Ухвала суду № 127626373, 26.05.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви в частині позовних вимог

Справа № 500/2633/25

26 травня 2025 рокум.ТернопільСуддя Тернопільського окружного адміністративного суду Юзьків М.І., перевіривши виконання вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2025 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державна судова адміністрація України у якій позивачка просить суд:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Тернопільській області щодо нарахування та виплати судді Кременецького районного суду в Тернопільській області ОСОБА_1 суддівської винагороди за 2021, 2022, 2023, 2024 роки та за січень, лютий, березень, квітень 2025 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн;

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Тернопільській області на користь судді Кременецького районного суду в Тернопільській області ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду включаючи допомогу на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 30 квітня 2025 року включно на підставі статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено Законами України про державний бюджет на 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки станом на 01 січня кожного відповідного календарного року (2 270,00 грн, 2481 грн, 2684 грн, 3028 грн, 3028 грн) у розмірі 1 014 259,66 грн (з утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті).

Ухвалою від 12.05.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду в частині перерахунку суддівської винагороди, включаючи допомогу на оздоровлення, за період з 19.07.2022 по 31.01.2025, в якій вказати причини поважності пропуску цього строку, навести обставини, які об`єктивно перешкоджали позивачці своєчасно звернутися до суду, та надати відповідні докази на їх підтвердження у разі наявності таких.

Залишаючи позовну заяву без руху суд вказав, що положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України. Відтак суд зазначив, що зважаючи на те, що з 19.07.2022 набрав чинності Закон України № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким викладено в новій редакції норму статті 233 КЗпП України, - для звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору встановлено тримісячний строк. Суд вказав, що із заявленими позовними вимогами щодо нарахування та виплати суддівської винагороди, включаючи допомогу на оздоровлення, позивачка звернулась до суду лише 01.05.2025, чим пропустила трьохмісячний строк звернення до суду з даними позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 30.04.2025.

20.05.2025 на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивачкою подано заяву про поновлення строку на звернення до суду із заявленими позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 30.04.2025.

Вказана заява обґрунтована тим, що у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану з 24.02.2022 суттєво ускладнено (подекуди унеможливлено) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Враховуючи вищевикладене, просить поновити строк звернення до суду.

Вирішуючи питання чи є причини пропуску позивачкою строку звернення до адміністративного суду з даними позовними вимогами поважними, суд зазначає наступне.

Суд враховує, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі, Указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.

При цьому, у відповідності до положень статей 12-2 та 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану, суди Тернопільської області не припиняли, не призупиняли своєї діяльності та продовжували здійснювати правосуддя.

Водночас, суд зауважує, що подана заява про поновлення процесуального строку звернення в суд, - обґрунтована лише загальними підставами неможливості звернення до суду у відведений час, та не містить доказів не можливості вчинення процесуальної дії.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/20314/20 (постанова від 02.12.2021) досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.

Правова позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 120/5780/20-а.

Судом не встановлено обставин, що перешкоджали позивачці через запровадження в Україні воєнного стану своєчасно звернутись до суду в межах строку встановленого законом, із заявленими позивними вимогами щодо нарахування та виплати суддівської винагороди, включаючи допомогу на оздоровлення, за період з 19.07.2022 по 30.04.2025.

Відтак, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачкою у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, на переконання суду, - не може вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини Перез де Рада Каванілес проти Іспанії, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Водночас, скорочення строків здійснення окремих процесуальних дій не звужує змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (абзац дев`ятий десятий підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011).

Суд зазначає, що позивачкою не наведено жодних обґрунтованих причин і не подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність у неї можливості підготувати та подати позовну заяву у строк, встановлений Законом.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачка не усунула недоліки позовної заяви та не зазначила у поданій заяві причин поважності пропуску строку звернення до суду, із заявленими позовними вимогами щодо нарахування та виплати суддівської винагороди, включаючи допомогу на оздоровлення за період з 19.07.2022 по 30.04.2025, підтверджуючих доказів не надала.

Частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Оскільки з позовними вимогами позивачка звернувся до суду поза межами встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України строку, зазначені у заяві обставини на підтвердження причин пропуску строку звернення до суду є неповажними, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачці в частині позовних вимог щодо перерахунку суддівської винагороди, включаючи допомогу на оздоровлення, за період з 19.07.2022 по 31.01.2025 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Суд вважає за необхідне роз`яснити стороні позивача, що відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 169, статтями 241, 248 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду.

У задоволенні заяви позивачки про поновлення строку звернення до адміністративного суду відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в частині перерахунку суддівської винагороди, включаючи допомогу на оздоровлення, за період з 19.07.2022 по 31.01.2025 повернути позивачці.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 26 травня 2025 року.

СуддяЮзьків М.І.