Рішення № 127640200, 27.05.2025, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 372/830/25 Провадження № 2/358/460/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області у складі головуючого судді Лебединець Г.С., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

17.02.2025 позивач звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивує наступним. 05.09.2023 між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (credоs.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1267-4556.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 4800,00 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 21 день; знижена відсоткова ставка - 2,50 % в день; стандартна відсоткова ставка - 3,00 % в день.

Зауважив, що позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому в договорі. Відповідач свої зобов`язання по договору не виконав, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості. У зв`язку з цим виникла заборгованість, яка станом на 05.02.2025 становить 44 135,00 грн, що складається із заборгованості за кредитом 2 739, 00 грн, простроченої заборгованість за нарахованими процентами 41 396,00 грн.

В добровільному порядку відповідач вказану суму заборгованості не погашає, тому просить її стягнути в примусовому порядку.

Крім того, позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до відповідача Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме: часткового списання заборгованості за нарахованими комісією та процентами в загальній сумі 23 496, 00 грн за умови погашення заборгованості за Кредитним договором в розмірі 20 739,00 грн.

Враховуюче вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом 2 839,00 грн., та прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 17 900,00 грн.

Крім того, просить стягнути з відповідача і понесені банком судові витрати у справі, у сумі 2422,40 грн.

Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області Зінченко О.М. від 20.02.2025, матеріали вказаної справи направлено за підсудністю до Богуславського районного суду Київської області, які надійшли до суду 21.03.2025.

21.03.2025 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Лебединець Г.С.

Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області Лебединець Г.С. від 28.03.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач позов не визнала та 31.03.2025 надала до суду відзив на позов, в якому просить зменшити розмір заборгованості, що підлягає стягненню, до розумного рівня. У разі часткового задоволення позову надати можливість сплати заборгованості в розстрочку. Також, просила врахувати її неповну зайнятість, низький дохід та добровільні часткові погашення як обставини, що пом`якшують відповідальність. В обґрунтування позиції зазначила, що згідно з укладеним 05.09.2023 кредитним договором №1267-4556, отримала кредит у розмірі 4500,00 грн., та вже 26.09.2023 здійснила часткове погашення 1300,00 грн. Надалі, з огляду на завантаженість двома роботами, ненавмисно пропустила подальші платежі. Водночас жодного повідомлення та комунікації про прострочення чи наявність заборгованості від позивача не отримувала протягом року. Лише в липні 2024 року, коли їй надійшло повідомлення про заборгованість, вона відразу почала сплачувати кошти частинами, наскільки дозволяло фінансове становище. З 31.07.2024 по 13.01.2025 вона здійснила 9 платежів на загальну суму 1261,00 грн, включно з останнім платежем 13.01.2025. Ці факти підтверджуються документами, наданими самим позивачем у додатку до позову зокрема, файлом "Розрахунок заборгованості за договором...". Сума позову, заявлена на рівні 20 739 грн, є непропорційною первісному боргу та явно завищеною. Вважає, що позивач ухилявся від комунікації протягом тривалого періоду, що суперечить принципу добросовісності. Нараховані штрафи, пені та інші витрати мають бути переглянуті або зменшені. ЇЇ поточний дохід є нестабільним, складає 6000-9000 грн/міс, і вона фактично не має змоги сплатити таку суму одноразово. У вересні 2024 року була змушена припинити одну з робіт (неофіційне працевлаштування) через погіршення стану здоров`я. Наразі зареєстрована як ФОП і здійснюю діяльність за КВЕД 63.99 - надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у., проте її дохід є нестабільним і невисоким, що також ускладнює можливість сплати боргу в повному обсязі.

31.03.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому остання просить здійснювати розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області Лебединець Г.С. від 02.04.2025 в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін було відмовлено.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є фінансовою установою, що здійснює діяльність з інших видів кредитування, отримало Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ІК №116 від 01.08.2013, видане Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

05.09.2023 між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" і ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (credоs.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1267-4556, який разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого Кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором відповідно до Методики НБУ складають єдиний договір, в якому визначаються всі істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.

Відповідно ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».

Згідно зі ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А0343 для підписання кредитного договору №1267-4556 від 05.09.2023, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідач використав кредитні кошти, однак, умов договору не виконав і не погасив борг.

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Таким чином, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надало належні і допустимі докази укладення із ОСОБА_1 кредитного договору №1267-4556 від 05.09.2023 та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 4800,00 грн.

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитних договорів (ст. 638 ЦК України).

