Рішення № 127638812, 27.05.2025, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/417/25

Провадження № 2/621/598/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

27 травня 2025 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Вельможної І.В.,

за участю секретаря Лацько А.В.,

позивачка ОСОБА_1 ,

представник позивачки адвокат Браславська О.А.,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши за відсутності учасників справи у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

в с т а н о в и в:

13.02.2025 адвокат Браславська О.А., яка діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В обґрунтуванняпозову зазначено,що з 2019 року до листопада 2022 року ОСОБА_1 перебувала в фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина - ОСОБА_4 . З листопада 2022 року ОСОБА_1 не проживає разом із ОСОБА_2 , вони не підтримують ніяких стосунків, не мають спільного бюджету та не ведуть спільного господарства. Спільна дитина Лія з листопада 2022 року проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 та перебуває повністю на її утриманні. Батько дитини - відповідач ОСОБА_2 з листопада 2022 року самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, взагалі не піклуються про фізичний і духовний розвиток дочки ОСОБА_5 , не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, добровільно не сплачує аліменти на утримання доньки.

Враховуючи вищевикладене ОСОБА_1 , через свого представника звернувся до суду з відповідною позовною заявою.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 26.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін на 18.03.2025.

18.03.2025 у зв`язку з неявкою відповідача ОСОБА_2 , судове засідання відкладено до 08.04.2025.

08.04.22025 у зв`язку з неявкою відповідача ОСОБА_2 , судове засідання відкладено до 30.04.2025.

30.04.2025 у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, судове засідання відкладено до 27.05.2025.

27.05.2025 учасники справи, яки повідомлялись про дату час та місце судового засідання належним чином в судове засідання не прибули.

Позивач ОСОБА_1 до канцелярії суду надала заяву відповідно до якої просила проводити розгляд справи справи за її відсутності на задоволенні позовних вимог наполягала, не заперечувала проти ухвалення по справі заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 повторно у судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином, рекомендованими листами, направленими на його зареєстрованого місця проживання та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Причин неявки ОСОБА_2 не повідомив, відзив на позов не надав, будь яких заяв з процесуальних питань, в тому числі й щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до частини 1 статті 223Цивільного процесуальногокодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно зі статті 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач нез`явився всудове засіданнябез поважнихпричин абобез повідомленняпричин; 3)відповідач неподав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, на підставі частини 4 статті 223, статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 76 - 81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 - батько, ОСОБА_1 - мати. Зазначене підтверджується копією свідоцтва про народження, Серія НОМЕР_1 від 16.12.2021 (а. с. 10).

Малолітня дочка ОСОБА_6 проживає разом із позивачкою по справі ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні.

Вказані обставини відповідачем не оспорювались та не спростовані.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3статті 181Сімейного кодексуУкраїни передбачено,що зарішенням судукошти наутримання дитини(аліменти)присуджуються участці віддоходу їїматері,батька абоу твердійгрошовій суміза виборомтого збатьків абоінших законнихпредставників дитини,разом зяким проживаєдитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно зі статтею 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно з частини 1 статті 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

У відповідності до частини 1 статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Враховуючи положення частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Позивачем надано докази того, що відповідач є батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому зобов`язаний її утримувати до досягнення повноліття, однак, між сторонами не досягнуто згоди щодо порядку участі батька в утриманні дитини.

Отже, встановлено, що малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні, відповідач має також виконувати обов`язки щодо утримання своєї дитини.

В свою чергу, як зазначено у позові, з відповідача ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання двох інших дітей відповідача, розмір яких визначено в розмірі 1/3 частини.

Згідно відомостей автоматизованої системи документообігу суду, 17.03.2020 Зміївським районним судом Харківської області видано судовий наказ по справі № 621/559/20 (Провадження № 2-н/621/78/20) за заявою ОСОБА_7 про видачу судового наказу за вимогою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей.

Судомим наказом від 17.03.2020, стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_7 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 28.02.2020 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття .

Підстав для звільнення відповідача від обов`язку утримувати дитину, визначених статтею 188 Сімейного кодексу України не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, майновий стан сторін, що ОСОБА_2 є особою працездатного віку, сплачує аліменти на утримання двох інших дітей, відомості про незадовільний стан його здоров`я відсутні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та його задоволення в повному обсязі, що відповідає інтересам дитини, визначивши частку яка підлягає стягненню у розмірі 1/6, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з частиною 1 статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а при зверненні до суду з позовом позивачка в силу пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" була звільнена від сплати судового збору, з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України належить стягнути судовий збір в розмірі 1 211 грн 20 коп.

Керуючись статтями 84, 180 - 184 Сімейного кодексу України, статтями 10, 11, 12, 13, 81, 141, 247, 268, 280-289, 352, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (Свідоцтво про народження, Серія НОМЕР_1 , актовий запис № 291), у розмірі 1/6 (однієї шостої) частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня подання позовної заяви 13.02.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави (стягувач Державна судова адміністрація України) судовий збір в розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп., які перерахувати на рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути нею подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 27.05.2024.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ,.

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Головуючий: