Рішення № 127643465, 13.05.2025, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2025м. ДніпроСправа № 904/5566/24

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., при секретарі судового засідання Білій К.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "АЛЬФАПРОММЕТ", 49024, м.Дніпро, вул.Григорія Граб`янки, буд,1 кв.1, код ЄДРПОУ 41436345

до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД, 49038, м.Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд.7, код ЄДРПОУ 00659101

про стягнення заборгованості

Представники сторін:

від позивача: Неруш Олександр Васильович, ордер №1344336 від 20.12.2024р.

від відповідача: Кириченко Євген Вікторович, ордер №1249300 від 21.02.2024р.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "АЛЬФАПРОММЕТ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД", в якій просить суд стягнути 31 910,22грн. пені, 174 864,77грн. інфляційних втрат та судовий збір в розмірі 2 481,30грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Приватним акціонерними товариством «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» своїх зобов`язань перед Приватним підприємства «Альфапроммет» за Договорами щодо своєчасної оплати поставлених товарів.

Крім того, позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00грн.

Ухвалою суду від 02.01.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.01.2025 о 11:00год.

17.01.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив, в якому зазначає, що оскільки ПП «Альфапроммет» звернулося до суду із позовною заявою по справі №904/5566/24 до моменту прийняття Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду остаточного судового рішення у справі №904/6186/23, то така позовна заява є передчасною та безпідставною за своєю суттю. Крім того, в п. 11.1. Сторони домовилися, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків. Таким чином, сторони спірних договорів реалізували принцип свободи договору та право відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, встановивши, що прострочені замовником грошові зобов`язання повинні виконуватися без урахування індексу інфляції.

23.01.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказує на те, що Зустрічне зарахування, проведене судом відповідно до частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, не зменшує грошове зобов`язання за договором, як про це зазначає у відзиві відповідач, натомість визначає різницю між грошовими сумами, які стягуються за первісним та зустрічним позовами, яка підлягає стягненню на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму. Тобто відповідач помилково ототожнює визначення грошового зобов`язання за договорами із стягненням грошових сум за результатами зустрічного зарахування. Також позивач зазначає, що посилання відповідача на пункт 11.1. Договорів, як на підставу для не застосування індексу інфляції до простроченого грошового зобов`язання відповідача, є неспроможним.

23.01.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів.

В судовому засідання 23.01.2025р. було оголошено перерву до 27.02.2025р.

24.01.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, де зазначає, що само по собі тлумачення слова «зарахувати» дослівно означає приймати в рахунок чого-небудь. Таким чином, штрафні санкції, стягнуті з ПП «Альфапроммет» на користь ПрАТ «ДТРЗ» згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 по справі №904/6186/23 були фактично зараховані судом в погашення стягнутих з ПрАТ «ДТРЗ» сум, що, в тому числі, включають в себе й заборгованість за спірними договорами, внаслідок задоволення первісної позовної заяви ПП «Альфапроммет». Таким чином, з прийняттям Господарським судом Дніпропетровської області рішення від 06.03.2024 по справі №904/6186/23 грошові зобов`язання ПрАТ «ДТРЗ» перед ПП «Альфапроммет» зменшились до 519 068,40 грн. В іншій частині (різниця сум), грошові зобов`язання ПрАТ «ДТРЗ» перед ПП «Альфапроммет» вважаються припиненими наслідок зустрічного зарахування грошових сум, проведеного судом першої інстанції у справі №904/6186/23. За таких обставин, доводи позивача, на думку відповідача, в цій частині є помилковими та не узгоджуються з положеннями закону.

В судове засідання з`явились представники всіх сторін.

Ухвалою суду від 27.02.2025р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.03.2025 о 09:30год.

Судове засідання 13.03.2025р. не відбулося у зв`язку з повідомленням про замінування будівлі суду, що підтверджується актом від 13.03.2025р., розгляд справи призначено на 20.03.2025р. о 12:00год.

20.03.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів для встановлення розміру судових витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

В судове засідання з`явились представники всіх сторін.

Ухвалою суду від 20.03.2025р. повернуто зі стадії розгляду справи №904/5566/24 по суті на стадію підготовчого провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 29.04.2025р. о 10:00год.

28.03.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, де вказує, що заявлений ПП «Альфапроммет» розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 000, 00 грн. не відповідає критеріям розумності та необхідності, обставинам справи, є неспіврозмірним до ймовірного часу, який міг бути витрачений адвокатом Неруш О.В. для супроводу даної справи, а також обсягом наданої правової допомоги. Водночас, стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу не може становити для позивача джерело додаткового прибутку.

В судове засідання з`явились представники всіх сторін. Оголошено перерву до 08.05.25р. о 14:00.

В судове засідання з`явились представники всіх сторін.

В судовому засіданні 08.05.2025р. відповідно до ч.6 ст.183 ГПК за письмовою згодою всіх учасників справи, розпочато розгляд справи по суті. Оголошено перерву до 13.05.25р. о 13:45.

08.05.2025р. від представника позивача надійшла заява про закриття підготовчого провадження та переходу по суті відповідно до ч.6 ст.183 ГПК.

08.05.2025р. від представника відповідача надійшла заява про закриття підготовчого провадження та переходу по суті відповідно до ч.6 ст.183 ГПК.

В судове засідання 13.05.2025р. з`явились представники всіх сторін. Оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи встановлено, в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області дійсно перебувала справа №904/6186/23 за первісним позовом ПП «Альфапроммет» до ПрАТ «ДТРЗ» про стягнення 2 318 839,60 грн., з яких 2 302 046, 05 грн. основної заборгованості за договорами про закупівлю №22318 від 12.10.2022, №23108 від 14.04.2023, №23248 від 26.07.2023, №23276 від 22.08.2023, пені 10 315, 94 грн. та 6 477,62 грн. інфляційних втрат та за зустрічним позовом ПрАТ «ДТРЗ» до ПП «Альфапроммет» про стягнення 727 075,62 грн. пені та 1 093 672,68 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 по справі №904/6186/23 первісні позовні вимоги задоволено у повному обсязі; стягнуто з ПрАТ «ДТРЗ» на користь ПП «Альфапроммет» 2 302 046, 05 грн. основної заборгованості, 10 315,94 грн. пені, 6 477,62 грн. інфляційних втрат, 27 826,08 грн. судового збору, 15 000,00 грн. витрат на оплату професійної правової допомоги.

Зустрічні позовні вимоги задоволено у повному обсязі; стягнуто з ПП «Альфапроммет» на користь ПрАТ «ДТРЗ» 727 075,62 грн. пені, 1 093 672, 68 грн. штрафу, 21 848, 99 грн. судового збору.

Відповідно до ч. 11 ст. 238 ГПК України проведено зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів. Стягнуто з ПрАТ «ДТРЗ» на користь ПП «Альфапроммет» 519 068,40 грн. основної заборгованості.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2024 по справі №904/6186/23 апеляційну скаргу ПП «Альфапроммет» задоволено; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 в частині задоволення зустрічного позову ПрАТ «ДТРЗ» та проведення зустрічного зарахування грошових сум - скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ПрАТ «ДТРЗ» у повному обсязі; стягнуто з ПрАТ «ДТРЗ» на користь ПП «Альфапроммет» витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги 32 773, 47 грн.

Під час розгляду справи 904/5566/24, 14.01.2025 постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду по справі №904/6186/23 касаційну скаргу ПрАТ «ДТРЗ» задоволено в повному обсязі, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2024 по справі №904/6186/23 скасовано, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 по справі №904/6186/23 залишено без змін.

ПП «Альфапроммет» звернулось з позовом по справі 904/5566/24 до Господарського суду Дніпропетровської області, в якій просить стягнути 31 910,22 гривень пені та 174 864,77 гривень інфляційних втрат.

Судом встановлено, що 12.10.2022 між позивачем (далі позивач, постачальник) та відповідачем (далі відповідач, замовник) був укладений договір про закупівлю №22318 (далі договір), відповідно до п. 1.1 умов якого постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність замовника товар найменування, марка й кількість якого вказується у специфікації (додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі. Найменування товару: труби сталеві (п. 1.2 договору).

