Рішення № 127648764, 26.05.2025, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 26.05.2025

Справа № 334/7688/16-ц

Провадження № 2/334/9/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26травня 2025року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., за участю секретаря судового засідання Шерештан О.М., учасників судового процесу: представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Романовського Д.С., відповідачки ОСОБА_1 , її представника Вороніна Ю.Л., розглянув цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (яке згідно з наказом Міністерства фінансів України №519 від 21.05.2018 у зв`язку зі зміною типу банку змінило найменування на АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яке є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 12.12.2006 уклали кредитний договір №ZPE0GK50180341.

Згідно договору ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов`язався надати відповідачці кредит у розмірі 16800,00 доларів США на термін до 11.12.2026, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно до договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати відповідачка повинна надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, який складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. У випадку порушення зобов`язань за кредитним договором відповідачка сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Позивач зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.

Відповідачка не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

Станом на 03.11.2016 відповідачка має заборгованість 14166,92 доларів США, яка складається з наступного: 11290,51 доларів США заборгованість за кредитом; 1897,45 доларів США заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 374,25 доларів США заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 604,71 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Оскільки законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, тому просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитом у розмірі 11290,51 доларів США, що за курсом 25,55 до службового розпорядження НБУ від 03.11.2016 складає 288472,53 грн., за кредитним договором № ZPE0GK50180341 від 12.12.2006 та стягнути судові витрати.

Відповідачка заперечення проти позову у порядку, встановленому ЦПК України, не надала. Зміст та підстави своїх заперечень щодо предмета позову відповідачка та її представник висловили у своїх поясненнях.

Провадження у справі відкрито ухвалою судді Добрєва М.В. від 03.01.2017, призначено судове засідання на 03.04.2017, відповідачу запропоновано подати в зазначений строк письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.08.2017 за клопотанням ОСОБА_1 провадження у справі зупинене до набрання законної сили рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі №334/6391/16-ц.

Розпорядженням керівника апарату №131 від 07.11.2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, головуючим суддею визначено Турбіну Т.Ф., ухвалою від 07.11.2018 справу за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зупинену провадженням ухвалою суду від 17.08.2017, прийнято до свого провадження.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 26.04.2023 звернулось до суду з клопотанням про поновлення провадження у справі, долучення доказів та процесуальне правонаступництво.

Ухвалою суду від 27.04.2023 поновлено провадження у справі, залучено як правонаступника позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК», призначено судове засідання на 19.05.2023.

Представник позивачки Воронін Ю.Л. 15.05.2023 звернувся до суду із заявою про відмову у задоволенні заяви позивача про поновлення провадження у справі, із заявою про витребування у позивача для огляду в судовому засіданні оригіналів матеріалів кредитної справи за кредитним договором №ZPE0GK50180341 від 12.12.2006, в тому числі договору особистого страхування і договору страхування майна, у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозової В.М. матеріали нотаріальної справи щодо посвідчення 13.12.2006 іпотечного договору №286, укладеного в забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, в АТ «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» первинні банківські документи щодо сплати ОСОБА_1 страхових платежів на рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», копію платіжних документів, де міститься інформація про дату платежу, суму платежу, назву платника.

19 травня 2023 року представник позивачки Воронін Ю.Л. подав заяву про витребування з архіву суду матеріалів справи №334/7688/16-ц для дослідження в судовому засіданні.

11 липня 2023 року представник позивачки Воронін Ю.Л. звернувся з клопотанням про витребування доказів у Державному центрі зайнятості Міністерства економіки, в АТ «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ».

Ухвалою суду від 12.07.2023 клопотання представника позивачки - Вороніна Ю.Л. про витребування задоволені в частині витребування доказів у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», в АТ «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ». В іншій частині клопотання залишені без задоволення.

У судовому засіданні 09 серпня 2023 року суд задовольнив клопотання представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і представника позивачки Вороніна Ю.Л. про долучення доказів.

23 жовтня 2023 року представник позивачки Воронін Ю.Л. звернувся із заявою про залишення позовних вимог без розгляду.

Ухвалами суду від 23.10.2023 в порядку ч.4 ст. 259 ЦПК України відмовлено у залишенні позовних вимог без розгляду, витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» копію договору про відступлення права вимоги за кредитним договором №ZPE0GK50180341 від 12.12.2006, який був укладений банком у 2007 році, а також копію договору купівлі-продажу відступлення прав вимоги від 14.04.2016 року, укладений між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і компаніями ЮКРЕЙН МОРТГЕЙДЖ ЛОУН ФАЙНЕНС №1 ПІ-ЕЛ-СІ і ТМФ ТРАСТІ ЛІМІТЕД.

Ухвалою суду від 10.11.2023 витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК»: Додаток 4 «Перелік активів» до договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити від 19.02.2007, укладений між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і компанією «ЮКРЕЙН МОРТГЕЙДЖ ЛОУН ФАЙНЕНС №1 ПІ-ЕЛ-СІ», або належним чином виготовлений та засвідчений витяг з Додатку 4 «Перелік активів» щодо відступлення прав вимоги за кредитним договором №ZPE0GK50180341 від 12.12.2006 з ОСОБА_1 ; Додаток 1 «Перелік активів» до договору викупу (відступлення) прав вимоги від 14.04.2016, укладений між компанією «ЮКРЕЙН МОРТГЕЙДЖ ЛОУН ФАЙНЕНС №1 ПІ-ЕЛ-СІ» та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», довірчий управитель ТМФ ТРАСТІ ЛІМІТЕД, щодо відступлення прав вимоги за кредитним договором №ZPE0GK50180341 від 12.12.2006 з ОСОБА_1 , або належним чином виготовлений та засвідчений витяг з Додатку 1 «Перелік активів».

