Ухвала суду № 127659743, 26.05.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

26 травня 2025 рокусправа № 380/5629/25

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кравців О.Р. одержав позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач), в якому, з урахування уточненої позовної заяви, просить:

«- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області при переданні заяв ОСОБА_1 про перехід з пенсії за віком на пенсію за вислугу років за ШВП 221: до неповноважних (через відсутність повноважень та відсутність способів прийняття рішень) структурних підрозділів неповноважних за територіальністю головних управлінь ПФУ в інших областях, а саме: заяви від 15.09.2023р. до відділу перерахунків пенсій №1 ГУ ПФУ в Одеській області, заяви від 29.12.2023р до відділу перерахунків пенсій №1 ГУ ПФУ в Запорізькій області, заяви від 13.09.2024р. до відділу перерахунків пенсій №1 ГУ ПФУ у Львівській області та зобов?язати ГУ ПФУ в Харківській області утриматись від передачі заяв ОСОБА_1 про перерахунок пенсії для розгляду до ГУ ПФУ в інших областях;

- встановити нікчемність (протиправність) рішень «про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії» за єдиним номером 20304002768 відділів перерахунків пенсій №1: ГУ ПФУ в Одеській області - від 25.12.2023р., ГУ ПФУ в Запорізькій області - від 02.01.2023р., ГУ ПФУ в Львівській області - від 19.09. 2024р. та скасувати зазначені рішення;

- зобов?язати ГУ ПФУ в Харківській області перевести ОСОБА_1 з 15.09.2023р. з пенсії за віком згідно з п. «а» ст. 54 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за вислугу років за ШВП 221, як бортового оператора, який виконував в польотах спеціальні роботи, перерахувати з 15.09.2023р. пенсію ОСОБА_1 відповідно до ч.3 ст. 53 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та до п.7 «Порядку призначення та виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації», затвердженого ПКМУ від 21. 07.1992р. №418 (в редакції ПКМУ від 09.08.2005р. №713) у розмірі 70% від заробітку та здійснити виплати різниці між перерахованими сумами пенсії за вислугу років та фактично виплаченими сумами пенсії за віком.

Ухвалою суду від 25.03.2025 позовну заяву залишено без руху. Запропоновано протягом 10-ти днів з дня отримання ухвали усунути виявлені недоліки.

На виконання вимог ухвали від 25.03.2025 позивача подав до суду 23.04.2025 заяву, до якої долучив примірник позовної заяви та заяву про звільнення від сплати судового збору або його відстрочення.

Ухвалою суду від 28.04.2025 позивачу продовжено на п`ять днів строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання документів, зазначених в мотивувальній частині ухвали суду або доказів сплати судового збору.

На виконання вимог ухвали від 28.04.2025 позивач подав уточнену позовну заяву, в якій збільшив позовні вимоги. Також, позивач подав заяву «про відстрочення сплати судового збору; про поновлення строку для подачі уточнюючого та про виправлення описки», в якій вказав повторно, що предмет спору у цій справі захист соціальних правому, тому відповідно до присів пункту 3 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», є підставою для відстрочення сплати судового збору. Вказав, що перебуває вкрай скрутному становищі, оскільки має статус внутрішньо переміщеної особи, щомісячно йому з дружиною нараховуються суми комунальних платежів, які вони сплатити не можуть, а дружина має хронічні хвороби. Також, звернув увагу судді на правовий висновок «ВС в ухвалі від 20.07.23 р. у спр. №215/7312/20» знаючи про який суддя не «постановляв ухвалу про відмову у відстроченні сплати судового збору відповідно до підстави, що визначена в п.3 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір».

Щодо строку звернення позивач вказав, що із заявами від 15.09.2023, 29.12.2023 про перехід на пенсію за вислугу років, однак такі розглянуті «неповноважним органам» Головними управліннями Пенсійного фонду України в Одеській та Закарпатських областях. Позивач звертався неодноразово із скаргами до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та на Урядову «Гарячу лінію», проте такі розглядалися в порядку звернення громадян та не дали бажаного результату. У зв`язку із чим позивач 15.07.2024 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою. Ухвалою суду від 24.07.2024 позову заяву залишено без руху та вказано про необхідність сплати судового збору в сумі 3633,60 грн або документів, що підтверджують право на звільнення від сплати судового збору. Ухвалою суду від 05.09.2024 позовну заяву повернуто через не усунення недоліків. У зв`язку із чим 13.09.2024 позивач повторно подав заяву про перехід на пенсію за вислугу років, яка розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, позов надіслано до суду 13.03.2025 засобами поштового зв`язку.

Також, позивач просив виправити «очевидну арифметичну помилку» в ухвалі суду від 28.04.2025, оскільки згідно з довідкою ДПС за календарний 2024 рік виплата як «ВПО» складає 24000,00 грн (по 2000,00 грн), а не 41444,34 грн. Відповідно і сукупний дохід обчислено помилково.

Вирішуючи подану позивачем заяву, суддя зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Якщо позовна заява подається особою звільненою від сплати судового збору відповідно до закону то у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору (частина 8 статті 160 КАС України).

Правові засади справляння судового збору платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (далі Закон №3674-VI).

Частиною 1 статті 4 Закону №3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028,00 грн.

Частиною 2 статті 4 Закону №3674-VI передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. За подання позову немайнового характеру, поданого фізичною особою, фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону №3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (1211,20*0,8= 968,96).

В ухвалах суду від 25.03.2025 та від 28.04.2025 суддя зазначав, що позов містить одну вимогу немайнового характеру, тому судовий збір за подання такого позову склав 1211,20 грн.

Однак позивач подав уточнюючу позовну заяву, в якій збільшив позовні вимоги. З урахування уточнених позовних вимог, позов містить три вимоги немайнового характеру. Отже, за подання цього позову судовий збір складає 3633,60 грн.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону №3674-VI суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Частиною 8 статті 160 КАС України передбачено, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Позивач судовий збір за подання цього позову судовий збір не сплатив, повторно подав заяву про відстрочення сплати судового збору.

Частиною 1 статті 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до статті 8 Закону №3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті (частина 2).

З аналізу статті 8 Закону №3674-VI суд висновує, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18.

Таким чином, Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.

На підтвердження відсутності коштів для сплати судового збору позивач подав до суду: довідку про доходи №901 від 13.01.2025 за 2024 рік, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за І-ІV квартал 2024 року, копії рахунків за комунальні послуги, копії довідок про періодичне стаціонарне лікування дружини.

Суддя звертає увагу, що Законом №3674-VI чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, обов`язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Для звільнення від сплати судового збору заявник має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.

Згідно з довідкою про доходи №901 від 13.01.2025 за період з 01.01.2024-31.12.2024 сума отриманої позивачем пенсії складає 35015,00 грн. Відповідно до відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за І-ІV квартал 2024 року станом на 14.04.2025 сума доходу позивача складає 41444,35 грн (січень-жовтень та листопад-грудень 2024 року по 2000 грн та жовтень 2024 року (пункту 11) 19444,35 грн). Тобто, сукупний дохід позивач за 2024 рік склав 76459,35 грн.

Сума судового збору, що підлягає сплаті за подання даного адміністративного позову до суду, складає 3633,60 грн та не перевищує 5 відсотків (3822,97 грн.) від річного сукупного доходу позивача.

Щодо покликань позивача на позицію Верховного Суду, викладено в ухвалі від 20.07.2023 у справі №215/7312/20, суддя зазначає таке.

У постанові від 23.11.2023 у справі №215/7312/20 Верховний Суд зазанчив, що перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або зменшення чи звільнення від його сплати є вичерпним, а тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених зазначеними положеннями цього Закону. Зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх сплати є правом, а не обов`язком суду і можливе лише за наявності для цього вичерпного переліку умов визначених Законом. Звернув увагу на ту обставину, що вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2019 у справі №9901/166/19.

Також, суддя вказує, що Закон №3674-VI не містить вичерпного й чіткого визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі Княт проти Польщі (Kniat v. Poland), заява №71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі Єдамскі та Єдамска проти Польщі (Jedamski and Jedamska v. Poland), заява №73547/01).

Суддя зазначає, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення сплати судового збору. При цьому, обов`язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно, а застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Подібні висновки викладені Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 15.04.2024 у справі №380/95/24та Верховним Судом у постановах від 27.06.2023 у справі №120/3505/22, від 20.09.2023 у справі №120/722/23 та від 02.11.2023 у справі №120/6039/22.

Суддя вже звертав увагу позивача, що підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати може бути, наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

Крім того, особа, яка заявляє клопотання, про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, згідно з частиною 1 статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законом порядку і розмірі.

Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також, подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає заяву або скаргу.

Викладену узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 18.03.2021 у справі №824/1571/19-а, у постанові від 08.11.2023 у справі №120/969/23.

Отже, з огляду на викладене суддя висновує, що позивач не надав до суду всіх доказів, щодо наявності у нього пільг із сплати судового збору, встановлених статтею 5 Закону України «Про судовий збір».

Питання ж звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду, навіть за наявності однієї з визначених статтею 8 цього Закону умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Особа, яка має намір подати позовну заяву, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви, оплати судового збору тощо.

Проте позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вказаних вимог процесуального закону.

Щодо строку звернення до суду та заяви позивача про його поновлення, суддя зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частинами 1 та 2 статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

День, коли особа дізналася про порушення свого права це встановлений з доказів день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому, повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Суддя зауважує, що у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Крім цього, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судом пропущеного строку.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із такого:

1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, а отже, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;

2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин;

3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;

4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;

5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Згідно з уточненою позовної заявою позивач просить «встановити нікчемність (протиправність) рішень «про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії» за єдиним номером 20304002768 відділів перерахунків пенсій №1: ГУ ПФУ в Одеській області - від 25.12.2023р., ГУ ПФУ в Запорізькій області - від 02.01.2023р., ГУ ПФУ в Львівській області - від 19.09. 2024р. та скасувати зазначені рішення;

зобов?язати ГУ ПФУ в Харківській області перевести ОСОБА_1 з 15.09.2023р. з пенсії за віком згідно з п. «а» ст. 54 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за вислугу років за ШВП 221, як бортового оператора, який виконував в польотах спеціальні роботи, перерахувати з 15.09.2023р. пенсію ОСОБА_1 відповідно до ч.3 ст. 53 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та до п.7 «Порядку призначення та виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації», затвердженого ПКМУ від 21. 07.1992р. №418 (в редакції ПКМУ від 09.08.2005р. №713) у розмірі 70% від заробітку та здійснити виплати різниці між перерахованими сумами пенсії за вислугу років та фактично виплаченими сумами пенсії за віком».

У заяві позивач просить поновити строк подання уточненої позовної заяви та вказує, що 15.07.2024 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою майже з аналогічними позовними вимогами уточненої позовної заяви від 12.05.2025. Ухвалою суду від 24.07.2024 позову заяву залишено без руху та вказано про необхідність сплати судового збору в сумі 3633,60 грн або документів, що підтверджують право на звільнення від сплати судового збору. Ухвалою суду від 05.09.2024 позовну заяву повернуто через не усунення недоліків. У зв`язку із чим 13.09.2024 позивач втретє подав заяву про перехід на пенсію за вислугу років, яка розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Позов у цій справі надіслано до суду 13.03.2025 засобами поштового зв`язку отже в межах 6-ти місяців.

Однак слід зазначити, що сам факт повернення позовної заяви не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність викладених заявником причин суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої позовної заяви, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати позовну заяву, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.06.2020 у справі №280/4682/19, від 18.06.2020 у справі №400/524/19, від 17.06.2020 у справі №280/4951/19.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Слід звернути увагу, що подання первинної позовної заяви позивачем не передбачає зупинення строку на звернення до суду з позовною заявою для нього та можливості у зв`язку з цим у подальшому свавільно розпоряджатися часом на подання позовної заяви.

При цьому суддя встановив, що позовну заяву у справі №520/20354/24 повернуто, оскільки позивач взагалі не усунув недоліки позовної заяви; не подав жодного клопотання про неможливість виконання вимог ухвали суду.

Також, ухвала про повернення позовної заяви від 05.09.2024 у справі №520/20354/24 позивачем не оскаржена та набрала законної сили. Тому, до повторної позовної заяви застосовуються вимоги КАС України як до нової позовної заяви, у тому числі і щодо строку звернення до адміністративного суду.

Отже, враховуючи викладене суддя висновує, що позивач не вчиняв всі необхідні дії, які свідчать про добросовісне бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту.

При цьому, спірні рішення управлінь Пенсійного фонду України прийняті 25.12.2023, 02.01.2024, позивач у межах цієї справи звернувся до суду вдруге 24.03.2025 понад два роки від дати прийняття спірних рішень, при встановленому законом строку оскарження в шість місяців. Тому, суддя не може визнати це звернення таким, що відбулося у розумний строк для реалізації права позивача на подання позовної заяви.

Водночас позивач втретє звернуся 13.09.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою, в якій знову просив перевести його на пенсію за вислугу років. Після отримання 19.09.2024 третього рішення, позивач подав вдруге до суду позов 13.03.2024.

Отже, враховуючи викладене, суддя висновує, що позивачем як не викладено поважних причин пропуску строку звернення до суду, так і не долучено доказів поважності причин його пропуску.

Суддя звертає увагу, що встановлення процесуальних строків законом та перевірка їх дотримання сторонами судом передбачено з метою дисциплінування учасників судового процесу, належного та своєчасного користування ними своїми процесуальними правами та обов`язками.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №804/6158/17.

Практика ЄСПЛ свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії» , справа «Девеер проти Бельгії»).

Крім того, ЄСПЛ у своїх рішеннях наголошує, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33).

Враховуючи викладене суддя дійшов висновку, що позивач у встановлений в ухвалі суду від 25.03.2025 строк не усунув в повному обсязі недоліки позовної заяви. Викладені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не є поважними та підстав для його поновлення немає.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Оскільки позивач мав достатньо часу для реалізації процесуальних прав, передбачених КАС України, зокрема, щодо виконання вимог ухвали про залишення позову без руху, у наданий судом строк та не усунув недоліки позовної заяви, така позовна заява та долучені до неї докази підлягають поверненню.

Відповідно до частини 5 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Керуючись статтями 169, 241-243, 248, 294 КАС України, суддя,-

у х в а л и в :

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії повернути позивачу.

2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

3. Роз`яснити позивачу, що згідно з частиною 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала про повернення позовної заяви набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з дати підписання ухвали до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кравців Олег Романович