Рішення № 127644770, 19.05.2025, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/248/25

Господарський суд Одеської області у складі Мусієнко О.О.

за участі секретаря судового засідання Ігнатишеної А.О.,

дослідивши матеріали справи

за позовом: Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району (67730, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Старокозаче, вул. Соборна, 34), Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83)

до відповідачів: 1) Приватного підприємства «Теплотранс» (67725, Одеська обл., Білгород-

Дністровський район, с. Салгани, вул. Шабська, буд. 20 Б)

2) Комунального некомерційного підприємства «Старокозацька районна

лікарня» (67730, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с.

Старокозаче, вул. Лікарняна, буд. 1)

про визнання недійсним пункту договору та стягнення 11 596, 97 грн.

у відкритому судовому засіданні за участі представників сторін:

від Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області: Бойчук М.М.;

від позивача в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району: не з`явився;

від позивача в особі Південного офісу Держаудитслужби: не з`явився;

від відповідача 1): не з`явився;

від відповідача 2): не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

24.01.2025 керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області (далі прокурор) в інтересах держави в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району, Південного офісу Держаудитслужби звернувся із позовною заявою, сформованою в системі «Електронний суд» (вх. № 258/25 від 27.01.2025), до Приватного підприємства «Теплотранс» (далі ПП «Теплотранс», відповідач 1), Комунального некомерційного підприємства «Старокозацька районна лікарня» (далі КНП «Старокозацька РЛ», відповідач 2) в якій просить:

-визнати недійсним п. 3.1. договору № 113/12/2022 від 21.12.2022 щодо визначення тарифу у розмірі 3184, 00 грн. за 1 Гкал теплоенергії;

-стягнути з відповідача ПП «Теплотранс» на користь Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 11 596, 97 грн.

-розподілити судові витрати відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України і стягнути з відповідача сплачений за подачу позовної заяви судовий збір на користь Одеської обласної прокуратури.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

У судовому засіданні 16.04.2025 судом оголошено протокольно ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.05.2025 о 10:00, про що оформлено відповідну ухвалу окремим документом після закінчення судового засідання у відповідності до ч. 5 ст. 233 ГПК України.

У судовому засіданні 19.05.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення по справі, у зв`язку з чим оголосив перерву до 12 год. 10 хв.

19.05.2025 після перерви судом оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

У клопотанні, сформованому в системі «Електронний суд» 04.03.2025 (вх. № 7147/25 від 04.03.2025), Південний офіс Держаудитслужби просив здійснювати розгляд справи за відсутності його представника.

3. Позиція учасників справи.

Доводи керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчим комітетом Старокозацької сільської ради 08.12.2021 прийнято рішення № 231 «Про встановлення тарифу на теплову енергію», яким встановлено тарифи на виробництво теплової енергії ПП «Теплотранс» у розмірі 3184 грн 1 Гкал (без ПДВ), яке в подальшому рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 у справі № 420/15578/22, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2023, визнано протиправним та нечинним.

На підставі вказаного рішення виконавчого комітету між відповідачем 2 та відповідачем 1 укладено договір № 113/12/2022 від 21.12.2022 на постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції. На виконання вказаного договору зі змінами, відповідачем 2 перераховано відповідачу 1 кошти платіжним дорученням № 75 від 26.12.2022 без ПДВ за поставлену в грудні 2022 року теплову енергію в кількості 8,8490 Гкал, згідно акту № 5 від 21.12.2022 здачі-прийняття виконаних робіт (згідно відомостей з графи «призначення платежу»).

Вказує, що тариф на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету мав складати 1 873,46 грн, а не 3 184 грн за 1 Гкал., як було передбачено законодавством та знайшло своє підтвердження під час розгляду судом першої та апеляційної інстанції справи № 420/15578/22.

Посилаючись на положення ст. ст. 189, 190 ГК України, ст. ст. 10, 11, 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення», зазначає, що тарифи на послуги з постачання теплової енергії не можуть встановлюватись на розсуд сторін; вартість виробництва теплової енергії не є договірною, а тариф на виробництво теплової енергії є державною регульованою ціною. Узагальнено наведені правові приписи вказують, що: ціна договору (вартість послуг) є істотною умовою договору; вона визначається на стадії погодження істотних умов; її зміна допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. В даному випадку у договорі ціну за одиницю товару збільшено всупереч вимог Закону. Відтак, застосувавши тариф у розмірі 3 184 грн за 1 Гкал, за 8,8490 Гкал відповідач 2 сплатив 28 175,27 грн: 3184*8,8490 = 28 175, 216 грн. В той же час, враховуючи обґрунтований законодавством тариф, встановлений судом у справі № 420/15578/22 мала б сплатити 16 578, 3 грн (із розрахунку 1873,46 грн. за 1 Гкал.). Тобто, переплата склала 11 596,97 грн: 1 873,46*8,8490 = 16 578,3 грн 28 175,27 грн 16 578,3 грн = 11 596,97 грн.

