Рішення № 127624529, 26.05.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 рокуСправа №160/8236/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕРБРЕНД» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

20.03.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕРБРЕНД» до Київської митниці, у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про визначення коду товару №КТ-UA100000-0053-2025 від 25.02.2025;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці №UA100330/2025/000093.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивачем під час митного оформлення було правильно задекларовано товар, як білкові концентрати та текстуровані білкові речовини без вмісту молочних жирів, цукрози, ізоглюкози, глюкози, крохмалю- Soy Flour соєвий білковий концентрат, пакування: 4 фольговані пакети х 5 кг в карт. ящику, 1150 карт. ящиків, вага нетто 23000 кг. Торговельна марка: «нема даних». Виробник: Beijing Salion Foods Co., Ltd.Країна виробництва: Китай, CN, за кодом товару згідно з УКТ ЗЕД (графа 33 ВМД) 2106 10 20 00. В свою чергу, відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення було допущено два критичні порушення, а саме: порушення митним органом порядку щодо взяття проб (зразків) товарів, що призводить до визнання недопустимим доказом акту відбору зразків та висновку №1420003201-0044 від 21.02.2025, а також протиправне ігнорування наданих позивачем документів, які в силу чинних норм митного законодавства дають позивачу право на визначення коду за УКТ ЗЕД.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/8236/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

08.04.2025 представником відповідача направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що митницею були відібрані проби (зразки) товару та з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТЗЕД, скеровані до спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби. Спеціалізована лабораторія з питань експертизи та досліджень Держмитслужби за результатами проведених досліджень склала Висновок від 21.02.2025 № 1420003201-0044. Досліджена проба має вигляд порошкоподібної речовини коричневого кольору, із запахом та смаком соєвого соусу. Розчиняється у воді з утворенням прозорого розчину коричневого кольору (концентрація розчину 20%), смак характерний для ферментованого соєвого продукту соєвого соусу, солоний, з вираженим присмаком умамі. Соєвий соус рідка приправа, виготовлена з ферментованої під дією грибів роду Aspergillus соєвої пасти, обсмаженого зерна. Являє собою густу темно-забарвлену рідину з характерним різким запахом. За рахунок присутності похідних глутамінової кислоти виявляє властивість підкреслювати смак страв. Соєвий соус темно-коричнева солона рідина зі специфічним ароматом і м`ясним смаком. Основними інгредієнтами соєвого соусу є соєві боби (або знежирений соєвий шрот), пшениця, сіль і вода. Основою виробничого процесу є комплексне бродіння, під час якого вуглеводи ферментуються до спирту та молочної кислоти, а білки розщеплюються до пептидів та амінокислот, внаслідок чого продукт набуває кольору, консистенції та аромату, властивих соєвому соусу. Рецептури та умови обробки відрізняються від однієї країни до іншої та залежать від типу соєвого соусу, який буде виготовлено. Досліджувана проба має вигляд порошкоподібної речовини коричневого кольору, із запахом та смаком порошку соєвого соусу. Розчиняється у воді з утворенням прозорого розчину коричневого кольору (концентрація розчину 20%), смак характерний для ферментованого соєвого продукту соєвого соусу, солоний, з вираженим присмаком умамі. Візуально рослинних часток (спецій, прянощів, трав) у складі проби не спостерігається. За характером розчинення у воді проба не містить какао. За результатами досліджень пробу ідентифіковано як ферментований соєвий продукт розчинний порошок соєвого соусу; проба не є соєвим борошном, соєвим ізолятом або соєвим білковим концентратом, що не відповідає опису товару у гр.31 МД від 10.02.2025 №25UA100330102249U7.

Згідно з ч.ч.5, 8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕРБРЕНД» подано вантажно митну декларацію (ВМД) №25UA100330102249U7 від 10.02.2025 до Київської митниці з метою оформлення ввезеного товару: «Білкові концентрати та текстуровані білкові речовини без вмісту молочних жирів, цукрози, ізоглюкози, глюкози, крохмалю- Soy Flour соєвий білковий концентрат, пакування: 4 фольговані пакети х 5 кг в карт. ящику, 1150 карт. ящиків, вага нетто 23000 кг. Торговельна марка: «нема даних». Виробник: Beijing Salion Foods Co., Ltd.Країна виробництва: Китай, CN.