Загальна сума (ціна) договору складає 5.711.784,00 грн, в тому числі 20% ПДВ 951.964,00 грн (п. 3.1 договору).

Відповідно до Накладної № АЛ-74 від 21.07.2023 на відпуск товарно-матеріальних цінностей та Товарно-транспортної накладної № АЛ-74 від 21.07.2023 за Договором Постачальник відпустив, а Замовник отримав Товар на суму 187 200 гривень.

Постачальником було надано Замовнику рахунок № АЛ-80 від 21.07.2023 та податкову накладну № 7 від 21.07.2023, зареєстровану 15.08.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної.

У зв`язку з нездійсненням Замовником оплати поставленого товару рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 стягнуто з Замовника на користь Постачальника заборгованість за поставлений за Договором товар, пеню за період з 05.09.2023 по 24.11.2023 та інфляційні втрати за вересень, жовтень 2023 року.

Відповідно до платіжної інструкції від 18.09.2024 № 4096 Постачальник отримав стягнуту з Замовника заборгованість за поставлений за Договором товар.

Відповідно до п.7.5. Договору, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідач пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу за період з 25.11.2023 по 05.03.2024 в розмірі 1 909,44грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2023 року по вересень 2024 року в розмірі =14 414,40грн.

Відповідно до Накладної № АЛ-77 від 25.07.2023 на відпуск товарно-матеріальних цінностей та Товарно-транспортної накладної № АЛ-77 від 25.07.2023 за Договором Постачальник відпустив, а Замовник отримав товар на суму 13 512 гривень.

Постачальником було надано Замовнику Рахунок № АЛ-83 від 25.07.2023 та податкову накладну № 9 від 25.07.2023, зареєстровану 15.08.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної.

У зв`язку з нездійсненням Замовником оплати поставленого товару рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 стягнуто з Замовника на користь Постачальника заборгованість за поставлений за Договором товар, пеню за період з 11.09.2023 по 24.11.2023 та інфляційні втрати за вересень, жовтень 2023 року.

Відповідно до платіжної інструкції від 18.09.2024 № 4096 Постачальник отримав стягнуту з Замовника заборгованість за поставлений за Договором товар.

Відповідно до п.7.5. Договору, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідач пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу за період з 25.11.2023 по 11.03.2024 в розмірі 145,92грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 1 040,42грн.

Відповідно до Накладної № АЛ-84 від 18.08.2023 на відпуск товарно-матеріальних цінностей та Товарно-транспортної накладної АЛ-84 від 18.08.2023 за Договором Постачальник відпустив, а Замовник отримав Товар на суму 93 060 гривень.

Постачальником було надано замовнику Рахунок АЛ-92 від 18.08.2023 на загальну суму 93 060 гривень та податкову накладну № 13 від 18.08.2023, зареєстровану 13.09.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної.

У зв`язку з нездійсненням Замовником оплати поставленого товару рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 стягнуто з Замовника на користь Постачальника заборгованість за поставлений за Договором товар, пеню за період з 03.10.2023 по 24.11.2023 та інфляційні втрати за жовтень 2023 року. Відповідно до платіжної інструкції від 18.09.2024 № 4096 Постачальник отримав стягнуту з Замовника заборгованість за поставлений за Договором товар.

Відповідно до п.7.5. Договору, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідач пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу за період з 25.11.2023 по 03.04.2024 в розмірі 1 219,08грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 7 165,62грн.

14.04.2023 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) був укладений договір про закупівлю №23108 (далі договір), відповідно до п. 1.1 умов якого постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність замовника товар найменування, марка й кількість якого вказується у специфікації (додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі. Найменування товару: прокат кольорових металів для ливарного виробництва (припої) (п. 1.2 договору).

Загальна сума (ціна) договору складає 4.386.000,00 грн, в тому числі 20% ПДВ 731.000,00 грн (п. 3.1 договору).

Відповідно до Накладної № АЛ-62 від 21.06.2023 на відпуск товарно-матеріальних цінностей та Товарно-транспортної накладної № АЛ-62 від 21.06.2023 за Договором Постачальник відпустив а Замовник отримав Товар на суму 192 000 гривень.

Постачальником було надано Замовнику Рахунок № АЛ-69 від 21.06.2023 на суму 192 000 та Податкову накладну № 13 від 21.06.2023 зареєстровану 18.07.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до Рішення про реєстрацію податкової накладної. З урахуванням предоплати Замовник був зобов`язаний сплатити 166 738,45 гривень.

У зв`язку з нездійсненням Замовником оплати поставленого товару рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 стягнуто з Замовника на користь Постачальника заборгованість за поставлений за Договором товар та пеню за період з 24.07.2023 по 24.11.2023.

Відповідно до платіжної інструкції від 18.09.2024 № 4096 Постачальник отримав стягнуту з Замовника заборгованість за поставлений за Договором товар.

Відповідно до п.7.5. Договору, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідач пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу за період з 25.11.2023 по 24.01.2024 в розмірі 1 017,10грн. та інфляційні втрати за період з серпня 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 12 672,12грн.

Відповідно до Накладної № АЛ-75 від 21.07.2023 на відпуск товарно-матеріальних цінностей та Товарно-транспортної накладної № АЛ-75 від 21.07.2023 Постачальник відпустив а Замовник отримав Товар на суму 107 100 гривень.

Постачальником було надано Замовнику Рахунок № АЛ-81 від 21.07.2023 на суму 107 100 гривень та податкову накладну № 8 від 21.07.2023, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.11.2023 відповідно до Рішення про реєстрацію податкової накладної.

У зв`язку з нездійсненням Замовником оплати поставленого товару рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 стягнуто з Замовника на користь Постачальника заборгованість за поставлений за Договором товар.

Відповідно до платіжної інструкції від 18.09.2024 № 4096 Постачальник отримав стягнуту з Замовника заборгованість за поставлений за Договором товар.

Відповідно до п.7.5. Договору, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідач пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу за період з 25.11.2023 по 24.05.2024 в розмірі 1 949,22грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 7 711,20грн.

Відповідно до Накладної № АЛ-86 від 24.08.2023 на відпуск товарно-матеріальних цінностей та Товарно-транспортної накладної № АЛ-86 від 24.08.2023 Постачальник відпустив а Замовник отримав Товар на суму 74 736 гривень.

Постачальником було надано Замовнику Рахунок № АЛ-95 від 24.08.2023 на суму 74 736 гривень та податкову накладну № 15 від 24.08.2023 зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.11.2023 відповідно до Рішення про реєстрацію податкової накладної.

У зв`язку з нездійсненням Замовником оплати поставленого товару рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 стягнуто з Замовника на користь Постачальника заборгованість за поставлений за Договором товар.

Відповідно до платіжної інструкції від 18.09.2024 № 4096 Постачальник отримав стягнуту з Замовника заборгованість за поставлений за Договором товар.

Відповідно до п.7.5. Договору, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідач пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу за період з 25.11.2023 по 24.05.2024 в розмірі 1 360,19грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 5 380,99грн.

Відповідно до Накладної № АЛ-94 від 04.09.2023 на відпуск товарно-матеріальних цінностей та Товарно-транспортної накладної№ АЛ-94 від 04.09.2023 Постачальник відпустив, а Замовник отримав Товар на суму 192 732 гривень.

Постачальником було надано Замовнику Рахунок № АЛ-103 від 04.09.2023 та Податкову накладну № 1 від 04.09.2023 зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.11.2023 відповідно до Рішення про реєстрацію податкової накладної.

У зв`язку з нездійсненням Замовником оплати поставленого товару рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 стягнуто з Замовника на користь Постачальника заборгованість за поставлений за Договором товар.

Відповідно до платіжної інструкції від 18.09.2024 № 4096 Постачальник отримав стягнуту з Замовника заборгованість за поставлений за Договором товар.

Відповідно до п.7.5. Договору, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідач пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу за період з 25.11.2023 по 24.05.2024 в розмірі 3 507,72грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 13 876,70грн.

Відповідно до Накладної № АЛ-102 від 19.09.2023 на відпуск товарно-матеріальних цінностей та Товарно-транспортної накладної № АЛ-102 від 19.09.2023 Постачальник відпустив а Замовник отримав Товар на суму 90 000 гривень.

Постачальником було надано Замовнику Рахунок № АЛ-112 від 19.09.2023 на суму 90 000 гривень та Податкову накладну № 15 від 19.09.2023, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних 13.10.2023 відповідно до Квитанції про реєстрацію податкової накладної.

У зв`язку з нездійсненням Замовником оплати поставленого товару рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 стягнуто з Замовника на користь Постачальника заборгованість за поставлений за Договором товар та пеню за період з 20.10.2023 по 24.11.2023.

Відповідно до п.7.5. Договору, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідач пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу за період з 25.11.2023 по 20.04.2024 в розмірі 1 332,00грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 6 930,00грн.

Відповідно до Накладної № АЛ-100 від 18.09.2023 на відпуск товарно-матеріальних цінностей та Товарно-транспортної накладної № АЛ-100 від 18.09.2023 Постачальник відпустив а Замовник отримав Товар на суму 70 632 гривні.

Постачальником було надано Замовнику Рахунок № АЛ-110 від 18.09.2023 на суму 70 632 гривень та Податкову накладну № 10 від 18.09.2023 зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.11.2023 відповідно до Рішення про реєстрацію податкової накладної.

У зв`язку з нездійсненням Замовником оплати поставленого товару рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 стягнуто з Замовника на користь Постачальника заборгованість за поставлений за Договором товар.

Відповідно до платіжної інструкції від 18.09.2024 № 4096 Постачальник отримав стягнуту з Замовника заборгованість за поставлений за Договором товар.

Відповідно до п.7.5. Договору, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідач пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу за період з 25.11.2023 по 24.05.2024 в розмірі 1 285,50грн. та інфляційні втрати за період з грудень 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 5 085,50грн.

26.07.2023 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) був укладений договір про закупівлю №23248 (далі договір), відповідно до п. 1.1 умов якого постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність замовника товар найменування, марка й кількість якого вказується у специфікації (додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі. Найменування товару: профіль для бандажних кілець (п. 1.2 договору).

Загальна сума (ціна) договору складає 1.109.400,00 грн, в тому числі 20% ПДВ 184.900,00 грн (п. 3.1 договору).

Відповідно до Накладної № АЛ-96 від 13.09.2023 на відпуск товарно-матеріальних цінностей та Товарно-транспортної накладної № АЛ-96 від 13.09.2023 Постачальник відпустив а Замовник отримав Товар на суму 215 223,60 гривні.

Постачальником було надано Замовнику Рахунок № АЛ-105 від 13.09.2023 та Податкову накладну № 3 від 13.09.2023 зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.09.2023 відповідно до Квитанції про реєстрацію податкової накладної.

У зв`язку з нездійсненням Замовником оплати поставленого товару рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 стягнуто з Замовника на користь Постачальника заборгованість за поставлений за Договором товар та пеню за період з 16.10.2023 по 24.11.2023.

Відповідно до платіжної інструкції від 18.09.2024 № 4096 Постачальник отримав стягнуту з Замовника заборгованість за поставлений за Договором товар.

Відповідно до п.7.5. Договору, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідач пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу за період з 25.11.2023 по 16.04.2024 в розмірі 3 099,21грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 16 572,21грн.

22.08.2023 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) був укладений договір про закупівлю №23276 (далі договір), відповідно до п. 1.1 умов якого постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність замовника товар найменування, марка й кількість якого вказується у специфікації (додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі. Найменування товару: труби сталеві (п. 1.2 договору).

Загальна сума (ціна) договору складає 9.369.000,00 грн, в тому числі 20% ПДВ 1.561.500,00 грн (п. 3.1 договору).

Відповідно до Накладної № АЛ-90 від 25.08.2023 на відпуск товарно-матеріальних цінностей та Товарно-транспортної накладної № АЛ-90 від 25.08.2023 Постачальник відпустив а Замовник отримав Товар на суму 369 180 гривень.