З огляду на те, що Одеським окружним адміністративним судом визнано протиправним та нечинним рішення, яким встановлено тарифи на виробництво теплової енергії у розмірі 3184 грн за 1 Гкал, на підставі та з урахуванням якого укладено договір № 113/12/2022 від 21.12.2022, вбачаються підстави для стягнення з постачальника (на підставі положень ст. ст. 712, 655 Цивільного кодексу України) на користь позивача грошових коштів у сумі 11 596, 97 грн.

Посилаючись на положення ст. ст. 203, 215 ЦК України, п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» прокурор вказує, що договір № 113/12/22 від 21.12.2022, укладений між КНП «Старокозацька РЛ» та ПП «Теплотранс» в частині застосування тарифу 3184 грн. за 1 Гкал., суперечить вищезазначеним нормам чинного законодавства, а також інтересам держави, а тому підлягає визнанню недійсним в цій частині у судовому порядку.

Оскільки оплата за постачання теплової енергії за договором № 113/12/2022 здійснена на загальну суму 28 175,27 грн, що підтверджується відповідним актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) та платіжним дорученням, безпідставно сплачені кошти на користь ПП «Теплотранс» кошти державного бюджету в сумі 11 596, 97 грн підлягають поверненню за наслідками недійсності укладеного договору в частині застосування тарифу 3184 грн. за 1 Гкал.

Позивач Старокозацька сільська рада Білгород-Дністровського району письмову заяву (пояснення) з викладеними правовими позиціями по суті позову прокурора не надала.

Доводи позивача Південного офісу Держаудитслужби.

У додаткових поясненнях у справі, сформованих у системі «Електронний суд» 04.03.2025 (вх. № 7137/25 від 04.03.2025), зазначено про направлений керівником Білгород-Дністровської окружної прокуратури лист від 05.12.2024 № 55-7644ВИХ-24, скерований листом Одеської обласної прокуратури від 30.12.2024 № 15/2/1- 2144ВИХ-24 (вх. № 151519-17-8492-24 від 30.12.2024) про надання інформації щодо вжитих заходів реагування за закупівлею без використання електронної системи за предметом закупівлі: ДК 021:2015:09320000-8: Пара, гаряча вода та пов`язана продукція, яка проводилась КНП «Старокозацька РЛ» (оголошення про закупівлю оприлюднено в електронній системі закупівель за номером ID: UA-2022-12-22-003086-a) та визнання недійсним пункту 3.1. договору № 113/12/2022 від 21.12.2022 щодо визначення тарифу у розмірі 3 184,00 грн. за 1 Гкал тепло енергії. З аналізу Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» вбачається, що орган державного фінансового контролю має право пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення правопорушень.

Зазначає, що зважаючи на те, що Південний офіс Держаудитслужби не проводив жодних заходів державного фінансового контролю, які передбачені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», щодо договору від 21.12.2022 № 113/12/2022, укладеного між КНП «Старокозацька РЛ» та ПП «Теплотранс», Південний офіс Держаудитслужби позбавлений можливості надати пояснення щодо суті виявленого порушення.

Відповідач 1 ПП «Теплотранс» відзиву не надав, представника в судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив.

Ураховуючи відсутність у відповідача електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС ухвала суду про відкриття провадження у справі та подальші ухвали в справі направлені відповідачу рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місця знаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 67725, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Салгани, вул. Шабська, буд. 20 Б.

Проте, конверти із копіями ухвал суду повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу із вказівкою причини такого повернення «за закінченням терміну зберігання».

Положеннями статей 89, 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку. Відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом вносяться до єдиного державного реєстру.

Таким чином, направлення ухвал суду здійснено за відповідною адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Отже, ухвали суду в справі направлялися за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Суд зазначає, що ухвали суду від 17.03.2025 та від 02.04.2025 були отримані відповідачем, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, зі змістом яких відповідач повинен був ознайомитися.

При цьому, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Відтак, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Крім того, з метою додаткового повідомлення учасників справи, судом здійснювалася публікація на сайті «Судова влада України», що підтверджується наявними в матеріалах справи роздруківками.

Відповідач 2 КНП «Старокозацька РЛ» відзиву не надало, представника в судове засідання не направило, причини неявки суду не повідомило. Про дату, час та місце засідань суду був повідомлений згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України шляхом направлення ухвал в електронній формі до Електронного кабінету, про що свідчать наявні у матеріалах справи довідки про доставку електронних листів.

Тобто, станом на дату ухвалення рішення відповідачі ПП «Теплотранс» та КНП «Старокозацька РЛ» відзивів чи будь-яких пояснень по суті спору суду не надали.

Приймаючи до уваги те, що господарським судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідачів 2 та 3 про розгляд справи та забезпечення реалізації ними своїх прав на судовий захист, в т.ч. шляхом надання відповідних заяв по суті справи, спір вирішено за наявними матеріалами в порядку норм ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 у справі № 420/15578/22, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2023, визнано протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 08.12.2021 № 231 «Про встановлення тарифу на теплову енергію».

Згідно вказаного рішення суду виконавчим комітетом Старокозацької сільської ради прийнято рішення від 08.12.2021 № 231 «Про встановлення тарифу на теплову енергію», яким встановлено тарифи на виробництво теплової енергії ПП «ТЕПЛОТРАНС» у розмірі 3184 грн 1 Гкал (без ПДВ). З урахуванням середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, становив по Одеській області 1873,46 грн за 1 Гкал (без ПДВ), середньозваженого тарифу на транспортування теплової енергії становив 471,04 грн за 1 Гкал (без ПДВ) та середньозважений тариф на постачання теплової енергії становив 25,35 грн за І Гкал (без ПДВ), тариф у розмірі 3226,12 грн за 1 Гкал на виробництво теплової енергії, її транспортування та постачання ПП «ТЕПЛОТРАНС», встановлено виконавчим комітетом Старокозацької селищної ради у порушення вимоги ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» прийнято всупереч положень ст. 20 Закону України «Про теплопостачання».

21.12.2022 між КНП «Старокозацька РЛ» та ПП «Теплотранс» укладено договір № 113/12/2022 послуг централізованого постачання теплової енергії, п. 1.1. якого передбачено, що за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію у вигляді пари та гарячої води (код за ДК 021:2015-09320000-8- пара, гаряча вода та пов`язана продукція) (постачання теплової енергії) в потрібних йому обсягах.

П. 1.2. договору передбачено, що об`єкти споживача: КНП «Старокозацька РЛ» (Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с. Старокозаче, вул. Лікарня, буд. 1).

Відповідно до п. 3.1. договору загальна вартість договору становить 28 175, 27 грн, що з урахуванням затвердженого тарифу за 1 Гкал 3181, 00 грн складає 8, 8490 Гкал.

Додатком 1 до договору № 113/12/2022 від 21.12.2022 є обсяги постачання теплової енергії споживачу на 2022.

Відповідно до акту № 5 від 21.12.2022 здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), підписаного між КНП «Старокозацька РЛ» та ПП «Теплотранс», виконавцем були проведені роботи по постачанню теплової енергії у кількості: Старокозацька районна лікарня 8, 8490 Гкал; разом постачання теплової енергії 8, 8490 Гкал 3184, 00 грн; загальна вартість виконаних робіт (послуг) становить 28 175, 27 грн без ПДВ.

Згідно платіжного доручення № 75 від 26.12.2022 КНП «Старокозацька РЛ» було перераховано грошові кошти в сумі 28 175, 27 грн на рахунок ПП «Теплотранс» із вказівкою призначення платежу: за теплову енергію за 12.2022, згідно акту здачі-приймання виконання робіт № 5 від 21.12.2022, згідно договору № 113/12/22 від 21.12.2022 без ПДВ.

В порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області звернувся із запитом до Південного офісу Держаудитслужби № 55-7644ВИХ-24 від 05.12.2024, в якому повідомив про встановлення порушення інтересів держави у бюджетній сфері в частині надмірної сплати бюджетних коштів під час закупівлі теплової енергії та просив в найкоротший термін повідомити щодо вжитих заходів з метою стягнення безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів та визнання недійсним договору в частині (пункту договору) або про наміри вжиття таких заходів.

