Рішення № 127674481, 28.05.2025, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/504/25

Провадження № 2/621/638/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

28 травня 2025 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Вельможної І.В.,

секретаря судового засідання Лацько А.В.,

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет"

представник позивача - адвокат Ткаченко Юлія Олегівна

відповідач ОСОБА_1

розглянувши за відсутності учасників справи у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

27.02.2025 ТОВ "Фінпром Маркет" звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором позики № 75615716 від 22.07.2021, в розмірі 14 588 грн 52 коп., а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 22.07.2021 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75615716, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4000,00 грн, строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день. Позикодавець на виконання п.1 Договору позики № 75615716 від 22.07.2021 року, виконав свої зобов`язання, а саме, передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 4 000,00 грн, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача. Крім того, 27.07.2021 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 75615716 до договору позики № 75615716, за умовами якої, ОСОБА_1 збільшив позику на 1 000,00 грн і її загальний розмір став 5 000,00 грн. Додатковий договір підписаний електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Заборгованість відповідача перед позивачем складає 14 588,52 грн, яка складається з наступного: 5 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 588,52 грн - заборгованість за відсотками.

21.12.2021 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінансова компанія управління активами" укладено договір факторингу № 2112, за умовами якого останній набув право грошової вимоги, зокрема, за договором позики № 75615716 від 22.07.2021.

Між ТОВ "Фінансова компанія управління активами" та ТОВ "Фінпром Маркет" 31.03.2023 укладено договір факторингу № 31032023-ФМ, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги, в тому числі, за договором позики № 75615716 від 22.07.2021.

Оскільки ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконав, за ним рахується заборгованість у загальному розмірі 14588,52 грн.

Невиконання відповідачем умов кредитних договорів стало підставою для пред`явлення в суді даного позову.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 06.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін на 01.04.2025.

01.04.2025 у зв`язку з неявкою відповідача ОСОБА_1 , судове засідання відкладено до 30.04.2025.

30.04.2025 у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, судове засідання відкладено до 28.05.2025.

28.05.2025 учасники справи, яки повідомлялись про дату час та місце судового засідання належним чином в судове засідання не прибули.

Представник позивача ТОВ "Фінпром Маркет" - Ткаченко Ю.О. подала заяву про проведення судового розгляд справи за її відсутності, підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, не заперечувала проти ухвалення по справі заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 повторно у судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином, рекомендованими листами, направленими на його зареєстрованого місця проживання та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Причин неявки ОСОБА_1 не повідомив, відзив на позов не надав, будь яких заяв з процесуальних питань, в тому числі й щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Згідно зі статтею 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, на підставі частини 4 статті 223, статті 280 Цивільного процесуального кодексу України та враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.

Оскільки розгляд справи проводиться без участі сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, прийшов до наступного висновку:

Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як встановлено судом, що 22.07.2021 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75615716, відповідно до умов якого "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" надав ОСОБА_1 кредит у сумі 4000,00 грн на строк 30 днів з відсотковою ставкою 1,99 в день. Між сторонами договору узгоджено, що останнім днем повернення позики є 21.08.2021, орієнтована загальна вартість позики становить 4835,80 грн та орієнтована реальна річна процентна ставка становить 906,80 %. Процентна ставка за понад дострокове користування позикою (її частиною) за денною 2,70 % на день (а. с. 15).

27.07.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду № 75615716 до Договору позики № 75615716, за умовами якої ОСОБА_1 збільшує суму позики на 1000,00. Відтак, загальний розмір позики ОСОБА_1 становить 5000,00 (а. с. 18).

З копій платіжних інструкцій від 22.07.2025 та 27.07.2025 вбачається, що ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" перерахувало на картку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 4 000,00 грн та 1 000,00 грн (а. с. 16, 17).

З розрахунку заборгованості за договором № 75615716 від 22.07.2021 та додатковою угодою від 27.07.2021, вбачається, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 складає 14 588,52 грн, яка складається з наступного: 5000,00 грн - заборгованості за основною сумою боргу; 9 588,52 грн - сума заборгованості за відсотками (а. с. 6 - 8).

Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що договір позики № 75615716 від 22.07.2021 підписаний ОСОБА_1 22.07.2021 о 09:08:03 год. шляхом введення одноразового ідентифікатора eMzGg5BVUp, а відповідно додаткова угода № 75615716 від 27.07.2021 підписана 27.07.2021 о 18:29:02 год. шляхом введення одноразового ідентифікатора Poc8KEU3xM в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет (а. с. 30, 30 зворот).

З копії договору факторингу № 2112 від 21.12.2021, вбачається, що 21.12.2021 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "ФК "Управління Активами" укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором № 75615716 від 22.07.2025 та від 27.07.2021 до ОСОБА_1 (а. с. 35 - 39).

З копії договору факторингу № 310323-ФМ від 31.03.2023, акту звірки за договором факторингу, реєстру заборгованості, вбачається, що 31.03.2023 між ТОВ "Фінпром Маркет" та ТОВ "ФК "Управління Активами" укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором № 75615716 від 22.07.2025 та від 27.07.2021 до ОСОБА_1 (а. с. 45 - 49 зворот, 53 зворот, 54 - 55).

Таким чином судом встановлено, що позивач набув статусу кредитора за кредитним договором до ОСОБА_1 .

Як вбачається з витребуваної судом інформації від АТ "Ощадбанк" № 46/1211/36018/2025 від 27.03.2025, на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_2 та 22.07.2021 на картку зараховано 4000,00 грн, а 27.07.2021 зараховано 1000,00 грн.

Позивачем надано суду докази на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_1 видані кредитні кошти на загальну суму 5000 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором, станом на 24.02.2025 заборгованість складає 14588,52 грн (а. с. 6 - 8).

Матеріали справи свідчать про те, що договір позики № 75615716 від 22.07.2021 та додаткова угода № 75615716 від 27.07.2021 укладені в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. Навідміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Нормою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами статті 12 цього закону, передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З наведених обставин справи вбачається, що кредитний договір на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості, про який судом зазначено вище, був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача.

У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номери телефонів, адреса), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем до суду не надано, відомостей що правомірність укладеного договору оскаржувалася також суду не надано.

Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до своїх рахунків, і він мав можливість представити суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надано.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно статті 640 Цивільного кодексу України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно статті 642 Цивільного кодексу України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статей 526, 615 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно з положеннями статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 Цивільного кодексу України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини1 статті 1048 та частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Оскільки ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відповідно до кредитного договору надало відповідачу ОСОБА_1 позику, однак останній кошти відповідно до взятих на себе зобов`язань не повернув, тому наявна заборгованість, яка виникла за невиконання кредитного договору, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Фінпром Маркет", як нового кредитора, що отримав у спосіб встановлений законом право грошової вимоги до відповідача.

За встановлених обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Так, в позові представником було зазначено, що судові витрати ТОВ "Фінпром Маркет" складаються з суми судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 2422,40 грн та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме: на професійну правничу допомогу, що становить 3500,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу (правову допомогу, суд зазначає наступне

Відповідно до статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України, у відповідності до частин 1, 2 якої, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до частини 1, 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу надані: договір про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024, укладений між позивачем та адвокатом Ткаченко Ю.О., яким визначено предмет договору ціна та порядок розрахунку; Витяг з Акт № 7-П приймання-передачі наданих послуг на ОСОБА_1 ; платіжну інструкцію № 579932570.1 від 30.01.2025 на перерахування коштів за Актом № 7-П від 30.01.2025 (а. с. 55 зворот - 58, 59, 60 61 зворот).

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі № 372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат.

Разом з тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Аналогічна правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 11.11.2020 у справі № 673/1123/15-ц, постанові від 02.09.2020 у справі № 329/766/18 та постанові від 16.06.2021 у справі № 640/4126/21.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 відступивши від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши надані стороною позивача докази на підтвердження факту наданих юридичних послуг/правничої допомоги, суд вважає, що відображена у поданих та досліджених судом доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної роботи адвоката, відповідає критерію розумності та часу, витраченому на виконання відповідних робіт, а тому наявні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі в сумі розмірі 3 500,00 грн.

Заяв та клопотань щодо неспівмірності витрат понесених позивачем, або їх зменшення витрат на оплату юридичної допомоги відповідачкою не заявлялось.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, а тому з відповідача на користь позивача, у відповідності до положень частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 422,40 грн та 3 500,00 грн витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 13, 76 - 81, 89, 141, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263 - 265, 268, 280 - 289, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" заборгованість за договором позики № 75615716 від у загальному розмірі 14 588 (чотирнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім) грн 52 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Роз`яснити учасникам справи, що строки, вказані у рішенні, обчислюються з урахуванням положень пункту 3 Розділу 12 Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 28.05.2025.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет", юридична адрес:вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, м. Ірпінь, Київська область, 08200, код ЄДРПОУ: 43311346, банківські реквізити НОМЕР_3 відкритий у АТ "ПУМБ", код банку 334851.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .

Головуючий: