Рішення № 127659884, 27.05.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2025 рокусправа № 380/24534/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Самбірської районної державної адміністрації, Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області про визнання протиправним і скасування розпорядження,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Львівської обласної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Самбірської районної державної адміністрації, Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області у якому просить :

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 945/0/5-17 від 10.10.2017 р. «Про скасування розпорядження голови Самбірської райдержадміністрації № 832 від 30.12.2011 р., в частині визнання протиправним та скасування такого рішення відносно ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30.12.2011 розпорядженням голови Самбірської районної державної адміністрації № 832, позивачу та іншим особам надано дозвіл на виготовлення проектів із землеустрою щодо передачі земельних ділянок у власність на території Ралівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Нагірне в урочищі «За церквою» із земель запасу Ралівської сільської ради, орієнтовною площею 47,7 га (рілля) згідно з додатком. Позивач зазначає, що їй передано земельну ділянку площею 1, 3682 га, яка розташована за адресою: с. Нагірне, Ралівська с/р, Самбірський район, Львівська область. Позивач зазначає, що 21.08.2023 звернулася до державного реєстратора із заявою за реєстраційним номером 56714299 про державну реєстрацію прав на земельну ділянку, кадастрови1 номер 4624287200:11:000:0420 на підставі розпорядження голови Самбірської районної державної адміністрації № 832 від 30.12.2011 «Про надання дозволу на виготовлення проектів із землеустрою щодо передачі земельних ділянок у власність на території Ралівської сільської ради. Натомість державний реєстратор відмовив позивачу у реєстрації прав на земельну ділянку, оскільки така вже перебуває у власності за Ралівською сільською радою від 05.11.2020 на підставі рішення органу місцевого самоврядування від 11.09.2020. Саме тоді позивач дізналася, що головою Львівської обласної державної адміністрації було видано розпорядження від 10.10.2017 №945/05-17 «Про скасування розпорядження голови Самбірської районної державної адміністрації від 30.12.2011 № 832». Позивач вважає таке розпорядження відповідача протиправним з огляду на його невмотивованість та таким, що суперечить принципам рівності, справедливості та правової визначеності, оскільки у ньому не вказано суть порушення та не зазначено норму Закону, вимоги якої були недотримані райдержадміністрацією при прийнятті такого рішення. Також позивач зазначає, що скасоване розпорядження Самбірської РДА було прийнято у межах та спосіб, визначений ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України (станом на 30.12.2011), яка закріплювала право районних державних адміністрацій передавати земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання. Також зазначає, що розпорядження Самбірської РДА від 30.12.2011 є ненормативним актом одноразового застосування, що вичерпало свою дію фактом його виконання, внаслідок розроблення проектів із землеустрою, а тому не може бути скасованим державною адміністрацією.

Ухвалою від 23.10.2023 суддя відкрила провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та залучила до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Самбірську районну державну адміністрацію та Ралівську сільську раду Самбірського району Львівської області про визнання протиправним і скасування розпорядження,

Відповідач позову не визнав. 30.10.2023 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 82146). Відповідач зазначає, що на адресу Львівської обласної державної адміністрації надійшла заява-скарга Ралівської сільської ради від 03.04.2017 № 261 щодо скасування розпорядження голови Самбірської районної державної адміністрації від 30.12.2011 № 832 «Про надання дозволу на виготовлення проектів із землеустрою щодо передачі земельних ділянок у власність на території Ралівської сільської ради».

Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації скеровано лист до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 27.04.2017 № 16-981 щодо розгляду листа Ралівської сільської ради від 03.04.2017 № 261 та вжиття відповідних заходів реагування. На адресу Львівської обласної державної адміністрації надійшов лист Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 30.05.2017 № 13-13-0.4-483/90-17, суть якого зводиться до виявлених порушень при прийнятті головою Самбірської районної державної адміністрації розпорядження від 30.12.2011 № 832 «Про надання дозволу на виготовлення проектів із землеустрою щодо передачі земельних ділянок у власність на території Ралівської сільської ради». 29.05.2017 на адресу Львівської обласної державної адміністрації надійшов лист від Ралівської сільської ради про скасування розпорядження голови Самбірської районної державної адміністрації від 30.12.2011 № 832 «Про надання дозволу на виготовлення проектів із землеустрою щодо передачі земельних ділянок у власність на території Ралівської сільської ради». На адресу Львівської обласної державної адміністрації надійшов лист-клопотання Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з питань дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельною ділянкою від 02.06.2017 № 13-13-0.4-47/91-17 щодо порушення вимог земельного законодавства, яке полягає у наступному. « Розпорядження Самбірської районної державної адміністрації від 30.12.2011 № 832 «Про надання дозволу на виготовлення проектів із землеустрою щодо передачі земельних ділянок у власність на території Ралівської сільської ради» прийняте з порушенням вимог статті 118 Земельного кодексу України та регламенту Самбірської районної державної адміністрації, зокрема до розпорядження не додані (відсутні та не реєструвались у журналі реєстрації вхідної документації заяви (клопотання) громадян, у яких зазначається цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовні розміри; графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки , розпорядження не завізовано керівником апарату районної державної адміністрації, додаток до розпорядження не підписаний керівником апарату районної державної адміністрації, довідка про погодження проекту розпорядження не погоджена Ралівським сільським головою».

Крім цього, відповідач зазначає, що отримання особою дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення про її передачу власність у користування.

13.01.2023 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Самбірської районної державної адміністрації надійшли письмові пояснення, у яких наголошено про пропуск позивачем строку звернення до суду. Інших пояснень по суті спору третя особа не висловила.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

У 2011 році ОСОБА_1 звернулася із заявою до голови Самбірської районної державної адміністрації із заявою, у якій просила надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею два гектари, для ведення особистого селянського господарства. Зазначено у заяві, що земельна ділянка розташована межами с. Нагірне.

Крім цього у матеріалах справи наявний лист Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області від грудня 2011 року за № 478, адресований голові Самбірської РДА ОСОБА_2 , згідно якого виконком Ралівської сільської ради надає згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Нагірне на території Ралівської сільської ради із земель запасу рілля, зокрема позивачу ОСОБА_1 .

У матеріалах справи також наявна довідка про погодження проекту розпорядження «Про надання дозволу на виготовлення проектів із землеустрою щодо передачі земельних ділянок у власність на території Ралівської сільської ради» начальником управління Держкомзему у Самбірському районі.

Розпорядженням голови Самбірської районної державної адміністрації від 30.12.2011 № 832 «Про надання дозволу на виготовлення проектів із землеустрою щодо передачі земельних ділянок у власність на території Ралівської сільської ради», враховуючи заяви громадян та клопотання виконкому Ралівської сільської ради від 01 грудня 2011 року № 978 надано дозвіл на виготовлення проектів із землеустрою щодо передачі земельних ділянок у власність на території Ралівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Нагірне в урочищі «За церквою» із земель запасу Ралівської сільської ради, орієнтовною площею 47,7 га рілля згідно із з додатком.

Згідно зі Списком громадян, яким надається дозвіл на виготовлення проектів із землеустрою щодо передачі земельних ділянок у власність на території Ралівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства, який є додатком до розпорядження голови районної державної адміністрації від 30.12.2011 № 832, під номером 13 такою особою є позивач.

На підставі цього розпорядження, за замовленням позивача Приватне підприємство «Інформаційний кадастровий центр» виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, за місцем розташування земельної ділянки: с. Нагірне, Ралівська с/р, Самбірський район, Львівська область.

Відповідно до довідки про кількісні характеристики земельної ділянки, розподілення земель між власниками і користувача, складеної Управлінням Держземагенства у Самбірському районі Львівської області від 26.06.2015, зазначено «розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, графічні матеріали, на яких зазначені місце розташування земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, земельна ділянка, площею 1, 3682 га передається у власність ОСОБА_1 .

Управлінням Держземагенства у Самбірському районі Львівської області від 02.09.2015 № 1207 складено висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність гр. ОСОБА_1 у с. Нагірне, Ралівської с/л, Самбірського району Львівської області для ведення особистого селянського господарства.

