Ухвала суду № 127675500, 26.05.2025, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

26 травня 2025 р. Справа № 902/1314/24

Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Полотнянко Б.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

за участю :

арбітражний керуючий Будз О.М.

від Боржника : Сікорський Я.О.

від ТОВ "Еко Фін" : Арсемікова І.В. (в режимі відеоконференцзв`язку)

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1314/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 24.02.2025 року відкрито провадження у справі № 902/1314/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Будза О.М.. Призначено попереднє засідання у справі № 902/1314/24 на 03.06.2025 року.

При цьому, 26.02.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

26.03.2025 року до суду від ТОВ "Еко Фін" надійшла заява (сформована в системі "Електронний суд") б/н від 26.03.2025 року (вх. № 01-36/356/25) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 6 925,00 грн у справі № 902/1314/24.

Ухвалою суду від 31.03.2025 року вказану вище кредиторську заяву призначено до розгляду на 26.05.2025 року об 11:00 год..

Також, ухвалою суду від 23.05.2025 року ухвалено забезпечити участь представника ТОВ "Еко Фін", адвоката Арсемікової І.В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/1314/24, яке призначено на 26.05.2025 року об 11:00 год. та всіх наступних судових засіданнях, в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

На визначену дату - 26.05.2025 р. в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції, з`явилися представники Боржника, ТОВ "Еко Фін" та арбітражний керуючий Будз О.М..

Разом з цим, судом встановлено, що 21.04.2025 року до суду від арбітражного керуючого Будза О.М. надійшло повідомлення № 02-10/20 від 21.04.2025 року про результати розгляду грошових вимог ТОВ "Еко Фін" у справі № 902/1314/24.

В ході розгляду справи, представник ТОВ "Еко Фін" просила суд визнати заявлені грошові вимоги.

Керуючий реструктуризацією надав пояснення по суті поданого повідомлення про результати розгляду грошових вимог ТОВ "Еко Фін".

Представник Боржника підтримав процесуальну позицію арбітражного керуючого та зазначив, що витрати на правничу допомогу не визнаються, у зв`язку із відсутністю документів, що їх підтверджують.

Суд, розглянувши подану кредиторську заяву, заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

За змістом кредиторської заяви ТОВ "Еко Фін" б/н від 26.03.2025 року, 31.08.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко Фін" та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 90995807 (далі - договір).

Відповідно п. 2.1. договору, Товариство приймає на себе зобов`язання надати, а Позичальник має право отримати та зобов`язаний повернути Кредит та сплатити плату за користування Кредитом, у вигляді нарахованих на Суму кредиту процентів за фактичний строк користування Кредитом у порядку, встановленому цим Договором.

Згідно п. 2.2. договору, кредит надається в загальному розмірі (Сума кредиту): 2500 (дві тисячі п`ятсот гривень, 00 копійок).

Відповідно п. 2.3. договору, строк користування кредитними коштами складає 730 (днів), який починається з 31.08.2024 та закінчується 30.08.2026 (включно) та складається з дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду.

Відповідно п. 2.4. договору, дисконтний (пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 13.09.2024 (рекомендована дата платежу).

Згідно п. 2.5. договору, поточний період складає 716 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 30.08.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Відповідно п. 2.6. договору, проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі - 3,65 % відсотків річних (Денна процентна ставка - 0,01 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду. При застосуванні Програми лояльності та/чи акційних умов отримання кредиту, відповідно до Правил можуть застосовуватися інші значення дисконтної (пільгової) процентної ставки.

Пунктом 2.7. договору передбачено, що проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі 365% відсотків річних (Денна процентна ставка 1 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Застосування базової (стандартної) процентної ставки не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати процентів у бік погіршення для Клієнта, оскільки, надання Кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах базової (стандартної) процентної ставки.

Відповідно п. 2.8. договору, Позичальнику рекомендується (не обов`язково) повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти в рекомендовану дату платежу 13.09.2024 (день завершення дисконтного (пільгового) періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 30.08.2026 (останнього дня строку кредитування).

Разом з цим, у заяві стверджується, що загальна сума кредиторських вимог становить 6925,00 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2 500,00 грн та заборгованісті за відсотками в розмірі 4 425,00 грн.

Також, Заявником понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн та 4844,80 грн судового збору.

На підставі викладеного, Заявник просить суд визнати кредиторські вимоги ТОВ "Еко Фін" до ОСОБА_1 в сумі 6 925,00 грн, 4 844,80 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на правничу допомогу і включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Згідно повідомлення арбітражного керуючого Будза О.М. № 02-10/20 від 21.04.2025 року про результати розгляду грошових вимог ТОВ "Еко Фін" у справі № 902/1314/24, дослідивши заявлені ТОВ "Еко Фін" вимоги, враховано, що дана заява кредитора ґрунтується на грошових зобов`язаннях боржника, які виникли до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (конкурсні), а саме: на підставі договору про споживчий кредит/кредитний договір № 90995807 від 31.08.2024 р., укладеного між ТОВ "Еко Фін" (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник).

Боржник - ОСОБА_1 не повернув ТОВ "Еко Фін" борг. На заборгованість кредитором нараховано проценти за користування кредитом. Як вбачається із розрахунку заборгованості, у боржника наявний борг за тілом кредиту в сумі 2500,00 грн та 4425,00 грн нарахованих відсотків.

Наданий заявником розрахунок перевірено та визнано арифметично правильним.

Відтак, враховуючи вищевикладене, грошові вимоги ТОВ "Еко Фін" в сумі 6 925,00 грн заборгованості за договором про споживчий кредит/кредитний договір № 90995807 від 31.08.2024р., з яких: з яких 2500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 4425,00 грн - заборгованість за відсотками, підлягають визнанню, як такі, що заявлені відповідно до вимог чинного законодавства та підтверджені наданими доказами.

Разом з тим, доказів на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою і, зокрема, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у даній справі, ТОВ "Еко Фін" не надано.

Відтак, грошові вимоги до боржника в сумі 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу не доведено належними та достовірними доказами, а тому в цій частині боржником та арбітражним керуючим (керуючим реструктуризацією) не визнаються.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вказувалось вище, 26.02.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Еко Фін" б/н від 26.03.2025 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1314/24, надійшла до суду 26.03.2025 року за вх. № 01-36/356/25 (сформована в системі "Електронний суд" - 26.03.2025), тобто у межах визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 31.08.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко Фін" (Товариство / Кредитодавець / Кредитор) та ОСОБА_1 (Заявник / Позичальник / Клієнт), укладено договір про споживчий кредит/кредитний договір № 90995807, яким, передбачені, зокрема, такі умови :

Товариство приймає на себе зобов`язання надати, а Позичальник має право отримати та зобов`язаний повернути Кредит та сплатити плату за користування Кредитом, у вигляді нарахованих на Суму кредиту процентів за фактичний строк користування Кредитом у порядку, встановленому цим Договором (п. 2.1.).

Кредит надається в загальному розмірі (Сума кредиту): 2500 (дві тисячі п`ятсот гривень, 00 копійок) (п. 2.2.).

Строк користування кредитними коштами складає 730 (днів), який починається з 31.08.2024 та закінчується 30.08.2026 (включно) та складається з дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду (п. 2.3.).

Дисконтний (Пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 13.09.2024 (рекомендована дата платежу) (п. 2.4.).

Поточний період складає 716 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 30.08.2026 (дата остаточного погашення заборгованості) (п. 2.5.).

Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі - 3,65 % відсотків річних (Денна процентна ставка - 0,01 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду (п.2.6.).

Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі 365% відсотків річних (Денна процентна ставка 1 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Застосування базової (стандартної) процентної ставки не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати процентів у бік погіршення для Клієнта, оскільки, надання Кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах базової (стандартної) процентної ставки (п. 2.7.).

Позичальнику рекомендується (не обов`язково) повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти в рекомендовану дату платежу 13.09.2024 (день завершення дисконтного (пільгового) періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 30.08.2026 (останнього дня строку кредитування) (п. 2.8.).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що ТОВ "Еко Фін" згідно кредитного договору № 90995807 від 31.08.2024 року були перераховані Позичальнику - ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2 500,00 грн, що підтверджується квитанцією № 42512-86544-42394 від 31.08.2024 року.

Водночас, відповідно до наявного у справі розрахунку заборгованості за кредитом перед ТОВ "Еко Фін" (Позичальник - ОСОБА_1 ; кредитний договір №90995807 від 31.08.2024 року), станом на 07.03.2025 року заборгованість склала 6 925,00 грн, з яких : 2 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4 425,00 грн - заборгованість за відсотками.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.7.2024 року у справі № 910/10895/22, проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Беручи до уваги викладене, суд перевіривши згаданий вище розрахунок заборгованості за кредитом перед ТОВ "Еко Фін", дійшов висновку, що заявлені до визнання Заявником кредиторські вимоги до Боржника в розмірі 6 925,00 грн, відповідають умовам описаного вище кредитного договору № 90995807 від 31.08.2024 року та наявним у справі доказам, а тому є правомірними та підлягають визнанню.