22 січня 2024 року представник позивачки ОСОБА_2 подав письмові заперечення проти вимог банку з клопотанням про долучення письмових доказів, яке ухвалою суду від 22.01.2024 задоволено.

24 січня 2024 року представник позивачки Воронін Ю.Л. надіслав суду письмові пояснення і звернувся із заявою про витребування у позивача додаткової інформації щодо розміру заборгованості станом на 01.02.2024. На що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 12.03.2024 і 18.03.2024 надіслало завірені копії матеріалів кредитної справи, оригінали яких були оглянуті у судовому засіданні, та виписку по рахунку відповідачки з клопотанням про їх долучення до справи, яке суд задовольнив.

У судовому засіданні 20.03.2024 суд розпочав розгляд справи по суті.

Представник позивача підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка, її представник проти позову заперечували, просили відмовити у позові з тих підстав, що вимоги є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано розрахунок суми щомісячного платежу, оформленого у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Банк не надав належний та допустимий розрахунок суми боргу за кредитним договором, що позбавляє можливості здійснити розрахунок дійсної суми заборгованості позичальника. Банк не надав належних та допустимих доказів того, що видав відповідачці через касу банку суму 2800,00 доларів США для сплати страхових платежів. Подані банком фінансові документи про видачу кредиту в сумі 14000,00 доларів США і про видачу кредитних коштів не підтверджують того, що представники банку за дорученням позичальника одержували з каси банку суму іноземної валюти наявними, необхідну для сплати чергового платежу на підставі договору особистого страхування та договору страхування нерухомого майна, які були укладені з ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах».

ОСОБА_1 , як страхувальник, сплачувала страхові платежі особисто на рахунок страхової компанії наявними грошовими коштами в національній валюті через касу банку.

Також зазначив, що банк не довів належними і допустимими доказами факт надання позичальнику кредитних коштів у сумі 16800,00 доларів США, тобто виконання банком належним чином своїх зобов`язань.

Не підлягають задоволенню також вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за комісією, оскільки умови кредитного договору від 12.12.2006, визначені п.1.1. за яким банк стягує винагороду за проведення додаткового моніторингу, визначеного в пункті 6.2 кредитного договору, що дорівнює сумі залишку коштів між сплаченими позичальником на день здійснення моніторингу коштами і нарахуваннями банком на останній термін сплати є нікчемними, так як вказані платежі є платою за послуги, які банк вчиняє на власну користь, встановлення якої заборонено с.3 ст.55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та ч.4 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів».

На погашення основного боргу відповідачка протягом 2007-2017 років внесла 17118,24 доларів США, а саме: 2007 рік 2135,55 дол. США, 2008 рік 2076,92 дол. США, 2009 рік 2045,74 дол. США, 2010 рік 2072,95 дол. США, 2011 рік 2071,51 дол. США, 2012 рік 2079,16 дол. США, 2013 рік 2080,00 дол. США, 2014 рік 1676,90 дол. США, 2015 рік 657,68 дол. США, 2016 рік 170,62 дол. США, 51,21 дол. США.

Протягом 2007-2017 років щомісячно сплачувала відсотки за користування кредитними коштами, а саме: за 2007 рік 1455,31 дол. США, за 2008 рік 1516,04 дол. США, за 2009 рік 1278,82 дол. США, за 2011 рік 1292,08 дол. США, за 2012 рік 1503,30 дол. США, за 2013 рік 1211,01 дол. США, за 2014 рік 1144,50 дол. США, за 2010 рік 1363,00 дол. США.

Відповідачка була позбавлена можливості розрахувати дійсну суму заборгованості за кредитом, оскільки банк не надав графік погашення заборгованості за умовами первісного кредитного договору.

Згідно наданих банком розрахунків відповідачці неправомірно нараховано 2186,3 дол. США щодо сплати комісії. Фактично ця сума мала б бути зарахована в погашення основних зобов`язань. Крім того, в порушення вимог ч.2 ст.1050 ЦК України, позивач, після пред`явлення позову (листопад 2016 року), продовжував нараховувати проценти за кредитом.

Оскільки банк не виконав своїх зобов`язань, тобто не надав через касу банку кредитні кошти у сумі 16800,00 дол. США, то отримана сума грошових коштів в розмірі 14000,00 дол. США є неправомірною вигодою ОСОБА_1 , яка була нею повернута банку.

До позовної заяви не надано заяву ОСОБА_1 на видачу їй готівки з кредитного рахунку № НОМЕР_2 , а відсутність повного обсягу документів бухгалтерського обліку банку свідчить що фінансова операція з видачі кредиту не була проведена банком. Також банком не надано обов`язкової інформації, а саме: розрахунку щомісячного платежу у розмірі 165,15 дол. США та його складових, розрахунку абсолютного значення подорожчання кредиту, розрахунку реальної відсоткової ставки.

