

2/301/579/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2025 р. м. Іршава

Іршавський районний

Закарпатської області

в складі:

головуючого - судді Золотар М.М.

при секретарі - Симканич О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Іршава справу за позовом ОСОБА_1 до Іршавської міської ради про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

03 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася в Іршавський районний суд з позовом до Іршавської міської ради про визнання права власності.

Посилається на те, що є власником квартири АДРЕСА_1 , що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав, від 08.03.2024 року, індексний номер витягу 369025974, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2893772421120 та договором купівлі-продажу квартири від 20.08.1992 року, укладеним нею з виконавчим комітетом Іршавської районної ради народних депутатів та зареєстрованого Берегівським міжрайонним малим виробничим підприємством технічної інвентаризації 04.09.1992 року в реєстровій книзі №8 за реєстровим №1165.

Таким чином, зазначена квартира належить позивачу на праві приватної власності і знаходиться у одноповерховому трьохквартирному будинку АДРЕСА_2 , які були поділені в натурі на два окремих будинковолодіння, поєднаних спільною стіною, які мали окремі входи, були встановлені окремі лічильники на енергоресурси.

З технічного паспорту на вищенаведений об`єкт нерухомого майна вбачається, що за адресою: АДРЕСА_3 квартира є окремим житловим будинковолодінням, позначеним на схематичному плані розташування будівель та споруд літ. А.

Квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 були об`єднані в одну і виведені в окреме будинковолодіння як будинок садибного типу.

На даний час квартира позивачки фактично залишилася як самостійна квартира в одноквартирному житловому будинку, хоч за документами рахується як квартира АДРЕСА_1 .

Позивач зверталася до Іршавської міської ради щодо приватизації земельної ділянки для обслуговування належної квартири, однак відповідач відмовив, посилаючись на те, що у ст. 120 Земельного кодексу України встановлені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам із зазначенням вичерпного переліку цільового призначення земельних ділянок, які можуть бути приватизовані і відсутності серед цього переліку такого цільового призначення земельної ділянки - для обслуговування квартири.

З наміром змінити статус майна на окреме будинковолодіння зверталася до виконавчого комітету Іршавської міської ради, де їй було роз`яснено, що орган місцевого самоврядування не наділений повноваженнями на зміну статусу об`єкта нерухомого майна, а підставою для такої перереєстрації може бути рішення суду.

Необхідність виділення належної ОСОБА_1 квартири в окремий об`єкт нерухомого майна також зумовлена тим, що будинок на цей час знятий з обслуговування міського комунального підприємства, фактично утримання покладено на самих власників і відповідно співвласники будинку мають кожний окремо утримувати свою частину будинку.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, а подала заяву ( а. с. 33), якою позов підтримала, просила його задовольнити, а справу розглянути в її відсутності.

Представник відповідача Іршавської міської ради судове засідання не з`явився, а подав заяву ( а. с. 35) про розгляд справи в його відсутності.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні належними доказами встановлено, що позивачка є власником квартири АДРЕСА_1 , що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав, від 08.03.2024 року, індексний номер витягу 369025974, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2893772421120 та договором купівлі-продажу квартири від 20.08.1992 року, укладеним нею з виконавчим комітетом Іршавської районної ради народних депутатів та зареєстрованого Берегівським міжрайонним малим виробничим підприємством технічної інвентаризації 04.09.1992 року в реєстровій книзі №8 за реєстровим №1165 ( а. с. 15-17).

Квартира знаходиться у одноповерховому трьохквартирному будинку АДРЕСА_2 , які були поділені в натурі на два окремих будинковолодіння, поєднаних спільною стіною, мали окремі входи, були встановлені окремі лічильники на енергоресурси.

З технічного паспорту на вищенаведений об`єкт нерухомого майна ( а. с. 21-25) вбачається, що за адресою: АДРЕСА_3 квартира є окремим житловим будинковолодінням, позначеним на схематичному плані розташування будівель та споруд літ. А. Квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 були об`єднані в одну і виведені в окреме будинковолодіння як будинок садибного типу. На даний час квартира позивачки фактично залишилася як самостійна квартира в одноквартирному житловому будинку, хоч за документами рахується як квартира АДРЕСА_1 .

Необхідність виділення належної ОСОБА_1 квартири в окремий об`єкт нерухомого майна також зумовлена тим, що будинок на цей час знятий з обслуговування міського комунального підприємства, фактично утримання покладено на самих власників і відповідно співвласники будинку мають кожний окремо утримувати свою частину будинку.

Згідно ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 183 ЦК України передбачено, що подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 6 ст. б ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону, а держава не втручається у здійснення власником права власності.

Статтею 380 ЦК України встановлено, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За таких обставин, суд, оцінивши всі докази у сукупності вважає, що позов слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 81, 89, 263-265, 268, 272, 273, 280, 281-285 ЦПК України, ст. ст. 182, 183, 319, 328, 380 ЦК України, суд, -

Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 окремим житловим будинковолодінням (житловий будинок садибного типу).

Визнати право власності на окреме житлове будинковолодіння (житловий будинок садибного типу), що позначений на плані літ. А, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Головуючий: М. М. Золотар