У відповіді від 16.01.2025 № 151504-17/278-2025 Південний офіс Держаудитслужби повідомив, що не проводив заходи державного фінансового контролю у КНП «Старокозацька РЛ» з метою усунення виявлених порушень, у тому числі в судовому порядку; наразі Планом Південного офісу Держаудитслужби на І квартал 2025 року проведення заходів державного фінансового контролю у КНП «Старокозацька РЛ» не передбачено.

В порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області звернувся із запитом до голови Старокозацької сільської ради № 55-7642ВИХ-24 від 05.12.2024, в якому повідомив про встановлення порушення інтересів держави у бюджетній сфері в частині надмірної сплати бюджетних коштів під час закупівлі теплової енергії та просив надати наступну інформацію: чи планується сільською радою вжиття заходів щодо стягнення надмірно сплачених бюджетних коштів, якщо ні вказати причину; інформацію щодо джерела коштів (відповідно до повідомлення про намір укласти договір (під час застосування переговорної процедури) UA-2022-12-22-003086-а джерелом фінансування є місцевий бюджет); розрахунковий рахунок, на який необхідно повернути вказані кошти.

У відповіді від 16.12.2024 № 3299/04.1-16/2707 Старокозацька сільська рада повідомила, що оплата послуг за договором № 113/12/2022 від 21.12.2022 здійснювалась КНП «Старокозацька РЛ» за рахунок коштів місцевого бюджету згідно Комплексної Програми «Здоров`я» Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району на 2022 та 2023 рік. Старокозацька рада просить Білгород-Дністровську окружну прокуратуру сприяти захисту порушених прав та інтересів держави в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області шляхом звернення з позовом до суду про стягнення з ПП «Теплотранс» надмірно сплачених бюджетних коштів за договором № 113/12/2022 від 21.12.2022.

5. Позиція суду.

Щодо повноважень прокурора на звернення до суду.

Ч. 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункти 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункти 8.56, 8.57).

У пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia (суд знає закони) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази про вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абз. 3 і 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18).

Ч. ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим Законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто, визначений ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК України. Наведена права позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

З вищевикладеного слідує, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру, фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (пункти 38, 39)).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу. Розумність вказаного строку визначає суд з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи через можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також з урахуванням таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (пункт 40)).

Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (пункт 43)).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 17.12.2024 у справі № 910/7152/24.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що зверненню прокурора з даним позовом передувало, зокрема, відповідне листування з Південним офісом Держаудитслужби та з Старокозацькою сільською радою Білгород-Дністрвського району.

У відповіді від 16.01.2025 № 151504-17/278-2025 Південний офіс Держаудитслужби повідомив, що не проводив заходи державного фінансового контролю у КНП «Старокозацька РЛ» з метою усунення виявлених порушень, у тому числі в судовому порядку; наразі Планом Південного офісу Держаудитслужби на І квартал 2025 року проведення заходів державного фінансового контролю у КНП «Старокозацька РЛ» не передбачено.

У відповіді від 16.12.2024 № 3299/04.1-16/2707 Старокозацька сільська рада повідомила, що оплата послуг за договором № 113/12/2022 від 21.12.2022 здійснювалась КНП «Старокозацька РЛ» за рахунок коштів місцевого бюджету згідно Комплексної Програми «Здоров`я» Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району на 2022 та 2023 рік. Старокозацька рада просить Білгород-Дністровську окружну прокуратуру сприяти захисту порушених прав та інтересів держави в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області шляхом звернення з позовом до суду про стягнення з ПП «Теплотранс» надмірно сплачених бюджетних коштів за договором № 113/12/2022 від 21.12.2022.

Таким чином, ураховуючи не вжиття Південним офісом Держаудитслужби та Старокозацькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області належних заходів щодо стягнення безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів та визнання недійсним договору в частині (в пункту договору), відповідно до вимог ст.131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявні підстави для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

У подальшому керівником Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області були направлені Південному офісу Держаудитслужби та Старокозацькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області повідомлення про наміри звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави від 15.01.2025 № 55-270ВИХ-25, від 15.01.2025 № 55-271ВИХ-25.

Норми права, що підлягають застосуванню до встановлених судом правовідносин.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відносини у сфері транспортування теплової енергії регулюються Законом України «Про теплопостачання». У преамбулі цього Закону зазначено, що ним визначено основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та врегульовано відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії.

У статті 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що сфера теплопостачання це сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам; суб`єкти відносин у сфері теплопостачання фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування; тариф (ціна) на теплову енергію грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг; транспортування теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж на підставі договору; теплогенеруюча організація суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплотранспортуюча організація суб`єкт господарської діяльності, який здійснює транспортування теплової енергії; теплопостачальна організація - суб`єкта господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За змістом статей 189, 191 Господарського кодексу України та статей 10, 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення»).

Згідно з ч. 1 ст. 13 вказаного Закону державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом, зокрема, установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання фіксованих цін.

Отже, згідно із положеннями зазначених норм права тарифи на послуги із постачання теплової енергії не можуть встановлюватись на розсуд сторін, оскільки не залежить від їх волі, а вартість транспортування теплової енергії не є договірною. Тариф на транспортування теплової енергії відповідно до ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» є державною регульованою ціною і не підпорядковується загальним принципам ціноутворення, визначеним положеннями цивільного та господарського законодавства.

Ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Ст. 208 ГК України передбачено, що якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави. У разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ст. 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виконавчим комітетом Старокозацької сільської ради прийнято рішення від 08.12.2021 №231 «Про встановлення тарифу на теплову енергію», яким встановлено тарифи на виробництво теплової енергії ПП «Теплотранс» у розмірі 3184 грн 1 Гкал (без ПДВ), яке рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 по справі № 420/15578/22, залишеним без змін постановою П`ятого адміністративного суду від 20.10.2023, визнано протиправним та скасовано. Також, вказаним рішенням суду визначено законність тарифу у розмірі 1873, 46 грн.

КНП «Старокозацька РЛ» та ПП «Теплотранс» уклали договір № 113/12/2022 послуг централізованого постачання теплової енергії, п. 3.1. якого передбачено, що загальна вартість договору становить 28 175, 27 грн, що з урахуванням затвердженого тарифу за 1 Гкал 3184, 00 грн, складає 8, 8490 Гкал.

Таким чином, п. 3.1. договору № 113/12/2022 послуг централізованого постачання теплової енергії від 21.12.2022, яким затверджено тариф за 1 Гкал 3184, 00 грн, суперечить рішенню Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2023 по справі

№ 420/15578/22, оскільки ним визначено законність тарифу у розмірі 1873, 46 грн.

Ураховуючи викладене, не дотримання відповідачами вимог ч. ч. 1 та 5 ст. 203 ЦК України при укладенні спірного пункту договору, суд дійшов висновку про визнання п. 3.1. договору № 113/12/2022 послуг централізованого постачання теплової енергії від 21.12.2022 недійсним з підстав передбачених ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Оплата за постачання теплової енергії за договором № 113/12/2022 здійснена на загальну суму 28 175, 27 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 75 від 26.12.2022, тобто з урахуванням затвердженого тарифу за 1 Гкал 3184, 00 грн, тоді як рішенням суду визначено законність тарифу у розмірі 1873, 46 грн.

З урахуванням викладеного, безпідставно сплачені кошти на користь ПП «Теплотранс» в сумі 11 596, 97 грн підлягають поверненню, а тому наявні підстави для стягнення з ПП «Теплотранс» на користь Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району грошових коштів у сумі 11 596, 97 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району та Південного офісу Держаудитслужби цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів пропорційно.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним п. 3.1. Договору № 113/12/2022 від 21.12.2022 щодо визначення тарифу у розмірі 3 184,00 грн за 1 Гкал теплової енергії.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Теплотранс» (67725, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, село Салгани, вул. Шабська, буд. 20 Б; ідентифікаційний код юридичної особи: 42513723) на користь Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67730, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, село Старокозаче, вул. Соборна, 34; ідентифікаційний код юридичної особи: 04378020) 11 596, 97 грн (одинадцять тисяч п`ятсот дев`яносто шість гривень, дев`яносто сім копійок) безпідставно сплачених коштів.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Теплотранс» (67725, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, село Салгани, вул. Шабська, буд. 20 Б; ідентифікаційний код юридичної особи: 42513723) витрати зі сплати судового збору у сумі 3028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; ідентифікаційний код юридичної особи: 03528552).

5. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Старокозацька районна лікарня» (67730, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, село Старокозаче, вул. Лікарняна, буд. 1; ідентифікаційний код юридичної особи: 02007650) витрати зі сплати судового збору у сумі 3028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; ідентифікаційний код юридичної особи: 03528552).

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 27 травня 2025 року.

Суддя О.О. Мусієнко