Рішення № 127657540, 26.05.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2047/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання неправомірними рішення та дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

адвокат Ульчак Богдан Іванович в інтересах ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 ) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач-1), Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі також відповідач-2), Військової частини НОМЕР_1 (далі також відповідач-3), в якому просив:

визнати протиправними рішення про взяття на облік в ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 та визнати протиправними дії Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо направлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на проходження військово-лікарської комісії;

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (з основної діяльності) від 22.01.2025 №89 «Про призов військовозобов`язаних сержантського та солдатського складу Збройних Сил України за загальною мобілізацією» в частині призову за загальною мобілізацією на військову службу до Збройних Сил України, виключення з обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 та направлення у Військову частину НОМЕР_1 ОСОБА_1 ,, ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №29 від 22.01.2025 в частині призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на посаду водія електрика радіостанції польового центру зв`язку інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 , ВОС-790058А, зарахування до списків особового складу;

зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 шляхом видання відповідного наказу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 , який є військовозобов`язаною особою та перебувавав на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 , знаходячись 21-22.01.2025 у Львівській області, був в примусовому порядку та поза його волею доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_7 , де щодо нього почався ряд неправомірних дій.

Зокрема, представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 ніхто не вручав повістку про виклик до ТЦК та СП та повістку (направлення) на проходження військової лікарської комісії. Жодних документів з цього приводу позивач не підписував. Також позивачу не вручалося мобілізаційне розпорядження.

Вказує, що фактичний огляд позивача жодним з лікарів ВЛК не здійснювався. Загальна тривалість медичного огляду становила близько 7 хвилин. Такий огляд носив формальний характер без врахування всіх даних медичного характеру, оскільки за такий час неможливо надати об`єктивну оцінку стану здоров`я особи. Під час медичного огляду позивача не було проведено дослідження загального аналізу сечі та наявних у нього захворювань системи кровообігу, органів травлення, ендокринної системи. Також не проведено огляд стоматологом та дерматологом, не залучено лікарів інших спеціальностей (судинного хірурга, гастроентеролога, ендокринолога).

Наведене, на переконання сторони позивача, свідчить про протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_7 та військово-лікарської комісії при даному ТЦК та СП, яка призвела до подальшого неправомірного призову ОСОБА_1 до Збройних Сил України та зарахування до особового складу військової частини НОМЕР_1 .

З огляду на вказане представник вважає, що належним та ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 буде визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 22.01.2025 про призов позивача за загальною мобілізацією на військову службу, визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування позивача до списків особового складу та зобов`язання виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу даної військової частини.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.15).

17.03.2025 відповідач-3 (Військова частина НОМЕР_1 ) подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив даний відповідач зазначив, що оскаржуваний позивачем наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №29 від 22.01.2025 є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування. Станом на час вирішення справи такий вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та зарахування його до Військової частини НОМЕР_1 .

Звертає увагу суду, що після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-XII та Положенням №1153/2008. Даними актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов та про призначення до військової частини. Ці накази вже реалізовані, а тому їх скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.

Також вказує, що у позовній заяві представник позивача не зазначає в чому саме полягає протиправність наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до списку особового складу.

В свою чергу, твердження про те, що під текстом військової присяги позивач не підписувався особисто не відповідає дійсності, а лише є викривлення реальності позивачем з метою уникнення відповідальності (а.с.20-24).

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) позовні вимоги ОСОБА_1 заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції відповідач-1 вказав, що 22.01.2025 в рамках здійснення заходів оповіщення, мобілізації населення та пошуку осіб, які ухиляються від мобілізації згідно Закону України «Про військовий стан» працівниками ІНФОРМАЦІЯ_7 на території відповідальності було виявлено громадянина ОСОБА_1 . У відповідності до Постанови КМУ №318 від 07.04.2023 громадянина позивача було оповіщено про оголошення Указом Президента України №65/2022 військового стану в зв`язку з агресією російської федерації, доведено статтю 65 Конституції України, про те що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Після цього ОСОБА_1 було запрошено до ІНФОРМАЦІЯ_7 для уточнення військово- облікових даних.

Довідкою ВЛК №444 від 22.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_7 встановлено, що позивач є здоровим та придатним до військової служби. Зважаючи на відсутність інформації щодо підстав надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації, начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 був виданий наказ №89 від 22.01.2025 про призов позивача на військову службу.

Вказує, що після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-ХІІ та Положенням №1153/2008. Даними актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов та про призначення до військової частини. Ці накази вже реалізовані, а тому їх скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові (а.с.40-43).