Постачальником було надано Замовнику Рахунок № АЛ-99 від 25.08.2023 та Податкову накладну № 19 від 25.08.2023 зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних 13.09.2023 відповідно до Квитанції про реєстрацію податкової накладної.

У зв`язку з нездійсненням Замовником оплати поставленого товару рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 стягнуто з Замовника на користь Постачальника заборгованість за поставлений за Договором товар, пеню за період з 25.09.2023 по 24.11.2023 та інфляційні втрати за жовтень 2023 року.

Відповідно до платіжної інструкції від 18.09.2024 № 4096 Постачальник отримав стягнуту з Замовника заборгованість за поставлений за Договором товар.

Відповідно до п.7.5. Договору, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідач пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу за період з 25.11.2023 по 25.03.2024 в розмірі 4 503,99грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 28 426,86грн.

Відповідно до Накладної № АЛ-91 від 28.08.2023 на відпуск товарно-матеріальних цінностей та Товарно-транспортної накладної № АЛ-91 від 28.08.2023 Постачальник відпустив а Замовник отримав Товар на суму 20 304 гривень.

Постачальником було надано Замовнику Рахунок № АЛ-100 від 28.08.2023 та Податкову накладну № 20 від 28.08.2023 зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних 13.09.2023 відповідно до Квитанції про реєстрацію податкової накладної.

У зв`язку з нездійсненням Замовником оплати поставленого товару рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 стягнуто з Замовника на користь Постачальника заборгованість за поставлений за Договором товар, пеню за період з 28.09.2023 по 24.11.2023 та інфляційні втрати за жовтень 2023 року.

Відповідно до платіжної інструкції від 18.09.2024 № 4096 Постачальник отримав стягнуту з Замовника заборгованість за поставлений за Договором товар.

Відповідно до п.7.5. Договору, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідач пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу за пепріод з 25.11.2023 по 28.03.2024 в розмірі 253,80грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 1 563,40грн.

Відповідно до Накладної № АЛ-101 від 18.09.2023 на відпуск товарноматеріальних цінностей та Товарно-транспортної накладної № АЛ-101 від 18.09.2023 Постачальник відпустив а Замовник отримав Товар на суму 607 320 гривень.

Постачальником було надано Замовнику Рахунок № АЛ-111 від 18.09.2023 та Податкову накладну № 11 від 18.09.2023 зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних 18.10.2023 відповідно до Квитанції про реєстрацію податкової накладної.

У зв`язку з нездійсненням Замовником оплати поставленого товару рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 стягнуто з Замовника на користь Постачальника заборгованість за поставлений за Договором товар та пеню за період з 19.10.2023 по 24.11.2023.

Відповідно до платіжної інструкції від 18.09.2024 № 4096 Постачальник отримав стягнуту з Замовника заборгованість за поставлений за Договором товар.

Відповідно до п.7.5. Договору, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідач пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу за період з 25.11.2023 по 19.04.2024 в розмірі 8 927,60грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 46 763,64грн.

Відповідно до Накладної № АД-103 від 19.09.2023 на відпуск товарноматеріальних цінностей та Товарно-транспортної накладної № АД-103 від 19.09.2023 Постачальник відпустив а Замовник отримав Товар на суму 81 960 гривень.

Постачальником було надано Замовнику Рахунок № АЛ-113 від 19.09.2023 та Податкову накладну № 14 від 19.09.2023 зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних 18.10.2023 відповідно до Квитанції про реєстрацію податкової накладної.

У зв`язку з нездійсненням Замовником оплати поставленого товару рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 стягнуто з Замовника на користь Постачальника заборгованість за поставлений за Договором товар та пеню за період з 20.10.2023 по 24.11.2023.

Відповідно до платіжної інструкції від 18.09.2024 № 4096 Постачальник отримав стягнуту з Замовника заборгованість за поставлений за Договором товар.

Відповідно до п.7.5. Договору, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідач пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу за період з 25.11.2023 по 20.04.2024 в розмірі 1 213,00грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 6 310,92грн.

Відповідно до Накладної № АД-103 від 22.09.2023 на відпуск товарно-матеріальних цінностей та Товарно-транспортної накладної від 22.09.2023 Постачальник відпустив а Замовник отримав Товар на суму 12 348 гривень.

