Ухвала суду № 127646896, 26.05.2025, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2456/25

Провадження № 1-в/346/209/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого-судді ОСОБА_1

з участю: секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

представника адміністрації колонії ОСОБА_4

засудженого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції подання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 , громадянину України, судимому 08.04.2021 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 190 КК України, остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі на строк 4 роки 4 місяці, засудженому 21.03.2022 року вказаним судом за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців,-

початок строку: 28.07.2021 р.

кінець строку: 28.01.2029 р.

в с т а н о в и в :

в поданні зазначено, що під час тримання в ДУ «Чортківська установа виконання покарань (№26)» дисциплінарні стягнення засудженому ОСОБА_5 не накладались, заохочення не оголошувались. З 25.07.2022 він відбуває покарання в ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)», за час якого не допускав порушень встановленого порядку відбування покарання, стягнення не накладались. 23.02.2024 року переведений до дільниці соціальної реабілітації. Працевлаштований робітником ПС БУД, за заявою приймає активну участь в роботах з благоустрою місць позбавлення волі без оплати праці. До роботи відноситься добросовісно, оголошено 4 заохочення. На заходи виховного впливу реагує добре, робить позитивні висновки. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, дотримується ввічливого ставлення з персоналом. Вину у вчиненому злочині визнав повністю, виконавчі листи не поступали. Засуджений відбув 1/2 строку призначеного покарання, став на шлях виправлення. Тому наявні підстави для заміни невідбутої частини покарання більш м`яким.

В судовому засіданні представник адміністрації колонії подання підтримав, а також при його вирішенні просить врахувати, що ОСОБА_5 з 2022 року виконував роботи по благоустрою місць позбавлення волі згідно з графіком не більше 2-ох годин на день, а з 23.02.2024 року залучався до робіт по його заяві більше, ніж 2-і години на день; у вирішенні питання щодо виду більш м`якого покарання для заміни невідбутої частини покарання покладається на розсуд суду.

Засуджений в судовому засіданні просить подання задовольнити та замінити йому невідбуту частину покарання на більш м`яке, а саме у виді пробаційного нагляду, заперечив щодо заміни покарання на більш м`яке у виді обмеження волі.

Прокурор в судовому засіданні зазначила, що оскільки засуджений залучався до робіт з благоустрою установи виконання покарань з 2022 року по 2024 року не більше 2-ох годин на день, що є його обов`язком, а не правом, а також був працевлаштований та виконував роботи по благоустрою установи за його заявою лише з 2024 року, наявні у нього заохочень датовані 2024 роком, при цьому відсутні дані щодо його поведінки з 2022 року по 2024 роки, враховуючи, що при вирішенні питання про можливість заміни засудженому невідбутої частини покарання більш м`яким повинні братись до уваги дані щодо його поведінки та ставлення до праці за весь строк його відбування, а не лише безпосередньо перед можливістю застосування до нього положень ст. 82 КК України, тому вважає, що наявні підстави для заміни засудженому невідбутої частини покарання на більш м`яке саме у виді обмеження волі на строк, що зишився.

Вивчивши матеріали, які наявні в особовій справі засудженого, заслухавши пояснення вказаних учасників, суд дійшов таких висновків.

Вивчивши матеріали, які наявні в особовій справі засудженого, заслухавши пояснення вказаних учасників, суд дійшов таких висновків.

Згідно із п.3 ч.1ст. 537 КПК Українипід час виконання вироків суд має право вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким.

Відповідно до положень ч.1 ст.82 КК України невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених уЗагальній частиніцього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

Згідно з ч.3 цієї статті заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення, а згідно з п.2 ч. 4 вказаної статті заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона була засуджена до позбавлення волі.

Умовами застосування заміни невідбутої частини покарання більш м`яким є: 1) засуджений відбуває покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі; 2) він став на шлях виправлення; 3) він фактично відбув встановлену ч. 4 ст. 82 частину призначеного судом покарання.

Положення про те, що засуджений став на шлях виправлення, означає, що його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до виконання обов`язків в період відбування покарання засвідчили успішність процесу виправлення і можливість ефективного продовження його за умови застосування до засудженого більш м`якого виду покарання.

В судовому засіданні встановлено, що засуджений ОСОБА_5 з 25.07.2022 року відбуває покарання в Державній установі «Коломийська виправна колонія (№41)» згідно з вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.03.2022 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців (арк. особ. справи № 36-45, частина І). На час розгляду вказаного подання відбув 1/2 призначеного судом строку покарання.

В той же час, однією із обов`язкових умов для заміни невідбутоїчастинипокарання більш м`яким є доведеність засудженим, що він став на шлях виправлення.

Крім того, при вирішенні даного питання судом враховані положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», в якійпередбачено, що умовно-дострокове звільненнявід відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м`яким - того, що засуджений став на шлях виправлення. В п.17 цієї постанови вказано, щопід час судового розгляду питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким суди повинні ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Відповідно до ч.1ст.102 КВК Українирежим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов`язків тощо.

Частиною 3ст.107 КВК Українипередбачено, що засуджені зобов`язані: дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами; утримувати в чистоті і порядку приміщення, дбайливо ставитися до майна колонії і предметів, якими вони користуються при виконанні дорученої роботи, здійснювати за ними належний догляд і використовувати їх тільки за призначенням; виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії; виконувати необхідні роботи по самообслуговуванню, благоустрою колонії; дотримуватися санітарно-гігієнічних норм; дотримуватися вимог пожежної безпеки і безпеки праці.

Згідно з характеристикою на засудженого ОСОБА_5 , затвердженою 01.05.2025 року начальником ДУ «Коломийська ВК (№ 41)», останній в місцях позбавлення волі перебуває з 28.07.2021 року. Під час тримання в ДУ «Чортківська установа виконання покарань (№26)» не допускав порушень вимог режиму утримання, дисциплінарні стягнення не накладались, заохочення не оголошувались. З 25.07.2022 відбуває покарання в ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)», за час якого не допускав порушень встановленого порядку відбування покарання, стягнення не наклаладались. З 23.02.2024 року переведений до дільниці соціальної реабілітації. Працевлаштований робітником ПС БУД , за заявою залучається без оплати праці позачергово до робіт з благоустрою колонії і прилеглих до неї територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колонії продовольством. До роботи відноситься добросовісно, оголошено 4 заохочення. У відношенні до представників колонії тактовний, законні вимоги виконує. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, віддає перевагу спілкуванню із засудженими позитивної спрямованості. Бере активну участь у програмах/заходах, має бажання змінити своє життя, усвідомлює, що саме треба змінювати. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик ймовірної небезпеки для суспільства оцінюється як середній (а.с. 2-3, арк. особ. справи № 95-96, частина ІІ).

Відповідно до даних письмової заяви від 23.02.2024 року ОСОБА_5 просив позачергово залучати його без оплати праці до робіт по благоустрою колонії та поліпшення житлово-побутових умов засуджених (арк. особ. справи № 56, частина ІІ).

Згідно з довідкою про заохочення та стягнення засудженого ОСОБА_5 від 01.05.2025 року останньому 01.04.2024 року, 02.10.2024 року, 03.01.2025 року та 02.04.2025 року оголошеноподяки за виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки; дисциплінарні стягнення не накладались ( а.с. 4 ).

Відповідно до даних довідки № 169 про працевикористання засудженого ОСОБА_5 за період з серпня 2022 року по березень 2025 року у відповідній графі, зокрема, з серпня 2022 року по березень 2024 року відсутні будь-які дані, що стосуються його працевлаштування; з квітня 2024 року по березень 2025 року він працював та отримував заробітну плату (а.с. 10); в цивільно-правовому договорі від 19.10.2024 року зазначено, що ОСОБА_5 як виконавець виконував роботи з розпиловки, складування, торцювання, сортування і пакування пиломатеріалів та прибирання обладнання та території (арк. особ. справи №81-82, частина ІІ), при цьому відповідний акт здачі-приймання виконаних робіт щодо сплати винагороди за виконані роботи в матеріалах особової справи відсутній; однак, зі змісту характеристики та поданої ОСОБА_5 заяви, залучався до виконання робіт по благоустрою установи виконання покарань, що не може свідчити про належне доведення того, що він став на шлях виправлення.

Слід зазначити, що застосування заходів заохочення полягає в тому, що основною підставою для прийняття рішення про їх застосування повинна бути об`єктивна оцінка всієї правомірної поведінки засудженого під час відбування покарання.

Згідно з ч. 1, 3 ст.6КВКУкраїни виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

При цьому, окремо слід звернути увагу, на те що, відповідно до ч. 3ст. 6 КВК Українисуспільно корисна праця засудженого є лише одним з основних засобів виправлення особи, встановлених державою, та направлених на процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості.

Згідно з пунктом 3 розділу другого Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань від 28 серпня 2018 року за № 2823/5 засуджені зобов`язані виконувати необхідні роботи із самообслуговування, благоустрою установи виконання покарань.

При цьому, ч. 2ст. 9 КВК Українипередбачена відповідальність засуджених за невиконання ними своїх обов`язків, встановлених Законом.

Застосування до засуджених заходів заохочення має на меті виконання покладених на них обов`язків та додержання встановлених правил поведінки, передбаченихКВК Українита правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Дані заохочення мають оцінюватись наряду з іншими показниками виправлення засудженого.

Відповідно до ч. 8ст. 131 КВК Україниадміністрація колонії зобов`язана щоквартально проводити оцінювання поведінки особи, додержання нею правил поведінки, встановлених цим Кодексом та правилами внутрішнього розпорядку колонії, а також дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці та приймати вмотивоване рішення про доцільність або недоцільність застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів заохочення. Прийняте рішення відображається в індивідуальній програмі соціально-виховної роботи та доводиться до відома особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, під підпис.

Як вбачається із вищевказаної довідки про заохочення і стягнення засудженого до останнього за весь строк відбування покарання застосовано 4 заохочення. Вказане свідчить про те, що в інший час адміністрація установи виконання покарань приймала рішення щодо недоцільності застосування до засудженого заходів заохочення у відповідності до ч. 8ст. 131 КВК України.

Сам факт, що засуджений за весь час відбування покарання (з 28.07.2021 року) має чотири заохочення (з 2024 року) - за виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки не може свідчити про те, що він став на шлях виправлення, оскільки суд звертає увагу на те, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є його обов`язком відповідно до ст. 9 КВК України.

Відповідно до ч.2 ст.67 КВК України встановлено, що засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м`яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні засудженим вимог режиму, його участі в самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні законних вимог адміністрації установи, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні засуджених.

Під сумлінним ставленням до праці необхідно розуміти добропорядне, відповідальне та чесне ставлення до покладених на особу трудових обов`язків; працьовитість, додержання правил трудового розпорядку, вимог трудового законодавства, правил охорони праці та техніки безпеки; бережливе використання певного обладнання, інструментів, матеріалів тощо.

Суд враховує, що засуджені до позбавлення волі залучаються до робіт з благоустрою установ, слідчих ізоляторів і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення установ та слідчих ізоляторів продовольством. До цих робіт засуджені залучаються в порядку черговості в неробочий час і не більш як на дві години на день.

Враховуючи наведене, суд вважає, що залучення засудженого до виконання робіт з благоустрою, які не перевищують дві години на день, та в порядку черговості, встановленому виправною колонією, а також за його заявою позачергово з 2024 року, не свідчить про стійке сумлінне і зразкове ставлення засудженого до праці, а також те, що він став на шлях виправлення.

Крім цього, суд враховує, що ОСОБА_5 відбуває покарання за вчинення умисного тяжкого злочину, і хоча він відбув передбачений законом мінімум строку призначеного покарання для можливості застосування заміни покарання більш м`яким, проте, до закінчення строку відбування покарання залишилось ще понад три роки та вісім місяців, що є значним терміном для застосування якого потрібні вагомі докази виправлення засудженого.

Прийняття рішення про заміну покарання більш м`яким не є обов`язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.

Згідно з вимогами чинного законодавства, яке регламентує порядок застосування заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням, даному звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу довели своє виправлення та стали на шлях виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.

Враховуючи наведені вище вимоги кримінального закону та встановлені обставини в їх сукупності, із урахуванням особи засудженого, зокрема його відношення до встановленого порядку (режиму) відбування покарання, суд не вбачає процесу достатніх позитивних змін, які відбуваються в особистості засудженого та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, а тому приходить до висновку, що останній на час розгляду вказаного не досяг відповідного ступеню виправлення, передбаченогост.82 КК України, як такого, що став на шлях виправлення.

Суд зазначає, що наявність лише формально-юридичної підстави, тобто відбуття необхідного строку покарання, а також 4 заохочення за весь період відбування покарання, не свідчить про те, що засуджений став на шлях виправлення та не є безумовною підставою для заміни засудженому невідбутої частини покарання більш м`яким.

Наявність декількох заохочень, застосованих адміністрацією установи до засудженого, та його працевлаштування з квітня 2024 року не доводять того, що засуджений став на шлях виправлення в розумінні положень ст. 82 КК України, оскільки для такого висновку повинні бути наявні докази, які засвідчують, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці в період усього строку відбування покарання довів, що став на шлях виправлення.

Крім цього, враховуючи тривалість невідбутої частини покарання, яка становить понад 3 роки 8 місяців, посилання засудженого про заміну йому невідбутої частини покарання на пробаційний нагляд не заслуговує на увагу, оскільки, на переконання суду, є неспівмірним з тяжкістю вчиненого ним злочину та його наслідками, тобто умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого. Така заміна, водночас, не буде відповідати меті покарання.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в задоволенні подання слід відмовити.

На підставі наведеного, ст.6 КВК України, ст.82 КК України, керуючись ст. ст. 336, 537, 539 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

в задоволенні подання Державної установи «Коломийська виправна колонія (№41)» Міністерства юстиції України про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким ОСОБА_5 , засудженому 21.03.2022 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч.2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців, - відмовити.

На ухвалуможе бутиподано апеляційнускаргу доІвано-Франківськогоапеляційного судучерез Коломийськийміськрайонний судпротягом семиднів здня їїоголошення,а засудженим-протягом семиднів змоменту врученняйому копіїцієї ухвали.

Головуючий суддя : ОСОБА_1