Рішення № 127660659, 27.05.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/24680/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

I. Зміст позовних вимог.

До суду з позовом звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (далі відповідач ГУ ДПС в Одеській області), у якому, просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-11036-51 від 11.10.2021, виданої Головним управлінням ДПС в Одеській області;

- зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області внести зміни в інтегровану картку платників податків ОСОБА_1 шляхом виключення суми заборгованості у розмірі 37 788,74 грн. (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень сімдесят чотири копійки).

II. Позиція позивача, заперечення відповідача.

На обґрунтування вказаних позовних вимог позивач зазначає, що про існування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-11036-51 від 11.10.2021, виданої Головним управлінням ДПС в Одеській області дізналась під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП №74266586, відкритого 26.02.2024 року на підставі вказаної вимоги ГУ ДПС в Одеській області, стверджуючи про її не отримання від відповідача. З даною вимогою позивач не погоджується, оскільки у період з 2006 по 2021 роки вона не мала статусу підприємця, не займалася підприємницькою діяльністю та працювала в СПД « ОСОБА_2 », СПД «Яценко Н.С.», Одеська Загальноосвітня школа ІІІІ ступенів №125 Одеської міської ради Одеської області , які сплачували за позивача єдиний внесок. Відтак, вимога ГУ ДПС про сплату єдиного соціального внеску у загальному розмірі 37 788,74 грн. є протиправною та підлягає скасуванню .

Відповідач не скористався право на подання відзиву на позов, проте 13.03.2024 р. надав до суду пояснення, якими заперечує проти позову, вказує що позивач була зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності з 25.06.2007 р. та з 04.03.2024 року перебуває у стані платника - « 11» припинено, але не знято з обліку. Покликаючись на норми п. 2 ч.1 ст.7 Закону № 2464 (в редакції, яка діяла до 01.01.2021 р.), якою визначено, що базою нарахування ЄВ для фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб , а у разі не отримання доходу, починаючи з 01.01.2017, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. З огляду на вказане, в інформаційно - комунікаційній системі ДПС України по ФОП ОСОБА_1 в ІКП по платежу 7104000, проведено нарахування єдиного внеску за 2018-2021 роки у загальній сумі 37 788,74 грн. Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону №2464 фізична особа-підприємець року застосовує загальну систему оподаткування і не є пенсіонером за віком або інвалідом, то він не звільняється від обов`язку нараховувати, обчислювати та сплачувати ЄСВ на загальних підставах. За положеннями ч. 1 ст. 4, п. 25.4 ст. 25 Закону № 2464 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Вимога про сплату боргу є виконавчим документом. З урахування зазначеного, Головне управління ДПС в Одеській області вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

24.09.2024 року представником позивача надано заперечення на письмові пояснення відповідача, в яких просить повернути письмові поясненні представника відповідача від 13.09.2024 року без розгляду посилаючись на відсутність у відповідача права на подання таких письмових пояснень під час розгляду справи. При цьому, наголошує, що на час винесення оскаржуваної вимоги Позивач не здійснювала підприємницьку діяльність, у спірному періоді єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сплачувався за застраховану особу роботодавцем, а відтак Позивачем фактично виконано обов`язок щодо сплати єдиного внеску, а тому оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована податковим органом неправомірно, а заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 37 788,74 грн. підлягає списанню шляхом виключення з ІКП Позивача.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 12 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Цією ж ухвалою зобов`язано ГУ ДПС в Одеській області разом з відзивом на позов надати суду належним чином засвідчені копії наступних документів: оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-11036-51 від 11.10.2021 року з доказами, які стали підставою для її прийняття ідентифікаційні дані платника податку - ФОП ОСОБА_1 , витяг з ЄДР докази направлення та вручення/отримання позивачем оскаржуваного рішення; витяг з ІКП платника податків ФОП ОСОБА_1 станом на дату його надання до суду.

Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно виписки від 07.03.2024 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) взята на облік як платник податків 25.06.2007 р., згідно запису від 04.03.2024 №2005560060001059513 стан припинено. (а.с. 27)

11.10.2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області сформована вимога № Ф-11036-51-У про сплату боргу (недоїмки), згідно якої заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 станом на 04 липня 2022 року становить 37 788,74 грн. (а.с.29).