З наведених підстав вважають, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню, у позові просять відмовити у повному обсязі.

Заслухавши учасників справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 05.12.2006 ОСОБА_1 подала до ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» анкету-заяву, в якій просила надати кредит на придбання квартири в сумі 14000,00 доларів США строком на 240 місяців, ставка по кредиту 0,84 % на місяць (а.с.90 т.2).

12.12.2006 між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитнийдоговір № ZPE0GK50180341.

Відповідно до умов кредитного договору, банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 12 грудня 2006 року до 11 грудня 2026 року включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 16800,00 доларів США на наступні потреби: на придбання квартири у розмірі 14000,00 доларів США, для сплати страхових платежів у розмірі 2800,00 доларів США, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми наданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з п.6.2 даного договору.

Періодом сплати вважати з 21 по 28 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 165,15 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

Відповідно до п.1.2 кредитного договору, для виконання даного договору банк відкриває позичальнику рахунок НОМЕР_3 , МФО 313399, ОКПО 23788752 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості, кредитний рахунок № НОМЕР_2 , рахунок по відсотках № НОМЕР_4 , рахунок для обліку винагороди № НОМЕР_5 .

Позичальник доручає банку проводити погашення заборгованості по даному кредитному договору в передбачені даним договором строки за рахунок коштів, розміщених на рахунку №_-_, що відповідає платіжній картці № _-_, емітованої Приватбанком. Зазначене доручення позичальника не підлягає виконанню банком у випадку пред`явлення позичальником документа, що підтверджує сплату заборгованості іншим способом.

Відповідно до п.1.3 кредитного договору, забезпечення виконання позичальником зобов`язань за даним договором виступає квартира за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 48,94 кв.м.

Відповідно до п.п. 2.1.1., 2.1.3 кредитного договору, банк зобов`язується надати кредит шляхом й у межах сум, зазначених у п.1.1. даного договору, а також за умови виконання позичальником умов, передбачених п.2.2.7. даного договору.

Відповідно до п.2.2 кредитного договору, позичальник зобов`язується сплатити відсотки за користування кредитом. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту. Сплатити банку винагороду згідно п.1.1., п.6.2 даного договору.

Відповідно до п.2.2.7 кредитного договору, позичальник надає банку належним чином оформлені згідно п.1.3 договору застави, іпотеки, поруки для забезпечення виконання зобов`язань за цим договором, договір страхування заставного майна, договір страхування наземного транспорту і договір остистого страхування позичальника.

ОСОБА_1 погодилася на умови договору, про що свідчать її підписи.

На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № ZPE0GK50180341від 12.12.2006,між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 13.12.2006 укладено іпотечний договір № 286. Відповідно до умов договору іпотеки, цим договором забезпечується виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором по поверненню кредиту, наданого у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 16800,00 доларів США на придбання житла у розмірі 14000,00 доларів США, а також в розмірі у розмірі 2800,00 доларів США на сплату страхових платежів.

На виконання умов кредитного договору 13.12.2006 ЗРУ ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зараховано ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_2 кредит в сумі 14000,00 доларів США, що підтверджується заявою ОСОБА_1 про видачу готівки № 1 від 13.12.2006 (т.1 а.с.53). Згідно з випискою по кредитному рахунку, 13.12.2006 на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 зараховано 14000,00 дол. США згідно договору №ZPE0GK50180341 від 12.12.2006.

Щодо надання кредиту на оплату чергових страхових платежів відповідно до п.1.1. даного договору встановлено наступне.

Відповідно до умов п.2.2.7. даного договору, позичальник звертається до банку про надання йому кредиту на оплату чергових страхових платежів відповідно до договорів страхування, укладених відповідно до п.2.2.7 даного договору і доручає банку щорічно перераховувати необхідну для цього суму коштів згідно договорів страхування. Перерахування кредитних коштів банк зобов`язується провадити у випадку не пред`явлення позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів на рахунок інших джерел до дат їхньої сплати, передбачених договорами страхування.

Перерахування коштів на сплату чергових страхових платежів здійснюється в національній валюті України. Якщо кредит надається в іноземній валюті то позичальник доручає банку: одержати з каси банку суму іноземної валюти наявними, необхідну для сплати чергового страхового платежу на підставі договору страхування, укладеного згідно з п. 2.2.7 даного договору; здійснити продаж у касі банку наявної іноземної валюти за курсом її продажу, встановленому на день виконання даного доручення; отримані від продажу іноземної валюти кошти зарахувати від імені позичальника на сплату чергового страхового платежу. Зазначене доручення позичальника не підлягає виконанню банком тільки у випадку пред`явлення позичальником банку документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел до дня їхньої сплати, передбачених договорами страхування. Даний пункт договору виконується лише у випадку укладання договору застави/іпотеки згідно п.1.3. даного договору або пред`явлення банком вимог, пов`язаних з особистим страхуванням позичальника.

На виконання умов кредитного договору ОСОБА_1 звернулась із заявами від 12.12.2006 до ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» про укладення договору страхування нерухомості і договору особистого страхування. (а с. 92, 95 т.2).