10.10.2017 Львівською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження «Про скасування розпорядження голови Самбірської районної державної адміністрації від 30.12.2011 № 832», відповідно до якого скасовано розпорядження голови Самбірської районної державної адміністрації від 30.12.2011 №832 «Про надання дозволу на виготовлення проектів із землеустрою щодо передачі земельних ділянок у власність на території Ралівської сільської ради.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 №586-XIV.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

За змістом частини 7 статті 118 Конституції України, місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Частиною 8 цієї статті передбачено, що рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" ( у редакції на момент винесення оскаржуваного розпорядження) , на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та постановам Верховної Ради України, прийнятим відповідно до Конституції та законів України, актам Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Згідно з частиною першою статті 40 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації», голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 5 вказаної статті встановлено, що акти місцевих державних адміністрацій індивідуальної дії, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший строк введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а також обов`язково оприлюднюються, крім внутрішньоорганізаційних актів.

Отже, зазначені норми очевидно передбачають право голови місцевої державної адміністрації вищого рівня - в даному випадку голови обласної державної адміністрації, скасувати розпорядження голови районної державної адміністрації, однак за певних умов.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Пунктом «а» частини першої статті 17 Земельного кодексу України (у редакції на момент видачі розпорядження від 30.12.2011) визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини другої статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з пунктом в) частини третьої статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої, сьомої 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частини восьмої статті 118 Земельного кодексу України розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія). Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до пункту а частини першої статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

Суд зазначає, що Розпорядженням голови Самбірської районної державної адміністрації від 30.12.2011 № 832 «Про надання дозволу на виготовлення проектів із землеустрою щодо передачі земельних ділянок у власність на території Ралівської сільської ради», враховуючи заяви громадян та клопотання виконкому Ралівської сільської ради від 01 грудня 2011 року № 978 надано дозвіл на виготовлення проектів із землеустрою щодо передачі земельних ділянок у власність на території Ралівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Нагірне в урочищі «За церквою» із земель запасу Ралівської сільської ради, орієнтовною площею 47,7 га рілля згідно із з додатком.

Згідно зі Списком громадян, яким надається дозвіл на виготовлення проектів із землеустрою щодо передачі земельних ділянок у власність на території Ралівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства, який є додатком до розпорядження голови районної державної адміністрації від 30.12.2011 № 832, під номером 13 такою особою є позивач.

Крім цього у матеріалах справи наявний лист Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області від грудня 2011 року за № 478, адресований голові Самбірської РДА ОСОБА_2 , згідно якого виконком Ралівської сільської ради надає згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Нагірне на території Ралівської сільської ради із земель запасу рілля, зокрема позивачу ОСОБА_1 .

Також суд встановив, що жодних зауважень щодо недотримання вимог законодавства у частині що стосується подання неналежних документів ОСОБА_1 на отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства не було висловлено ні Самбірською районною державною адміністрацією, ні Ралівською сільською радою Самбірського району Львівської області.

Разом з тим, 10.10.2017, тобто більше ніж через шість років, Львівська обласна державна адміністрація приймає розпорядження «Про скасування розпорядження голови Самбірської районної державної адміністрації від 30.12.2011 № 832», відповідно до якого скасовано розпорядження голови Самбірської районної державної адміністрації від 30.12.2011 №832 «Про надання дозволу на виготовлення проектів із землеустрою щодо передачі земельних ділянок у власність на території Ралівської сільської ради.

Як на підставу прийняття цього розпорядження, Львівська обласна державна адміністрація зазначає про наявність клопотання Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 02.06.2017 №13-13-0.4-47/91-17, листи Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області від 03.04.2017 № 261 та Самбірської районної державної адміністрації від 31.07.2017 № 02-32-14/265-2268/4-02.

Однак, такі листи є суперечливими та не можуть слугувати підставою для скасування розпорядження голови Самбірської районної державної адміністрації, оскільки у листі від 03.04.2017 № 261 Ралівська сільська рада зазначає, що «в ході підготовки даних розпоряджень Ралівською сільською радою та її посадовими особами не здійснювалося погодження передачі таких земель у власність громадянам». Натомість, в матеріалах справи наявний інший лист Ралівської сільської ради за № 978 від грудня 2011 року, згідно якого « Виконком Ралівської сільської ради надає згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту у с. Нагірне на території Ралівської сільської ради із земель запасу.

Отже, у цьому випадку Ралівська сільська діяла непослідовно.

Разом із цим, у Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Верховний Суд у постанові від 02.04.2020 у справі № 821/229/17 зазначив: «що хоча вказане Рішення ухвалено щодо скасування актів органів місцевого самоврядування, проте застосований у цьому Рішенні принцип «гарантії стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, може (повинен) бути застосований і у відносинах між громадянами і органами державної влади.»

Так, ненормативні правові акти державної адміністрації є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути у подальшому скасовані державною адміністрацією.

У Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3).

Цей конституційний обов`язок держави перед громадянами у розрізі із зазначеним вище Рішенням Конституційного Суду України дає підстави для висновку про те, що, хоча відповідно до статті 118 Конституції України, з урахуванням обставин розглядуваної справи, голові обласної державної адміністрації надано право за певних умов скасувати рішення голови районного державної адміністрації, таке право не є абсолютним, тому, оскільки ненормативні правові акти державної адміністрації є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути у подальшому скасовані державною адміністрацією, в тому числі і головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Слід також зазначити, що індивідуально-правові акти, зокрема, місцевих державних адміністрацій є юридичними фактами, на підставі яких у фізичних осіб та юридичних осіб приватного права виникають, змінюються або припиняються конкретні права та обов`язки, одностороннє скасування державними адміністраціями цих актів порушує право зазначених осіб на розгляд їх справ відповідно до встановленої Конституцією і законами України процедури.

Відповідно до пункту вісімнадцятого частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).

У постанові від 16.10.2018 у справі №9901/415/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала таку правову позицію:

«За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість, індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

З огляду на вказане, нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин».

Аналогічна позиція була висловлена, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 9901/657/18 (П/9901/657/18), від 19.03.2019 у справі №826/16994/15, від 09.04.2019 у справі №9901/611/18, від 21.08.2019 у справі №9901/283/19, від 18.09.2019 у справі №9901/284/19, від 19.02.2020 у справі №9901/307/19, від 13.05.2020 у справі № 9901/491/19, від 17.02.2021 у справі №9901/152/20, від 15.04.2021 у справі № 9901/104/20, від 06.10.2021 у справі № 9901/26/21, від 19.01.2023 у справі № 990/92/22 та інших і суд вважає її застосовною у справі, що розглядається.

Тобто, розпорядження голови Самбірської районної державної адміністрації від 30.12.2011 № 832 «Про надання дозволу на виготовлення проектів із землеустрою щодо передачі земельних ділянок на території Ралівської сільської ради» у частині, що стосується позивача є актом індивідуальної дії, на підставі якого у позивача виникло право на отримання у власність земельної ділянки, а тому відповідач не мав законодавчо визначених підстав для скасування такого розпорядження.

Між тим, за замовленням позивача у 2015 році Приватне підприємство «Інформаційний кадастровий центр» виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, за місцем розташування земельної ділянки: с. Нагірне, Ралівська с/р, Самбірський район, Львівська область.

Між тим, суд зазначає, що погодження та затвердження технічної документації є наступним етапом у процесі отримання земельної ділянки.

Тобто, позивач у повному обсязі вичерпала дію прийнятого щодо нею індивідуального акта, а розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 945/0/5-17 від 10.10.2017 «Про скасування розпорядження голови Самбірської районної державної адміністрації № 832 від 30.12.2011» не несе жодних правових наслідків.

Відтак, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, недобросовісно та нерозсудливо. Відтак оскаржуване рішення відповідача у частині, яка стосується позивача, прийняте відповідачем з порушенням критеріїв правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, які визначені пунктами 1, 3, 5, 6 частини другої статті 2 КАС України, а тому наявні правові підстави для визнання його протиправним та скасування.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 (81434, Львівська область, Самбірський р-н., с. Михайлевичі, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівської обласної державної адміністрації ( 79008, м. Львів, вул. Винниченка 18, ЄДРПОУ 00022562), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Самбірської районної державної адміністрації (81400, м. Самбір, вул. Мазепи,8, ЄДРПОУ 04056322), Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області(81473, Львівська обл., Самбірський р-н., с. Ралівка, вул. Франка,28, ЄДРПОУ 04370254) про визнання протиправним і скасування розпорядження- задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 945/0/5-17 від 10.10.2017 «Про скасування розпорядження голови Самбірської райдержадміністрації № 832 від 30.12.2011, у частині визнання протиправним та скасування такого рішення відносно ОСОБА_1 .

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяГрень Наталія Михайлівна