Водночас, судом встановлено, що станом на момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення Боржником заборгованості перед ТОВ "Еко Фін" в загальній сумі 6 925,00 грн не надано.

Також, суд звертає увагу на заявлені Заявником до визнання кредиторські вимоги до Боржника в розмірі 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Приписи ч. 2 ст. 133 КУзПБ, передбачають, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом абз. 2 п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до додаткової постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2024 року у справі № 911/1041/19(910/4281/23), визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з правовими висновками, викладеними Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Відповідно до додаткової постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2024 року у справі № 910/14892/22, аналіз положень КУзПБ свідчить про відсутність в них як спеціальних нормативно-правових актах норм, які регулюють порядок розподілу судових витрат.

Тому з урахуванням наведеного, для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі про банкрутство мають бути застосовані загальні норми ГПК України.

Системний аналіз статті 123 ГПК України, статті 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні статті 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження.

Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

Така правова позиція узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 904/4387/19, від 26.10.2023 у справі № 908/100/21.

Судом встановлено, що Заявником в обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, долучено до кредиторської заяви договір № 20-03/2024 про надання правової допомоги від 20.03.2024 року, який укладено між ТОВ "Еко Фін" (надалі -Замовник) та Адвокатським об`єднанням "Лігал Ассістанс" (надалі - Адвокатське об`єднання).

Водночас, вказаним договором про надання правової допомоги, передбачені, зокрема, такі умови :

Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1.).

Надання правової допомоги Клієнту, здійснюється партнерами, адвокатами, співробітниками Адвокатського Об`єднання (п. 2.8.).

Вартість Послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до договору (п. 4.1.).

Якщо інше не передбачено заявкою на надання юридичної допомоги, Клієнт зобов`язується оплатити надані Адвокатським об`єднанням послуги у строк до 60 (шістдесяти) банківських днів з моменту підписання акту про надання юридичної допомоги та надання Адвокатським об`єднанням Клієнту відповідного рахунку для оплати (п. 4.2.).

Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 (п`яти) днів з моменту його отримання Клієнтом, останній не надав Адвокатському об`єднанню письмові аргументовані заперечення на акт (п. 4.4.).

Сума, визначена актом про надання юридичної допомоги цього договору є гонораром Адвокатського Об`єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає (п.4.5.).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та є безстроковим у своїй дії (п. 7.1.).

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що Заявником не надано обумовлених договором № 20-03/2024 про надання правової допомоги від 20.03.2024 року доказів, зокрема, заявки на надання юридичної допомоги, акту про надання юридичної допомоги, рахунку для оплати, які б підтверджували надання Адвокатським об`єднанням "Лігал Ассістанс" правової допомоги Клієнту - ТОВ "Еко Фін" в розмірі 5 000,00 грн, яка заявлена останнім до визнання у цій справі.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що Заявником не підтверджено належними письмовими доказами обсягу наданих Клієнту - ТОВ "Еко Фін" послуг з правової допомоги, а також відповідних виконаних робіт та їх вартості в сумі 5 000,00 грн.

Відтак, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Еко Фін" б/н від 26.03.2025 року (вх. № 01-36/356/25) в частині визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 5 000,00 грн - витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч. 4 ст. 133 КУзПБ, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "Еко Фін" б/н від 26.03.2025 року (вх. № 01-36/356/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1314/24, з мотивів наведених вище та визнання заявлених вимог в розмірі 6 925,00 грн заборгованості, які підтверджені наданими доказами з віднесенням їх до другої черги задоволення.

Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 4 844,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Задоволити заяву ТОВ "Еко Фін" б/н від 26.03.2025 року (вх. № 01-36/356/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1314/24, частково.

2. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Фін" (б.Міхновського Миколи, буд. 38, офіс 324, м. Київ, 01104; код ЄДРПОУ 43564082) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 6 925,00 грн заборгованості (друга черга задоволення вимог кредиторів); а також 4 844,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/1314/24.

3. Відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Еко Фін" б/н від 26.03.2025 року (вх. № 01-36/356/25) в частині визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

4. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Будзу О.М. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/1314/24.

5. Копію ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: боржнику ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представнику боржника - адвокату Сікорському Я.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; арбітражному керуючому Будзу О.М. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ТОВ "Еко Фін" - info@cashtancredit.com.ua, представникам ТОВ "Еко Фін" Муравській О.М. - ІНФОРМАЦІЯ_4 , адвокату Арсеміковій І.В. - ІНФОРМАЦІЯ_5

Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.: 1 - до справи.