Станом на день розгляду справи заборгованість за договором кредиту відповідачем не погашена, тому сума простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 20 739,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками, суд дійшов до такого висновку.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

За правилами ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч.4 ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Тобто, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Так, з наданих представником позивача та досліджених судом доказів установлено, що 05.09.2023 між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" і ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (credоs.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1267-4556. Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 4800,00 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період 21 днів; знижена відсоткова ставка - 2,50 % в день; стандартна відсоткова ставка - 3,00 % в день. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому в договорі. Відповідач свої зобов`язання по договору не виконав, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості. У зв`язку з цим виникла заборгованість, яка станом на 05.02.2025 становить 44 135,00 грн, що складається із заборгованості за кредитом 2 739,00 грн., простроченої заборгованість за нарахованими процентами 41 396,00 грн. Проте, до ОСОБА_1 була застосована Програма лояльності, яка полягає в частковому списанні заборгованості за нарахованими комісією та процентами у сумі 23 496,00 грн.

Так, позивач надав беззаперечні докази того, що саме відповідач ОСОБА_1 уклала кредитний договір з ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та прийняла зобов`язання на себе. Розрахунки заборгованості надані позивачем є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже позовні вимоги доведені позивачем в повній мірі.

На спростування зазначених представником позивача доводів відповідачем ОСОБА_1 будь-яких доказів не надано.

Дослідивши матеріали справи суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи те, що відповідач не виконує свої грошові зобов`язання суд вважає, що позов обґрунтований і він підлягає задоволенню.

Щодо вимоги відповідача про зменшення розміру заборгованості, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату нею заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Судом встановлено, що нарахування відсотків за кредитним договором здійснювалось позивачем у повній відповідності до умов кредитного договору. В свою чергу, відповідач не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості та не надав власний контрозрахунок.

Відповідач не надав суду жодних доказів на спростування заявлених позовних вимог. Не здобуто таких доказів і під час розгляду справи судом.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки ОСОБА_1 скористався кредитними коштами, свої зобов`язання за договором належним чином не виконала та не представила суду жодних доказів на спростування вимог позивача.

Твердження відповідача про те, що позивач ухилявся від комунікації протягом тривалого періоду, суперечить принципу добросовісності відповідачем, суд розцінює, як спосіб захисту власних інтересів, оскільки заперечення відповідача наведені ним у відзиві на позов спростовані матеріалами справи.

Що стосується вимог відповідача про надання можливості сплати заборгованості в розстрочку, суд зазначає наступне.

Відповідач просила,у разічасткового задоволенняпозову надати їйможливість сплатизаборгованості врозстрочку.Також,просила врахуватиїї неповнузайнятість,низький дохідта добровільнічасткові погашенняяк обставини,що пом`якшуютьвідповідальність,однак впідтвердження зазначеногоне надалапідтверджуючих доказів. Окрім того, відповідач не конкретизувала, яким саме чином та за який проміжок часу вона зможе сплатити всю боргову суму.

Згідно наданої відповідачем виписки про рух коштів по рахунку фізичної-особи підприємця «monobank» від 29.03.2025 на ім`я ОСОБА_1 , за період з 01.10.2024 -29.03.2025 відображено різні операції, такі як переказ між власними рахунками для поповнення картки, поповнення рахунку ФОП ОСОБА_1 та інші (а.с. 95-97). Відтак, виписка про рух коштів по рахунку ФОП не є належним підтвердженням доходів ОСОБА_1 , оскільки не містить інформації про загальний розмір доходів відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Крім того, згідно ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, про що виносить відповідну постанову. За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

З аналізу наведених норм слідує, що розстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Таким чином, відстрочка рішення суду може бути застосована судом лише у виключних випадках (у даному випадку з належним підтвердженням матеріального становища), оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строки і порядок, передбачений чинним законодавством.

За вказаних підстав, суд вважає, що у задоволенні клопотання відповідача пророзстрочкувиконання рішення суду слід відмовити у зв`язкузйого необґрунтованістю.

Одночасно з цим суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу, що за наявності підстав та їх підтвердження, відповідач має право після ухвалення рішення звернутися, як до суду так і до державного виконавця із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

У відповідності до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 гривень, який підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3, 4, 12, 13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-289, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598), загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1267-4556 від 05.09.2023 станом на 05.02.2025 року в сумі 20 739 (двадцять тисяч сімсот тридцять дев`ять) гривень 00 коп, яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом 2 839,00 грн; простроченої заборгованості за нарахованими процентами 17 900,00 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598) понесені судові витрати в сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: суддя Г. С. Лебединець