У графі 33 декларації вказаний товар зазначено за кодом УКТ ЗЕД - 2106 10 20 00.

За вказаною митною декларацією митним постом Київської митниці проведено частковий митний огляд з розкриттям до 20 відсотків пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів і транспортних засобів даним, зазначеним у митній декларації та 905-3 «Взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД», про що складено акт про проведення огляду товарів 25UA100330102249U7 від 11.02.2025.

Посадовою особою митниці на виконання вказаних митних формальностей відібрано проби і зразки спірного товару, що підтверджується актом про взяття проб (зразків) товарів №25UA100330102249U7 від 11.02.2025.

З метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації заявленого до митного оформлення товару згідно з УКТЗЕД посадовою особою митниці, відповідно до ст.ст. 69, 356, 357 МКУ та п. 9 розділу IІІ «Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 650, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за № 1085/21397, посадовою особою митниці, направлено запит до Управління експертиз та досліджень харчової продукції, напоїв та біологічно-активних речовин Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби (далі - СЛЕД) для проведення дослідження заявленого до митного оформлення товару.

За результатами проведених досліджень СЛЕД складено висновок №1420003201-0044 від 21.02.2025, відповідно до якого експертами було визначено, що за результатами досліджень пробу ідентифіковано як ферментований соєвий продукт - розчинний порошок соєвого соусу; проба не є соєвим борошном, соєвим ізолятом або соєвим білковим концентратом, що не відповідає опису товару у гр.31 МД від 10.02.2025 №25UA100330102249U7.

Окрім цього, СЛЕД у висновку зазначило, що визначити кількісний вміст амінокислот (та їх солей, в т.ч. глютамат натрію) та білку (за умови присутності) наявними методами не видається можливим.

Розглянувши товаросупровідні документи, надані ТОВ «ЛІДЕРБРЕНД» до митного оформлення та інформацію, викладену експертом у висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від №25UA100330102249U7 від 10.02.2025, Київська митниця прийняла рішення про визначення коду товару від 25.02.2025 №КТ-UA100000-0053-2025, яким змінено задекларований код товару з 2106 10 20 00 на 2103 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД.

Отже спірним рішенням відповідача було змінено код товару, задекларованого позивачем в митній декларації з описом товару «Білкові концентрати та текстуровані білкові речовини без вмісту молочних жирів, цукрози, ізоглюкози, глюкози, крохмалю- Soy Flour соєвий білковий концентрат» із указаного позивачем 2106 10 20 00 (білкові концентрати та текстуровані білкові речовини: без вмісту молочних жирів, цукрози, ізоглюкози, глюкози, крохмалю або з вмістом менш як 1,5 мас. % молочних жирів, менш як 5 мас. % цукрози чи ізоглюкози, менш як 5 мас. % глюкози або крохмалю) на 2103 10 00 00 (соус соєвий).

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до пунктів 23 та 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами, а також автоматизованою системою митного оформлення з метою дотримання вимог законодавства України з питань митної справи (пункт 29 частини першої статті 4 Митного кодексу України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 246 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до частини п`ятої статті 255 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Згідно з частиною першою статті 266 Митного кодексу України декларант зобов`язаний:

1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

2) на вимогу органу доходів і зборів пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;

3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;

4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу;

5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

Відповідно до статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Митне оформлення товарів здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених МКУ для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, у тому числі у вигляді кодів, серед яких код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частини 1-3 статті 318 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 67 Митного кодексу України, УКТ ЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Статтею 69 Митного кодексу України передбачено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Рішення митного органу щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару, декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини першої статті 356 Митного кодексу України взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами митного органу в рамках процедур митного контролю та митного оформлення, а також під час прийняття рішень щодо зобов`язуючої інформації з метою встановлення характеристик, визначальних, зокрема, для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Частиною другої вказаної статті визначено, що взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.

Відповідно до пункт 1 розділу IV Порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної митної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень Держмитслужби під час проведення досліджень (аналізів, експертиз) затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02 грудня 2016 року №1058, взяття проб (зразків) товарів для проведення дослідження (аналізу, експертизи) проводять уповноважені посадові особи митного органу на підставі вмотивованого рішення керівника цього органу або його заступника у вигляді нанесення резолюції на їх службових записках з цього питання за правилами законодавства з питань документування управлінської діяльності в електронній чи паперовій формі (крім випадків прийняття рішення щодо зобов`язуючої інформації) або постанови про взяття проб і зразків у справі про порушення митних правил.

Пунктом 8 статті 69 Митного кодексу України встановлено, що висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

Порядок роботи спеціалізованого підрозділу митного органу з питань класифікації товарів (далі - Підрозділ), підрозділу митного оформлення (далі - ПМО), підрозділу митних компетенцій митного органу під час здійснення контролю правильності класифікації товарів, прийняття рішень щодо класифікації товарів, здійснення митних процедур, пов`язаних з контролем правильності класифікації товарів при митному контролі та митному оформленні товарів, що переміщуються через митний кордон України (далі - товари), порядок взаємодії з іншими структурними підрозділами митного органу при вирішенні питань класифікації товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД), визначено Порядком роботи митних органів при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №650, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за №1085/21397 (далі - Порядок № 650).

Так, пунктом 3 розділу І Порядку №650 передбачено, що згідно з цим Порядком Підрозділ серед іншого здійснює: контроль правильності класифікації задекларованих або оформлених товарів із застосуванням однакових підходів до класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД; проводять контрольні заходи щодо класифікаційної роботи в ПМО, включаючи вибіркові перевірки оформлених митних декларацій; приймають Рішення.

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 650 визначено, що посадові особи Підрозділу, ПМО здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час виконання митних формальностей. Обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів, визначається на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Пунктом 9 розділу ІІ Порядку №650 передбачено, що посадова особа Підрозділу або підрозділу митних компетенцій у строк не більше 10 календарних днів з дня отримання Запиту здійснює класифікацію товарів, за результатами якої: підтверджує задекларований код товару згідно з УКТЗЕД; або приймає Рішення.

Згідно з положеннями пункту 11 розділу ІІ Порядку №650 рішення приймається у разі необхідності зміни задекларованого коду товару згідно з УКТ ЗЕД на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для його класифікації. Для прийняття Рішення використовуються відомості, які містяться у митній декларації, інших документах, поданих для митного оформлення, а також документи та відомості, надані разом із Запитом та/або у порядку, передбаченому пунктом 12 цього розділу.

Відповідно до пункту 16 розділу ІІ Порядку №650 взяття проб (зразків) товарів та операції із ними здійснюються відповідно до статей 356 та 357 Кодексу.

Результати проведеного дослідження (аналізу, експертизи) проб (зразків) товарів доводяться до Підрозділу, який надіслав запит, передбачений пунктом 15 цього розділу.

Положеннями пункту 17 розділу ІІ Порядку №650 передбачено, що у разі проведення дослідження (аналізу, експертизи) проб (зразків) товарів строк прийняття Рішення не має перевищувати 40 календарних днів з дня отримання Запиту.

Згідно із статтею 1 Закону України Про Митний тариф України від 19.10.2022 №2697-IX цим Законом встановлюється Митний тариф України {групи 01-49; групи 50-97} (додається). Митний тариф України є невід`ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Відповідно до п.1-2 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД (далі - Основні правила), які є Додатком до вказаного Закону, класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами: назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

(a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

Пунктом 6 Основних правил визначено, що для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Отже, класифікація товарів згідно УКТЗЕД здійснюється за назвами товарних позицій.

При цьому, згідно із пунктом 3 Основних правил, у разі, коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте, в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються (п.4 Основних правил).

Відповідно до обраної відповідачем товарної позиції 2103 Продукти для приготування соусів і готові соуси; змішані смакові добавки та змішані приправи; порошок гірчиці та готова гірчиця розділу групи 21 Основних правил, зазначені наступні назви товарних підпозицій, товарних категорій і товарних підкатегорій:

- 2103 10 00 00 - соус соєвий;

- 2103 20 00 00 - кетчуп та інші томатні соуси;

- 2103 30 - порошок гірчиці та готова гірчиця:

* 2103 30 10 00 - порошок гірчиці;

* 2103 30 90 00 - готова гірчиця;

- 2103 90 - інші:

* 2103 90 10 00 - мангове чатні, рідке;

* 2103 90 30 00 - настоянки гіркі ароматичні з вмістом 44,2-49,2 об. % спирту та 1,5-6 мас.% тирличу (генціану), прянощів і різних інгредієнтів з вмістом 4-10 % цукру, у посудинах місткістю не більш як 0,5 л;

* 2103 90 90 00 інші.

Відповідно до обраної позивачем товарної позиції 2106 «Харчові продукти, в іншому місці не зазначені»:

- 2106 10 - білкові концентрати та текстуровані білкові речовини:

* 2106 10 20 00: без вмісту молочних жирів, цукрози, ізоглюкози, глюкози, крохмалю або з вмістом менш як 1,5 мас. % молочних жирів, менш як 5 мас. % цукрози чи ізоглюкози, менш як 5 мас. % глюкози або крохмалю.

З метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації заявленого до митного оформлення товару згідно з УКТЗЕД посадовою особою митниці, відповідно до ст.ст. 69, 356, 357 МКУ та п. 9 розділу IІІ «Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 650, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за № 1085/21397, посадовою особою митниці, направлено запит до Управління експертиз та досліджень харчової продукції, напоїв та біологічно-активних речовин Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби (далі - СЛЕД) для проведення дослідження заявленого до митного оформлення товару.

За результатами проведених досліджень СЛЕД складено висновок №1420003201-0044 від 21.02.2025, відповідно до якого експертами було визначено, що за результатами досліджень пробу ідентифіковано як ферментований соєвий продукт - розчинний порошок соєвого соусу; проба не є соєвим борошном, соєвим ізолятом або соєвим білковим концентратом, що не відповідає опису товару у гр.31 МД від 10.02.2025 №25UA100330102249U7.

Окрім цього, СЛЕД у висновку зазначило, що визначити кількісний вміст амінокислот (та їх солей, в т.ч. глютамат натрію) та білку (за умови присутності) наявними методами не видається можливим.

За змістом рішення про визначення коду товару, яке оскаржується позивачем, посадовою особою митниці рішення приймалось з урахуванням Правил 1 та 6 Основних правил інтерпретації класифікації товарів, а також висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби №1420003201-0044 від 21.02.2025.

Отже, в основу оскаржуваного рішення відповідача було покладено результати проведених досліджень, які викладені у висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від №1420003201-0044 від 21.02.2025.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 356 Митного кодексу України взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.

Суд наголошує на тому, що прийняття вмотивованого письмового рішення керівника митного органу щодо взяття проб (зразків) товарів є одним з обов`язкових етапів взяття проб (зразків) товарів, відтак недотримання вказаного етапу (як і будь-якого іншого) суперечить наведеним вимогам Митного кодексу України та є протиправним.

Подібна правова позиція (щодо форми рішення про відібрання проб (зразків) товарів) висловлена і в постановах Верховного Суду, зокрема, від 28 травня 2020 року у справі №818/1205/16 (адміністративне провадження №К/9901/32111/18), від 12 листопада 2020 року у справі №808/1697/15 (адміністративне провадження №К/9901/8006/18), від 25 лютого 2021 року у справі №815/1557/17 (адміністративне провадження №К/9901/4200/18).

Судом встановлено, що відповідачем було порушено передбачену законом процедуру взяття проб (зразків) товарів, оскільки відповідного рішення в контексті частини 2 статті 356 Митного кодексу України, відповідачем не приймалося.

Отже, відповідачем не дотримано законодавчих вимог, які регламентують підстави і порядок взяття проб (зразків) товарів, що перебувають під митним контролем, а також гарантії, які надаються декларантам під час цього процесу. За таких умов в силу приписів статей 72, 74 Кодексу адміністративного судочинства України акти про зняття проб (зразків) товарів мають визначатися недопустимим доказом, в зв`язку із чим результати експертизи, викладені у висновку №1420003201-0044 від 21.02.2025 не є достатньою підставою для винесення спірного рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №818/1205/16.

Посилання відповідача на пункти 4 та 17 статті 356 Митного кодексу України не виключають обов`язкового етапу прийняття вмотивованого письмового рішення керівника митного органу або його заступника про відбір зразків, а навпаки є подальшими стадіями цієї процедури на підставі такого рішення.

Також позивач зазначає, що оскаржуване рішення відповідача про визначення коду товару не містить передбаченого Порядком роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 №650, відповідного обґрунтування класифікації товару, а містить лише перелік використаних документів.

Суд з цього приводу зазначає, що наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 650 затверджено Порядок роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України (далі Порядок №650).

Зокрема, вказаним порядком встановлена форма рішення про визначення коду товару (додаток 5 до Порядку №650), так рішення повинно мати перелік поданих до розгляду документів, дані граф 31 та 33 ВМД (дані граф митної декларації), за якими задекларовано товар, документи, якими керувалися під час прийняття рішення, висновок.

Наказом Міністерства фінансів України від 23 грудня 2022 року №455 затверджено Порядок прийняття та оприлюднення рішень щодо зобов`язуючої інформації, розгляду звернення підприємства про продовження строку використання рішення щодо зобов`язуючої інформації, відшкодування коштів за проведення досліджень (аналізів, експертиз) проб (зразків) товарів для прийняття митним органом рішень щодо зобов`язуючої інформації та внесення змін до деяких наказів Міністерства фінансів України (далі Порядок №455).

Порядком №455 внесено зміни до Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №650, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 липня 2012 року за №1085/21397, виклавши його в новій редакції.

В додатку 1 до Порядку №455 викладено нову форму рішення щодо класифікації товарів, відповідно до якої, в рішенні має бути зазначено: номер рішення, номер запиту, перелік документів, відомості щодо товару, які містяться у митній декларації, обґрунтування класифікації товару, висновок, строк дії рішення, посадова особа митного органу, яка прийняла рішення.

Відповідно до пояснень до заповнення рішення щодо класифікації товарів (додаток до форми рішення щодо класифікації товарів) у пункті 8 «Обґрунтування класифікації товару» у графі надаються обґрунтування класифікації товару у коді товару згідно з УКТ ЗЕД, зазначеному у графі 5 рішення, з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів з питань класифікації товарів, Основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД, відповідні примітки до розділів та груп, пояснення до товарних позицій УКТ ЗЕД тощо.

Відтак, у рішенні про визначення коду товарів визначених в Порядку №650 та Порядку №455 є необхідність обґрунтування класифікації товару у коді товару згідно з УКТЗЕД, зазначеному у графі 5 рішення щодо класифікації товарів, у тому числі з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів з питань класифікації товарів, Основні правила інтерпретації УКТЗЕД, відповідні примітки до розділів та груп, пояснення до товарних позицій УКТЗЕД тощо. При цьому суд звертає увагу на те, що в даному випадку не достатньо лише зазначити документи, якими керувався митний орган під час прийняття рішення.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі №160/31315/23.

Отже, наявність одних лише посилань на відповідні положення нормативно - правових актів з питань класифікації товарів, Основні правила інтерпретації УКТЗЕД, відповідні примітки до розділів та груп, пояснення до товарних позицій УКТЗЕД, а саме: Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), викладена у додатку до Закон України від 19.10.2022 №2697-ІХ «Про Митний тариф України», Пояснення до УКТ ЗЕД; Основні правила інтерпретації класифікації товарів №№ 1 та 6; Наказ Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №650 (зі змінами); Пояснення до товарної позиції 2103 УКТЗЕД не є належним обґрунтуванням оскаржуваного рішення щодо класифікації товарів, оскільки в рішенні має бути обґрунтовано чому цей товар класифікується саме за обраним кодом і якщо є кілька можливих варіантів класифікації рішення має містити обґрунтування чому саме цей варіант обрано.

Щодо наданих позивачем доказів, що підтверджують заявлений останнім код товару, а саме: декларація виробника №1 від 30.11.2024, сертифікат аналізу №08052024 від 21.05.2024, технологія виготовлення від 30.11.2024, суд зазначає, що за незмінності норм митного законодавства, зміна підходів митного органу до контролю класифікації товарів є очевидно необґрунтованою та суперечить принципам правової визначеності.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що рішення Київської митниці щодо класифікації товарів від 25.02.2025 №25UA10000000053-КТ не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.

Скасування рішення щодо класифікації товарів від 25.02.2025 №25UA10000000053-КТ, як наслідок, тягне за собою скасування кратки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці №UA100330/2025/000093, як такої, що була прийнята на підставі скасованого рішення.

Щодо правильності визначення позивачем позовних вимог суд зазначає наступне.

Так, у своїй позовній заяві позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про визначення коду товару №КТ-UA100000-0053-2025 від 25.02.2025.

Вказане рішення позивач долучив до позовної зави.

В той же час відповідачем зазначено у позовній заяві та долучено до матеріалів прави рішення Київської митниці щодо класифікації товарів від 25.02.2025 №25UA10000000053-КТ, на підставі якого було складено попередньо зазначене рішення про визначення коду товару №КТ-UA100000-0053-2025 від 25.02.2025.

Як встановлено судом, зміна коду класифікації товару відбулась саме на підставі рішення Київської митниці щодо класифікації товарів від 25.02.2025 №25UA10000000053-КТ, в той час як рішення про визначення коду товару №КТ-UA100000-0053-2025 від 25.02.2025 складено відділом контролю класифікації товару та складено на запит ПМО: товарів від 25.02.2025 №25UA10000000053-КТ.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, суд робить висновок про те, що з метою ефективного захисту прав позивача доцільно вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці щодо класифікації товарів від 25.02.2025 №25UA10000000053-КТ.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За сукупності викладених обставин позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 4844,80 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією №1222 від 17.03.2025.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволених позовних вимог у сумі 2422,40 грн.

Щодо клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу суд вказує наступне.

Відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення відноситься до основних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.1, ч.2 ст. 16 КАС України).

Відповідно до ч.1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На виконання ч. 7 ст. 139 КАС України в позовній заяві позивачем було зазначено, що ним планується понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10914 грн. за підготовку позовної заяви.

Згідно з ч.1. ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За визначенням п.4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на правову допомогу до суду надано: договір про надання правничої допомоги №BL04-03/25 від 19.03.2025 (укладено між позивачем та адвокатом адвокатським об`єднанням «БІЗНЕС ЕНД ЛЕКС»); платіжна інструкція 1234 від 26.03.2025; рахунок на оплату №7 від 19.03.2025.

Підпунктом 4.1 договору про надання професійної правничої допомоги №BL04-03/25 від 19.03.2025 визначено вартість надаваних послуг в суді першої інстанції в розмірі 10914 грн.

За правилами частин 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

Таким чином, на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 5457 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕРБРЕНД» (вул. Краснопільська, буд. 27, м. Дніпро, 49033, код ЄДРПОУ 35942082) до Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, буд. 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці щодо класифікації товарів від 25.02.2025 №25UA10000000053-КТ.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці №UA100330/2025/000093.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, буд. 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕРБРЕНД» (вул. Краснопільська, буд. 27, м. Дніпро, 49033, код ЄДРПОУ 35942082) витрати з оплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, буд. 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕРБРЕНД» (вул. Краснопільська, буд. 27, м. Дніпро, 49033, код ЄДРПОУ 35942082) витрати на правничу допомогу у розмірі 5457 (п`ять тисяч чотириста п`ятдесят сім) гривень.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський