Рішення № 127624544, 26.05.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 рокуСправа №160/22181/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Яремчук Людмила Валентинівна, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Яремчук Людмила Валентинівна, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати ОСОБА_1 пенсії у зв`язку із втратою годувальника на ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 04.01.2023 по 17.06.2023, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (код НОМЕР_1 ) пенсію у зв`язку із втратою годувальника на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 04.01.2023 по 17.06.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 (позивач) є дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб. ОСОБА_1 є матір`ю, ОСОБА_3 батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_3 був військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_2 , якого у зв`язку із загибеллю наказом від 20.06.2023 №171 було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 17 червня 2023 року. Згідно зі свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_3 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію в разі втрати годувальника ( ОСОБА_3 ) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При цьому, пенсія призначена з 18.06.2023, з наступної дати після виключення ОСОБА_4 зі списків військової частини. Проте, позивач уважає, що пенсія їй мала бути призначена з 04.01.2023, з останнього дня по який ОСОБА_4 було сплачено грошове забезпечення. Оскільки відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії у разі втрати годувальника з 04.01.2023, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/22181/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідач через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, згідно з яким, відповідач заперечує проти позовних вимог. В обгрунтування відзиву відповідач зазначає, що відповідно до статті 50 Закону № 2262 членам сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів «а», «в» статті 12 цього Закону, пенсії відповідно до цього Закону призначаються з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. На підставі особистої заяви позивача від 03.10.2023 Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту було оформлено подання про призначення пенсії від 19.10.2023 за № 900 та матеріали для призначення пенсії позивачу. За даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . За даними подання про призначення пенсії від 19.10.2023 за № 900 та витягу із наказу командиру військової частини НОМЕР_2 від 20.06.2023 за № 171 ОСОБА_3 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 17.06.2023. Також за даними грошового атестату від 03.10.2023 за № 29/1766 ОСОБА_3 виплачено грошове забезпечення по 17.06.2023. З урахуванням зазначеного, оскільки ОСОБА_3 задоволено грошовим забезпеченням по 17.06.2023, пенсія в разі втрати годувальника позивачу призначена з наступного дня, по який йому сплачено грошове забезпечення, а саме з 18.06.2023. Для призначення пенсії відповідно до Закону № 2262 з більш раннього строку підстави відсутні.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог.

Ухвалою суду витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача.

Витребувані судом документи були надані відповідачем.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) є дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, копія якого надана до матеріалів справи.

ОСОБА_1 є матір`ю, ОСОБА_3 батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить свідоцтво про народження, копія якого міститься в матеріалах справи.

ОСОБА_3 був військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_2 , якого у зв`язку із загибеллю наказом від 20.06.2023 №171 було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 17 червня 2023 року.

Згідно зі свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_3 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

До матеріалів справи надано лист відповідача від 13.02.2024 №9218-2259/Б-01/8-0400/24, адресований позивачу.

У цьому листі, з-поміж іншого, вказане таке.

Позивач отримує пенсію в разі втрати годувальника за загиблого чоловіка ОСОБА_3 на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також на себе, як особу, яка зайнята доглядом за дитиною до 8-річного віку, відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ст.50 Закону №2262 членам сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів «а», «в» статті 12 цього Закону пенсії відповідно до цього Закону призначаються з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків.

На підставі особистої заяви позивача від 03.10.2023 Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту було оформлено подання про призначення пенсії від 19.10.2023 №900 та матеріали для призначення пенсії позивачу.

За даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За даними подання про призначення пенсії від 19.10.2023 №900 та витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 20.06.2023 №171 ОСОБА_3 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 17.06.2023.

Також за даними грошового атестату від 03.10.2023 №29/1766 ОСОБА_3 виплачено грошове забезпечення по 17.06.2023.

З урахуванням зазначеного, оскільки ОСОБА_3 задоволено грошовим забезпеченням по 17.06.2023, пенсія в разі втрати годувальника призначена позивачу з наступного дня, по який йому сплачено грошове забезпечення, а саме з 18.06.2023.

Для призначення пенсії позивачу відповідно до Закону №2262 з більш раннього строку підстави відсутні.

Отже, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію в разі втрати годувальника ( ОСОБА_3 ) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

При цьому, пенсія призначена з 18.06.2023, з наступної дати після виключення ОСОБА_4 зі списків військової частини.

Проте, позивач уважає, що пенсія їй мала бути призначена з 04.01.2023, з останнього дня по який ОСОБА_4 було сплачено грошове забезпечення.

Оскільки відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії у разі втрати годувальника з 04.01.2023, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).

Згідно зі ст. 29 Закону №2262-ХІІ, пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Відповідно до ст.30 Закону №2262 право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;

в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.

Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року;

г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати;

д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Суд установив, що позивач отримує пенсію в разі втрати годувальника за загиблого чоловіка ОСОБА_3 на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також на себе, як особу, яка зайнята доглядом за дитиною до 8-річного віку, відповідно до Закону №2262.

Відповідно до п. «б» ч.1 ст.50 Закону 2262 пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів «а», «в» статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків.

Отже, пенсія в разі втрати годувальника членам сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів «а», «в» статті 12 цього Закону призначається з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків.

Як зазначено вище, пенсія позивачу призначена з 18.06.2023, з наступної дати після виключення ОСОБА_4 (чоловіка позивача) зі списків військової частини.

При цьому, відповідач повідомив позивачу, що за даними подання про призначення пенсії від 19.10.2023 №900 та витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 20.06.2023 №171 ОСОБА_3 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 17.06.2023. Крім цього, за даними грошового атестату від 03.10.2023 №29/1766 ОСОБА_3 виплачено грошове забезпечення по 17.06.2023.

Таким чином, за висновками відповідача, які він зробив з указаних вище документів, грошове забезпечення було виплачено ОСОБА_3 по 17.06.2023, тому пенсія позивачу була призначена з 18.06.2023.

З такими доводами відповідача суд не погоджується і зазначає, що позивачеві на її звернення Військовою частиною НОМЕР_2 , в якій проходив військову службу її чоловік ОСОБА_3 , була надана відповідь від 03.01.2024 №3.27/45 щодо надання інформації по нарахованому грошовому забезпеченню.

У цьому листі, з-поміж іншого, вказано, що за період з 01.01.2023 по 17.06.2023 (дата виключення зі списків військової частини НОМЕР_2 ) виплата грошового забезпечення здійснювалась наступним чином: січень 2023 з урахуванням того, що 04.01.2023 військовослужбовець самовільно залишив місце несення військової служби, тому, згідно з Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», він був позбавлений місячної премії за посадовим окладом (за січень 2023) та нарахування здійснювалось за період з 01 по 03 січня 2023 року.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що грошове забезпечення було виплачено ОСОБА_3 (чоловіку позивача) по 04.01.2023.

Проте, згідно зі свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_3 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому, з огляду на положення п. «б» ч.1 ст.50 Закону 2262, пенсія позивачу має бути призначена саме з дня смерті годувальника з 06.01.2023, а не з 04.01.2023, як уважає позивач, тому суд відмовляє в задоволенні позовної заяви в частині позовних вимог щодо визначення позивачем дати, з якої має бути призначена пенсія.

Відповідно до частин 1, 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд зазначає, що у спірних правовідносинах відповідач не врахував усі обставини, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Крім цього, суд зазначає, що частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У постанові від 24 вересня 2019 року у справі №819/1420/15 Верховний Суд зазначив, що право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява.

Установлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (постанови Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі № 807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі № 804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі № 826/9457/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі № 815/3145/15, від 7 лютого 2020 року у справі № 826/11086/18, від 5 травня 2020 року у справі № 1340/4044/18, від 23 червня 2020 року у справі № 820/1545/16, від 6 серпня 2020 року у справі № 805/3147/16-а).

Таким чином, суд може та зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, суд уважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, та визнати протиправними і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.06.2023 №0407034571 і №0407034572 в частині визначення дати призначення пенсії, а саме 18.06.2023.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку про:

визнання протиправними і скасування рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.06.2023 №0407034571 і №0407034572 в частині визначення дати призначення пенсії, а саме 18.06.2023;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити із 06.01.2023 пенсію у разі втрати годувальника ОСОБА_1 , як особі, яка зайнята доглядом за дитиною до 8-річного віку, відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити із 06.01.2023 пенсію у разі втрати годувальника ОСОБА_2 , відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 06.01.2023 по 17.06.2023.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених обставин справи, наведених положень чинного законодавства, позовна заява у цій справі є такою, що підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

З огляду на положення ст. 139 КАС України, а також часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.06.2023 №0407034571 і №0407034572 в частині визначення дати призначення пенсії, а саме 18.06.2023;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити із 06.01.2023 пенсію у разі втрати годувальника ОСОБА_1 , як особі, яка зайнята доглядом за дитиною до 8-річного віку, відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити із 06.01.2023 пенсію у разі втрати годувальника ОСОБА_2 , відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 06.01.2023 по 17.06.2023.

В задоволенні іншої частини позовних вимог, у їх задоволенні відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427).

Суддя Н.В. Кучугурна