Ухвала суду № 127644452, 19.05.2025, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ДОДАТКОВА УХВАЛА

19 травня 2025 року Справа № 915/1565/21

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко Т.С.,

представника відповідача: Іноземцева Є.С.,

представника приватного виконавця: Косяк Н.В. (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича б/н від 29.04.2025 про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України,

до відповідача: Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз,

про: стягнення заборгованості у розмірі 8949310,73 грн,

особа, дії якої оскаржувались: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Щербаков Ігор Миколайович,-

в с т а н о в и в:

24.01.2025 АТ Миколаївгаз звернулось до Господарського суду Миколаївської області із скаргою б/н від 30.12.2024 (вхід.№1143/25) на дії приватного виконавця при примусовому виконанні рішення суду у даній справі, в якій просило суд:

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича щодо винесення постанов від 11.12.2024 у виконавчому провадженні №76758775 про відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу Господарського суду Миколаївської області по справі №915/1565/21 від 26.09.2024 та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 500,0 грн;

- визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича від 11.12.2024 у виконавчому провадженні №76758775 про відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу Господарського суду Миколаївської області по справі №915/1565/21 від 26.09.2024 та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 500,0 грн.

Ухвалою суду від 27.01.2025 скаргу залишено без руху та скаржнику встановлено строк для усунення її недоліків.

Ухвалою суду від 12.02.2025 розгляд скарги призначено на 24.02.2025. Запропоновано стягувачу та приватному виконавцю надати суду письмові пояснення по суті скарги.

24.02.2025 до суду надійшли письмові пояснення (заперечення) стягувача та приватного виконавця по суті скарги.

У судовому засіданні 24.02.2025 судом оголошено перерву до 11.03.2025.

Ухвалою суду від 11.03.2025 задоволено клопотання приватного виконавця про витребування інформації та зобов`язано скаржника надати суду в строк до 27.03.2025 витребувану приватним виконавцем інформацію.

27.03.2025 судом відкладено розгляд скарги на 22.04.2025 у зв`язку з невиконанням скаржником вимог ухвали суду від 11.03.2025.

Ухвалою суду від 24.04.2025 скаргу АТ Миколаївгаз б/н від 30.12.2024 (вхід.№1143/25 від 24.01.2025) на дії приватного виконавця при примусовому виконанні рішення суду залишено без розгляду у зв`язку з поданням такої скарги з пропуском строку.

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Щербаков Ігор Миколайович звернувся до Господарського суду Миколаївської області із заявою б/н від 29.04.2025 про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить стягнути з АТ «Миколаївгаз» такі витрати у сумі 30000,0 грн.

В обґрунтування заяви про покладення на АТ Миколаївгаз витрат на професійну правничу допомогу приватний виконавець зазначає наступне:

- відшкодування судових витрат має відбуватись на будь-якій стадії судового провадження, зокрема і на стадії судового контролю за виконанням судових рішень при розгляді скарг;

- у разі закриття провадження за скаргою або залишення скарги без розгляду на стадії судового контролю за виконанням судових рішень, державний (приватний) виконавець, посилаючись на ч.5 ст.130 ГПК України, може заявити вимоги про компенсацію понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій особи, яка оскаржувала його рішення, дії чи бездіяльність;

- беручи до уваги складність справи, час витрачений представником приватного виконавця у судових засіданнях, обсягом виконаних робіт адвоката, послуг правничої допомоги щодо представництва його інтересів у суді першої інстанції під час розгляду скарги боржника у даній справі, приватний виконавець стверджує про достатність наявних підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а саме з АТ «Миколаївгаз» на користь заявника у розмірі 30000,0 грн.

Ухвалою від 30.04.2025 заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.05.2025.

14.05.2025 від АТ «Миколаївгаз» до суду надійшли письмові заперечення на заяву приватного виконавця, в яких останній зазначає, що заявлена приватним виконавцем сума судових витрат на правничу допомогу не є співмірною та просить суд відмовити заявнику у її стягненні в повному обсязі посилаючись на наступне:

- за змістом ч.5 ст.130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суб`єкт оскарження має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише внаслідок необґрунтованих дій скаржника;

- необґрунтованість дій скаржника у даній справі не доведена приватним виконавцем, який звернувся з заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування судом приписів ст.130 ГПК України.

