Рішення № 127624677, 26.05.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2025 року Справа№640/18577/22

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (письмове провадження) адміністративну справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)

про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві у якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України щодо не виключення з обліку в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 нарахувань з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 20704,37 грн за наслідками оскарження та скасування судом вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 11.05.2019 №Ф-13286-17;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України здійснити коригування відомостей в картці платника єдиного соціального внеску шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 20704,37 грн.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 20 травня 2019 року вона отримала вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-13286-17 (далі по тексту - вимога) від ГУ ДФС у м. Києві. Згідно оскаржуваної вимоги від позивача вимагається сплатити борг у сумі 20704,37 грн. відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування».

Позивач з 2003 року була зареєстрована фізичною особою підприємцем і нібито не припинила свою діяльність у визначеному законом порядку, а тому ЄСВ нараховується у автоматичному порядку.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2021 по справі №640/13944/19 позов ОСОБА_1 задоволено, вирішено визнати протиправною та скасовано вимогу від 11.05.2019 №Ф-13286-17. Дане рішення суду набрало законної сили 29.04.2022.

ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про приведення КОР з ЄСВ у відповідність, адже судом у справі №640/13944/19 підтверджено, що нарахована ОСОБА_1 сума ЄСВ у розмірі 20704,37 грн є протиправною та не підлягала нарахуванню, у зв`язку з чим відображення в КОР з ЄСВ боргу у розмірі 20704,37 грн є протиправним та підлягає коригуванню, тобто списанню.

02.09.2022 на адресу представника ОСОБА_1 надійшов лист №49319/6/26-15-13-07-08 від 18.08.2022 ГУ ДПС у м. Києві, яким повідомлено про розгляд заяви ОСОБА_1 про приведення КОР по ЄСВ у відповідність. Даним листом ГУ ДПС у м. Києві відмовлено у приведенні КОР по ЄСВ у відповідність платника ОСОБА_1 мотивуючи це тим, що це прямо не передбачено та не прописано у судовому рішенні №640/13944/19.

В справі №640/13944/19 суд підтвердив, що податковий борг ОСОБА_1 з ЄСВ є неправомірним та не мав бути нарахований останній.

Відображення в інтегрованій картці ОСОБА_1 відомостей щодо наявності боргу у розмірі 20704,37 грн свідчить про невідповідність таких даних фактичним обставинам та первинним документам, оскільки податкова вимога від 11.09.2019 №Ф-13286-17, яка контролюючим органом пред`являлась до сплати - була скасована.

Наявність у інтегрованій картці Зелінської відомостей про борг у розмірі 20704,37 грн неправильно відображає фактичний стан розрахунків позивача з бюджетом.

У зв`язку із скасуванням податкової вимоги від 11.09.2019 №Ф-13286-17, ГУ ДПС у м. Києві зобов`язаний був привести інтегровану картку ОСОБА_1 у відповідність фактичним обставинам для відображення правильних відомостей розрахунків з бюджетом.

Однак, таке коригування не відбулось, що стало підставою для звернення позивача до суду.

31 жовтня 2022 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

21 листопада 2022 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Крім того, відповідач звернув увагу суду щодо не дотримання позивачем щодо строків звернення до суду, зазначивши наступне.

У позовній заяві позивач заявляє, що ознайомився щодо існування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13286-17 від 11 травня 2019 року.

Посилався на ч. 2 ст. 122 КАС України та зазначив, що цією статтею передбачений шестимісячний строк звернення до суду і позивач повинен надати суду заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (які позивачем не подані).

Факт оскарження податкової вимоги не є підставою для проведення коригувань в інтегрованій картці платника з метою виведення боргу (недоїмки) з єдиного внеску. Факт оскарження боржником вимоги по ЄСВ лише призупиняє заходи примусового стягнення з боку податкового органу, але не скасовує нарахування.

13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду (далі Закон № 2825), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.

На підставі ст. 1 Закону № 2825 Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований.

На підставі п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2825 (в редакції Закону № 3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.

За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/18577/22 передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2025 року, справу передано на розгляд судді Кониченку Олегу Миколайовичу.

Ухвалою від 18 лютого 2025 року суд прийняв до розгляду адміністративну справу № 640/18577/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії призначивши її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, розгляд справи розпочати спочатку.

Цією ж ухвалою суд зобов`язав відповідача надати до суду ІКП платника податків - позивача з ЄСВ за період спірних правовідносин станом на день прийняття справи до провадження.

25 лютого 2025 року від відповідача надійшла заява про долучення доказів у справі, а саме інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 з ЄСВ до справи № 640/18577/22, витребувану судом.

03 березня 2025 року від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких відповідач зазначив наступне.

Позивач, у відповідності до Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464) є платником ЄСВ.

При цьому позивач повинна була сплачувати внесок не залежно від того, чи отримувала вона дохід.

