Вирок № 127671388, 27.05.2025, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/4607/25

Провадження № 1-кп/947/767/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2025 року

Київський районний суду м. Одеси у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю при секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

представника потерпілого - адвокат ОСОБА_5 ,

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024160000001332 від 20.10.2024 року, відносноОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеси, громадянина України, українця, з вищою освітою, працюючого за наймом, не одружений, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Так, 20 жовтня 2024 року приблизно о 18 годині 00 хвилин водій ОСОБА_8 , керуючи мотоциклом YAMAHA T-MAX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у світлий час доби, здійснював рух по асфальтному сухому дорожньому покриттю проїзної частини вулиці Люстдорфська дорога, в Київському районі міста Одеса, з боку площі Георгія Липського у напрямку до Адміральського проспекту, на якій організовано двосторонній дворядний рух, смуги руху позначені переривчатою лінією дорожньої розмітки 1.5 ПДР, а напрямки рухи розподілені розділовою смугою з трамвайними коліями.

Наближаючись до розташованого праворуч за ходом руху будинку № 27 вказаної вулиці, технічно справний мотоцикл YAMAHA T-MAX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 , рухався в правій смузі свого напрямку руху, в зоні дії дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 40 км/год» (знак забороняє рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові), зі швидкістю руху приблизно 67-79 км/год, яка значно перевищувала допустиму швидкість руху на вказаній ділянці, чим порушив вимоги п/п «б» п. 12.9. Правил дорожнього руху України (введені в дію 01.01.2002 постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, далі «Правила»), якими передбачено:

п. 12.9 «Водієві забороняється»:

б) «перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил»;

Далі, ОСОБА_8 , продовжуючи рух у вказаному напрямку на мотоциклі YAMAHA T-MAX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі значним перевищенням швидкісного режиму, був неуважним, відволіклася від керування, за дорожньою обстановкою постійно не стежив, внаслідок чого відповідно не відреагував на її зміну у вигляді появи на проїзній частині пішоходів ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив вимоги пунктів 1.5, 1.7 та 2.3 (б) «Правил», якими передбачено:

п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 1.7. «Водії, пішоходи та пасажири зобов`язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти, люди похилого віку та особи з явними ознаками інвалідності»;

п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

п/п б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

У подальшому, ОСОБА_8 , у порушення вимог пункту 12.3. зазначених Правил, що зобов`язують водія:

п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»;

не врахував дорожню обстановку, не вибрав в установлених межах безпечну швидкість, яка б забезпечила безпеку і дала можливість йому постійно контролювати рух мотоцикла, а навпаки рухаючись з суттєвим перевищенням швидкості руху на вказаній ділянці, за відсутності будь яких перешкод для виявлення попереду себе на проїзній частині пішоходів похилого віку, маючи об`єктивну і реальну можливість недопущення дорожньо-транспортної пригоди, заходів, що виключають виникнення та розвиток аварійної ситуації не вжив, з моменту об`єктивної можливості виявити пішоходів ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які перетинали проїзну частину з правого боку ліворуч за ходом руху мотоцикла, знаходились у полі зору водія тривалий час та створювали небезпеку для руху і змушували водія негайно зменшити швидкість або зупинитися, своєчасно не відреагував на виниклу небезпеку для руху, а навпаки, діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість,тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, легковажно розраховував на їх відвернення, не зменшив швидкість руху керованого ним транспортного засобу аж до його зупинки, а навпаки продовжив рух, виконуючи маневр, пов`язаний зі перестроюванням у ліву смугу, де передньою частиною мотоциклу YAMAHA T-MAX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив наїзд на пішоходів похилого віку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав наступні тілесні ушкодження від яких загинув на місці ДТП:

?закрита травма грудної клітки: забої легенів, неповний поперечний розрив грудного відділу низхідної аорти, крововилив у ліву плевральну порожнину (1200 мл рідкої крові та м?яко-еластичний, темно-червоний згорток крові, масою 320 г);

?крововилив у м`які тканини поперекової ділянки зліва;

?закрита травма тазу: повний розрив лобкового зчленування з крововиливом у навколишні м`які тканини;

?травма кінцівок: забійна рана внутрішньої поверхні в ділянці правого колінного суглоба, крововилив у м`які тканини задньозовнішньої поверхні лівого стегна в верхній та середній третинах, крововилив у м`які тканини задньовнутрішньої поверхні правої гомілки в середній та нижній третинах, закриті осколкові переломи обох кісток правої гомілки в нижній третині з крововиливом у навколишні м`які тканини.