Встановлено, що 12.12.2006 між ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» та ОСОБА_1 , страховий агент/вигодонабувач Приватбанк, діє від імені та за дорученням страховика на підставі договору доручення на виконання страхових агентських послуг №1 від 01 липня 2005 р., укладеного між страховиком і страховим агентом, укладено договір особистого страхування № ZPE0LK00026528. Цей договір укладено на виконання договору застави, укладеного між Приватбанком та страхувальником від 12.12.2006 №ZPE0GK50180341, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 12.12.2006 №ZPE0GK50180341 (п. 5.1. договору).

Також 12.12.2006 між ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» та ОСОБА_1 , страховий агент/вигодонабувач Приватбанк, діє від імені та за дорученням страховика на підставі договору доручення на виконання страхових агентських послуг №1 від 01 липня 2005 р., укладеного між страховиком і страховим агентом, укладено договір страхування майна №ZPE0GK00026527. Цей договір укладено на виконання договору застави, укладеного між Приватбанком та страхувальником від 12.12.2006 № ZPE0GK50180341, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 12.12.2006 №ZPE0GK50180341 від 12.12.2006 (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 5.1.1. договору страхування, опис застрахованого майна наведено у заяві страхувальника та експертному висновку Приватбанка до договору застави, адреса застрахованого майна: АДРЕСА_1 . Майно є власністю страхувальника. Відповідно до заяви про укладення договору страхування нерухомості об`єкт страхування квартира АДРЕСА_2 (а.с.141 144 т.1).

За умовами договорів страхування, страховий платіж за кожним договором становить 353,50 грн. Строк дії договорів: з 12.12.2006 по 11.12.2007 включно.

Умовами договорів страхування передбачено, що при бажанні страхувальника застрахуватися на строк, більший за 12 місяців, та оплаті страхового платежу, ці договори діють 12 місяців (один рік) і щорічно лонгуються на такий же строк до повного погашення кредитної заборгованості у разі сплати наступних страхових платежів.

Страхові платежі здійснюються за графіком, наведеним у договорах, зокрема, 12.12.2006 за період з 12.12.2006 по 11.12.2007.

Сплата страхових платежів здійснюється безготівково або готівкою через установи страхового агента.

Ці договори набувають чинності з моменту надходження повної суми відповідної частки страхового платежу. У разі несплати або неповної сплати відповідної частки страхового платежу цей договір не набуває сили (або припиняє свою дію) і ніякі виплати страхового відшкодування за ним не здійснюються.

Укладення договорів страхування підтверджується відповідними квитанціями №25799554 і №25801088 від 12.12.2006 про сплату ОСОБА_1 на рахунок ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» страхових платежів у сумі 353,50 грн. за період з 12.12.2006 по 11.12.2007 (а.с. 94, 97 т.2).

У виписціпо кредитномурахунку (т.1а.с.53) відображено,що на рахунок відповідачки нараховувались наступні страхові платежі відповідно до договорів страхування, укладених згідно з п.2.2.7 кредитного договору: 11.12.2007 у сумі 139,72 дол. США, 11.12.2008 - 94,26 дол. США, 11.12.2009 88,60 дол. США, 10.12.2010 88,82 дол. США, 09.12.2011 88,26 дол. США, 11.12.2012 87,18 дол. США, 11.12.2013 86,12 дол. США, 11.12.2014 44,18 дол. США, 11.12.2015 29,34 дол. США, а всього 746,48 дол. США.

Відтак, у період з 11.12.2007 по 11.12.2015 сума наданого кредиту збільшилася на суму страхових платежів у загальному розмірі 746,48 дол. США, тобто у межах суми, зазначеної у п.1.1 даного договору (2800,00 дол. США), на що посилається представник позивача у своєму клопотанні від 26.04.2023 і що підтверджується зазначеними вище доказами.

Суд відхиляє доводи відповідачки, що кредит на оплату чергових страхових платежів у порядку, передбаченому п.2.2.7 даного договору, не надавався у зв`язку з тим, що вона самостійно сплачувала страхові платежі.

За умовами п.2.2.7 договору, перерахування кредитних коштів банк зобов`язується провадити у випадку не пред`явлення позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів на рахунок інших джерел до дат їхньої сплати, передбачених договорами страхування.

У випадку не подання позичальником банку підтверджуючого документа про сплату чергових страхових платежів по погодженим з банком договорам страхування, банк сплачує страхові платежі за рахунок кредиту відповідно до п.2.13 даного договору, а позичальник зобов`язується погасити суму кредиту, направлену на оплату чергового страхового платежу і сплатити відсотки за його користування не пізніше 30 днів з дня перерахування банком страхування платежу. У разі непогашення цієї частини кредиту в зазначений термін, вона вважається простроченою і позичальник зобов`язаний сплатити відсотки за її користування відповідно до п.п.3.2, 3.8 даного договору.

Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 сплатила безпосередньо на рахунок ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» страхові платежі лише 12.12.2006, тобто за період з 12.12.2006 по 11.12.2007 (квитанції №25799554 і №25801088).

В наданих ОСОБА_1 документах наявні лише квитанції №70139107 і №70140182 від 26.12.2007 про сплату страхових платежів, кожна у сумі 353,50 грн., де платник: ОСОБА_1 , отримувач: «Інгосстрах».

Документів, що підтверджують сплату відповідачкою чергових страхових платежів за рахунок інших джерел до дня їхньої сплати, передбаченого договорами страхування, і подання позичальником банку підтверджуючого документа, матеріали справи не містять і відповідачкою такі обставини не доведені.

Таким чином, згідно з кредитним договором №ZPE0GK50180341 банк 12.12.2006 надав ОСОБА_1 кредит у сумі 14000,00 дол. США на придбання квартири, а у період з 11.12.2007 по 11.12.2015 було надано кредит у сумі 746,48 дол. США на оплату страхових платежів відповідно до договорів страхування, а всього 14746,48 дол. США.

Відповідно до п.2.2. кредитного договору позичальник зобов`язується сплатити відсотки за користування кредитом. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту. Кредитним договором передбачено, що процентна ставка по кредиту становить 0,84 % на місяць.

Також договором передбачено сплату винагороди банку згідно п.1.1, п.6.2 даного договору.

Кредитним договором встановлено, що погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 165,15 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

Згідно з п.3.2 кредитного договору, при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, передбачених п.п.1.1, 2.2.4, 2.3.3 цього договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,66% на місяць, нараховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Згідно п.4.1 кредитного договору, при порушенні позичальником будь-якого зобов`язання, передбачених п.п.2.2.2, 2.2.3 даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов`язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Випискою по рахунку, розрахунком заборгованості підтверджується, що ОСОБА_1 з січня 2007 року здійснювала платежі на виконання умов кредитного договору та надавала банку кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, які зараховувались на погашення тіла кредиту, процентів і винагороди.

Згідно з розрахунком заборгованості, за період з січня 2007 року по серпень 2016 року відповідачкою сплачено всього за договором 17224,46 дол. США, з яких зараховано на погашення кредиту 3455,97 дол. США, процентів 10497,17 доларів США, пені 341,57 дол. США, комісії 2929,75 дол. США.

Відомості, наведені у розрахунку, підтверджуються випискою по рахунку, а також узгоджуються з відповідним розрахунком відповідачки за наданими нею квитанціями, меморіальними ордерами, довідками банку (виписками по сплаченим відсоткам) за кредитним договором договору № zpe0GK50180341 від 12.12.2006 про сплату процентів позичальником ОСОБА_1 (а.с.17-72 т.2).

За розрахунком банку станом на 03.11.2016 утворилась заборгованість у розмірі 14166,92 дол. США, з яких: 11290,51 дол. США - заборгованість за кредитом, 1897,45 дол. США - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 374,25 дол. США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 604,71 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Пунктом 2.3.7 кредитного договору № ZPE0GK50180341 від 12.12.2006 погоджено, що Банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої пунктом 1.1 даного договору.

Посилаючись на ці обставини, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у листопаді 2016 року звернулось до суду з цим позовом, просить стягнути з відповідачки лише борг за кредитом у розмірі 11290,51 дол. США, що за курсом 25,55 відповідно до службового розпорядження НБУ від 03.11.2016 складає 288472,53 грн.

На підтвердження розміру заборгованості по кредиту позивачем надано розрахунок, згідно з яким станом на 03.11.2016 загальний залишок заборгованості за кредитом становить 11290,51 дол. США, і який складається з поточної заборгованості по кредиту в сумі 11222,77 дол. США і простроченої заборгованості по кредиту в сумі 67,74 дол. США, яка виникла у вересні 2016 року.

Щодо обґрунтованості вимог банку про стягнення цієї заборгованості, доводів відповідачки та її представника про відступлення банком права вимоги за цим кредитним договором компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» та необґрунтованості позовних вимог, судом встановлено таке.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Відповідно до статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з частиною третьою статті 656 цього Кодексу предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 519 ЦК України).

Згідно зі ст.. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання (ст. 518 ЦК України).

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Право здійснювати відступлення права вимоги передбачено у п. 2.3.10 кредитного договору, згідно з яким Банк має право здійснювати відступлення права вимоги за даним договором третім особам, письмово повідомивши про даний факт позичальника протягом 5 днів після такого відступлення.

Відповідачкою надано суду листа від 23.02.2007 №20.1.3.2/6-811/5757, яким банк повідомив ОСОБА_3 про відступлення прав вимоги за договором компанії «Юкрейн мортгейдж лоун файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» («ЮМЛ»). Внаслідок відступлення прав вимоги «ЮМЛ» є єдиним власником усіх прав вимоги за кредитними документами (у тому числі але не обмежуючись цим, прав на отримання всіх платежів, передбачених кредитним договором, і всіх прав іпотеко держателя за договором іпотеки з 19.02.2007). Для збереження зручності розрахунків за кредитними документами «ЮМЛ» уповноважив ПриватБанк на прийом від позичальника платежів та ведення з ним всіх інших справ, пов`язаних із кредитними документами, у тому ж порядку, як це відбувалося до відступлення права вимоги. Для зарахування ПриватБанком платежів за кредитним договором на користь «ЮМЛ» як їх власника Приватбанк цим отримує доручення зараховувати всі такі кошти на рахунок «ЮМЛ» у ПриватБанку № НОМЕР_6 , або ж на інший рахунок, про який «ЮМЛ» може повідомити ПриватБанк (а.с.213 т.2).

У зв`язку з отриманням ОСОБА_1 вищезазначеного листа банку від 23.02.2007 №20.1.3.2/6-811/5757 про відступлення права вимоги і листа банку від 14.12.2010 №2607716968, в якому зазначено що її кредитором та застоаводержателем є ПриватБанк, який перерахував на користь СК ЗАО «СК «ИНГОССТРАХ» страхові внески у сумі 88,91 дол. США, ОСОБА_1 у січні 2015 року звернулась до банку із запитом про отримання документів договору про відступлення права вимоги, доручення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від компанії «Юкрейн мортгейдж лоун файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» на отримання та зарахування платежів по кредиту, платіжних доручень щодо оплати страхових платежів (а.с.216 т.2).

У відповіді за цей запит ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» листом від 18.02.2015 повідомив ОСОБА_1 , що банк не зобов`язаний надавати витребувані документи, а виписку про сплату страхових платежів вона може отримати, сплативши 500,00 грн. (а.с.215 т.2).

З витребуваних судом у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» документів встановлено, що 19.02.2007 між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (продавець) та «Юкрейн мортгейдж лоун файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» (покупець) укладено договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити.

Відповідно умов договору відступлення, продавець погоджується продати, а покупець погоджується купити основні іпотечні активи відповідно до Переліку Активів (п.2.2). У зв`язку з продажем основних іпотечних активів відповідно до цього договору, сторони укладуть окремий договір стосовно відступлення продавцем покупцю всіх прав вимоги за договорами страхування (п.2.8).

Згідно з пунктом 3.3 договору відступлення від 19.02.2007, будь-які грошові суми, отримані або прийняті продавцем за відповідними іпотечними активами після дати укладення цього договору, вважаються такими, що належать покупцеві та продавець забезпечує, щоб усі такі грошові суми були негайно перераховані покупцю або на його користь згідно з положеннями Договору про обслуговування Іпотечних активів.

Відповідно до витягу з додатку 4 «Перелік активів» щодо відступлення прав вимоги за кредитним договором № zpe0GK50180341 від 12.12.2006, «Юкрейн мортгейдж лоун файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № ZPE0GK50180341 від 12.12.2006, договором іпотеки № ZPE0GK50180341 від 12.12.2006, договором страхування нерухомості №ZPE0GK00026527 від 12.12.2006, договором особистого страхування №ZPE0LK00026528 від 12.12.2006. У Додатку 4 «Перелік активів» до договору про відступлення права вимоги від 19.02.2007 розрахунку та суми заборгованості, яка виникла за боржником ОСОБА_1 , не зазначено. (а.с. 179-197, 239 т.1).

Згідно з розрахунком та випискою по рахунку, ОСОБА_1 25.01.2007 сплатила 199,21 дол. США, з яких зараховано на погашення кредиту 18,33 дол. США, процентів - 152,88 дол. США, комісії - 28,00 дол. США. Станом на 21.02.2007 залишок поточної заборгованості (тіло кредиту) ОСОБА_1 становив 13981,67 доларів США, залишок заборгованості за процентами на залишок поточної заборгованості - 121,38 доларів США, залишок заборгованості за комісією 28 доларів США.

Отже, 19.02.2007 ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» продав (відступив) свої права за кредитним договором №ZPE0GK50180341 від 12.12.2006 на користь іноземної компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» та з цієї дати всі права вимоги належали новому кредитору.

14.04.2016 між «Юкрейн мортгейдж лоун файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» (у якості продавця), ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (у якості покупця) та «ТМФ Трасті Лімітед» (у якості довічного управителя) укладено договір викупу (відступлення) прав вимоги, за умовами п. 2.1 якого продавець цим погодився продати, а покупець цим погодився купити відповідні іпотечні активи, до яких відповідно до додатку 1 «Перелік активів» був включений і договір із ОСОБА_1 № ZPE0GK50180341 від 12.12.2006, договір іпотеки №ZPE0GK50180341 від 12.12.2006, договір страхування нерухомості №ZPE0GK00026527 від 12.12.2006, договір особистого страхування №ZPE0LK00026528 від 12.12.2006. (а.с.198-223, 240 т.2).

Згідно з пунктом 3.4 договору відступлення від 14.04.2016, будь-які грошові суми, отримані або прийняті продавцем за відповідними іпотечними активами після дати укладення цього договору, вважаються такими, що належать покупцеві та продавець забезпечує, щоб усі такі грошові суми були негайно перераховані покупцю. Пунктом 3.5 договору встановлено, що усі платежі будь-якої сторони за цим договором здійснюються відповідно до чинного валютного законодавства України.

У Додатку 1 «Перелік активів» до договору про відступлення права вимоги від 14.04.2016, інших документах сума заборгованості, яка виникла за боржником ОСОБА_1 на момент відступлення права вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», не зазначена.

Отже, на момент звернення до суду з цим позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» набув право вимоги за кредитним договором на підставі договору викупу (відступлення) прав вимоги, укладеного 14 квітня 2016 року між «Юкрейн Моргейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ», ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та «ТМФ Траст Лімітед», та є належним позивачем.

Доказами у справі підтверджується, що в період дії договору про відступлення права вимоги від 19.02.2007 за кредитним договором № ZPE0GK50180341 від 12.12.2006 нараховувались проценти, комісія, пеня згідно з умовами договору, а також у вказаний період було надано кредит на загальну суму 746,48 дол. США на оплату страхових платежів, а ОСОБА_1 здійснювала періодичні платежі на їх погашення.

Випискою по рахунку і розрахунком заборгованості підтверджується, що всього за період дії договору від 19.02.2007 відповідачкою було сплачено 16978,51 доларів США [17224,46 дол. США (загальна сума сплачених коштів) - 199,21 дол. США (сплачені до відступлення права вимоги) - 46,74 дол. США (сплачена пеня після 14.04.2016) = 16978,51 доларів США], які були спрямовані на погашення кредиту, а також нарахованих процентів, комісії та пені.

А саме, за період з 19.02.2007 до 14.04.2016 відповідачкою на погашення тіла кредиту було сплачено 3437,64 дол. США, на сплату процентів (в тому числі прострочених) 10344,29 дол. США, на сплату пені 294,83 дол. США, на сплату комісії 2901,75 дол. США, що разом становить 16978,51 дол. США.

Після зворотного відступлення права вимоги, з 14.04.2016 до 03.11.2016 (дата розрахунку) АТ КБ «ПРИВАТБАНК» нараховував проценти на залишок поточної заборгованості за кредитом, на залишок простроченої заборгованості за кредитом (з 29.09.2016), а також пеню і комісію. ОСОБА_4 після 14.06.2016 і до 03.11.2016 було сплачено 46,74 дол. США на погашення пені.

Оскільки зворотне відступлення права вимоги до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відбулося 14.04.2016, то в період з 19.02.2007 до 14.04.2016 проценти, пеня, комісія нараховувалися компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі».

Однак, оскільки 19.02.2007 за договором відступлення права вимоги банк відступив право вимоги за кредитним договором та забезпечувальним договором іпотеки компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі», місцезнаходженням якої є Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, зазначена компанія не є резидентом України, не мала банківської або іншої ліцензії на здійснення кредитної діяльності на території України, тому вона не могла за законодавством України здійснювати операції з обслуговування споживчих кредитів громадян України, у тому числі в іноземній валюті, а саме нараховувати та стягувати проценти, пеню і комісію за період з 19 лютого 2007 року до 14 квітня 2016 року.

Верховний Суд у постановах від 13 січня 2020 року у справі № 363/1264/15-ц (провадження № 61-16401св18), від 12 грудня 2018 року у справі № 1111/6765/12 (провадження № 61-13248св18), від 18 липня 2019 року у справі № 623/488/17 (провадження № 61-25295св18), від 23 жовтня 2019 року у справі № 161/10757/15 (провадження № 61-15827св18), від 08 січня 2025 року у справі № 725/1751/22 (провадження № 61-12421св21) за результатом розгляду подібних справ, встановив, що компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» не є резидентом України, не має банківської або іншої ліцензії на здійснення кредитної діяльності на території України, а тому не може здійснювати операції з обслуговування споживчих кредитів громадян України, а саме, нараховувати та стягувати проценти, пеню і комісію.

Позивачем не доводилося і наданими суду документами не підтверджується, що компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» мала законне право надавати кредит (на сплату страхових платежів), нараховувати та отримувати проценти та інші платежі відповідно до кредитного договору на свою користь, або що таке право в період дії договору від 19.02.2007 належало АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Банк відступив право вимоги за кредитним договором та забезпечувальним договором іпотеки компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі» 19.02.2007, зворотне відступлення права вимоги до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відбулося 14.04.2016, тобто в період з 19.02.2007 до 14.04.2016 проценти, пеня, комісія нараховувалися компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі».

У цей період правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю було врегульовано, зокрема Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет КМУ).

Відповідно до статті 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту другого статті 5 Декрету КМУ.

За змістом статті 47 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність» (у редакції на час відступлення права вимоги) на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції: розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, операції з валютними цінностями.

Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлювався також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року № 275, у пункті 5.3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в цьому Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ.

Пунктом 2.4 глави 2 розділу III Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затвердженого постановою Правління НБУ від 08 вересня 2011 року, передбачалося, що банк має право здійснювати діяльність, надання банківських та інших фінансових послуг в іноземній валюті, які є валютними операціями, лише після отримання генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій. Порядок надання генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій та індивідуальних ліцензій на здійснення разової валютної операції визначається нормативно-правовими актами НБУ про надання ліцензій на здійснення валютних операцій.

Отже, правовою підставою для здійснення кредитування в іноземній валюті (в тому числі нарахування процентів і пені за діючими кредитними договорами) була наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20 грудня 2023 року у справі № 463/3782/15, від 21 грудня 2023 року у справі № 754/11899/19, від 13 лютого 2024 року у справі № 754/15711/17, від 08 січня 2025 року у справі № 725/1751/22 (провадження № 61-12421св21) та інших.

Не маючи ліцензії та не будучи фінансовою установою, компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі» не могла набути права на нарахування і отримання платежів за кредитом (відсотків, комісії, пені), які виникнуть після укладення договору відступлення права вимоги, а отже не могла делегувати такі повноваження щодо нарахування та стягнення платежів за кредитом фінансовій установі (банку).

З наведених підстав суд вважає, що компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі» не могла також надавати кредит для сплати страхових платежів та стягувати його. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Суд також зауважує, що окремий договір стосовно відступлення продавцем покупцю всіх прав вимоги за договорами страхування, як це передбачено договором купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги від 19.02.2007, доказів перерахування страхових платежів страховій компанії позивачем не надано, а на виконання ухвали суду про витребування доказів ПРАТ СК «ІНГОССТРАХ» повідомило, що термін зберігання платіжних документів минув.

Тому, на думку суду, платежі за період з 19.02.2007 до 14.04.2016 у вигляді процентів, пені, комісії а також кошти, безпідставно сплачені на погашення страхових платежів, слід зарахувати на погашення наданого банком кредиту.

Щодо комісії (винагороди банку) за надання фінансового інструменту, то суд доходить висновку, що умови кредитного договору в цій частині є нікчемними, а тому не створюють юридичних наслідків для сторін.

Так, за умовами п.1.1. кредитного договору від 12.12.2006 банк стягує винагороду за проведення додаткового моніторингу, визначеного в пункті 6.2 кредитного договору, що дорівнює сумі залишку коштів між сплаченими позичальником на день здійснення моніторингу коштами і нарахуваннями банком на останній термін сплати.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Практика правозастосування положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а також положень статті 55 закону України «Про банки і банківську діяльність», у редакціях, які набрали чинності з 13 січня 2006 року, зокрема в частині визнання нікчемними положень кредитного договору про сплату винагороди за надання фінансового інструменту, а отже такими, що не створюють юридичних наслідків для сторін, та не потребують визнання його недійсним, є усталеною (постанова Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц, постанови Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 201/4087/17, від 15 січня 2020 року у справі № 363/940/16-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 302/946/17, від 03 листопада 2021 року у справі № 757/40852/17, від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц, від 19 квітня 2023 року у справі № 335/4991/16-ц, від 07 червня 2023 року у справі № 234/3840/15-ц).

З огляду на викладене, хоча позивач не просить стягнути з відповідачки нараховану заборгованість за комісією у сумі 374,25 дол. США, однак суд доходить висновку, що як до відступлення права вимоги, так і після зворотного відступлення права вимоги комісія нараховувалась і стягувалась банком з відповідачки безпідставно, оскільки умова кредитного договору про встановлення комісії (винагороди банку) є нікчемною. Також безпідставно нараховувалася і стягувалася комісія компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі» у період з 19.02.2007 по 14.04.2016.

А тому сплачені відповідачкою на погашення комісії (винагороди банку) грошові кошти у сумі 2929,75 дол. США підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту.

Заперечення представника відповідача проти позову, що кредитний договір суперечить ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо ненадання споживачеві необхідної повної та достовірної інформації перед укладанням кредитного договору, ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» щодо відсутності порядку зміни і припинення дії договору, законодавству України щодо використання іноземної валюти як засобу платежу на території України суд відхиляє, оскільки вказаним доводам надано оцінку у рішенні Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Національний банк України про визнання недійсним кредитного договору, яким у задоволенні позову відмовлено, і яке залишене без змін постановою Запорізького апеляційного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2023 року,

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, на підставі наданих доказів судом встановлено, що банк надав відповідачці кредит у розмірі 14000,00 дол. США, до відступлення права вимоги компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» за договором від 19.02.2007 банк нараховував проценти за користування кредитом та комісію.

Відповідачка до відступлення банком права вимоги компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» сплатила на користь банку 199,21 дол. США.

На момент відступлення права вимоги банком компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» згідно з розрахунком заборгованість за кредитом становила 13981,67 дол. США, заборгованість за процентами 121,38 доларів США.

Після відступлення права вимоги відповідачка надавала банку кошти на погашення заборгованості за кредитним договором. В період дії договору від 19.02.2007 зі сплачених відповідачкою коштів на погашення кредиту було зараховано 3437,64 дол. США, на погашення процентів 10344,29 дол. США, на погашення пені 294,83 дол. США.

Компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» не мала правових підстав для надання кредиту на сплату страхових платежів, стягнення процентів, пені, а тому відповідні платежі (проценти 10222,91 дол. США (10344,29 дол. США - 121,38 дол. США), пеня 294,83 дол. США) слід зарахувати на погашення кредиту. Також на погашення кредиту підлягають зарахуванню 2929,75 дол. США, сплачені відповідачкою на погашення комісії (винагороди банку).

Відтак, вирішуючи спір щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд дійшов висновку, що внаслідок зарахування на погашення кредиту вищезазначених сум (10222,91дол. США + 294,83 дол. США + 2929,75 дол. США = 13447,49 дол. США) і з урахуванням сплати кредиту у сумі 3437,64 дол. США, на момент зворотного відступлення права вимоги від компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за тілом кредиту у сумі 11290,51 дол. США була відсутня, оскільки позичальником повністю виконано зобов`язання за кредитним договором щодо сплати тіла кредиту перед попереднім кредитором, а тому підстави для задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 11290,51 дол. США відсутні. Позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 141ЦПК України у зв`язку з відмовою у позові судові витрати зі сплати позивачем судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», адреса місцезнаходження вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ14360570.

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя: Турбіна Т. Ф.