Рішення № 127658995, 27.05.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2025 р. справа № 300/9593/24

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій, -

Стислий виклад позицій сторін. Процесуальні дії суду.

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач, ГУ ПФ України в Івано-Франківській області), в якому просить суд: визнати дії відповідача по прийняттю рішення від 12.11.2024 щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб визначених Законами України Про Державні бюджети України на 2023 та 2024 роки станом на 1 січня кожного року протиправними, зобов`язавши цим Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 82% суддівської винагороди з 01.01.2023 та з 01.01.2024 визначених в довідках Територіального управління державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області за № 289 і № 290 від 31.10.2024 з прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня кожного року відповідно 2684 грн. і 3028 грн. встановлених Законами України Про Державні бюджети України на 2023 і 2024 роки, виплатити грошове утримання з врахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання, як суддя у відставці, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». На виконання судового рішення від 11.09.2024 у справі № 300/5378/24 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області видало ОСОБА_1 дві довідки за № 289 і № 290 від 31.10.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2023 та з 01.01.2024. Позивач 05.11.2024 звернувся до ГУ ПФ України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі зазначених довідок, за результатом розгляду якої відповідачем прийнято рішення від 12.11.2024 про відмову позивачу у здійсненні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб визначених Законами України Про Державні бюджети України на 2023 та 2024 роки станом на 1 січня кожного року. Як підставу відмови відповідач вказав незмінність розміру складових суддівської винагороди, оскільки згідно із Законами України про Державний бюджет України на 2023 та 2024 роки розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становив 2102 грн. Позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 позовну заяву залишено без руху через її невідповідність вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків.

13.01.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заява.

Ухвалою від 21.01.2025 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

03.02.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФ України в Івано-Франківській області від 29.01.2025 № 0900-0802-7/5556 на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову. У відзиві представник відповідача зазначив, що розміри прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді на 2023 та 2024 роки визначаються Законами України про Державний бюджет України на 2023 та 2024 роки. Так, статтею 7 вказаних Законів з 01.01.2023 та з 01.01.2024 прожитковий мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102 грн. Вказав, що так як з 2021 року не відбулося жодних змін розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, то відсутні правові підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області від 31.10.2024 за № 289 та № 290. Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виплачується згідно чинного законодавства, а тому відсутні підстави для перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с. 34-37).

До відзиву від 29.01.2025 № 0900-0802-7/5556 на позовну заяву ГУ ПФ України в Івано-Франківській області долучило копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с. 38-55).

12.05.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 від 06.05.2025 про призначення справи до судового розгляду.

Ухвалою від 27.05.2025 відмовлено в задоволенні заяви позивача від 06.05.2025 про розгляд справи № 300/9593/24 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання, як суддя у відставці, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 у справі № 300/5378/24 задоволено позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області: визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду та прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розміри яких встановлено - 2684 грн на 1 січня календарного року в Законі України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та 3028 грн на 1 січня календарного року в Законі України "Про Державний бюджет України на 2024 рік."; зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області відповідно до ст.135 Закону України Про судоустрій і статус суддів видати ОСОБА_1 довідки, за встановленою формою, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду та прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розміри яких встановлено - 2684 грн на 1 січня календарного року в Законі України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та 3028 грн на 1 січня календарного року в Законі України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".

На виконання вищевказаного судового рішення від 11.09.2024 у справі № 300/5378/24 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області видало ОСОБА_1 дві довідки від 31.10.2024 за № 289 та № 290 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2023 та з 01.01.2024 (а.с. 8-9).

05.11.2024 позивач звернувся із заявою до ГУ ПФ України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі зазначених довідок від 31.10.2024 за № 289 та № 290 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2023 та з 01.01.2024 (а.с. 46-47).