Смерть ОСОБА_9 перебуває в прямому причинному зв`язку з отриманою при ДТП закритою травмою грудної клітки у вигляді переломів розриву грудного відділу низхідної аорти крововиливу у ліву плевральну порожнину. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_9 з`явилась гостра крововтрата.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала наступні тілесні ушкодження від яких загинула в реанімаційному відділенні КНП «МКЛ №10» ОМР:

???відкритий перелом лобової кістки, забійні рани, садна голови;

???закрита травма тулуба: переломи 7-10-го лівих ребер, крововиливи під плевру;

?легень, розрив селезінки з крововиливом в черевну порожнину;

???закрита травма таза у вигляді осколкових переломів кісток таза;

???травми нижніх кінцівок: перелом правої стегнової кістки, перелом кісток лівої гомілки, крововиливи в м`які тканини нижніх кінцівок, садна, синці, забійні рани нижніх кінцівок.

Смерть ОСОБА_10 полягає у прямому причинному зв`язку з наявною у неї поєднаною травмою голови, тулуба, таза та кінцівок (отриманої в наслідок ДТП), у вигляді відкритого перелому лобової кістки, закритих переломів 7-10-го лівих ребер, кісток таза, кінцівок, розривів селезінки. Безпосередньою причиною смерті з`явився шок: жирова емболія судин середнього ступеня,нерівномірне кровонаповнення судин внутрішніх органів з порушенням реологічних властивостей крові у ряді судин, набряк легень, головного мозку.

Порушення водієм ОСОБА_8 вимог пунктів 1.5, 1.7, 2.3 п/п «б», 12.9 п/п «б» та 12.3 «Правил дорожнього руху», стало умовою та причиною виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які наступили в результаті вказаної дорожньо-транспортної події, при цьому останній мав технічну можливість запобігти вказаній дорожньо-транспортній події.

Допущенні водієм ОСОБА_8 порушення вимог 1.5, 1.7, 2.3 п/п «б», 12.9 п/п «б» та 12.3 ПДР України створили достатні умови для настання вказаної дорожньо-транспортної пригоди і перебували у причинному зв`язку з її настанням, а отже знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків, у вигляді спричинення смерті пішоходам похилого віку: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином, своїми діями ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286 КК України за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель двох осіб.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України, визнав повністю, пояснив, що він дійсно вчинив інкримінований йому злочин при вищевикладених в обвинувальному акті обставинах, а саме: він керуючи мотоциклом, їхав зі швидкістю 80 км/г, зі сторони площі Толбухіна у бік Адміральського проспекту, десь за метрів 30-50 від нього на проїзну частину дороги, вибігли дві людини. Він почав сигналити, змінювати рух, але вони бігли, він почав гальмувати в останній момент, мав намір уникнути зіткнення. Подія сталася десь в 18:00, було світло, він бачив обочину, пішоходів не було видно через торгівельні павільйони, розташовані вздовж дороги. Йому відомо, що коли людині починаєш сигналити, то людина впадає в «ступор», тому він почав змінювати рух, думав що люди зупиняться, він їх об`їде по другій полосі, рухався один в полосі. Пішохідний перехід був за 150 метрів від місця ДТП, йому відомо, що перед пішохідним переходом слід зменшити швидкість, він їхав 80 км/г. Пішоходи перебігали разом проїзну частину дороги, хтось когось тримав. Він їх побачив, коли вони вступили на проїзну частину дороги. Він старався надати родичам загиблих матеріальну допомогу, налагодити контакт, щоб в подальшому компенсувати спричинену шкоду. Потерпілій ОСОБА_6 він надав 20 000 гривень на поховання. Він відраз повідомив страхову компанію про ДТП, розмір страховки 320 000 гривень при постраждалих, 180 000 гривень за пошкодження транспорту. Він мотоциклом керує з 2019 року, до цього керував мопедом. У нього десь шість років стажу керування, категорія Б. Об`єм двигуна мотоциклу 499 куб. м., АБС не має, гальмував відразу двома гальмами. Цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_6 визнаю в повному обсязі. Цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_7 , визнаю частково.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що загиблий ОСОБА_9 , був її двоюрідним братом, вона займалася його похованням. Обвинувачений ОСОБА_8 їй допоміг поховати брата, надав матеріальну допомогу. Вона писала заяву до страхової компанії, але їй було відмовлено у виплаті, з підстав, що їй не належить компенсація, не доведені родинні зв`язки. Вона просить призначити ОСОБА_8 покарання на розсуд суду.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 підтримала заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 моральної шкоди у розмірі 1 млн. гривень. Їй не відшкодували шкоду, вона відмовилась, їй було важко. Загиблою була її мати, найдорожча для неї людина, похованням займалась вона. Загиблі між собою не були знайомі, її мати була літньою жінкою, тому швидко ходити не могла. Вона просить призначити ОСОБА_8 покарання у вигляді позбавлення волі. Обвинувачений ОСОБА_8 звертався до неї щоб відшкодувати витрати, вона не забажала, їй від нього нічого не потрібно. Їй дзвонив адвокат обвинуваченого, дуже наполягала на відшкодуванні шкоди. Вона зверталася до страхової компанії, але відповіді ще не має. Приблизно 300 000 - 320 000 гривень.

