Рішення № 127659882, 27.05.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2025 рокусправа № 380/1922/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області , у якому просить :

- визнати протиправним та скасувати рішення Мурованської сільської ради територіальної громади Львівської області №1350 від 11.05.2023 «Про надання дозволу сільському голові на укладення трудового договору про дистанційну роботу».

В обгрунтування позовних вимог зазначає позивач зазначає, що працює на посаді керівника юридичного відділу у Мурованській сільській раді територіальної громади Львівського району Львівської області на підставі розпорядження від 16.03.20.18. Зазначає, що окрім посади керівника юридичного відділу, штатним розкладом у складі юридичного відділу також передбачено посади головного та провідного спеціалістів. Зазначає, що вказані посади є вакантними, оскільки щодо них не укладено трудових договорів. 11.05.2023 рішенням Мурованської сільської ради № 135 було надано згоду сільському голові на укладення строкового трудового договору про дистанційну роботу з фахівцем у галузі права провідним спеціалістом юристом Кирик Н. І., на підставі якого 17.05.2023 було укладено відповідний договір. Позивач зазначає, що внаслідок прийняття вказаного рішення ОСОБА_2 не підпорядковується позивачу як керівнику юридичного відділу, не виконує покладених на юридичний відділ завдань, а також отримує оплату у розмірі, що не передбачена штатним розписом (20 000 грн замість 4900 грн), чим завдає збитків територіальній громаді та порушує законні права та інтереси. Позивач зазначає, що рішення Мурованської сільської ради є протиправним, прийнятим поза межами її компетенції та є одним із елементів вчинюваного мобінгу (цькування) та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 29.01.2024 суддя залишила позовну заяву без руху.

Ухвалою від 12.02.2024 суддя відкрила провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін).

Відповідач відзиву не подав. Проте подав клопотання про застосування заходів процесуального примусу до позивача у зв`язку із зловживанням процесуального права.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Згідно розпорядження № 61 від 16.03.2018 «Про переведення на посаду ОСОБА_1 », на підставі ст. 32 Кодексу законів про працю України, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування в Україні», ст. 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та рекомендації конкурсної комісії відповідно до Протоколу № 4 від 12.03.2018 переведено ОСОБА_1 на посаду керівника юридичного відділу Мурованської сільської ради ОТГ, як таку, що успішно пройшла конкурс.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області від 22.11.2022 № 168 «Про затвердження штатного розпису апарату Мурованської сільської ради ТГ Львівського району Львівської області на 2023 рік» затверджено штатний розпис працівників апарату сільської ради на 2023 рік у новій редакції.

Згідно штатного розпису на 2023 рік Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області посадовий оклад керівника юридичного відділу становить 6900,00 грн, головного спеціаліста юридичного відділу 5100,00 грн, провідного спеціаліста юридичного відділу 4900,00 грн.

11.05.2023 Мурованською сільською радою територіальної громади Львівського району Львівської області прийнято рішення № 1350 «Про надання дозволу сільському голові на укладання трудового договору про дистанційну роботу», відповідно до якого вирішено надати дозвіл сільському голові ОСОБА_3 на укладення трудового договору про дистанційну роботу з фахівцем у галузі права провідним спеціалістом ОСОБА_2 .

17.05.2023 Мурованською сільською радою територіальної громади Львівського району Львівської області, як роботодавцем з однієї сторони, в особі виконуючого обов`язків сільського голови, першого заступника ОСОБА_4 , що діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування» та громадянкою України ОСОБА_2 (надалі-працівник), з іншої сторони, укладено трудовий договір № 17/05.

Відповідно до підпункту 1.1. розділу 1 «Загальні положення» договору, цей договір укладено на підставі статті 60-2 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до пункту 1.2. розділу 1 договору від 17.05.2023 № 17/05, у ході виконання договору виникають трудові відносини між роботодавцем і працівником, засновані на зобов`язанні працівника, як фахівця у галузі права провідного спеціаліста юриста, виконувати роботу, передбачену чинним законодавством України щодо виконання обов`язків фахівця у сфері права, визначених роботодавцем та зобов`язанні роботодавця виплачувати працівникові заробітну плату згідно з штатним розписом і забезпечувати всі необхідні умови праці.

Відповідно до пункту 1.3. працівник приймається на роботу за сумісництвом.

Згідно пункту 7.1, цей договір є строковим трудовим договором та діє з 17.05.2023 року до 31.12.2023 або до повного виконання сторонами їх зобов`язань згідно договору.

Зміст спірних правовідносин полягає у тому, що позивач вважає уважає рішення «Про надання дозволу сільському голові на укладення трудового договору про дистанційну роботу» протиправним та просить скасувати таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» чисельність працівників органів місцевого самоврядування встановлюється відповідною радою у межах загальної чисельності, визначеної типовими штатами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з частиною десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено повноваження сільського, селищного, міського голови, пунктами 1 та 16 частини четвертої якої визначено, що, зокрема селищний голова забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.

Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 року № 2493-III (далі Закон № 2493-III) врегульовано правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Відповідно до абзацу п`ятого частини першої статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» проведення конкурсу, випробування та стажування при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на час відсутності (відпустки) посадових осіб органів місцевого самоврядування (крім виборних посад) для виконання їх повноважень можуть прийматися на службу особи за строковим трудовим договором (контрактом).

Таким чином, відповідно до вимог вищезазначеної норми тимчасово на час відсутності посадових осіб органів місцевого самоврядування для виконання їх повноважень на посаду, що не є вакантною, за розпорядженням голови органу місцевого самоврядування може бути прийнято особу за строковим трудовим договором (контрактом) як за результатами конкурсу, так і без його проведення.

Формулювання норм частини п`ятої статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» дає можливість для такого її тлумачення.

Разом з тим прийняття на службу за строковим трудовим договором (контрактом) без проведення конкурсу не свідчить про набуття такою особою статусу посадової особи органу місцевого самоврядування, оскільки така служба не є діяльністю на постійній основі. Особа, прийнята на роботу за строковим трудовим договором поза межами конкурсу, не складає присягу посадових осіб місцевого самоврядування, їй не присвоюється ранг у межах відповідної категорії посад посадових осіб місцевого самоврядування, також така особа не зобов`язана проходити атестацію відповідно до вимог статті 17 Закону № 2493-ІІІ.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп Суд зазначив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Окрім того, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Суд наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

За правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом пункту 9 частини п`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод або інтересів позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень.

Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

При цьому порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відсутність у заявника прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи-позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, від 23 грудня 2019 року у справі № 712/3842/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 500/477/15-а.

У межах спірних правовідносин, жодних рішень, які б мали відношення до позивача відповідачем не приймалося, не вчинялося відповідачем також і будь-яких дій по відношенню до позивача. Тобто,будь-яких публічних правовідносин між позивачем та відповідаче не виникло.

Суд зазначає, що позивач під час розгляду справи жодними належними та допустимими доказами не довела перед судом ту обставину, що оскаржувана поведінка відповідача під час прийняття рішення № 1350 від 11.05.2023 зумовила негативний вплив на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача.

Це у свою чергу свідчить про відсутність предмету захисту в суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.

А за відсутності бодай одного випадку реального порушення прав, свобод чи інтересів позивача оскаржуваною поведінкою відповідачів, відсутніми є й підстави для задоволення позову у частині, яка розглядається.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, яку суд враховує в силу імперативних норм частини 5 статті 242 КАС України.

З правової точки зору, позивач не наводить жодних підстав для визнання протиправним рішення від 11.05.2023 № 1350 « Про надання дозволу сільському голові на укладення строкового трудового договору про дистанційну роботу».

Фактично, позивач не згідна з укладенням строкового трудового договору між Мурованською сільською радою територіальної громади Львівського району Львівської області та ОСОБА_2 . Позивач вважає, що таке рішення органу місцевого самоврядування є проявом мобінгу щодо неї та зазначає про наяність судового провадження у місцевому загальному суді, за яким позивач просила визнати факт мобінгу (цькування) щодо неї при виконанні посадових обов`язкв керівника юридичного відділу Мурованської сільської ради ТГ Львівського району Львівської області.

Однак, згідно Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що Личаківський районний суд рішенням від 24.04.2024 у справі № 463/7626/23 у задоволенні позову відмовив.

Вказане рішення суду набрало законної сили 25.11.2024 згідно постанови Львівського апеляційного суду.

У свою чергу, у межах цієї справи суд не вправі надавати оцінку у частині законнності укладення строкового трудового договору про дистанційну роботу між Мурованською сільською радою територіальної громади Львівського району Львівської області та ОСОБА_2 .

Отже, з урахуванням того, що спірне рішення Мурованської сільської ради теритоіральної громади Львівської області № 1350 від 11.05.2023 «Про надання дозволу сільському голові на укладення строкового трудового договору про дистанційну роботу» не порушує права позивача в розумінні КАС України, то вказане є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Так, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд висновує, що підстави для визнання протиправним та скасування рішення Мурованської сільської ради територіальної громади Львівської області №1350 від 11.05.2023 «Про надання дозволу сільському голові на укладення трудового договору про дистанційну роботу» у суду відсутні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А решта доводів та заперечень позивача висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Відповідно до правил статті 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.

Керуючись ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 264, 293, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

1.У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області (81120, Львівська область, с. Сороки-Львівські, вул. Польова,65, ЄДРПОУ 04369707) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити повністю.

2.Судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяГрень Наталія Михайлівна