За результатом розгляду заяви від 05.11.2024 відповідачем прийнято рішення від 12.11.2024 про відмову позивачу у здійсненні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб визначених Законами України Про Державні бюджети України на 2023 та 2024 роки станом на 1 січня кожного року. Як підставу відмови відповідач вказав незмінність розміру складових суддівської винагороди, оскільки згідно із Законами України про Державний бюджет України на 2023 та 2024 роки розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становив 2102 грн. (а.с. 11).

Листом від 21.11.2024 № 0900-0207-8/61006 відповідач повідомив про відмову у здійсненні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якого долучив рішення від 12.11.2024 (а.с. 10).

Вважаючи протиправними дії відповідача по прийняттю рішення від 12.11.2024 щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб визначених Законами України Про Державні бюджети України на 2023 та 2024 роки станом на 1 січня кожного року, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просив суд зобов`язати ГУ ПФ України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 82% суддівської винагороди з 01.01.2023 та з 01.01.2024 визначених в довідках Територіального управління державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області від 31.10.2024 за № 289 і № 290 з прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня кожного року відповідно 2684 грн. і 3028 грн. встановлених Законами України Про Державні бюджети України на 2023 і 2024 роки, виплатити грошове утримання з врахуванням раніше виплачених сум.

При прийнятті рішення у цій справі суд керується такими мотивами. Висновки суду.

Статтею 130 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначена в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

В цьому Законі врегульовані також питання забезпечення суддів і статусу судді у відставці.

Згідно з частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 відсотки грошового утримання судді.

Відповідно до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Частиною п`ятою статті 142 Закону №1402-VIII пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до приписів Закону України «Про судоустрій і статус суддів» постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 200/14891, затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Порядок №3-1).

У пунктах 6-9 розділу IV Порядку № 3-1 вказано, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці), або за зверненням судді у відставці. Документи про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання розглядає орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. Орган, що приймає рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, не пізніше 10 днів після винесення рішення інформує особу про перегляд щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням його розміру або про відмову в перегляді щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок. У разі якщо внаслідок перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання зменшується, щомісячне довічне грошове утримання виплачується в раніше встановленому розмірі, про що орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, повідомляє суддю.

Отже, підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є зміна розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. Тобто право на перерахунок виникає з дня виникнення такого права, тобто зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.

Згідно змісту позовної заяви ОСОБА_1 вважає, що має право на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2023 та з 01.01.2024 на підставі довідок Територіального управління державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області від 31.10.2024 за № 289 та № 290 з прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня кожного року відповідно 2684 грн. і 3028 грн. встановлених Законами України Про Державні бюджети України на 2023 і 2024 роки, а не 2102 грн.

Суд звертає увагу на те, що питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року відповідно до абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», для розрахунку посадового окладу судді, було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду в справі № 240/9028/24.

Так, в постанові від 24.04.2025 в справі № 240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила:

«… 91. Водночас пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 1 січня 2017 року, встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

92. Закон № 966-XIV дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

93. Згідно зі статтею 1 цього Закону прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

94. Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

95. Так, за змістом абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб було встановлено у розмірі 2684 гривні.

96. Водночас згідно з абзацом п`ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, було встановлено у розмірі 2102 гривні.

97. Аналогічно абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3028 гривень, а згідно з абзацом п`ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - у розмірі 2102 гривні.

98. Отже, окремими приписами законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2023 року та з 1 січня 2024 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.

99. У цьому аспекті Велика Палата Верховного Суду зауважує, що наведені приписи абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивачки, відповідач-1 діяв на законних підставах.

100. Водночас викладений у цій справі висновок Великої Палати Верховного Суду відрізняється від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22, від 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23 та ін. Спори у цих справах стосувалися застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року.

101. У наведених справах Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV, і в цьому ж Законі закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум. Ураховуючи те, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» і за приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.

102. За позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в цій категорії спорів закон про Державний бюджет України на відповідний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

103. Велика Палата Верховного Суду не погоджується з наведеними висновками з таких міркувань.

104. Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

105. Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.

106. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

107. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень вказала, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49).

108. Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 17 Закону № 1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.

109. У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom, заява № 27238/95) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), зміни суспільного контексту.

110. Отже, Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду чи конкретизувати їх за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.

111. З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначає про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

112. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.

113. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від правової позиції, викладеної в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, може не вказувати всі такі рішення, оскільки суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень…».

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів, частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тому, керуючись наведеними нормами процесуального закону, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 7 законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» при розгляді та вирішенні цієї справи: про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, а саме 2102 грн.

З огляду на вказану постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 в справі № 240/9028/24, суд не бере до уваги посилання позивача в позовній заяві як релевантну практику на постанови Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21, оскільки Велика Палата Верховного Суду в згаданій постанові відступила від висновків Верховного Суду, які зводилися до того, що у справах, які стосувалися застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу судді, починаючи з 2021, закон про Державний бюджт України на відповідний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання спеціального закону - «Про судоустрій і статус суддів», а має братися лише прожитковий мінімум для прецездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Також суд вказує, що хоча наведені вище постанови Верховного Суду й не зазначені в переліку Великої Палати Верховного Суду, переліченому в постанові від 24.04.2025, від правового висновку в яких здійснено відступ (постанова від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 21.03.2024 у справі № 620/4971/23), однак в них викладено правові позиції, які є подібними до тих, від яких здійснено відступ Великою Палатою Верховного Суду. При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила про те, що незалежно від того, чи перераховані всі рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах, мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (пункт 112 постанови). Таким чином, Велика палата Верховного Суду, відступаючи від правової позиції, викладеної в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, може не вказувати всі такі рішення, оскільки відступає від правової позиції, а не від судових рішень (пункт 113 постанови).

Отже, з огляду на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, розмір складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, враховуючи приписи статті 7 законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2023 року та з 1 січня 2024 року, має розраховуватися з прожиткового мінімуму для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді, тобто з розміру 2102 гривні.

Як вже виснував суд вище, підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є зміна розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.

Однак, починаючи з 2021 року розміри складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді не змінювалися через сталу величину розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні.

Таким чином, в спірному рішенні від 12.11.2024 № 0/р 9260401551438 про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 відповідач правильно застосував норми частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Отже, довідки Територіального управління державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області за № 289 і № 290 від 31.10.2024, в яких складові грошової винагороди діючого судді Городенківського районного суду Івано-Франківської області в 2023 та 2024 роках обраховано з прожиткових мінімумів для працездатних осіб в розмірі 2684 грн. і 3028 грн. відповідно, не можуть братися до уваги як докази в підтвердження виникнення в позивача права на перерахунок його грошового утримання як судді у відставці 2023 та 2024 відповідно. Такі довідки не відповідають розміру грошової винагороди діючого судді Городенківського районного суду Івано-Франківської області, яка в 2023-2024 роках розрахована з прожиткового мінімуму для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн., тобто грошова винагорода з 2021 року не змінювалася.

Щодо рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 у справі № 300/5378/24, на виконання якого видані довідки Територіального управління державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області за № 289 і № 290 від 31.10.2024, то в частині оцінки вказаних довідок як допустимих та достовірних доказів у справі, вказане судове рішення не має преюдиційної сили, оскільки, виходячи з принципу офіційного з`ясування обставин справи, суд у цій справі вправі надати оцінку доказам, які не були предметом оцінки суду в справі № 300/5378/24. Судом встановлено, що довідки Територіального управління державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області за № 289 та № 290 від 31.10.2024 не відповідають приписам статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

За вказаних обставин, з огляду на положення пункту 9 розділу IV Порядку № 3-1, у відповідача не було правової підстави для здійснення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня кожного року, встановлених Законами України Про Державні бюджети України на 2023 і 2024 роки (2684 грн. та 3028 грн. відповідно), оскільки з 2021 розмір грошового утримання діючого судді (посадовий оклад) не змінювався, тобто у позивача не виникло права на перерахунок.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

З огляду на відмову в позові, судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ідентифікаційний код - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.