Ухвала суду № 127659872, 26.05.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

26 травня 2025 рокусправа № 380/9208/25 м.ЛьвівСуддя Львівського окружного адміністративного суду Гавдик З.В., одержавши позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною постанову, зобов`язання вчинити дії-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом.

Ухвалою судді від 09.05.2025 позовну заяву залишено без руху, а особі, що звернулась, надано десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, у спосіб: подання до позову заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

22.05.2025 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків у якій представник позивача просить поновити строк звернення до суду. На обґрунтування вказаного клопотання зазначає, що на момент отримання Постанови про відкриття виконавчого провадження, а також протягом жовтня 2024 року і наступного періоду, Позивач проходив військову службу в Збройних Силах України, перебуваючи на виконанні службових завдань. Водночас, протягом вказаного періоду Позивач не перебував у відпустці.

З огляду на обмеження, пов`язані з воєнним станом та особливим режимом проходження служби, у тому числі в зоні бойових дій, вказані обставини унеможливили своєчасне звернення Позивача до адміністративного суду, а також отримання кваліфікованої правничої допомоги. Лише після завершення певного етапу служби та можливості отримати юридичну консультацію, Позивачем було звернено до адвоката та передано необхідну інформацію.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено загальне правило, відповідно до якого для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст. 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з положеннями ч.1 ст.287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до положень п.1 ч.2 ст.287 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що Верховний Суд в постановах від 12.02.2019 по справі №807/12/18, від 13.05.2019 по справі № 120/4414/18-а визначив, що "повинна" була дізнатись слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатись, а не обов`язок особи дізнатись про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав якщо: знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатись про те, яке рішення прийнято або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатись не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатись про порушення своїх прав.

Суд враховує, що законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, апеляційної, касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб`єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у своїй постанові від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17.

Утім, позивачем у заяві про поновлення строків звернення до суду не вказано, які саме непереборні та об`єктивні перешкоді або труднощі, які не залежать від волі суб`єкта, унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання позову.

Також суд зазначає, що згідно квитанції про сплату судового збору, судовий збір за подання цього позову був сплачений ще 14.04.2025, а до суду з цим позовом позивач звернувся лише 30.04.2025. Отже, 14.04.2025 позивач достеменно знав про порушення свого права, проте пропустив десятиденний строк звернення до суду з цим позовом. Позивач не подав жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску щонайменше за період від 14.04.2025.

Частиною 6 ст.161 КАС України регламентовано, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

До суду не надано жодних доказів того, що позивач намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на звернення до суду , відтак, причини, вказані ним у заяві, не можуть бути визнані судом поважними.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.122 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з приписами частини 5 статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 133, 169, 248, 256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною постанову, зобов`язання вчинити дії,- повернути.

Повернути ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з бюджету сплачений судовий збір згідно квитанції № 0682-2300-3484-6554 від 04.14.2025 в розмірі 2422,40 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

СуддяГавдик Зіновій Володимирович