Рішення № 127643469, 20.05.2025, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2025м. ДніпроСправа № 904/5412/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПІРОК УКРАЇНА" про ухвалення додаткового рішення у справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПІРОК УКРАЇНА", м. Київ

до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №915 від 01.08.2022 у загальному розмірі 7 732 200,33 грн.

Представники:

від позивача (заявника): не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕПІРОК УКРАЇНА" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - відповідач) заборгованість за договором купівлі-продажу №915 від 01.08.2022 у загальному розмірі 7 732 200,33 грн., що складається з: основний борг у розмірі 6 951 196,46 грн., 3% річних у розмірі 294 575,07 грн., сума неустойки у розмірі 486 428,80 грн., а також просить стягнути судові витрати, які складаються з 115 983,00 грн. судового збору та 150 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 30.04.2025, оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення про частково задоволено позовні вимоги, стягнуто з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПІРОК УКРАЇНА" основну заборгованість у розмірі у розмірі 6 951 196,46 грн., 3% річних у розмірі 212 422,78 грн., сума неустойки у розмірі 184 400,10 грн., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 111 405,71 грн. В решті позову відмовлено.

08.05.25025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПІРОК УКРАЇНА" надійшла заява (засобами поштового зв`язку) про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 119 511,96 грн.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Так, з наведених положень ГПК України випливає, що вирішення питання про судові витрати здійснюється шляхом ухвалення судом додаткового рішення.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПІРОК УКРАЇНА" про ухвалення додаткового рішенні прийнято до розгляду та призначено її до розгляду у судове засідання на 20.05.2025 о 10:40 год.

16.05.2025 до суду, через систему "Електронний суд", від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення.

Представники позивача (заявника) та відповідача у судове засідання 20.05.2025 не з`явився.

За приписами ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Отже, неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду вищевказаної заяви позивача, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПІРОК УКРАЇНА" про ухвалення додаткового рішенні за відсутності представників сторін.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПІРОК УКРАЇНА" про ухвалення додаткового рішенні, суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що в описовій частині позову заявником наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми cудових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У вказаному розрахунку вказано, що попередньо зазначені судові витрати будуть складатися із: витрат на судовий збір за подання позову 115 983,00 грн.; а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 150 000,00 грн.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Наразі слід зазначити, що під час ухвалення рішення про часткове задоволення позову було вирішено питання щодо розподілу судових витрат в частині сплаченого судового збору, питання розподілу судових витрат на професійну правову допомогу не вирішувалось.

В ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що під час ухвалення господарським судом рішення по даній справі питання стосовно розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалось, господарський суд вважає, що є підстави для ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

В ч. 4-7 ст. 129 ГПК України передбачено інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно положень ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕПІРОК УКРАЇНА" (позивач, клієнт) та адвокатом Шулігою Володимиром Анатолійовичем (адвокат) укладено договір № б/н про надання правової допомоги.

Відповідно до п.1.1 договору, предметом цього договору є надання адвокатом наступної правової допомоги:

- представництво інтересів клієнта щодо стягнення заборгованості з контрагента - Акціонерного товарного "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ" по договору купівлі-продажу №915 піл 01 серпня 2022 року, у т.ч., але не виключно: надання консультацій, роз`яснень та юридичних висновків; проведення позовної роботи (підготовка позовної заяви, представництво інтересів Сторони 1 вГосподарському суді Дніпропетровської області, в апеляційній інстанції (за необхідності), підготовка документів досудового та судового характеру, заяв, клопотань, додаткових пояснень та інших документів судового характеру та всіх інших документів, пов`язаних із цим питанням).

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 адвокат виконує умови цього договору за винагороду, яка сплачується позивачем на умовах та у строки, які встановлені п.4.2 цього договору. Ціна договору складає суму вартості послуг, наданих в рамках виконання договору та визначена у відповідному акті приймання-передачі наданих послуг. Оплата здійснюється позивачем після отримання (дати) рахунку протягом 30-ти днів.

Також адвокатом 05.05.2025 виставлено позивачу рахунок № 13 на суму 119 511,96 грн.

Окремо, сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи адваката, зокрема, та не обмежуючись, становить:

1. Аналіз первинних документів з приводу наявності боргу по договору купівлі-продажу №915 від 01 серпня 2022 року, наявного листування, аналіз контрагента та надання з даного питання юридичного висновку. 2. Підготовка позовної заяви та додатків (первинних документів), розрахунок штрафних санкцій, формування документів для їх подання до суду. 3. Підготовка клопотань, відповіді на відзив, інших процесуальних судових документів. 4.Участь у судових засіданнях - 50 000,00 грн.

5. Гонорар успіху адвоката (у разі ухвалення судом першої інстанції рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення основної суми боргу та штрафних санкцій (повністю або частково) - 1% від суми основного боргу стягнутого за рішенням суду першої інстанції на користь Сторони 1, що складає: 69 511,96 грн. (6 951 196,46 грн. х 1%).

Всього 119 511,96 грн. (50 000 грн. + 69 511,96 грн.).

Наявні в матеріалах справи копії договору про надання адвокатських послуг правової допомоги, акту приймання-передачі наданих послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

В ч. 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідач заперечуючи проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката зазначає, що позивач подав докази понесення витрат після спливу строку, встановленого ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України та, що розмір таких витрат є неспівмірним до складності позову.

Доводи відповідача про пропуск строку на звернення до суду із заявою про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та надання доказів понесення таких витрат спростовуються матеріалами справи.

Рішення суду оголошено в судовому засіданні, що відбулось 30.04.2025, отже останнім днем надання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу з огляду на вимоги ч.8 ст. 129 ГПК є 05.05.2025.

Відповідно до ч.7 ст.116 Господарського процесуального кодексу України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Позивач здав на пошту заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі №904/5412/24 05.05.2025 що підтверджено відбитком штемпеля поштового відділення проставленого на описі вкладення у цінний лист, яким ця заява була направлена до суду.

Відтак позивач подав докази понесення витрат на професійну правничу допомогу у встановлений строк.

Вирішуючи питання про покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу суд виходить із наступного.

У постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18 Верховний Суд за результатами системного аналізу частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зробив такі висновки:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Дослідивши та проаналізувавши зміст договору № б/н про надання правової допомоги від 01.11.2024, акту приймання-передачі наданих послуг від 05.05.2025 та вид правової допомоги, що надається адвокатом, суд зазначає, що договором встановлено фіксований гонорар на послуги адвоката в сумі 50 000,00грн.

Справа не є складною, судова практика з таких спорів є сталою. Предметом позову була заборгованість відповідача за двома накладними та відповідні нарахування на цю заборгованість, при цьому позивач припустився помилки під час розрахунку, внаслідок чого позов було задоволено частково. До того ж через повітряну тривогу судове засідання 02.04.2025 не відбулось.

Враховуючи викладене суд вважає розумним та співмірним розміром винагороди адвокату, що підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача 30 000,00грн.

Разом з тим, позивач просить суд стягнути на користь останнього 69 511,96 грн. в якості винагороди, тобто - гонорару успіху, який складає 1% від суми, яка підлягає стягненню з відповідача, за результатом розгляду справи, що у даному випадку становить 6 951 196,46 грн. х 1%.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 202, частини 1 статті 203, частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст двостороннього договору як правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ці умови не можуть суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В аспекті цивільно-правових зобов`язань виконавця, предметом договору про надання правової допомоги є вчинення певної дії або здійснення певної діяльності в інтересах другої сторони (клієнта).

Таким чином, гонорар за прийняття судового рішення на користь позивача, в розмірі 1 % від суми позовних вимог, є так званим "гонораром успіху", який передбачений як форма матеріального заохочення адвоката з метою посилення його зацікавленості у результаті розгляду справи.

Отже, додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення для позивача у справі за своїм змістом і правовою природою не є платою за надані послуги в розумінні статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

З цього приводу господарський суд звертає увагу на те, що по своїй суті гонорар успіху виконує, перш за все, важливу соціальну функцію, оскільки встановлення розміру гонорару успіху, як різновиду гонорару, та його сплата допускається лише у випадку досягнення Адвокатом позитивного результату для клієнта, який, до речі, погодив це в договорі про надання правової допомоги. Адже таким чином забезпечується конституційне право кожного на вільний вибір захисника своїх прав серед найкваліфікованіших та найдосвідченіших з можливістю фактичного відстрочення сплати гонорару та лише за умови настання для клієнта позитивного результату. Саме за таких умов клієнт не тільки пересвідчиться у фахові та досвідові адвоката, але й матиме реальну можливість розрахуватися за ефективну професійну правничу допомогу.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

Разом з цим, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Така правова позиція наведена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, постанови Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, від 11.01.2023 у справі № 922/4195/21).

Господарський суд враховує, що за наявності угод, які передбачають гонорар успіху, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі Пакдемірлі проти Туреччини (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 року в справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Більш того, Верховний Суд у постанові від 12.01.2023 у cправі № 908/2702/21, здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суду слід брати до уваги те, що критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 № 910/15621/19, від 07.09.2022 у справі № 912/1616/21 тощо.

Отже, Верховний Суд висновує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у ч.ч. 5-7 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

З урахуванням наведеного вище, господарський суд наголошує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Господарський суд, оцінюючи обґрунтованість заявленої суми гонорар успіху зі складністю справи, зазначає, що справа не містить завеликий обсяг матеріалів та не містить складних юридичних конструкцій.

Господарський суд також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

Судове рішення є результатом вирішення спору. Воно приймається та підписується виключно суддями. Отже, погодження між стороною спору та її адвокатом розміру гонорару останнього за позитивний результат вирішення спору у вигляді прийняття судом відповідного судового рішення не є витратами на професійну правничу допомогу в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а відповідний гонорар не підлягає стягненню з відповідача в порядку статей 129, 130, 344 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що задоволення вимоги щодо стягнення додаткової оплати ("гонорару успіху") у розмірі 69 511,96 грн., розмір та порядок нарахування якої не було чітко визначено ні основним договором про надання правової допомоги ні додатками/актами наданих послуг до такого договору, не відповідатиме принципам пропорційності до предмету спору та справедливості, а також не є обґрунтованою з огляду на відсутність прямо визначеного у договорі порядку нарахування такої суми та визначення її розміру, не надано доказів того, що така оплата була неминучою.

Враховуючи те, що категорія даного спору не відноситься до складної, сам спір є типовим, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу слід задовольнити частково в розмірі 30 000 грн, оскільки саме такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, а також те, що саме такий розмір витрат є співмірним з виконаною адвокатом правничою послугою.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких, зокрема, відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги те, що позов задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 грн слід стягнути з позивача на користь відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 244, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПІРОК УКРАЇНА" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, буд. 1А, код ЄДРПОУ 00191307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПІРОК УКРАЇНА" (04073, м. Київ, пр-т Степана Бандери, буд. 9, корп. 3; код ЄДРПОУ 34818882) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн. 00 коп.

3. В іншій частині заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового додаткового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 254-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне додаткове рішення складено та підписано - 27.05.2025.

Суддя В.Г. Бєлік