У судовому засіданні представники приватного виконавця та АТ «Миколаївгаз» підтримали висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 19.05.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини додаткової ухвали.

Розглянувши заяву, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, прийнятій об`єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено висновок, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).

Згідно договору №01/25 від 24.01.2025 про надання правової допомоги у зв`язку з розглядом місцевим господарським судом скарги АТ «Миколаївгаз» на дії приватного виконавця, Щербаковим Ігорем Миколайовичем визначено витрати на правничу допомогу адвоката Косяк Наталії Вікторівни у загальному розмірі 30000,0 грн незалежно від кількості судових засідань, що підтверджується п.4.1.1 такого договору та актом приймання-передачі наданих послуг №09/25 від 28.04.2025.

За приписами ч.5 ст.130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Водночас за змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №920/13/19 наголосив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5-6 ст.126 ГПК України).

АТ «Миколаївгаз» у письмових запереченнях звернуто увагу суду на не співмірність, на його думку, заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7,9 ст.129 ГПК України, також може з власної ініціативи не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7, ст.129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (до таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд, розподіляючи витрати за послуги адвоката, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи договір про надання правової допомоги та акт приймання-передачі наданих послуг з зазначенням в ньому конкретного переліку послуг, які надано, із зазначенням кількості витраченого часу на кожну з них, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у заявленому розмірі, адже розмір таких витрат має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Судом приймається до уваги, що скарга АТ Миколаївгаз б/н від 30.12.2024 (вхід.№1143/25 від 24.01.2025) на дії приватного виконавця при примусовому виконанні рішення суду була залишена без розгляду у зв`язку з поданням такої скарги з пропуском строку. Відповідно, розгляд скарги по суті судом не здійснювався.

При цьому, висновок про пропуск АТ Миколаївгаз процесуального строку на подання скарги зроблено судом виходячи з інформації, яка вміщена до підсистеми «Електронний Суд» (приватним виконавцем засобами Автоматизованої системи виконавчого провадження 11.12.2024 о 18:49 створено запит на передачу інформації до ЄСІТС про відкриття виконавчого провадження №76758775, що підтверджується витягом з АСВП), а також з урахуванням наявної у матеріалах справи копію постанови про відкриття виконавчого провадження надісланої рекомендованим поштовим відправленням на адресу боржника - АТ Миколаївгаз (54003, м.Миколаїв, вул.Погранична, буд.159) та отриманої останнім 17.12.2024 (що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0407040057490 та трекінгом такого поштового відправлення з веб-сайту АТ Укрпошта).

Таким чином, вчинені адвокатом дії по направленню на адресу АТ Миколаївгаз адвокатських запитів та спрямування до суду клопотань про витребування у АТ «Миколаївгаз» витягу з офіційної електронної пошти про отримання постанов про відкриття виконавчого провадження та витягу із зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС про отримання постанов про відкриття виконавчого провадження тощо, суд не може вважати вкрай необхідними та беззаперечно обов`язковими для доведення позиції приватного виконавця у даному судовому провадженні.

В той же час, підготовка заперечень на скаргу та представництво адвокатом інтересів клієнта у судових засіданнях мали певну складність та обсяг і потребували витрачання адвокатом певного часу на виконання відповідних робіт.

Судом також прийнято до уваги поведінку скаржника в ході встановлення обставин пропуску ним строку на подання скарги, що зумовлювала відкладення розгляду справи.

Дослідивши вказані обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що стягнення адвокатських витрат у зазначеній приватним виконавцем сумі 30000,0 грн не відповідатиме критеріям реальності, розумності та співрозмірності. Тому, суд вважає за необхідне обмежити розмір вказаних витрат, які підлягають відшкодуванню з відповідача, та стягнути з нього на користь позивача 5000,0 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.126, 129, 234, 235, 244 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича б/н від 29.04.2025 про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича 5000,0 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті заяви відмовити.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 26.05.2025.

Суддя М.В.Мавродієва