За даними інформаційної системи ГУ ДПС у м. Києві Зелінська Л.М. (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебувала на обліку в ГУ ДПС у м. Києві Центральна ДПІ (Голосіївський район) як фізична особа-підприємець з 31.03.2003 (дата державної реєстрації) по 07.05.2019 (дата проведення державної реєстрації припинення) та з 01.01.2012 на загальній системі оподаткування. Станом на 01.10.2013 територіальним органом Пенсійного фонду України до Центральна ДПІ (Голосіївський район) по ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) передано позитивне сальдо по єдиному внеску у сумі 326, 53 грн. В інтегрованій картці ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кодом платежу 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковуються нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі за січень - грудень 2017 року та щоквартальні нарахування за I квартал 2018 року - I квартал 2019 року згідно обраної системи оподаткування в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць на загальну суму 21030, 90 грн, а саме: 09.02.2018 - за 2017 рік у сумі 8448,00 грн; 19.04.2018 - за І квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн; 19.07.2018 - за ІІ квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн; 19.10.2018 - за III квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн; 21.01.2019 - за IV квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн; 19.04.2019 - за І квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн. Таким чином, згідно даних ІКС у ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 20704, 37 грн.

23 квітня 2025 року від представника позивача до суду надійшло клопотання відповідно до якого представник позивача повідомив суд про актуальність позовних вимог у даній справі для позивача, а також повідомляє, що предмет та підстави позову не змінювались у зв`язку з чим представник позивача просив суд: 1. Розглянути справу на підставі наявних доказів. 2. Розгляд справи здійснювати без участі представника позивача. 3. Позовні вимоги задовільнити в повному обсязі; 4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача документально підтверджені сплачені судові витрати за подання позовної заяви.

Відповідно до Відповіді № 1410107 від 23.05.2025, 14:49:17 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається що позивач, ОСОБА_1 , буда зареєстрована як фізична особа- підприємець 31.03.2003 року (Номер запису в реєстрі: 20680170000041922), а 07.05.2019 року її діяльність була припинена (ДР припинення ФОП за її рішенням, Номер запису: 20680060002041922),Дата та номер зняття з обліку ДПС ( 07.05.2019; номер запису 1926500701754).

Як убачається із матеріалів справи ОСОБА_1 отримала вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-13286-17 від ГУ ДФС у м. Києві. Згідно оскаржуваної вимоги від позивача вимагалось сплатити борг у сумі 20704,37 грн відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування».

Так, відповідач зазначає, що за позивачем обліковується нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі за січень - грудень 2017 року та щоквартальні нарахування за I квартал 2018 року - I квартал 2019 року згідно обраної системи оподаткування в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць на загальну суму 21 030, 90 грн, а саме: 09.02.2018 - за 2017 рік у сумі 8448,00 грн; 19.04.2018 - за І квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн; 19.07.2018 - за ІІ квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн; 19.10.2018 - за III квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн; 21.01.2019 - за IV квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн; 19.04.2019 - за І квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн. Таким чином, згідно даних ІКС у ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 20704, 37 грн.

Позивач не погодилась із вимогою та оскаржила її до окружного адміністративного суду м. Києва.

У провадженні окружного адміністративного суду м. Києва перебувала адміністративна справа №640/13944/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-13286-17.

Рішенням від 29 жовтня 2021 року у справі № 640/13944/19, яке вступило у законну силу відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2022 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (про визнання протиправною та скасування вимоги задоволено повністю. Визнано протиправною та скасувана вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-13286-17, стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Як слідкує із відзиву відповідача, вищезазначена вимога за результатами розгляду справи № 640/13944/19 була відкликана, однак податковий борг не був скасований, оскільки вимог у вищевказаній справі щодо коригування ІКП не було.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, судом першої інстанції при прийняті рішення від 29 жовтня 2021 року у справі № 640/13944/19 було встановлено наступне.

«У 2003 році позивач була зареєстрована, як фізична особа підприємець та перебувала на спрощеній системі оподаткування, а підприємницьку діяльність здійснювала до лютого 2004 року. Після зазначено строку підприємницьку діяльність не здійснювала, податкову звітність не подавала, жодної перевірки відповідачем не проводилось…

[….Нормативно-правовими актами, які регулюють спірні правовідносини в частині справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України(далі - ПК України), а в частині визначення правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку - Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI(далі - Закон №2464-VI в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно пп. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПК України, працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

При цьому, до платників єдиного внеску також віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI).

Відповідно до абз. 1 п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI (у редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд зазначає, що особа, яка має статус фізичної особи-підприємця, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Так, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що ОСОБА_1 у період з 01.10.2014 (згідно відомостей трудової книжки станом на час подання позову) працює на посаді головного бухгалтера ТОВ "Ексім Стандарт".

Відтак, у період з 01.10.2014 обов`язок сплати єдиного внеску щодо ОСОБА_1 покладено на роботодавця останнього - ТОВ "Ексім Стандарт".

При цьому, доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження підприємницької діяльності відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано, а іншого матеріали справи не містять.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то у розумінні Закону №2464-VI, позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (2017-2019 роки), зобов`язаний був нараховувати та сплачувати роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок зі сплати у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка, при цьому, не отримувала дохід від неї…].

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 05 грудня 2019 року (справа №260/358/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 27 лютого 2020 року (справа №0440/5632/18), від 28 травня 2020 року (справа №200/10723/18-а, адміністративне провадження №К/9901/10672/19).

Суд звертає увагу відповідача на правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 01.07.2020 у справі №260/81/19 (Провадження № 11-118апп20), які були застосовані та враховані судом у рішенні окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 640/13944/19, між тими ж сторонами.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду надала правовий аналіз щодо спірного питання про наявність у позивача статусу платника єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 4 Закону № 2464-VIі, як наслідок, наявність обов`язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі у 2017-2018 роках за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності, реєстрації позивача у якості фізичної особи - підприємця до 01 липня 2004 року тобто до набрання чинностіЗаконом № 755-IV«Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», але позивач не звертався до державного реєстратора з реєстраційною карткою про включення відомостей про нього до ЄДР відповідно до вимог цьогоЗакону, нараховання та сплата єдиного внеску у відповідності до Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першоїстатті 4 цього Закону за умови не отримання доходу (прибутку) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, визначення бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом (при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 260/81/19 дійшла висновку, що відсутність офіційного підтвердження в ОСОБА_1 статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеномуЗаконом № 755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

У рішенні ЄСПЛ від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70).

За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява № 39766/05, пункт 43).

Не врахування висновків викладених у судовому рішенні окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року у адміністративній справі № 640/13944/19 щодо відсутності правових підстав для визначення (нарахування) єдиного внеску та направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 № Ф-13286-17, а також визнання протиправною та скасування цієї вимоги, навіть за відсутності обов`язку відповідача у цьому судовому рішенні про виключення з обліку в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 , нарахувань з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 20704,37 грн за період з 2017 п`ять місяців 2019 року, та наявність цієї суми заборгованості станом на 31.12.2024 року, що підтверджується випискою із ІКП позивача, наданої відповідачем, є підставою для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, щодо не дотриманням позивачем строків звернення до суду, встановлених ст. 122 КАС України та ненадання відповідного клопотання, то суд зазначає наступне.

У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначив, що у позовній заяві позивач заявляє, що ознайомився щодо існування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 № Ф-13286-17, при цьому ч. 2 ст. 122 КАС України передбачає шестимісячний строк який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, який позивачем не дотриманий і відповідного клопотання про поновлення строків звернення до суду, передбаченого ст.122 КАС України, позивачем не надано.

Як вже зазначав суд, питання визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-13286-17 було предметом розгляду адміністративної справи № 640/13944/19, рішення в якій від 29.10.2021 вступило у законну силу відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2022 року.

Рішення першої інстанції не передбачало обов`язку відповідача відкоригувати суму недоїмки у розмірі 20704,37 грн в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 .

Позивачем та її представником здійснювались заходи щодо спонукання відповідача відкоригувати суму недоїмки у розмірі 20704,37 грн, в тому числі шляхом направлення заяв та надання скарги до ДПС України, яка була розглянута 07.10.2022 року за № 7631/3/99-00-13-06-09 і визначено, що станом на 01.10.2022 року згідно даних ІКС у позивача заборгованість становить 20704,37 грн, тобто коригування за наслідками розгляду адміністративної справи № 640/13944/19 не відбулось.

Позивач звернувся до суду із позовом у цій справі 27 жовтня 2022 року, тому шестимісячний строк звернення до суду не закінчився і позивачем не пропущений.

При поданні позову позивачем був сплачений судовий збір у сумі 1984,80 грн.

У відповідності до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача у сумі 1984,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 4116011) про: визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України щодо не виключення з обліку в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 нарахувань з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 20704,37 грн за наслідками оскарження та скасування судом вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 11.05.2019 №Ф-13286-17; зобов`язання Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України здійснити коригування відомостей в картці платника єдиного соціального внеску шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 20704,37 грн.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України щодо не виключення з обліку в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 нарахувань з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 20704,37 грн за наслідками оскарження та скасування судом вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 11.05.2019 №Ф-13286-17.

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, здійснити коригування відомостей в картці платника єдиного соціального внеску шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 20704,37 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений нею судовий збір у розмірі 1984,80 грн. (тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 4116011), як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Повний текст рішення складено та підписано 26 травня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко