Ухвала суду № 127648254, 27.05.2025, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/442/25

провадження № 2/631/573/25

У Х В А Л А

про передачу матеріалів справи за підсудністю

27 травня 2025 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі судді Трояновської Т. М. розглянувши питання можливості відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в просить припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які стягуються на підставі рішення Валківського районного суду Харківської області від 10 липня 2013 року у справі з єдиним унікальним № 615/920/13-ц.

27 травня 2025 року, враховуючи відсутність повідомлення від Державної міграційної служби щодо місця реєстрації відповідача, судом, в порядку, передбаченому частиною 8 статті 187 Цивільного процесуального кодексу України, з Єдиного державного демографічного реєстру, сформованого засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», отримано інформацію (відповідь № 1417839) про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача по справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, проаналізувавши фактичні обставини позову, їх правову кваліфікацію, характер спірних правовідносин та предмет захисту, з`ясовано, що позов подано до суду з порушенням правил територіальної підсудності.

Так, відповідно до приписів пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учиненої у Римі04 листопада 1950 року, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Що відповідає положенням частини 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою визначено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Цивільна юрисдикція це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.

Згідно зістаттею 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

При зверненні до суду з відповідним позовом позивач повинен дотримуватися вимог закону щодо підсудності розгляду цивільних справ, передбачених главою 2 розділу І Цивільного процесуального кодексу України.

Виходячи з поняття підсудність у цивільному судочинстві як розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ, підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи.

Так, нормами цивільного процесуального законодавства України передбачено загальну підсудність за місцезнаходженням відповідача (стаття 27 Цивільного процесуального кодексу України), альтернативну підсудність за вибором позивача (стаття 28 Цивільного процесуального кодексу України) та виключну підсудність (стаття 30 Цивільного процесуального кодексу України).

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 2 своєї Постанови від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз`яснив, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

За загальними правилами підсудності позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (частина 1 статті 27 Цивільного процесуального кодексу України).

Слід відмітити, що положення статті 27 Цивільного процесуального кодексу України є імперативними у частині вимоги пред`явлення позову до відповідача саме за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування), яка в даному випадку на території, на яку поширюється юрисдикція (підсудність) Нововодолазького районного суду Харківської області, не зареєстрована та фактично не мешкає.

У свою чергу, положення статті 28 Цивільного процесуального кодексу України передбачають винятки із загального правила визначення підсудності, передбаченого статтею 27 наведеного кодифікованого закону України, й указує на певні категорії цивільних справ, за вирішенням яких позивач може звернутися не лише до одного суду за місцем проживання відповідача, а до одного з декількох, що передбачені законом на свій вибір (альтернативна підсудність).

При зверненні до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом про припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_1 керувався правилами альтернативної підсудності, зокрема приписами частини 2 статті 28 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом із тим, як убачається зі змісту позову та доданих до нього документів, спір між сторонами виник з приводу звільнення позивача як платника аліментів від обов`язку їх сплати

За правилом, наведеним у частині 1 статті 28 Цивільного процесуального кодексу України, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Вказаною нормою передбачено чіткий й вичерпний перелік позовних вимог, які можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, серед якого вимоги про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів, відсутні. При цьому законодавець не ототожнює вимоги про стягнення аліментів та про припинення їх стягнення, про що свідчить, зокрема, аналіз норми пункту 3 частини 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу, де поряд зі справами про стягнення аліментів зазначені справи про припинення стягнення аліментів, як окремі категорії справ.

Отже враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що позивач не є стягувачем аліментів, про припинення стягнення яких він просить, й зважаючи на те, що така вимога не поєднана із іншими вимогами, перелік яких наведений у статті 28 Цивільного процесуального кодексу України, підстав які б дозволили позивачу обирати підсудність у Нововодолазькому районному суді Харківської області з урахуванням предмету спору, який виник у сторін, суд не вбачає.

В даному випадку позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини має розглядатися судом за правилами загальної підсудності, передбаченої частиною 1 статті 27 Цивільного процесуального кодексу України, а саме за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача, яким є АДРЕСА_1 .

При цьому, схожі за змістом висновки щодо визначення територіальної підсудності викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 листопада 2019 року по справі з єдиним унікальним № 486/944/19 (провадження № 61-16912св19).

Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (частина 1 статті 378 Цивільного процесуального кодексу України).

Отже, суд повинен суворо дотримуватися правил підсудності.

За приписами частини 9 статті 187 Цивільного процесуального кодексу України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 1 статті 31 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно з положеннями статті 32 Цивільного процесуального кодексу України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Разом із тим, розгляд справи з порушенням правил підсудності є підставою для скасування судового рішення та в цілому нівелює інститут територіальної підсудності, а також ставить під сумнів саму сутність судового розгляду виходячи із приписів пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору «судом, встановленим законом».

Концепцію суду, встановленого законом, у значенні, вжитому у статті 6 Конвенції, розкрито у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко проти України» (заяви № 29454/04, № 29465/04), у якому Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria» зазначено, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».

Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (глава 1 розділу ІІІ Цивільного процесуального кодексу України).

Враховуючи недопустимість порушення правил щодо територіальної підсудності, а також той факт, що приймаючи до провадження вказану цивільну справу, суд, до якого направлено справу з порушенням правил підсудності, позбавляє сторін у справі права на розгляд справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

За наведених обставин, враховуючи, що зареєстроване місце проживання відповідача знаходиться на території, на яку не поширюється юрисдикція (підсудність) Нововодолазького районного суду Харківської області, та з урахуванням предмету спору, який виник у сторін не можливо застосувати правила альтернативної підсудності, визначені частиною 1 статті 28 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи недопустимість порушення правил щодо територіальної підсудності, суд вважає за необхідне у відповідності до частини 9 статті 187 та на підставі пункту 1 частини 1 статті 31 Цивільного процесуального кодексу України передати дану справу на розгляд до Валківського районного суду Харківської області.

Керуючись статтями 3, 19, 27, 28, 31, 33, частинами 8 і 9 статті 187, пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтями 259, 260, частиною 2 статті 261, частинами 5 та 11 статті 272, частиною 2 статті 352, пунктом 16 частини 1 статті 353, частиною 2 та 3 статті 354 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

Матеріали цивільної справи з єдиним унікальним № 631/442/25 (провадження № 2/631/573/25) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, передати на розгляд до Валківського районного суду Харківської області (адреса місцезнаходження: вулиця Харківська, будинок № 4, місто Валки, Богодухівський район, Харківська область).

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою Цивільним процесуальним кодексом України підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 31 Цивільним процесуальним кодексом України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження такої ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду та з інших поважних причин.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя Т. М. Трояновська