Копія даної вимоги була направлена Головним управлінням ДПС в Одеській області на адресу позивача листом від 17.07.2024 р. № 21929/6/99-00-06-02-02-06. ( а.с. 38)

Відповідно до інтегрованої картки платника (ІКП) по коду платежу 71040000 "Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність" за ОСОБА_1 станом на 31.12.2023 року обліковується заборгованість з єдиного внеску у розмірі 37 788,74 грн.(а.с.65-67)

Вважаючи дану вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

V. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до положень ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755 (надалі - ПК України), який передбачає, зокрема,

- працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону. ( пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу);

- самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб; (п. 14.1.226 ст. 14 цього Кодексу);

- органи контролю, серед іншого, контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів. ( пп.19-1.1.2 п.19-1.1 ст.19 ПК України);

- контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи. ( пункт 41.1 ст. 41 цього Кодексу).

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року (далі - Закон України № 2464-VI), в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, передбачає, зокрема,

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. ( пункт 2 частини першої статті 1 Закону);

- мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. (пункт 5 частини першої статті 1 Закону);

- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом ( пункт 6 частини першої статті 1 Закону);

- страхувальники - це роботодавці та інші особ, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок ( пункт 10 частини першої статті 1 Закону);

- платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.( абзац 2 пункту 1 частини першої статті 4 Закону);

- до платників єдиного внеску віднесено фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування ( пункт 4 частини першої статті 4 Закону);

- особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. ( частина 6 статі 4 цього Закону);

- платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок. ( пункт 1 частини другої статті 6 Закону);

- єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами ( абзац перший пункту 1 частини першої статті 7 Закону);

- єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску ( пункт 2 частини першої статті 7 Закону)

- єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру. ( частина 5 статті 8 Закону)

- обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок ( частина 3 ст. 9 Закону);

- платники єдиного внеску, зазначені в пунктах 4, 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. ( абзац 3 частини 8 статті 9 Закону)

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. ( частина 12 статті 9 Закону)

- податкові органи зобов`язані, зокрема, здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону ( пункт 3 частини першої ст. 14 Закону);

- суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів ( частина 3 статті 25 Закону);

- податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником. Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі. Порядок обміну інформацією між податковими органами та органами державної виконавчої служби визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику. ( частина 4 статті 25 Закону);

- вимога податкового органу про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом. ( частина п`ята статі 25 Закону)

Порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування регламентується Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування /в редакції на момент виникнення спірних правовідносин/ (далі по тексту - Інструкція), затвердженою наказом Мінфіну України за № 449 від 20 квітня 2015 року (далі - Інструкція № 449 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою передбачено, зокрема,

- органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми. ( абз. 3 п. 3 розділу VI Порядок стягнення заборгованості з платників" Інструкції № 449

- вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера "У" (узгоджена вимога).

В третій частині літера "У" (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання:

- платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;

- вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові. ( пункт 4 розділу VI "Порядок стягнення заборгованості з платників" Інструкції);

- у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності). Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності): вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред`являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів); надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів); надсилає її в порядку, встановленому Законом, до органу Казначейства - відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", якщо платник єдиного внеску є бюджетною установою, державним органом, одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою або організацією, рахунки якої відкриті в органах Казначейства ( п. 5 розділу VI «;Порядок стягнення заборгованості з платників" Інструкції № 449).

- якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки) ( пункт 7 розділу VI "Порядок стягнення заборгованості з платників" Інструкції).

VI. Оцінка суду.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що фізичні особи-підприємці, які відповідно до Закону № 2464-VI є платниками єдиного внеску, зобов`язані самостійно нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі невиконання фізичною особою - підприємцем - платником єдиного внеску обов`язку щодо своєчасності сплати єдиного внеску контролюючим органом до таких платників застосовуються заходи впливу та стягнення. Зокрема, орган доходів із зборів наділений повноваженнями у відношенні такого платника сформувати та надіслати (вручити) вимогу про сплату боргу з моменту виникнення, зростання або частково зменшення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій), яка є обов`язковою до виконання. При цьому, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи податкового органу платника у випадку, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, згідно із чим облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів є такою ж самостійною підставою для формування вимог, як і акти перевірки чи податкова звітність.

