Рішення № 127645243, 14.05.2025, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/351/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Почуєвій А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод", м.Берислав Херсонської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металопром", м.Харків , Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК", м.Київ про визнання договору недійсним за участю представників:

від позивача: Барабаш В.В.

від першого відповідача: Кривошеэнко О.Ю.

від другого відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Бериславський машинобудівний завод" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металопром" (надалі - перший відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" (надалі - другий відповідач) про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги від 23.07.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Металопром" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК", з моменту укладання.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що договір про відступлення права вимоги від 23.07.2024, який був укладений між відповідачами, суперечить вимогам ч.1 ст.514 та ч.1 ст.516 ЦК України, а тому має бути визнаний недійсним на підставі ч.1 ст.215 ЦК України.

Ухвалою від 10.02.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.03.2025.

24 лютого 2025 року від першого відповідача надійшов відзив (попередній) на позовну заяву, в якому він проти вимог позивача заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість.

Вказаний відзив першого відповідача був прийнятий судом та долучений до матеріалів справи.

У даному відзиві (попередньому) першим відповідачем заявлено клопотання про продовження строку подання відзиву на позов на 15 днів з моменту ознайомлення з матеріалами справи представником відповідача.

Ухвалою від 25.02.2025 першому відповідачу продовжено процесуальний строк на подання відзиву на позов на 10 днів з моменту ознайомлення з матеріалами справи його представником - адвокатом Кривошеєнко О.Ю.

25 лютого 2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив (попередній), у якій він з доводами першого відповідача не погодився та наполягав на обґрунтованості позовних вимог.

Дана відповідь позивача на відзив першого відповідача була прийнята судом та долучена до матеріалів справи.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Калантай М.В. призначене на 12.03.2025 підготовче засідання не відбулося.

Ухвалою від 17.03.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання призначено на 28.03.2025.

У підготовчому засіданні 28.03.2025 судом без оформлення окремого документа постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.04.2025.

У судовому засіданні 25.04.2025 судом без оформлення окремого документа постановлено ухвалу про відкладення судового засідання на 14.05.2025.

09 травня 2025 року від другого відповідача надійшли пояснення, в яких він заперечив проти задоволення позову.

Суд долучив надані другим відповідачем пояснення до матеріалі справи.

13 травня 2025 року від позивача надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якому він просить покласти на відповідачів порівну судові витрати, що складаються з суми судового збору в розмірі 3028,00грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00грн.

14 травня 2025 року від першого відповідача надійшов відзив на заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якому він просив зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу у справі до 5000,00грн.

Представник позивача в судовому засіданні 14.05.2025 підтримала доводи, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник першого відповідача у даному судовому засіданні проти вимог позивача заперечила з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, просила у задоволенні позову відмовити.

Другий відповідач свого представника в судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце даного засідання був повідомлений належним чином.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

20 травня 2020 року між Приватним акціонерним товариством "Бериславський машинобудівний завод" (позивач у справі), як Покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" (другий відповідач у справі), як Постачальником, укладено договір поставки №908/В (надалі - Договір поставки), за умовами якого Постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, передати у власність Покупця продукцію, згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною даного Договору, іменовану надалі - Товар, а Покупець зобов`язався прийняти та сплатити за Товар на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктом 13.3 Договору поставки встановлено, що жодна зі сторін не має права передавати свої права та обов`язки за цим Договором третім особам без письмової на те згоди іншої сторони.

Проте 23 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансовопромислова компанія ВГІК" (другий відповідач у справі), як Первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металопром" (перший відповідач у справі) укладено договір про відступлення права вимоги (надалі - Договір про відступлення права вимоги).

Відповідно до п. 1 Договору про відступлення права вимоги Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв від Первісного кредитора всі права та обов`язки за договором №908/В від 20.05.2020, укладеним між ТОВ "НТІФПК "ВГІК" та Приватним акціонерним товариством "Бериславський машинобудівний завод".

Пунктом 2 Договору про відступлення права вимоги встановлено, що Договір №908/В від 20.05.2020 не містить заборони щодо зміни кредитора у зобов`язанні.

Згідно з п. 3 даного Договору про відступлення права вимоги до Нового кредитора переходять всі права та обов`язки Первісного кредитора за договором №908/В від 20.05.2020 року в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. З моменту укладання даного договору Новий кредитор вважається стороною договору №908/В від 20.05.2020, а Первісний кредитор втрачає всі права за договором № 908/В від 20.05.2020.

Звертаючись з даним позовом, позивач зазначає, що Договір про відступлення права вимоги від 23.07.2024 був укладений відповідачами з порушенням ч.1 ст.514, ч.1 ст.516 ЦК України, оскільки Приватним акціонерним товариством "Бериславський машинобудівний завод" не було надано письмової згоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" на передачу третім особам прав та обов`язків за Договором поставки № 908/В від 20.05.2020, що прямо було передбачено п.13.3 Договору поставки. У зв`язку з цим, позивач просить суд визнати Договір про відступлення права вимоги недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зокрема, частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст.510 ЦК Укаїни).

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

При цьому нормами ЦК України передбачено певні обмеження щодо можливості укладення договорів про відступлення права вимоги.

Так, частиною 1 статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

А згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що у пункті 13.3 Договору поставки було передбачено, що жодна зі сторін не має права передавати свої права та обов`язки за цим Договором третім особам без письмової на те згоди іншої сторони.

Таким чином, умовами Договору поставки, щодо якого вчинено оспорюваний у даній справі Договір про відступлення права вимоги, чітко встановлено, що для передачі прав та обов`язків за цим договором третім особам необхідне письмове погодження іншої сторони даного Договору. Передача прав та обов`язків за відсутності такої письмової згоди забороняється.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачами не надано та в матеріалах справи відсутні докази надання позивачем письмової згоди на передачу другим відповідачем своїх прав та обов`язків за Договором поставки першому відповідачу.

З огляду на викладене, Договір про відступлення права вимоги слід вважати таким, що укладено відповідачами з порушенням вищевказаних вимог статей 514, 516 ЦК України, оскільки він суперечить умовам пункту 13.3 Договору поставки щодо заборони сторонам передавати свої права та зобов`язання за цим договором третій особі без письмової згоди.

Вищевказане є підставою для визнання Договору про відступлення права вимоги недійсним на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України.

Заперечення відповідачів проти позову спростовуються вищевикладеним, а також наступним.

Відповідачі посилаються на ту обставину, що ТОВ "Металопром" 11.09.2024 направляло позивачу Договір про відступлення права вимоги від 23.07.2024 та повідомлення №7 від 16.08.2024 про укладення такого договору відступлення права вимоги.

Суд зазначає, що направлення такого повідомлення на адресу позивача не є належним виконанням умов п. 13.3 Договору поставки, який передбачає не повідомлення боржника про факт укладення договору про заміну кредитора, а прямо вимагає отримання від боржника письмової згоди на укладення договору про відступлення права вимоги. Тобто така письмова згода має передувати укладенню договору про зміну кредитора.

Як зазначалося вище, позивач письмової згоди на укладення Договору про відступлення права вимоги не надавав.

Також суд не може погодитися з позицією відповідачів щодо того, що укладенням оспорюваного Договору про відступлення права вимоги не було порушено прав позивача, адже його обсяг зобов`язань перед новим кредитором не змінився.

Така позиція відповідачів повністю нівелює гарантоване позивачу право, закріплене в Договорі поставки, на надавання контрагенту (другому відповідачу) згоди на передачу прав та обов`язків іншій особі (новому кредитору), про обов`язковість отримання якої боржник і первісний кредитор попередньо, керуючись принципом свободи договору, домовилися в пункті 13.3 Договору поставки.

Тобто, у даному випадку відповідачі, уклавши Договір про відступлення права вимоги порушили майновий інтерес позивача як сторони (покупця) договором поставки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 911/2275/22.

Підсумовуючи викладене, суд вважає вимоги позивача про визнання недійсним укладеного між відповідачами Договору про відступлення права вимоги від 23.07.2024 законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів порівну.

Крім того, позивач просить покласти на відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10500,00грн.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10500,00грн. позивач підтверджує Договором про надання правової (правничої) допомоги №30 від 13.08.2024, Актом №4 від 01.04.2025 приймання-передачі наданої правової допомоги на суму 6500,00грн., Актом №5 від 13.05.2025 приймання-передачі наданої правової допомоги на суму 2000,00грн., платіжною інструкцією №230 від 01.04.2025 про сплату 6500,00грн., платіжною інструкцією №315 від 01.04.2025 про сплату 4000,00грн., рахунком на оплату №30-4 від 01.04.2025 на суму 6500,00грн., рахунком на оплату №30-5 від 12.05.2025 на суму 4000,00грн., свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №8268/10 від 08.10.2019, ордером серії АІ №1708281 від 12.02.2025. При цьому, з пояснень позивача вбачається, що ним було проведено авансовий платіж згідно рахунку на оплату №30-5 від 12.05.2025 за засідання, призначене на 14.05.2025.

Відповідно до частин 4-6 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У даному випадку, перший відповідач заявив клопотання про зменшення суми витрат позивача на професійну правничу допомогу до 5000,00 грн.. яке мотивовано тим, що заявлена позивачем сума адвокатських витрат є неспівмірною складності справи, проведеній роботі, значно завищеною та необґрунтованою. Зокрема, з акту виконаних робіт № 4 від 01.04.2025 вбачається, що виконано представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції 12.03.2025 (вартість послуг 2000,00 грн.), однак судове засідання в цей день взагалі не відбувалося, а було ухвалою суду відкладено на 28.03.2025. Крім того, зазначений акт також містить послугу ознайомлення із матеріалами справи вартістю 2000,00 грн., однак даний спір виник саме за ініціативою та позовом ПрАТ "Бериславський Машинобудівний завод", а отже не зрозуміло підстав для ознайомлення із власними документами, поданими позивачем, оскільки усі інші документи надходять до електронного кабінету та завжди у доступі. Окремо перший відповідач просить врахувати, що така завищена та необ`єктивна сума судових витрат, є для нього непід`ємною, зокрема з урахуванням складної фінансової ситуації, та зокрема в умовах військового стану та з урахуванням того, що саме позивач не виконав умов основного зобов`язання та отримавши товар не розрахувався за нього.

Суд частково погоджується з доводами першого відповідача, а саме: щодо необґрунтованого внесення позивачем до суми витрат на професійну правничу послуги вартістю 2000,00грн., яка полягала в представництві інтересів клієнта у суді першої інстанції (в режимі відео конференції поза межами приміщення суду) у судовому засіданні 12.03.2025.

Вказане засідання не відбулося через тимчасову непрацездатність судді та було призначено на 28.03.2025. Відповідно, 12.03.2025 не мало місце ані проведення відеоконференції за участю адвоката позивача, ані представництво ним інтересів позивача. Фактично вся зазначена послуга була виконана адвокатом позивача у наступному засіданні, яке відбулося 28.03.2025.

Отже, вартість даної послуги в сумі 2000,00грн. не може бути покладена на відповідачів.

Щодо інших доводів першого відповідача суд зазначає, що заявлений позивачем розмір вартості витрат на правничу допомогу є співмірним до обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) та витраченого адвокатом часу.

Визначена сторонами договору про надання правової (правничої) допомоги №30 від 13.08.2024 вартість виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) не суперечить рекомендованим (мінімальним) ставкам адвокатського гонорару, затвердженим рішенням Ради адвокатів Харківської області №13/1/7 від 21.07.2021.

У тому числі суд погоджується з включенням до переліку наданих послуг такої послуги як ознайомлення з матеріалами справи, оскільки, незважаючи на те, що позов було ініційовано самим позивачем, до справи (в електронному вигляді) були долучені всі документи, що надходили від відповідачів, та які потребували опрацювання від адвоката для формування своєї правової позиції під час розгляду справи.

Стосовно доводів першого відповідача про неналежний фінансовий стан його підприємства, суд зауважує, що вони будь-якими доказами не підтверджені.

Таким чином, на відповідачів слід покласти порівну витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8500,00грн. (10500,00грн. - 2000,00грн.)

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги від 23.07.2024 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металопром" з моменту укладання.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металопром" (61070, м.Харків, вул.Шевченка, буд.327, офіс 7, код 30096032) на користь Приватного акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод" (74300, Херсонська обл., м.Берислав, вул.Введенська, буд.73, код 00211004) 1514,00грн. судового збору та 4250,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна і фінансово-промислова компанія ВГІК" (04080, м.Київ, вул.Кирилівська, будинок 62 В, офіс 212, код 34466831) на користь Приватного акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод" (74300, Херсонська обл., м.Берислав, вул.Введенська, буд.73, код 00211004) 1514,00грн. судового збору та 4250,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "26" травня 2025 р.

СуддяМ.В. Калантай