Інших заяв по суті справи від сторін до суду не надходило.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 є громадянином України, який перебував на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується копією тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 24.04.2024 (а.с.9).

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №444 від 22.01.2025 значиться, що 22.01.2025 проведено медичний огляд позивача ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 та встановлено діагноз: здоровий. На підставі графи ІІ Розкладу хвороби ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби (а.с.10 зворот).

Згідно із карти обстеження та медичного огляду від 22.01.2025 ОСОБА_1 обстежили наступні спеціалісти : терапевт, хірург, нервопатолог, офтальмолог, ЛОР, психіатр (а.с.46-47).

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (з основної діяльності) від 22.01.2025 №89 ОСОБА_1 призвано на військову службу та відправлено для проходження служби у Військову частину НОМЕР_1 (а.с.10).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.01.2025 №29 рядового ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом на під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_7 відповідно до указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», призначено на посаду водія-електрика радіостанції польового центру зв`язку інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 , ВОС-790058А (а.с.12).

Не погоджуючись з такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

З урахуванням підстав та предмета даного позову, дослідженню у даній справі підлягають наявність або відсутність підстав взяття позивача на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_5 , повнота проведення медичного обстеження позивача з метою визначення ступеня придатності до військової служби, призов позивача на військову службу та зарахування останнього до особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України, на підставі відповідних Указів Президента України, затвердженими відповідними законами, продовжує діяти воєнний стан.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543-XII).

Згідно зі статтею 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (частина восьмастатті 4 Закону №3543-ХІІ).

Абзацом другим частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина третя статті 22 Закону №3543-ХІІ).

Спеціальним нормативним-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України від 25.031992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-третя статті 1 Закону).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина 7 статті 1 Закону №2232-XII).

Згідно з частиною 9 статті 1 №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Порядок вручення повісток визначається Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560 (далі Порядок №560).

Відповідно до пункту 35 Порядку №560 представники, уповноважені вручати повістки, здійснюють оповіщення громадян як самостійно, так і у складі груп оповіщення.

Вручення повісток резервістам та військовозобов`язаним здійснюється цілодобово за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, на пунктах пропуску (блок-постах), пунктах пропуску через державний кордон України.

Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки

Приписами пункту 54 Порядку №560 визначено, що у ході перевірки документів перевіряється приналежність громадян щодо військового обов`язку, звіряються їх персональні дані, дані військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки).

У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 487 (Офіційний вісник України, 2023 р., №5, ст. 409), або Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов`язаному (крім резервістів та військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів. Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка.

У разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину. Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.

В свою чергу, мобілізаційне розпорядження - це документ, який вручається військовозобов`язаному громадянину після проходження ним медичної комісії та визнання його придатним до військової служби для подальшої мобілізації.

Отже, безпосередньо зі змісту наведених положень законодавства України очевидно вбачається, що призову (направленню) особи на військову службу передує належна реалізація уповноваженим органом повноважень щодо оповіщення громадян, вручення таким особам повістки для явки в ТЦК та СП, направлення для проходження медичного огляду ВЛК, вручення мобілізаційного розпорядження, тощо.

У позовній заяві представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 не вручалася повістка про виклик до ТЦК та СП та повістка (направлення) на проходження військової лікарської комісії. Жодних документів з цього приводу позивач не підписував. Також позивачу не вручалося мобілізаційне розпорядження.

Як наслідок представник позивача стверджував, що відповідач-1 здійснив дії щодо призову позивача на військову службу без складання при цьому належних документів.

Приписами частини 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, обов`язок доведення факту правомірності дій покладений у першу чергу саме на суб`єкта владних повноважень і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів на спростування вимог особи та зазначення у процесуальних документах належних аргументів відповідності закону реально вчиненого суб`єктом владних повноважень управлінського волевиявлення.

Із фактичних обставин справи та наданих на їх підтвердження доказів, які містяться в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 22.01.2025 був доставлений та перебував в ІНФОРМАЦІЯ_7 .

З огляду на положення коментованого вище пункту 54 Порядку №560 підставами для доставки військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних є встановлення факту порушення громадянином правил військового обліку або виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних.

Разом з тим, відповідачем-1 не надано суду доказів порушення ОСОБА_1 правил військового обліку або виявлення розбіжностей військово-облікового документа позивача з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних.

Судом встановлено, що у ОСОБА_1 наявний військово-обліковий документ у формі тимчасового посвідчення військовозобов`язаного за № НОМЕР_2 , виданий 14.04.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_9 . У тимчасовому посвідченні позивача наявний штрих-код (VIN-код) з Реєстру « ІНФОРМАЦІЯ_10 », що свідчить про оновлення ОСОБА_1 своїх облікових даних у відповідному ТЦК. Вказаний документ є доказом перебування позивача на обліку військовозобов`язаних осіб у ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Не надано суду також доказів складання та вручення позивачу повістки щодо необхідності явки до ІНФОРМАЦІЯ_7 або актів відмови від отримання позивачем такої повістки.

Наявна в матеріалах справи копія мобілізаційного розпорядження від 22.01.2025 не підписана ОСОБА_1 (а.с.11).

На переконання суду, вказане в своїй сукупності свідчить про порушення відповідачем-1 законодавства в частині взяття позивача на облік в ІНФОРМАЦІЯ_5 , відтак такі дії слід визнати протиправними.

У позовній заяві представник позивача просить також визнати протиправними дії Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо направлення ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії.

Разом з тим направлення на проходження позивачем військово-лікарської комісії здійснено ІНФОРМАЦІЯ_3 про що зазначено у відзиві на позовну заяву відповідача-1. Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 проведено виключно медичне обстеження та огляд позивача.

Відтак у задоволені позовних вимог про визнання протиправними дій ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо направлення ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії слід відмовити.

Також у позовній заяві представник позивача звертає увагу на порушення процедури медичного огляду ОСОБА_1 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Досліджуючи дані доводи позову, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботинаказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі Положення №402).

Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Згідно із пп.2.8.1 п.2.8 глави 2 розділу I Положення №402 ВЛК ТЦК та СП створюється у районному (міському) ТЦК та СП.

Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій у ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК.

Головою ВЛК районного (міського) ТЦК та СП призначається лікар, найбільш досвідчений з питань військово-лікарської експертизи, наказом керівника районного ТЦК та СП після погодження з головним лікарем районної (міської) лікарні, головою ВЛК обласного ТЦК та СП, Автономної Республіки Крим, ІНФОРМАЦІЯ_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 .

У відповідності до пп.2.8.4 п.2.8 глави 2 розділу I Положення №402 на ВЛК районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_9 покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення.

В силу пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

У відповідності до п.3.1 глави 3 розділу ІІ Положення №402 Медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України, на підставі направлення, яке формується в електронній формі засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або у паперовій формі за формою, наведеною у додатку 11 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.

Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Ступінь придатності військовозобов`язаних до військової служби за станом здоров`я кожним лікарем визначається індивідуально. (п.3.2 глави 3 розділу ІІ Положення №402).

Згідно із п.3.4 глави 3 розділу ІІ Положення №402 перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.

Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов`язаних.

Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.

Згідно з пунктами 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення №402 за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов:

«Придатний до військової служби»;

«Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)»;

«Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку»;

«Обмежено придатний до військової служби».

Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

За змістом п.3.11 глави 3 розділу ІІ Положення №402 у разі коли лікарям ВЛК ТЦК та СП важко остаточно визначити стан здоров`я військовозобов`язаного, він направляється лікарем - членом ВЛК на амбулаторне або стаціонарне обстеження з подальшим оглядом ВЛК ТЦК та СП, з унесенням відповідного запису про направлення до ЕСОЗ. Після проведення обстеження складається Акт дослідження стану здоров`я (додаток 10), який підписується керівником закладу охорони здоров`я (установи). Акт подається до ВЛК ТЦК та СП на розгляд. Якщо обстеження проводилось у закладі охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, то огляд проводиться госпітальною (гарнізонною) ВЛК.

З наведених вище положень випливає, що при медичному огляді військовозобов`язаного військово-лікарська комісія повинна діяти за чітко визначеним та послідовним алгоритмом.

При цьому, суд вважає важливим акцентувати увагу на тому, що питання визначення наявності або відсутності у позивача певного діагнозу та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі виконувати повноваження цього органу.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку обґрунтованості прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка обґрунтованості висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що непридатний до військової служби.

Повертаючись до перевірки дотримання ВЛК процедури, визначеної Положенням №402 суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що постановою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 , оформленою довідкою №444 від 22.01.2025, ОСОБА_1 був визнаний придатним до військової служби (а.с.10 зворот).

Із наданої до суду картки обстеження та медичного огляду від 22.01.2025 (а.с.46-48) позивач оглянутий наступними терапевт, хірург, невропатолог, офтальмолог, лор, психіатр.

Водночас, картка обстеження та медичного огляду щодо позивача не містить результатів досліджень, що відображаються в п.8 картки: загальний аналіз крові, група крові та резус-фактор, біохімічний аналіз крові (вміст глюкози, вміст білірубіну, вміст АЛТ, вміст загального білка), Серологічний аналіз крові на: ВІЛ, антиген до вірусу гепатиту B (HBs Ag), антитіла до вірусу гепатиту C (antiHCV); реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном (RW), загальний аналіз сечі, флюорографія органів грудної клітки, ЕКГ та інші дослідження (а.с.48).