Як встановлено судом спірним питанням у даній справі є правомірність прийняття контролюючим органом вимог про сплату позивачем боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску, за умови, що позивач був найманий працівник та за нього такий внесок сплачував роботодавець.

Верховним Судом неодноразово розглядалися спори про обов`язок фізичної особи - підприємця, яка є одночасно найманим працівником, сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Так, зокрема, у постановах від 27 листопада 2019 року (справа № 160/3114/19), від 04 грудня 2019 року (справа № 440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 01 вересня 2020 року (справа № 380/2239/20) суд касаційної інстанції висловив правову позицію про відсутність такого обов`язку, оскільки це спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого внеску.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19 вказав, що положеннями Закону України № 2464-VI не врегульовані відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У зв`язку з викладеним суд касаційної інстанції у згаданій постанові сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа - підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону України № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, як підкреслив Верховний Суд, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, позивач в період з 25.06.2007 р. по 04.03.2024 року перебувала у статусі фізичної особи-підприємця, що не заперечується сторонами.

Відтак, у вказаний період на позивача було покладено обов`язок сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу за умови, що така особа не є найманим працівником.

Як зазначалось вище, оскаржувана вимога ГУ ДПС № Ф-11036 У від 11.10.2021 містить заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску в сумі 37 788,74 грн., яка виникла станом на 04.07.2022 року.

Згідно ІКП ФОП ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 "Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність" вказана сума заборгованості складається з нарахованої контролюючим органом єдиного внеску, а саме:

- 09.02.2018 нараховано розрахункову суму ЄВ за 2017 рік 8 448,00 грн., терміном сплати 09.02.2018;

- 19.04.2018 нараховано суму ЄВ 2 457,18 грн, терміном сплати 19.04.2018 року;

- 19.07.2018 нараховано суму ЄВ - 2 457,18 грн. терміналом сплати 19.07.2018 року;

- 19.10.2018 нараховано суму ЄВ - 2 457,18 грн. терміналом сплати 19.10.2018 року;

- 21.01.2019 нараховано суму ЄВ - 2 457,18 грн. терміналом сплати 21.01.2019 року;

- 19.04.2019 нараховано суму ЄВ - 2 754,18 грн. терміналом сплати 19.04.2019 року;

- 19.07.2019 нараховано суму ЄВ - 2 754,18 грн. терміналом сплати 19.07.2019 року;

- 21.10.2019 нараховано суму ЄВ - 2 754,18 грн. терміналом сплати 21.10.2019 року;

- 20.01.2020 нараховано суму ЄВ - 2 754,18 грн. терміналом сплати 20.01.2020 року;

- 21.04.2020 нараховано суму ЄВ 2 078,12 грн. терміналом сплати 21.04.2020 року;

- 20.07.2020 нараховано суму ЄВ 1 039,06 грн. терміналом сплати 20.07.2020 року;

- 19.10.2020 нараховано суму ЄВ 3 178,12 грн. терміналом сплати 19.10.2020 року;

- 19.01.2021 нараховано суму ЄВ - 2 200,00 грн. терміналом сплати 19.10.2021 року.

Як вбачається з записів під № 14-16 трудової книжки НОМЕР_2 від 05.06.1978 позивачки, то з 01.09.2010 року по 15.12.2021 року вона перебувала у трудових відносинах з Загальноосвітня школа I-III ступенів № 125 Одеської ради Одеської області, яка була перейменована в Одеський навчально-виховний комплекс № 125 Загальноосвітня школа I-III ступенів - дошкільний навчальний заклад. ( а.с. 48 зв.-49).

При цьому, згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників-податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 19.03.2024 року у спірний період позивачка отримувала заробітну плату, а страхувальники в особі відділу освіти Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради та КУ ЦФГДЗУСО Пересипського району м. Одеси на суму заробітної плати позивачки, як застрахованій особі, нараховували та сплачували ЄСВ.