Враховуючи те, доказів стосовно тих фактичних обставин, що обвинувачений ОСОБА_8 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_8 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_8 , дослідженням цивільних позовів, матеріалів характеризуючи особу обвинуваченого ОСОБА_8 .

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Таким чином, суд, приходить до висновку, що вина ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії за ч.3 ст. 286 КК України за кваліфікуючими ознаками - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель двох осіб.

В судових дебатах прокурор вважає, що вину обвинуваченого ОСОБА_8 доведена в повному обсязі і відповідно до ст.66 КК України необхідно призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування строком на 2 роки.

Представник потерпілої адвокат ОСОБА_5 та потерпіла ОСОБА_7 в повному обсязі підтримали прокурора щодо міри покарання.

Потерпіла ОСОБА_6 щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 покладається на розсуд суду.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказала про те, що визначені у ст.65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 ,згідно ст. 66 КК України, суд визнає визнання вини, щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне часткове відшкодування завданої шкоди.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду покарання, не визначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначати покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства в їх сукупності та системному зв`язку, зокрема що наявні декілька обставин, які пом`якшують покарання і такі знайшли підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, публічно вибачився перед потерпілими, часткове відшкодування матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_11 , а також враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, його поведінку під час та після вчинення кримінального правопорушення (усвідомив наслідки своєї поведінки, його негативне відношення до скоєного після вчинення злочину, розкаяння у вчиненому), суд, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням положень статті 69 КК України, нижче від найнижчої межі, зазначеної санкцією інкримінованої йому статті, таке покарання буде достатнім, справедливим, спів мірним та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Також, суд не застосовуючи до покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , вимоги статті 75 КК України, враховує зміст та обсяг його протиправних дій, а саме: обвинувачений ОСОБА_8 в світлий час доби знехтував елементарними вимогами Правил дорожнього руху, не знизив швидкість мотоциклу після того, як побачив пішоходів на проїзної дорозі, рухався з перевищенням дозволеної у місті швидкості руху, в порушення вимог Правил дорожнього руху намагався маневрувати для уникненні наїзду, внаслідок його дій наступила смерть двох потерпілих, думку потерпілої ОСОБА_7 , яка наполягала на позбавленні волі ОСОБА_8 , та думку прокурора, який просив призначити ОСОБА_8 покарання у вигляді позбавлення волі з позбавлення права керування транспортними засобами.

В той же час, враховуючі вимоги санкції ч.3 статті 286 КК України, зважаючи на те, що у результаті злочинної недбалості обвинуваченого, що мало місце у громадському місці, внаслідок чого наступили тяжкі наслідки, які спричинили смерть потерпілих, дає суду підстави для висновку, що до обвинуваченого, відповідно до вимог ст. 65 КК України, має бути призначене покарання, передбачене санкцією ч.3 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Крім того, загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, зі змісту якої випливає, що застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що виходячи з тяжкості злочину, даних про особу винного та інших обставин кримінального провадження попередження нових злочинів й виправлення обвинуваченого є можливим без його ізоляції від суспільства.

Потерпіла ОСОБА_6 звернулася с цивільним позовом до обвинуваченого ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 48 265 гривень та моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що діями обвинуваченого потерпілій ОСОБА_6 завдано майнової шкоди, яка полягає у витратах на поховання та облаштування місця поховання в загальному розмірі 48 265 гривень. Протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_8 потерпілій завдано й моральної шкоди, яка полягає у душевних переживаннях у зв`язку із смертю її двоюрідного брата ОСОБА_9 .

Представник потерпілої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_5 , звернувся с цивільним позовом до обвинуваченого ОСОБА_8 про стягнення моральної шкоди у розмірі 1 000 000 гривень. Вимога щодо стягнення моральної шкоди мотивована тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини обвинуваченого ОСОБА_8 загинула мати потерпілої, найрідніша для неї людина, їй заподіяна значна моральна шкода у вигляді душевних страждань та нервових переживань пов`язаних зі смертю матері. Смерть матері є найтрагічнішою подією у її житті, у зв`язку зі смертю матері перенесла сильний емоційний та нервовий стрес, відчуває біль втрати, порушилися її родинні зв`язки, від чого вона дуже страждає морально.

Частиною 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За змістом ч. 1 ст. 129 КПК України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав та розміру цивільного позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Загальними вимогами цивільного процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову.

Вирішуючи заявлені у кримінальному провадженні цивільні позови, суд виходить із наступного.

Судом встановлено, що смерть потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку із неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_8 .

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення витрат на поховання, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 18 статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

За правилами статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

З наданих потерпілою ОСОБА_6 доказів вбачається, що для поховання ОСОБА_9 , було витрачено на поховання грошові кошти у розмірі 24 073 гривні, на облаштування місця поховання грошові кошти у розмірі 43 265 гривень, що підтверджується копіями квитанції та договором - замовленням на організацію та проведення поховання від 25.10.2024 року.

Суд, дослідивши докази надані потерпілою ОСОБА_6 на підтвердження заявленого цивільного позову до обвинуваченого ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 48 265 гривень дійшов висновку, що наведений позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно із приписами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки моральна шкода відшкодовується незалежно від вини.

За змістом ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 9 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_9 , який є двоюрідним братом потерпілої ОСОБА_6 , потерпіла зазнала глибоких душевних страждань, втрата члена родини є невідворотною, вона потягла істотні зміни в сімейному житті.

З врахуванням наведеного, стягненню із обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди підлягає грошові кошти у розмірі 50 000 гривень.

Крім того, в результаті вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_7 , отримала значну моральну шкоду, яка виразилась в душевних стражданнях в зв`язку з втратою матері, її загибеллю, порушення нормальних життєвих зв`язків, тривалим стресом, психічними переживаннями, порушенням сталого ритму життя, завданні моральні страждання даним злочином спричинили негативні зміни у її житті.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Зокрема, судом враховано, що потерпілій ОСОБА_7 завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях з приводу втрати близької людини, моральних та фізичних стражданнях, порушено їх нормальний спосіб життя, займалася похованням матері, у зв`язку з чим вона змушені докладати неймовірних зусиль для його налагодження та організації подальшого життя, що спричинило психоемоційний стрес.

Суд детально проаналізував доводи потерпілої, її представника, та вважає повністю доказаними наявність у потерпілої на протязі тривалого часу моральних страждань і вважає за необхідне відшкодувати моральну шкоду.

Враховуючи всі перелічені вище фактори, заподіяну моральну шкоду, яку отримала донька загиблої, суд оцінює у розмірі 600 000 грн., яку належить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_7 .

Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати по справі стягнути з ОСОБА_8 .

Питання щодо вирішення речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 371, 373, 374, 392, 393, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України, призначити йому покарання з застосуванням статті 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_8 в межах кримінального провадження №12024160000001332 від 20.10.2024 року, не обирався.

Строк відбуття покарання ОСОБА_8 за цим вироком, рахувати з моменту взяття під варту в порядку виконання вироку.

На підставі ч.1, ч.7 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_8 у строк відбуття покарання, строк його перебування під дією цілодобового домашнього арешту за період з 10.12.2024 року по 06.02.2025 року, із розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає три дні цілодобового домашнього арешту, тобто 19 днів позбавлення волі.

Скасувати арешт накладений ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 28.10.2024 року на мотоцикл марки "YAMAHA", моделі «Т-МАХ», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Речовий доказ: мотоцикл марки "YAMAHA", моделі «Т-МАХ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2004 року випуску, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 виданого 14.07.2020 року - повернути власнику ОСОБА_8 .

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави, витрати на проведення судово - автотехнічної експертизи перевірки технічного стану транспортного засобу, грошові кошти у розмірі 2 650 (дві тисячі шістсот п`ятдесят) гривень 48 копійок.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави, витрати на проведення судово транспортно-трасологічної експертизи, вартістю 2 650 (дві тисячі шістсот п`ятдесят) гривень 48 копійок.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави, витрати на проведення судово комп?ютерно-технічної та автотехнічної експертизи з дослідження обставин та механізму ДТП, грошові кошти у розмірі 14 766 (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят шість) гривень 96 копійок.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_6 , і/н НОМЕР_3 , моральну шкоду у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_6 , і/н НОМЕР_3 , матеріальну шкоду у розмірі 48 265 (сорок вісім тисяч двісті шістдесят п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 600 000 (шістсот тисяч) гривень.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1