Постачальником було надано Замовнику Рахунок № АЛ-114 від 22.09.2023 та Податкову накладну № 16 від 22.09.2023 зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних 13.10.2023 відповідно до Квитанції про реєстрацію податкової накладної.

У зв`язку з нездійсненням Замовником оплати поставленого товару рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 стягнуто з Замовника на користь Постачальника заборгованість за поставлений за Договором товар та пеню за період з 23.10.2023 по 24.11.2023.

Відповідно до платіжної інструкції від 18.09.2024 № 4096 Постачальник отримав стягнуту з Замовника заборгованість за поставлений за Договором товар.

Відповідно до п.7.5. Договору, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідач пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу за період з 25.11.2023 по 23.04.2024 в розмірі 186,45грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 950,79грн.

Отже, позивач нараховує пеню за загальний період з 25.11.2023 по 24.05.2024р. в розмірі 31 910,22грн.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з розрахунку, Позивачем також враховано, що приписами частини шостої статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, однак його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін. (Близька за змістом правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 зі справи № 911/1563/18, від 22.08.2019 зі справи № 914/508/17, від 11.11.2019 зі справи № 904/1038/19, від 11.02.2020 у справі №916/612/19.)

Відповідно до п. 7.5 договорів у разі порушення строків оплати, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати в розмірі 174 864,77грн. за загальний період з серпня 2023 року по вересень 2024 року

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач заперечив проти нарахування інфляційних витрат зазначивши, що посилаючись на п 11.1 спірних договорів у позивача відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача інфляційних втрат за спірними договорами.

Суд встановив, що сторони у п. 11.1 договорів визначили власну домовленість, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені даним договором, повинні виконуватися без урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, тобто розмір процентів річних та інфляційних втрат прирівнюється до нуля відсотків.

Як вже було встановлено Господарським судом Дніпропетровської області, Велика Палата Верховного Суду зробила такий правовий висновок щодо можливості зміни у договірний спосіб порядку стягнення інфляції у частині застосування статей 6 та 625 ЦК України, про що, зокрема, зазначено у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №904/3260/19:

« 4.18. Згідно із статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

4.19. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

4.20. Із змісту частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка не містить застережень щодо можливості встановлення у договорі інших положень, окрім як визначення іншого розміру процентів річних від простроченої суми, та суті спірних відносин випливає, що відповідна норма має імперативний характер, що спрямована на захист майнового права та інтересу кредитора. Зміст норми можна вважати диспозитивним лише в контексті наділення учасників правовідносин свободою вибору щодо розміру процентів річних. Наведене свідчить про неможливість формулювання у договорі альтернативного правила, що анулює (скасовує, відміняє) відповідне право кредитора та виключає можливість прямого застосування норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у разі наявності факту прострочення виконання грошового зобов`язання.

4.21. Тобто на свій розсуд сторони можуть лише зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Але, відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони не можуть, реалізуючи наявну свободу у визначенні умов договору, відступити повністю від положень частини 2 статті 625 цього Кодексу, змінити зміст відповідного правила та уникнути настання відповідальності за цієї статтею, домовившись про відсутність у кредитора взагалі права вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також процентів річних за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Подібний правовий висновок Верховного Суду сформульований у постанові від 16.04.2020 у справі №914/479/19».

Враховуючи вищезазначене, суд вважає розрахунок позивача арифметично вірним, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням наведеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і закону, а за відсутності таких вимог і угод - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Крім того, згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Виходячи із положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одночасно з цим, як вбачається зі статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 31 910,22грн. - пені, 174 864,77грн. - інфляційних втрат.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Так, 09.12.2024р. між адвокатом Неруш Олександром Васильовичем (далі Адвокат) та Приватним підприємством «Альфапроммет» (далі Клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги №238, відповідно до якого Адвокат Неруш Олександр Васильович зобов`язується скласти та подати до суду позовну заяву про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» на користь Приватного підприємства «Альфапроммет» пені та інфляційних втрат у зв`язку з несвоєчасною оплатою поставленого товару за Договорами про закупівлю: № 22318 від 12.10.2022, № 23108 від 14.04.2023, № 23248 від 26.07.2023, № 23276 від 22.08.2023, здійснити представництво Приватного підприємства «Альфапроммет» у судовій справі за вказаною позовною заявою, а Приватне підприємство «Альфапроммет» зобов`язується оплатити надання зазначеної правничої допомоги у фіксованому розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) гривень та фактичні витрати, необхідні для виконання даного договору.

Приватне підприємство «Альфапроммет» уповноважує Неруш Олександра Васильовича вчиняти будь-які дії необхідні для належного виконання даного договору, у тому числі вживати заходи для досудового врегулювання спору.

Строк дії договору встановлюється в 1 (один) рік.

Відповідно до детально опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги вбачається, що Адвокатом виконано наступні роботи (надано послуги):

- Складено та подано до суду позовну заяву про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» на користь Приватного підприємства «Альфапроммет» пені та інфляційних втрат у зв`язку з несвоєчасною оплатою поставленого товару за Договорами про закупівлю: № 22318 від 12.10.2022, № 23108 від 14.04.2023, № 23248 від 26.07.2023, № 23276 від 22.08.2023;

- Здійснено представництво Приватного підприємства «Альфапроммет» у судовій справі за вказаною позовною заявою.

Вартість зазначених робіт (наданих послуг) встановлена Договором у фіксованому розмірі та складає 16 000 гривень.

Клієнт підтверджує належне виконання Адвокатом вищезазначених робіт (наданих послуг) та приймає їх без зауважень.

Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ст. 129 ГПК України).

Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

Будь-які дії учасника господарської справи, пов`язані із її розглядом судом, зокрема, явка в судове засідання, участь у судовому засіданні, відправлення документів є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, і витрати, понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв`язку з обставинами кожного конкретного випадку.

За приписами статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.

Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.

Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення ГПК України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовувати.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.

Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідач просить відмовити Приватному підприємству «Альфапроммет» у стягненні з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» 16 000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу або якщо суд дійде висновку про обґрунтованість заявленого позивачем до стягнення з відповідача розміру витрат на професійну правничу допомогу, вважаємо за можливе просити суд зменшити розмір таких витрат до 0, 00 грн. (нуля гривень 00 коп.)

Суд зазначає, що сам лише розмір стягуваних сум не є єдиною визначальною обставиною для визначення розміру витрат на правничу допомогу. У даній справі ціна позову не є пропорційною складності справи. Як уже зазначалося, справа не є складною.

Верховний Суд у справі № 922/2685/19 звернув увагу на те, що незважаючи на значну суму позову матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

Суд враховує, що дана справа не є складною для професійного адвоката, справа не містить складних розрахунків, значного обсягу матеріалів, що підлягають дослідженню тощо. Ціна позову не є визначальним фактором для визначення розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню. Беручи до уваги право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи баланс інтересів сторін у даному питанні, суд вважає з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 8 000,00грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у сумі 2 481,30грн.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД, 49038, м.Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд.7, код ЄДРПОУ 00659101 на користь Приватного підприємства "АЛЬФАПРОММЕТ", 49024, м.Дніпро, вул.Григорія Граб`янки, буд,1 кв.1, код ЄДРПОУ 41436345 пеню у розмірі 31 910,22грн. (тридцять одна тисяча дев`ятсот десять тисяч гривень 22коп.), 174 864,77грн. (сто сімдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят чотири гривні 77коп.) - інфляційних втрат, а також судовий збір у розмірі 2 481,30грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 30 коп.).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД, 49038, м.Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд.7, код ЄДРПОУ 00659101 на користь Приватного підприємства "АЛЬФАПРОММЕТ", 49024, м.Дніпро, вул.Григорія Граб`янки, буд,1 кв.1, код ЄДРПОУ 41436345 витрати на професійну правничу допомогу розмірі 8 000,00грн. (вісім тисяч гривень 00коп.).

У стягненні решти заявлених витрат на правничу допомогу - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.05.2025

Суддя С.П. Панна