При цьому, за змістом п.3.4 глави 3 розділу ІІ Положення №402 проведення таких досліджень має передувати медичному огляду, отже є обов`язковим.

Окрім зазначених вище порушень, знайшли свого підтвердження обставини щодо непроходження позивачем медичного огляду дерматологом та стоматологом (медична карта не містить відомостей про проходження огляду позивачем даними спеціалістами), що є порушенням пункту 3.1. глави 3 Розділу ІІ Положення №402.

Обставини порушення порядку проходження позивачем медичного огляду не були спростовані відповідачами в ході розгляду справи належними та достовірними доказами

Дані обставини свідчать про неповне медичне обстеження ОСОБА_1 при визначенні придатності до військової служби, відповідно такий висновок ВЛК є передчасним.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази свідчать про порушення в спірних правовідносинах процедури прийняття військово-лікарською комісією постанови, оформленої довідкою №444 від 22.01.2025, про придатність ОСОБА_1 до військової служби.

На переконання суду, встановлені порушення є істотними та такими, що перешкоджають досягненню мети проведення медичного огляду (визначення придатності позивача до військової служби).

При наданні оцінки процедурним порушенням, які були допущені суб`єктом владних повноважень при прийнятті вказаного висновку від 22.01.2025, суд бере до уваги співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може бути наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».

У даній справі суд констатує, що висновок суб`єкта владних повноважень за результатами проведеного медичного огляду ОСОБА_1 міг бути іншим, за умови дотримання суб`єктом владних повноважень процедури, визначеної Положенням №402.

Відтак, суд погоджується з доводами представника позивача про порушення відповідачем процедури медичного огляду позивача.

Враховуючи те, що в ході розгляду даної справи судом було встановлено допущені з боку ВЛК порушення саме процедури проведення медичного огляду позивача, проведення медичного огляду не в повному обсязі, суд дійшов висновку, що рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 22.01.2025 прийнято без дотримання вимог Порядку №402, про що зазначено вище.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 22.01.2025 №89, за яким був мобілізований позивач, визнання протиправним та скасування відповідного наказу військової частини НОМЕР_1 про позивача зарахування до списків особового складу, зобов`язання військову частину НОМЕР_1 вчинити дії щодо видання наказу, яким виключити позивача зі списків особового складу військової частини та звільнити останнього з військової служби, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

З існуючого на момент виникнення спірних правовідносин правового регулювання вбачається, що проходження медичного огляду та встановлення придатності до військової служби є обов`язковими умовами, без дотримання яких призов особи на військову службу є неможливим.

Отже, для призову особи на військову службу під час мобілізації необхідно встановити придатність військовозобов`язаного за станом здоров`я до військової служби.

В ході розгляду справи судом встановлено порушення процедури проведення медичного огляду ОСОБА_1 .

Відтак, за відсутності доведення факту придатності ОСОБА_1 до військової служби призов його на військову службу та подальше направлення для проходження військової служби до військової частини є протиправними.

Матеріалами справи підтверджується, що саме протиправні дії ІНФОРМАЦІЯ_7 та ВЛК при даному ТЦК та СП стали наслідком його мобілізації та винесенню наказів від 22.01.2025 №89 та від 22.01.2025 №29 в частині призову позивача на військову службу та зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , що порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 .

Суд дотримується позиції, що протиправні дії не можуть спричиняти правомірних наслідків, а обов`язок доведення обґрунтованої відмови у наданні відстрочки позивачу лежить на суб`єкті владних повноважень. Інший підхід суперечив би принципам, які відрізняють суди адміністративної юрисдикції від інших видів юрисдикцій.

Також суд керується частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, рішенням суду у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд розуміє, що питання мобілізації та призову на військову службу є надзвичайно важливими та чутливими темами в умовах введеного на території України воєнного стану та браку мобілізаційних ресурсів.

Проте, зазначені обставини не можуть бути виправданням порушень, які відбулися в спірних правовідносинах.

Відтак, підлягає скасуванню як наказ Начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 22.01.2025 №89 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу, так і наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.01.2025 №29 в частині зарахування позивача до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Окрім цього, порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання військової частини звільнити позивача з військової служби.

Обираючи такий спосіб захисту прав позивача, суду враховує, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 5 КАС України регламентовано, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Будь-який інший спосіб захисту, на переконання суду, не буде ефективним та справедливим, оскільки фактично допущені суб`єктом владних повноважень порушення будуть виправлятися за рахунок особи, щодо якої допущено порушення процедури.

Щодо посилання відповідачів на те, шо оскаржувані наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 22.01.2025, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.01.2025 є актами індивідуальної дії, які на час вирішення справи вичерпали свою дію внаслідок мобілізації позивача, та відсутність у ст. 26 Закону №2232-XII підстав для звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов та про призначення до військової частини, суд зазначає наступне.

Пунктом 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Індивідуальні акти стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє ці акти від нормативних, є їх правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їх конкретність, а саме чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративних правовідносин, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, індивідуальних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 09.04.2019 у справі №9901/611/18 та від 18.09.2019 у справі №9901/801/18.

Рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо такі рішення прийняті суб`єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, або ж оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.10.2019 у справі №813/38/16, від 27.02.2020 у справі №440/569/19.

Враховуючи викладене, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 22.01.2025 про призов позивача на військову службу та наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.01.2025 про зарахування позивача до особового складу даної військової частини є юридично значимим, оскільки мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки ОСОБА_1 та покладають на нього обов`язок щодо проходження військової служби в особливий період.

З цих підстав суд не приймає до уваги посилання відповідачів на те, що оскаржувані накази є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, які станом на час вирішення справи вичерпали свою дію та є реалізованим. Саме на підставі вказаних наказів ОСОБА_1 розпочав проходження військової служби з призначенням його на конкретну посаду.

При цьому, законодавством щодо проходження військової служби не передбачено, що скасування документів з оформлення процедури мобілізації має наслідком скасування наказу про зарахування особи до складу військової частини та виключення такої особи зі складу військової частини, куди її направлено відповідним районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, скасування наказу Військової частини НОМЕР_1 від 22.01.2025 в частині, що стосується зарахування позивача до складу військової частини, та наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 22.01.2025 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу є ефективним засобом захисту порушених прав позивача, оскільки, в іншому випадку права позивача не будуть захищені, що не відповідає завданню адміністративного судочинства.

В свою чергу, відсутність у статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» такої підстави для звільнення з військової служби як скасування наказів на призов особи на військову службу та зарахування до складу військової частини є виключно свідченням того, що законодавець при прийнятті зазначеної норми виключав можливість проходження військової служби особою, яка мобілізована до складу Збройних Сил України з порушенням вимог законодавства.

На переконання суду, стаття 26 Закону №2232-XII встановлює ті випадки та підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби, які виникають після призову громадян на військову службу, а сам призов особи на військову службу під час мобілізації проведено у відповідності до вимог закону (інакше кажучи, процедура призову не ставиться під сумнів на предмет її законності та легітимності).

У даному ж випадку, звернувшись до суду, ОСОБА_1 оскаржував правомірність його призову на військову службу під час мобілізації.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо призову позивача на військову службу та наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування останнього до особового складу даної військової частини.

В абзаці третьому підпункту 10.2 пункту 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Відтак, правовим наслідком скасування оскаржуваних наказів є те, що вказані накази не породжують правових наслідків від моменту його прийняття, а правовідносини сторін повинні бути приведені до попереднього стану.

При цьому суд враховує, що Верховним Судом в постанові 11.04.2024 у справі №520/7954/22 підтверджено можливість звільнення особи з військової служби, у зв`язку із визнанням протиправним та скасуванням наказів про мобілізацію і зарахування до списків особового складу військової частини.

Наведеним спростовуються доводи представника відповідача-1 та відповідача-3 про безповоротну дію мобілізації.

Протилежні ж висновки призвели б до неможливості відновлення порушеного права незаконно мобілізованих осіб.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доказів понесення позивачем судових витрат не надано. Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків. Відтак підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242-246, 249, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання неправомірними рішення та дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 про взяття ОСОБА_1 на облік в ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 22.01.2025 №89 «Про призов військовозобов`язаних сержантського та солдатського складу Збройних Сил України за загальною мобілізацією» в частині призову за загальною мобілізацією на військову службу до Збройних Сил України, виключення з обліку в третьому відділі (м. Сколе) ІНФОРМАЦІЯ_1 та направлення у Військову частину НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №29 від 22.01.2025 в частині зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та призначення останнього на посаду водія електрика радіостанції польового центру зв`язку інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 , ВОС-790058А.

Зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 шляхом видання відповідного наказу.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано судом 26 травня 2025 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач-1: ІНФОРМАЦІЯ_14 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Відповідач-2: Військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 )

Відповідач-3: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Суддя Н. В. Стецик