Рішення № 127659914, 22.05.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2025 рокусправа № 380/2973/25

Львівський окружний адміністративний суд

у складі головуючої судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Кудли Д.Ю.,

представника відповідача Трофімчук Р.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090) з вимогами:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №35716/13- 01-24-08 від 16.08.2024, №35719/13-01-24-08 від 16.08.2024, №35720/13-01- 24-08 від 16.08.2024, №35718/13-01-24-08 від 16.08.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ГУ ДПС у Львівській області проведено позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, за результатами якої було складено акт від 25.07.2024 № 3/278/13-01-24-08-03/3791104455. На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДПС у Львівській області винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 16.08.2024 року №35716/13-01-24-08, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 822640,28 грн (за податковими та/або іншими зобов`язаннями: 658 112,22 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 164528,06 грн; №35719/13-01-24-08, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 68553,36 грн (за податковими та/або іншими зобов`язаннями 54842,69 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами): 13710 грн; ППР №35720/13-01-24-08, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі: 340,00 грн та ППР №35718/13-01-24-08, яким застосовано адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 1020,00 грн. Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та винесеними на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями.

Вказав, що листом-повідомленням від 14.06.2024 №455/13-01-24-08-08, Головним управлінням ДПС у Львівській області, керуючись п.п.85.2 ст. 85 ПК України ОСОБА_1 слід було забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема первинні та інші документи, які підтверджують отримання доходів і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків і зборів, виконанням іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкову службу. Стосовно наведеного звертає увагу, що податковий орган не деталізував, у яких сумах та на який саме рахунок/рахунки надходили кошти до позивача, щодо яких необхідно надати пояснення, вказавши лише обсяг «отриманого доходу у 2023 році». Оскільки з вказаних операцій ОСОБА_1 доходу не отримував, а отже і не подавав до контролюючого органу виписок з банків чи інших документів по здійснених операціях, а також не подавав декларацію про доходи за 2023 рік. З урахуванням наведеного, відповідач у вказаному запиті не дотримався вимог чіткості і зрозумілості, оскільки не зазначив переліку необхідних документів та інформації (щодо конкретних банківських операцій, по котрих на думку ДПС в позивача виник дохід), що, в свою чергу, призвело до необізнаності платника податків. Тому вважаємо, що такі обставини призвели до того, що позивач був позбавлений можливості надати чіткі пояснення щодо руху грошових коштів та їхнє призначення.

Також зазначив, що більшість з вказаних переказів коштів, які були перераховані на рахунки в банку, є позиченими коштами та аж ніяк не можуть бути визнані доходом платника податків. Податковий орган не вчинив жодних належних дій з метою перевірки походження вказаних коштів, встановлення осіб, які їх перераховували, не встановив рахунки, з яких надходили ці кошти, та не звертався до банківських установ щодо розкриття банківської таємниці з метою встановлення походження цих коштів. Під час перевірки в податкового органу були відсутні будь-які документи, які містять інформацію щодо призначення вказаних переказів. Тобто, контролюючий орган обмежився виключно інформацією про надходження коштів на рахунки без будь-якої перевірки цих фактів. З огляду на зазначене, просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 20.02.2025 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою суду від 24.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

07.03.2025 за вх.№ 19594 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.03.2025 вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання на 27 березня 2025 року о 10:00 год.

17.03.2025 за вх. № 22156 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що від Національного банку України була отримана інформація щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), а саме обсяг зарахувань на банківські рахунки ОСОБА_1 складає 3656179,00 гривень. На дату складання акту документальної позапланової перевірки платником податків ОСОБА_1 не подано до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2023 рік, чим порушено пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п. 176.1 ст.176, п. 179.1 ст.179 Податкового кодексу України. Позивачем не було надано податковому органу жодних пояснень щодо джерела походження зазначених коштів в сумі 3656179,00 грн, та правову підставу їх отримання, як не надано і жодних документів, які б підтверджували підстави отримання позивачем вказаної суми грошових коштів від фізичних осіб на його банківські рахунки та не здійснення їх декларування, не зважаючи на те, що як до початку перевірки, так і під час її проведення позивачу направлявся відповідний запит податкового органу. Відтак, податковий орган вважає, що податкові повідомлення-рішення, які є предметом оскарження в цій справі, винесені без жодних порушень вимог законодавства, як і сам акт документальної позапланової невиїзної перевірки.

20.03.2025 за вх. № 24018 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.

26.03.2025 за вх.№ 25526 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні, яке відбулося 27 березня 2025 року, суд ухвалив відкласти підготовче засіданні до 24.04.2025 о 10:30 год за клопотанням представника позивача.

Ухвалою суду від 24.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд адміністративної справи по суті на 20 травня 2025 року об 11:00 год.

19.05.2025 за вх.№ 41607 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі. Зазначив, що єдиним джерелом інформації про те, що гроші на електронному платіжному засобі є доходом міститься лише в листах Національного банку України та самої Державної податкової служби на які покликається відповідач. Податковий орган не вчинив дій з метою перевірки походження вказаних коштів, встановлення осіб, які їх перераховували, не встановив рахунки, з яких надходили ці кошти та не звертався до банківських установ щодо розкриття банківської таємниці з метою встановлення походження цих коштів.

Представник позивача в засіданні суду 20.05.2025 позовні вимоги підтримав, просив позовні вимоги задовольнити. Позицію обґрунтував посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві та письмових поясненнях, не вважає зарахування доходом.

В засіданні суду, що відбулось 22.05.2025 судом ухвалено відкласти розгляд справи на 22.05.2025 для оцінки зібраних доказів.

Позивач явки в засідання суду не забезпечив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Представник відповідача щодо задоволенні позовних вимог заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Суд всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.

ГУ ДПС у Львівській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, за результатами якої складено акт від 25.07.2024 №3/278/13-01-24-08-03/ НОМЕР_1 .

Підставою для проведення перевірки став лист Державної податкової служби України від 26.03.2024 за №8651/7/99-00-24-01-02-07, яким повідомлено про отриману від Національного банку України інформацію листом від 20.03.2024 №24-0006/21625/БТ (щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у 2023 році.

13.06.2024 ГУ ДПС у Львівській області прийнято наказ №3160-ПП «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )», відповідно до якого на підставі п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків фізичної особи ОСОБА_1 з 22 липня 2024 року тривалістю 3 робочі дні з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.

14.06.2024 складено повідомлення №455/13-01-24-08-08, яким повідомлено позивача про необхідність забезпечення надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема первинні та інші документи, які підтверджують отримання доходів і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.

Копію наказу від 13.06.2024 № 3160-ПП про проведення документальної позапланової невиїзної документальної перевірки та письмове повідомлення від 14.06.2024 №455/13-01-24-08-08 про надання документів до перевірки, скеровано платнику податків ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (квитанція №0600931890902 від 17.06.2024).

Перевірка проводилась з 22.07.2024 по 24.07.2024.

24.07.2025 ГУ ДПС у Львівській області складено акт №903/13-01-24-08-03/ НОМЕР_1 «Ненадання платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 , документів для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, РНОКПП НОМЕР_1 », згідно з яким, позивач не надав до перевірки первинних документів і відомостей, пов`язаних з виникненням доходу, чим порушено вимоги п.44.1, п. 44.3, п.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України в частині ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

25.07.2025, податковим органом складено акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань законодавства, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023» за №31278/13-01-24-08-03/3791104455.

Відповідно до вказаного акту, відповідачем встановлено, що за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 позивач згідно наданої інформації отримав дохід у вигляді - інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПК України в розмірі 3656179,00 гривень. Під час податкової перевірки за відомостями наданими у встановленому порядку Національним банком України встановлено, що у 2023 році наявні значні обсяги переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), а саме обсяг зарахувань на банківські рахунки ОСОБА_1 складає 3656179,00 гривень. Податкову декларацію про майновий стан і доходи до ГУ ДПС у Львівській області за 2023 рік не подав, в тому числі отриманий дохід за 2023 рік у вигляді переказу між рахунками фізичних осіб з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) не декларував, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не нараховував та не сплатив.

Згідно з висновками акту перевірки, встановлено наступні порушення:

- пп.49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. «в» п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-IV із змінами та доповненнями, в частині неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік;

- п. 163.1 ст. 163, пп.164.1.1 п. 164.1 ст. 164, пп. 164.2.20. п.164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2023 рік на загальну суму 658112,22 гривень;

- п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164, пп.164.2.20 п. 164.2 ст. 164, пп.168.2.1 п.168.2 ст. 168, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.5, пп.1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано військовий збір за 2023 рік на загальну суму 54842,69 гривень;

- п. 44.1, п.44.3, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, в частині ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДПС у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- №35716/13-01-24-08 від 16.08.2024, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 822640,28 грн (за податковими та/або іншими зобов`язаннями: 658 112,22 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 164 528,06 грн;

- №35719/13-01-24-08 від 16.08.2024, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі: 68553,36 грн (за податковими та/або іншими зобов`язаннями: 54842,69 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 13710 грн;

- №35720/13-01-24-08 від 16.08.2024, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340,00 грн;

- №35718/13-01-24-08 від 16.08.2024, яким застосовано адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 1020,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до положень пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до положень пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Підставою для проведення перевірки позивача став лист Державної податкової служби України №8651/7/99-00-24-01-02-07 від 26.03.2024 та інформація, надана Національним банком України щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у 2023 році.

При цьому, надісланий на податкову адресу фізичної особи ОСОБА_1 обов`язковий письмовий запит податкового органу залишений платником податків без відповіді.

Таким чином, вказані обставини обґрунтовано слугували підставою для прийняття відповідачем наказу №3166-ПП від 13.06.2024 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )».

Статтею 45 Податкового кодексу України визначено, що платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Відповідно до пунктів 70.1, 70.2 ст.70 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків. До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є громадянами України. До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення вноситься така інформація: прізвище, ім`я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство; серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий.

Відповідно до пункту 70.7. статті 70 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 42.3. статті 42 Податкового кодексу України, якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата. Тобто, від дій добросовісного платника податків залежить достовірність та актуальність даних ДРФО щодо місця проживання такого платника.

Судом встановлено, що зареєстрованою податковою адресою платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 .

Доказів про повідомлення податковому органу про зміну своєї податкової адреси позивач суду не надав.

Згідно з положеннями абзаців першого, третього пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Положеннями пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з положеннями пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Таким чином, податковим законодавством передбачено два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків (без використання електронного кабінету): надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем у даному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Верховний Суд у питанні застосування положень пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України у взаємозв`язку з пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України дотримується усталеної позиції, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. Платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.

Верховний Суд сформував усталений підхід (зокрема, у постановах від 06 серпня 2019 року у справі № 520/8681/18, від 11 червня 2020 року у справі № 823/1606/17, від 12 серпня 2021 року у справі № 640/3605/19), що наказ вважається надісланим контролюючим органом в порядку, встановленому законом, у разі повернення за закінченням терміну зберігання поштою наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки, направленого на податкову адресу платника податків рекомендованим поштовим відправленням.

З урахуванням положень пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України, датою, з якої платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки, є дата, зазначена поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, істотною обставиною при вирішенні питання своєчасного повідомлення платника податків про проведення відносно нього перевірки є встановлення дати, з якої наказ про проведення перевірки вважається врученим у відповідності до вказаних вимог податкового законодавства.

Також за вимогами абзацу другого пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, у разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Судом встановлено, що копія наказу №3166-ПП від 13.06.2024 разом з повідомлення про дату і місце проведення перевірки були надіслані на адресу платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення 17.06.2024 (квитанція №0600931890902), який повернувся на адресу відправника з відміткою відділення зв`язку «за закінченням терміну зберігання». Документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 розпочато 22.07.2024, тобто з дотриманням тридцятиденного терміну від дати надсилання йому повідомлення і копії наказу.

З урахуванням наведеного, суд констатує, що посадовими особами відповідача були виконані всі умови пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, що надавало їм право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки позивача.

Відповідно до положень підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова (пункт 79.3 статті 79 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що документальну невиїзну перевірку позивача відповідач провів на підставі відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору у періоді з 01.01.2023 по 31.12.2023, щодо фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , відомостей про відсутність поданих до органів ДПС даною особою податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2023 рік, а також інформації НБУ про надходження на банківські рахунки фізичної особи ОСОБА_1 у 2023 році грошових коштів у загальній сумі 2610875,00 грн., тобто з дотриманням вимог підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

При цьому, фізична особа ОСОБА_1 не надав ні податковому органу, ні суду жодного аргументованого пояснення та жодного документального підтвердження про підстави отримання такої значної суми грошових коштів від фізичних осіб на свої банківські рахунки.

Покликання представника позивача про те, що такі кошти могли переказувати позивачу його близькі родичі, судом не приймаються, позаяк вони не підтверджені будь-якими доказами.

Окремо слід наголосити і на тому, що про існування відповідного документального обґрунтування підстав надходження у 2023 році на свої банківські рахунки грошових коштів у загальному обсязі 3656179,00 грн сторона позивача не зазначила, ні при зверненні до суду з відповідним позовом, ні під час розгляду справи, що вказує на неспроможність документально спростувати висновки податкового органу про отримання ним у 2023 році доходів, без їх належного обліку, звітності і оподаткування.

Долучені стороною позивача до матеріалів справи банківські виписки з банків жодним чином не спростували дані отримані податковим органом від НБУ.

Покликання сторони позивача на нечіткість обставин, зафіксованих у акті перевірки та про наявність протиріч у його висновках суд відхиляє.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 22.05.2020 у справі №825/2328/16, порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Отже, саме по собі можливе порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки можливим процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.

Водночас під час розгляду цієї справи судом не встановлено таких порушень процедури проведення документальної невиїзної перевірки та оформлення акта такої перевірки, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.

Отже, суд не знаходить підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у зв`язку з процедурними порушеннями, які на думку позивача існували при призначенні та проведенні документальної невиїзної перевірки та оформлення її результатів.

Що стосується суті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, то суд зауважує на такому.

Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

Згідно з пп.162.1.1 п.162.1 ст.162 Податкового Кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. А за пп.163.1.2 цього ж пункту об`єктом оподаткування резидента є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

За правилами пп.164.2.20 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу. Відповідно до п.164.3 ст.164 Податкового кодексу при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.

Порядок нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначено ст.168 Податкового кодексу України. Відповідно до пп.168.2.1 п.168.2 цієї статті, платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Згідно п.167.1 ст.167 Податкового Кодексу України cтавка податку становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Під час податкової перевірки за відомостями наданими у встановленому порядку Національним банком України встановлено, що у 2023 році наявні значні обсяги переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), а саме обсяг зарахувань на рахунки фізичної особи ОСОБА_1 склав 3712427,00 грн, обсяг списань 3656179,00 грн.

P2P-платежі (з англ. peer-to-peer або person-to-person) це грошові перекази від однієї людини іншим людям. P2P-транзакції зазвичай використовуються для оплати послуг або покупок у приватних продавців на онлайн-ринках. Такі платежі можуть використовуватися і для переказів коштів рідним, знайомим, друзям.

Але разом з тим, поповнення рахунків однієї фізичної особи з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), різними фізичними особами в такому обсязі, річна сума якого перевищує 2,5 млн грн та за відсутності в отримувача належного документального обґрунтування підстав для одержання грошових коштів в такому значному обсязі, свідчить про отримання позивачем в 2023 році доходів від певного виду діяльності на території України.

Під час перевірки податковим органом встановлено, що у періоді з 01.01.2023 по 31.12.2023 по позивачу доходи у сумі, яка надійшла на його банківські рахунки, не задекларовані. Враховуючи це та факт ненадання ОСОБА_1 жодних первинних документів з приводу одержання такої суми коштів, податковий орган цілком слушно вказав на порушення пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168, п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України, у зв`язку з отриманням платником позивачем у 2023 році грошових коштів у сумі 3656179,00 грн від фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), в результаті чого не був нарахований та сплачений за 2023 рік податок на доходи фізичних осіб у розмірі 658112,11 грн (3656179,00 грн х 18 %).

Доходи, визначені ст.163 Податкового кодексу України є об`єктом оподаткування військовим збором, ставка якого становить 1,5 % від об`єкта оподаткування (п.161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

Відповідно до цього, податковим органом зроблено цілком слушні висновки і про ненарахування та несплату позивачем за 2023 рік військового збору у розмірі 54842,96 грн (3656179,00 грн. х 1,5% = 54842,69грн).

Також, в силу вимог пп.16.13 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, за порушення пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.49.1, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України згідно з п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України до позивача правомірно було застосовано штраф у розмірі 340,00 грн.

Також матеріалами справи в повній мірі підтверджено, що ОСОБА_1 порушено вимоги п.44.1 ст. 44, п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України в частині зберігання та надання контролюючому органу первинних документів, що стало підставою для застосування штрафної санкції в сумі 1020,00 грн.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності. Поряд з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість. Наведене випливає зі змісту частини першої цієї статті.

Докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього процесуальний обов`язок, а саме довів правомірність своїх рішень, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що вимоги сторони позивача є необґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо судового збору, то відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розподілу він не підлягає.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.05.2025.

СуддяСподарик Наталія Іванівна