Ухвала суду № 127639008, 26.05.2025, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

26.05.2025 Суддя Саркісян О. А.

Справа № 644/4303/25

Провадження № 2/644/3071/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 року

Суддя Індустріального районного суду м. Харкова Саркісян О.А., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного підприємства «ПФ ПРИНЦИП» про визнання трудових відносин припиненими та виключення відомостей з ЄДР, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «ПФ ПРИНЦИП» про визнання трудових відносин припиненими та виключення відомостей з ЄДР, в якому просить суд визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та ПП «ПФ ПРИНЦИП» у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з займайної посади директора ПП «ПФ ПРИНЦИП» з 12 березня 2025; виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з розділу «Відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності) які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи», відомості про ОСОБА_1 , як керівника та підписанта ПП «ПФ ПРИНЦИП».

В обгрунтування позову зазначив, що 01.09.2023, відповідно до наказу №12-К, Величка Р.С. призначено на посаду директора ПП «ПФ ПРИНЦИП». 24.12.2024 ним було направлено заяву про звільнення на адресу засновника ПП «ПФ ПРИНЦИП» - ОСОБА_2 , в якій просив звільнити його з посади директора ПП «ПФ ПРИНЦИП», ЄДРПОУ 30987129, за власним бажанням з 15.01.2025 у відповідності до ст. 38 КЗпП. У зв`язку з відсутністю відповіді та будь-якої реакції на зазначений лист, позивач направив 11.02.2025 ще один лист наступного змісту «підприємство тривалий час не здійснює господарську діяльність, досі не відновило втрачений статут, не має планів та можливостей для подальшого розвитку, у зв`язку з чим прошу прийняти рішення про звільнення мене з посади директора підприємства за власним бажанням (ст. 38 КЗпПУ) з 12 березня 2025. Виключити відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно мене, як керівника підприємства». Однак, станом на 07.04.2025, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і досі не було виключено відомості про Величка Р.С., як директора ПП «ПФ ПРИНЦИП», чим на його погляд, грубо порушено права ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом.

Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першоїстатті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина першастатті 43 Конституції України).

До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина першастатті 3 КЗпП України).

Законодавство про працю складається зКодексу законів про працю Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (речення перше частини першоїстатті 21 КЗпП України).

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (пункт 4 частини першоїстатті 36 КЗпП України), зокрема розірвання з цієї ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк (стаття 38 КЗпП України).

Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством (див.постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі N 510/456/17, від 8 листопада 2019 року у справі N 667/1/16, від 4 лютого 2020 року у справі N 915/540/16 (пункт 34), від 19 лютого 2020 року у справі N 145/166/18 (пункт 53), від 12 січня 2021 року у справі N 127/21764/17).

За змістом пункту 3 частини першоїстатті 20 ГПК Українигосподарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою.

З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління останнім і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов`язаного з управлінням товариством.

До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю (частина перша статті84, частина друга статті113 ЦК України). Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки (частина першастатті 140 ЦК України).

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, другастатті 97 ЦК України). Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (частина першастатті 28 Закону N 2275-VIII).

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним (абзац четвертий пункту 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 12 січня 2010 року N 1-рп/2010 у справі N 1-2/2010).

Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства (частина першастатті 39 Закону N 2275-VIII).

Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб (речення перше частини другоїстатті 99 ЦК України). Виконавчий орган товариства є одноосібним (речення перше частини четвертоїстатті 39 Закону N 2275-VIII). Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад (речення перше частини п`ятоїстатті 39 Закону N 2275-VIII).

ОСОБА_1 є директором ПП «ПФ ПРИНЦИП», тобто одноосібним виконавчим органом (директором).

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили (частини перша та третястатті 38 КЗпП України).

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина першастатті 98 ЦК України; близький за змістом припис був передбачений у частині першійстатті 30 Закону N 2275-VIIIу редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

Звільнення з посади директора товариства (відкликання директора) є припиненням повноважень одноосібного виконавчого органу, що відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У разі виявлення директором бажання розірвати трудовий договір із товариством їхнє скликання для розгляду відповідної заяви може залежати від самого директора (пункт 1 частини першоїстатті 31 Закону N 2275-VIII).

За змістом частини тринадцятоїстатті 39 Закону N 2275-VIIIповноваження одноосібного виконавчого органу можуть бути припинені лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу або тимчасового виконувача його обов`язків; наслідком такого припинення повноважень одноосібного виконавчого органу є припинення відповідного договору, зокрема розірвання трудового договору.

Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 частини першоїстатті 31 Закону N 2275-VIII).

Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства (частини друга та третястатті 32 Закону N 2275-VIII).

Однією з особливостей проведення загальних зборів учасників товариства, яке має одного учасника, є те, що у цьому товаристві рішення з питань, які належать до компетенції загальних зборів учасників товариства, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника (частина першастатті 37 Закону N 2275-VIII).

Засновницею підприємства є ОСОБА_2 , що підтверджується відповіддю №1401138 від 21.05.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Для належної реалізації права на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за власною ініціативою директор товариства має не тільки написати відповідну заяву на підставістатті 38 КЗпП України, подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою як виконавчий орган товариства скликати загальні збори учасників, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення, наступне викладене у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 січня 2022 року у справі N 911/719/21(пункт 5.15)).

На відміну від випадку, коли роботодавець в особі загальних зборів товариства ініціює припинення повноважень одноосібного виконавчого органу згідно з пунктом 5 частини першоїстатті 41 КЗпП України(припинення повноважень посадових осіб), директор у випадку вияву ним ініціативи згідно зістаттею 38 КЗпП Українищодо звільнення з посади може сам ініціювати скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про своє звільнення.

У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першоїстатті 20 ГПК України).

За змістом цього припису перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, і охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки стосується реалізації загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір пов`язаний із управлінням юридичною особою та належить до юрисдикції господарського суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та робила правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарським судом. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 127/27466/20, провадження № 12-10гс23, у якій судами вирішувався спір в аналогічних правовідносинах, загальні збори учасників є вищим органом товариства (частина перша статті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (надалі в тексті ухвали - Закон № 2275-VIII), до компетенції якого належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства (пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII).

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

Велика Палата Верховного Суду враховує, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Цими висновками Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.

За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав помилкову юрисдикційну підвідомчість для звернення з відповідною позовною заявою.

Враховуючи вказані правові висновки, предмет спору та характер спірних правовідносин, спір у даній справі підлягає розгляду в порядкугосподарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК Українисуддявідмовляє у відкриттіпровадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням наведеного,є підстави для відмови у відкритті провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.186,260,353,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «ПФ ПРИНЦИП» про визнання трудових відносин припиненими та виключення відомостей з ЄДР оскільки справа не підллягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Копія позовної заяви залишається в суді.

Апеляційна скарга на ухвалусуду може бути поданапротягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Суддя: О.А. Саркісян