Рішення № 127626380, 26.05.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1339/25

26 травня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерство оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті належного грошового забезпечення, яке мав отримати ОСОБА_2 , його сину ОСОБА_1 ;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату відповідно до Наказу Міністерства оборони України № 260.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що його біологічний батько ОСОБА_2 , проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та був командиром відділення енергозабезпечення взводу штабних машин роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 , молодший сержант. Під час перебування у відрядженні у військовій частині НОМЕР_2 21 липня 2024 року за попередньою інформацією зник безвісти, внаслідок ворожого скиду з дрону в районі населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області. Залишився відданим Військовій присязі на вірність Українському народу під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Рішенням Лановецького районного суду від 26 квітня 2013 року у справі № 602/301/13-ц ОСОБА_2 , був позбавлений батьківських прав відносно позивача.

Мати позивача ОСОБА_3 звернулась до командира військової частини НОМЕР_1 про виплату позивачу грошового забезпечення безвісти відсутнього військовослужбовця ОСОБА_2 , однак відповідачем у виплаті грошового забезпечення відмовлено.

Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку із відсутністю правових підстав для виплати позивачу грошового забезпечення безвісти відсутнього військовослужбовця ОСОБА_2 .

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 17.03.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття спрощеного провадження відповідач отримав 17.03.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його електронний кабінет.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 30.05.2013 серії НОМЕР_3 (а.с.16).

Рішенням Лановецького районного суду від 26 квітня 2013 року у справі № 602/301/13-ц ОСОБА_2 , був позбавлений батьківських прав щодо його дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13-15).

Згідно сповіщення сім`ї №1546/32/15 від 28.07.2024 року молодший сержант ОСОБА_2 , 1982 року народження, призваний на військову службу під час мобілізації 22.03.2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 під час перебування у відрядженні у військовій частині НОМЕР_2 21 липня 2024 року за попередньою інформацією зник безвісти, внаслідок ворожого скиду з дрону в районі населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області. Залишився відданим Військовій присязі на вірність Українському народу під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (а.с.17).

06 січня 2025 року ОСОБА_3 , яка згідно свідоцтва про народження від 30.05.2013 серії НОМЕР_3 є мамою позивача, звернулась до командування військової частини НОМЕР_1 із заявою, у якій просила нараховувати і виплачувати її сину ОСОБА_1 грошове забезпечення безвісно відсутнього його батька молодшого сержанта ОСОБА_2 (а.с.19).

Листом командування військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2025 №99 у відповідь на адвокатський запит по зверненню громадянки ОСОБА_3 повідомлено про відсутність підстав для нарахування та виплати гр. ОСОБА_3 , грошового забезпечення що належало безвісно відсутньому ОСОБА_2 (а.с.21-22).

Мотивувальна частина

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

За змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України.

В силу пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України від 20.12.1991 №2011 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011, в редакції чинній станом на час звернення гр. ОСОБА_3 ) дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Пунктом 6 статті 9 Закону №2011 встановлено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Аналіз норм пункту 6 статті 9 Закону №2011 дає підстави для висновку, що першочергове право на виплату грошового забезпечення мають дружина (чоловік) військовослужбовця.

В разі їх відсутності це право переходить до повнолітніх дітей військовослужбовця, які проживають разом із ним. На рівні із особами другої черги право на отримання грошового забезпечення мають: 1) законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку); 2) особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців.

Разом з тим, у зв`язку зі змінами, внесеними Законом № 3995-IX, з 20 січня 2025 року набрала чинності нова редакція пункту 6 статті 9 Закону №2011, яку введено в дію з 01.02.2025, та відповідно до якої військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Отже, з 01.02.2025 повнолітніх дітей, законним представником яких є військовослужбовець, незалежно від місця проживання віднесено до другої черги осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення зниклих безвісти військовослужбовців у разі відсутності особистого розпорядження таких військовослужбовців.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є сином зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , станом на час звернення гр. ОСОБА_3 до відповідача (06.01.2025), у якому вона просила нараховувати та виплачувати позивачу належне військовослужбовцю грошове забезпечення, досяг повноліття.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що гр. ОСОБА_3 на час звернення до відповідача була уповноважена діяти в інтересах свого повнолітнього сина ОСОБА_1 , як і не містять доказів звернення безпосередньо позивача до відповідача із відповідною заявою та доказів спільного проживання позивача з ОСОБА_2 , чи того, що військовослужбовець ОСОБА_2 є законним представником позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не порушено права позивача на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі №826/5982/18.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позивач не довів обґрунтованості позовних вимог, а тому позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати

Згідно частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.

Оскільки у цій справі судом відмолено у задоволенні позову повністю, ним не присуджується та не стягується судові витрати на користь будь-якої із сторін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 26 травня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідач:

- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Головуючий суддя Юзьків М.І.