При цьому, відповідачем не надано доказів того, що позивачка у спірний період отримувала дохід від підприємницької діяльності.

З огляду на вказане та враховуючи, що в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в частині періоду, який охоплюється оскаржуваною вимогою, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, то в даному випадку така особа звільняється від обов`язку сплачувати у цей період такий внесок додатково, як особа, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

При цьому, суд зауважує, єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а відтак нараховані контролюючим органом спірні суми недоїмки зі сплати ЄСВ призводять до подвійного оподаткування, що суперечить меті запровадженого державою консолідованого внеску.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку щодо протиправності сформованої ГУ ДПС в Одеській області вимоги про сплату боргу від № Ф-11036-51 У від 11.10.2021 р. на суму 37 788,74 грн., яка охоплює період 2017 2020 роки.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання відповідача внести зміни в інтегровану картку платників податків ОСОБА_1 шляхом виключення суми заборгованості у розмірі 37 788,74 грн., суд зазначає наступне.

Оперативний облік податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування контролюючими органами здійснюється відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок), який затверджено наказом Міністерством фінансів України від 12.01.2021 р. № 5.

Приписами пункту 4 розділу V Порядку встановлено, що працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень /рішень/ вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.

Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій. Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.

Cтатус податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) ("Скасовується в судовому порядку"/"Вручено, судовий розгляд").

У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на "Скасовується в судовому порядку"/"Вручено, судовий розгляд".

У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на "Скасовується в судовому порядку"), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування/зменшення суми не проводиться.

Інформація, внесена та збережена працівниками підрозділів адміністративного/судового оскарження до інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, щоденно автоматично відображається в реєстрі "Апеляційне та судове оскарження" підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Працівники підрозділів, які проводять контрольно-перевірочні заходи, щоденно опрацьовують інформацію, завантажену в підсистему, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскаржень.

Тож, в силу положень вищевказаного порядку, працівники контролюючого органу можуть виключати з ІКП суми донарахувань та змінювати стан рішень контролюючого органу, якими визначено вказані суми зобов`язань.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 825/999/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 805/4374/15-а, від 25 березня 2020 року у справі № 826/9288/18, від 28 жовтня 2022 року у справі № 200/5487/21, від 02 березня 2023 року у справі № 826/23604/15.

Таким чином, ефективним та таким, що відповідає вимогам законодавства способом відновлення порушеного права позивача суд вважає зобов`язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника за технологічним кодом 71040000 "Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність" шляхом виключення нарахованої Головним управлінням ДПС в Одеській області недоїмки з єдиного внеску у сумі 37 788,74 грн.

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

VІІ. Висновок суду.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

VIII. Розподіл судових витрат.

Згідно положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо розподілу судових витрат в частині судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією (копією) про сплату від 05.08.2024 р (а.с. 53).

З огляду на викладене та враховуючи, що судом задоволено вимоги позивача в повному обсязі, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Одеській області.

Щодо розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн. суд зазначає наступне.

Витрати на професійну правничу допомогу врегульовані статтею 134 КАС України, якою передбачено, зокрема, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. (ч. 3 ст.134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 4 ст.134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч. 5 ст.134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. ( частина 7 статі 134 КАС України)

Розподіл судових витрат врегульований статтею 139 КАС України, якою передбачено, зокрема, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. ( частина 7 статі 139 КАС України)

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.( частина 9 статі 139 КАС України)

Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, зокрема, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. ( пункт 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI)

Видами адвокатської діяльності є, серед іншого, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами … Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. ( стаття 19 Закону № 5076-VI)

Як вбачається з матеріалів справи, правнича допомога у даній справі надавалась адвокатом Чекмарьовою Ларисою Юріївною , що підтверджується Ордером на надання правничої допомоги серії ВН №1395031 від 02 серпня 2024 року, виданим адвокатським об`єднанням "Лариси Чекмарьової" на підставі Договору про надання правничої допомоги №215 від 01 серпня 2024 р.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн., представником позивача надано:

- договір про надання правничої допомоги № 215 від 01 серпня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням "Лариси Чекмарьової" , за умовами якого клієнт доручає, а бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

- Додаткова угода № від 01.08.2024 року до вказаного вище договору, за умовами якої Клієнт оплачує Бюро 8 000,00 грн. за підготовку та подання позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС в Одеськiй областi про визнання протиправною та скасування вимог №Ф-11036-51 У від 11 жовтня 2021 р., зобов`язання вчинити певні дії, супроводження пiд час судового процесу;

- Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 05 вересня 2024 року, за яким Бюро надало правничі послуги, а Клієнт прийняв зазначені вище послуги передбачені Договором №215 від 01.08.2024 року, а саме, усні та письмова консультація на суму 1 000 гри, збирання доказів на суму 1 000 грн., підготовка, складання та подання позовної заяви на суму 4000 грн, підготовка, складання та подання адвокатського запиту на суму 1000 грн., та підготовка, складання та подання клопотань, заяв на суму 1000 грн.

Отже, надані документи дійсно дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх загальну вартість.

При цьому, суд враховує, що вищенаведених нормах КАС України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Як встановлено судом, в поясненнях від 19.05.2025 року представник ГУ ДПС вказує, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі не є співмірним із складністю справи і наданими адвокатом послугами. Стягнення витрат у заявленому розмірі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Додатково зазначає, що ГУ ДПС в Одеській області здійснено аналіз судових рішень винесених адміністративними судами України (згідно єдиного державного реєстру судових рішень) по справах за участю державних органів, стосовно практики відшкодування витрат на правничу допомогу. Так, середня сума відшкодування витрат на правову допомогу по Україні, в даній категорії справи складає 1500-2500 грн., що дає підстави вважати про надмірне перевищення заявлених витрат на правову допомогу.ГУ ДПС в Одеській області вважає, що сума судових витрат на правову допомогу є безпідставно завищеною та необґрунтованою.

Перевіривши обґрунтованість заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та заперечень щодо заявлених витрат, суд зазначає таке.

У постанові Верховного Суду від 02 червня 2022 року по справі №160/6899/20 викладено правову позицію, згідно якої визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Отже, при вирішенні питання стосовно розподілу витрат, пов`язаних із правовою допомогою адвоката, суд насамперед звертає увагу на те, що справа даної категорії відповідно до предмету спору є справою незначної складності, розгляд якої здійснювався в порядку письмового провадження (без виклику сторін) за наявними у ній матеріалами.

Надаючи оцінку заявленому розміру витрат на правову допомогу з огляду на його співмірність, складність та фактично витрачений час на виконання адвокатом робіт, суд зазначає, що такий вид правничої послуги, як підготовка позовної заяви і подання її до суду включає в себе і ряд інших супутніх послуг таких, як: подання адвокатських запитів, клопотань, заяв з метою збору доказів у справі; консультація, аналіз судової практики, узгодження правової позиції.

Водночас суд зазначає, що аналіз законодавства та судової практики, формування правової позиції та надання відповідної консультації, підготовка позовної заяви не вимагала від представника позивача надмірного обсягу юридичної і технічної роботи з огляду на незначну складність вказаної справи (малозначна справа).

Окрім того, справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що не вимагає безпосередньої участі сторін, а, отже, і значної затрати часу. Процесуальні документи у справі є однотипними, а тому також не потребують значної затрати часу.

У той же час, суд не оспорює права адвоката самостійно визначати гонорар, однак, у даному конкретному випадку, не може вважати, що при встановленні такого розміру гонорару була врахована складність даної справи та інші істотні обставини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд наголошує на тому, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023р. №910/7032/17).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи встановленні обставини справи та приписи ч. 5 ст.134 і п.2 ч.9 ст.139 КАС України, суд вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача в розмірі 2000,00 грн.

Виходячи з наведеного, з урахування критеріїв пропорційності суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044, ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-11036-51 У від 11.10.2021, виданої Головним управлінням ДПС в Одеській області.

Зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області внести зміни в інтегровану картку платників податків ОСОБА_1 за кодом класифікації доходу бюджету №71040000 "Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність" шляхом виключення нарахованої Головним управлінням ДПС в Одеській області недоїмки з єдиного внеску в сумі 37788 (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 74 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211,20 (одна тисячі двісті одинадцять гривень 20 копійок ) гривні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна