Рішення № 127644838, 26.05.2025, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 174/567/24

п/с № 2/174/10/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Ілюшик І.А.,

за участю: секретаря Троцько О.В.,

представника відповідача Григор`єва Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» (далі-ТОВ «ФК «ЄАПБ»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 93375,64 грн. та витрат зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтуванняпозовузазначено,що 04.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 492847358.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством зобмеженою відповідальністю«Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») було укладено договір факторингу № 28/1118-01.

31.12.2020 додатковою угодою № 26 до вищезазначеного договору факторингу сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.

Відповідно до реєстру боржників № 166 від 28.12.2021 до даного договору факторингу укладеного між ТОВ«Манівео швидка фінансова допомога»та ТОВ «Таліон плюс» до останнього перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 492847358.

20.10.2022 міжТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 20102022 у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає ці права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 93 375,64 грн., з яких: 21999,08 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 71376,56 грн. сума заборгованості за відсотками.

Однак, відповідач ухиляється від сплати своєї заборгованості, що змусило позивача звернутися до суду із вказаним позовом, яким він просив суд стягнути із відповідача кошти за договором та витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою від 14.05.2024 відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 11.09.2024 задоволено клопотання про витребування доказів.

01.10.2024 надійшла заява про виконання ухвали суду.

Ухвалою від 08.01.2025 задоволено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 28.02.2025 задоволено клопотання про витребування доказів.

25.03.2025 надійшла заява з додатками.

Представник позивача в позовній заяві просив суд розглядати справу за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, представник відповідача проти задоволення позову заперечував в повному обсязі. В письмових поясненнях посилався на те, що, якщо вважати укладеним кредитний договір № 492847358 від 04.09.2021, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , то слідує, що на момент укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ще не існувало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 492847358 від 04.09.2021, а тому воно не могло передати за договором від 28.11.2018 року право вимоги, яке у нього виникло тільки майже через два роки у 2021 році.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.09.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений договір № 492847358, який підписано позичальником одноразовим ідентифікатором та в паспорті споживчого кредиту зазначено умови кредитування (а.с. 7-11, 67-71).

Факт перерахування коштів за кредитним договором підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 12, 13).

Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 31.12.2020 укладені додаткова угода № 26 до договору факторингу від 28.11.2018 №28/1118-01, в якій сторони дійшли згоди викласти текст договору в новій редакції (а.с. 14-16).

20.10.2022 між ТОВ «ФК «ЄАПБ»(фактор)та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) укладено договір факторингу № 20102022, згідно з яким клієнт зобов`язується відступити фактору право вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначених цим договором, серед яких вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 93375,64 грн. (а.с. 17-19).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 492847358 від 04.09.2021 заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить 93 375,64 грн., з яких: 21999,08 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 71376,56 грн. сума заборгованості за відсотками (а.с. 20-22зв.).

Копії додаткової угоди № 26 до договору факторингу від 28.11.2018 №28/1118-01 в новій редакції, копії витягу з реєстру права вимоги № 166 від 28.12.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року наданий ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», копії витягу з реєстру права вимоги № 166від 28.12.2021до договоруфакторингу №28/1118-01від 28.11.2018року наданий ТОВ «Таліон Плюс» (а.с.103-109).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).

Згідно ст. 526 ЦК Українизобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК Українивизначено, що договір є обовязковим для виконання сторонами. У відповідності зі ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст.11ЗаконуУкраїни«Проелектроннукомерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Згідно ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1ст. 1048 цього ж Кодексупозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1ст. 1077 ЦК України).

Частиною 1ст. 1078 ЦК Українивстановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Як вбачається із матеріалів справи, кредитний договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений 04.09.2021, тобто після укладення договору факторингу, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», який був укладений 28.11.2018, а додаткова угода № 26 від 31.12.2020 укладена після відступлення права вимоги, але до укладення кредитного договору.

Таким чином, на час укладення договору факторингу у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 492847358 від 04.09.2021, оскільки відповідач, на час укладання договору факторингу не був боржником-набувачем послуг чи товарів за первинним договором.

З огляду на це, до позивача не перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором, оскільки на час укладення договору факторингу від 28.11.2018 кредитного договору із ОСОБА_1 ще укладено не було, відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором.

Крім того, на час укладення договору відступлення права вимоги № 28/1118-01 від 28.11.2018 сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином.

Отже, право вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, у зазначені вище договори факторингу входити не могло.

Суд констатує, що чинним законодавством не заборонено відступлення майбутніх вимог, однак наведене стосується майбутніх вимог лише за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

Враховуючи, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому етапівід первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступний переход прав вимоги, який є похідним, не може підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитораТОВ «ФК «ЄАПБ». Крім того, суд звертає увагу, що наявний в матеріалах справи реєстр прав вимоги, де боржником зазначено ОСОБА_1 , сам по собі не свідчать про набуття позивачем прав кредитора по відношенню до позичальника, а є додатком до договору та його невід`ємною частиною.

Виходячи з викладеного вище суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно ст.141ЦПК України у зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати у вигляді судового збору слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 76-81, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.А.Ілюшик