Рішення № 127624513, 26.05.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 рокуСправа №640/14562/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРПОСТ ТРЕЙД" до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

30.06.2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРПОСТ ТРЕЙД" до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення від 05.02.2020 року про внесення ТОВ "ФОРПОСТ ТРЕЙД" до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризикованості за п. 8 критеріїв ризиковості;

- зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві виключити ТОВ "ФОРПОСТ ТРЕЙД" (ідентифікаційний код юридичної особи 42733460) з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві розблокувати податкові накладні ТОВ "ФОРПОСТ ТРЕЙД" (ідентифікаційний код юридичної особи 42733460):

№1 від 09.12.2019 року на суму 76800,00 гривень;

№2 від 12.12.2019 року на суму 377000,00 гривень;

№1 від 14.04.2020 року на суму 120000,00 гривень;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві зареєструвати податкові накладні ТОВ "ФОРПОСТ ТРЕЙД" (ідентифікаційний код юридичної особи 42733460):

№1 від 09.12.2019 року на суму 76800,00 гривень;

№2 від 12.12.2019 року на суму 377000,00 гривень;

№1 від 14.04.2020 року на суму 120000,00 гривень;

- судові витрати у справі, в тому числі на професійну правничу допомогу, покласти на Відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що позивача безпідставно включено до переліку підприємств, які відповідають критеріям ризиковості платника податків, оскільки підприємство не відповідає жодному з критеріїв ризиковості платника податків. При цьому, позивач зауважив, що оскаржуване рішення відповідача не містить ані переліку конкретних фактичних даних про контрагентів позивача, які б могли свідчити про наявність ознак ризиковості, ані відповідного законодавчого обґрунтування. Рішення податкового органу прийнято виключно на підставі даних інформаційних баз контролюючого органу, будь-які інші матеріали контролюючим органом не використовувались. При цьому, рішення відповідача не містить належної мотивації підстав віднесення позивача до ризикових платників податків. З огляду на викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2020 року адміністративну справу №640/14562/20 передано на розгляд судді Арсірію Р.О.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2020 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

31.07.2020р. від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. За результатами розгляду фінансово-господарської діяльності суб`єкта господарювання комісією Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено відповідність позивача п. 8 критеріїв ризиковості платника податків. Комісією враховано інформацію та документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Форпост Трейд» та інформацію, отриману з бази ІС «Податковий блок».

05.08.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Форпост Трейд» подано відповідь на відзив проти позову, у якій позивач посилається на безпідставність заперечень відповідача та просить задовольнити адміністративний позов.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2825-ІХ, матеріали адміністративної справи №640/14562/20 скеровано за належністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

07 лютого 2025 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали справи №640/14562/20.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду, справу передано для розгляду судді Рябчук О.С.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 р. прийнято до провадження адміністративну справу № 640/14562/20 та призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року залучено до участі у справі, як співвідповідача Державну податкову службу України.

16.05.2025року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю «Форпост Трейд» подано заяву про залишення без розгляду частину позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року залишено без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРПОСТ ТРЕЙД" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії в частині вимог щодо:

зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві розблокувати податкові накладні ТОВ "ФОРПОСТ ТРЕЙД" (ідентифікаційний код юридичної особи 42733460):

№1 від 09.12.2019 року на суму 76800,00 гривень;

№2 від 12.12.2019 року на суму 377000,00 гривень;

№1 від 14.04.2020 року на суму 120000,00 гривень;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві зареєструвати податкові накладні ТОВ "ФОРПОСТ ТРЕЙД" (ідентифікаційний код юридичної особи 42733460):

№1 від 09.12.2019 року на суму 76800,00 гривень;

№2 від 12.12.2019 року на суму 377000,00 гривень;

№1 від 14.04.2020 року на суму 120000,00 гривень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року витребувано у Головного управління ДПС у м. Києві додаткові докази у справі.

На виконання вимог ухвали суду Головним управлінням ДПС у м. Києві 23.05.2025 року надано копію Рішення від 05.02.2020 року про внесення ТОВ "ФОРПОСТ ТРЕЙД" до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризикованості за п. 8 критеріїв ризиковості.

26.05.2025 року ТОВ «Форпост Трейд» надано додаткові пояснення у справі. Позивач наголошує на необґрунтованості оскаржуваного рішення, оскільки в рішенні не зазначено, яка саме інформація стала відома, не зазначено, яка саме операція відповідає критерію ризикованості, тощо, відсутні будь-які посилання на документи, відомості та інформацію, що свідчить, що Рішення винесено повністю безпідставно і відверто голослівно.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд адміністративної справи № 640/14562/20, що підтверджується її матеріалами.

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форпост Трейд» зареєстровано як юридична особа за кодом ЄДРПОУ 42733460 та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві.

05.02.2020 року комісією Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних було прийнято рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 21465, яким комісія регіонального рівня відповідно до п. 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою КМУ № 1165 від 11.12.2019 року, встановила відповідність платника податків позивача п. 8 Критеріїв ризиковості платник податків.

Таким чином, вказаним рішенням, на підставі пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, відповідачем включено позивача до переліку ризикових підприємств. Підставою зазначено пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку, а саме: «інформація, за якою встановлена відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку: « наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній/розрахунку коригування».

Не погоджуючись з вказаними рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із п.6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Пунктом 6 Порядку №1165 також передбачено те, що у рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У свою чергу, Критерії ризиковості платника податку на додану вартість затверджено у Додатку №1 до Порядку №1165.

Критеріями ризиковості платника податку на додану вартість визначено:

1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.

4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово-господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.

5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).

6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.

8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

У спірному випадку підставами для визнання позивача таким, що відповідає критеріям ризиковості, контролюючим органом визначено п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.

У свою чергу, форма рішення про відповідність/невідповідність платника податків критеріям ризиковості, затверджена у Додатку 4 до Порядку №1165, передбачає обов`язковість, у разі відповідності пункту 8 критеріям ризиковості, розшифрування яка саме податкова інформація стала фактичною підставою для прийняття відповідного рішення.

У спірному випадку підставою для прийняття рішень контролюючим органом визначено:

- «у зв`язку з виявленням обставин та/або отриманням інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності»;

- « наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній/розрахунку коригування».

При зазначенні про надання підприємством документів не в повному обсязі відповідачем в оскаржуваних рішеннях не конкретизовано, яких саме документів не надано платником податку.

З таких формулювань підстав для віднесення позивача до ризикових платників податків не можливо зрозуміти того: чи платником податку (позивачем) чи його контрагентами здійснено реалізацію товарів/послуг, відмінних від придбаних; здійснено реалізацію товарів чи послуг.

Отже, вказаний обов`язок щодо розшифрування, яка саме податкова інформація стала фактичною підставою для прийняття відповідного рішення у рішенні від 06.12.2023 р. № 49531 відповідачем виконано не було.

У свою чергу, такий обов`язок контролюючого органу щодо розшифрування податкової інформації, кореспондується з правом платника податку подати перелік документів задля виключення його з переліку ризикових платників податків, яке передбачено п.6 Порядку №1165.

При цьому, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів задля виключення його з переліку ризикових платників податків, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом як конкретного критерію ризиковості так і обов`язково розшифрування податкової інформації, яка стала підставою для віднесення такого платника до переліку ризикових, у разі застосування п.8 Критеріїв ризиковості.

В іншому випадку, у разі відсутності конкретизації підстав для прийняття рішення, вказане призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання визначено переліку документів задля виключення його з переліку ризикових платників податків.

Отже, за відсутності конкретизованої (розшифрованої) податкової інформації, що стала підставою для віднесення позивача до ризикових платників податку, оскаржуване рішення відповідача не можливо визнати обґрунтованим, а отже, таке рішення не відповідає критеріям правомірності, які пред`являються до суб`єктів владних повноважень та які визначені ч.2 ст.2 КАС України.

Матеріали справи не містять доказів надання платнику податків вичерпної інформації стосовно підстав віднесення платника податків до ризикових при винесенні рішення від 05.02.2020 р. № 21465 та суд вважає за необхідне зазначити те, що підстави (отриману контролюючим органом інформацію) для віднесення платника до переліку ризикових, повинні бути доведені до відома такого платника податків задля того, щоб останній міг реалізувати своє право та подати докази контролюючому органу на спростування такої інформації, а не надавати таку інформацію суду під час розгляду справи, предметом оскарження в якій є рішення про віднесення платника до переліку ризикових.

Постановою Верховного Суду від 05.01.2021 у справі №640/11321/20 сформовано правовий висновок щодо того, що при здійсненні оцінки правомірності рішення про відповідність або невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості необхідно досліджувати та оцінювати зміст та порядок прийняття оскаржуваного рішення, повноваження комісії контролюючого органу, зміст протоколу її засідання та наданих податковим органом документів. Затверджена форма рішення не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 критеріїв ризиковості платника податку, але, водночас, не скасовує обов`язок контролюючого органу, який полягає у необхідності доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, передбаченого частиною другоюстатті 77 КАС України. Комісія контролюючого органу має обґрунтувати свій висновок і надати належні та допустимі докази на підтвердження таких даних при прийнятті рішення, обґрунтованого тим, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома в процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій.

Аналізуючи викладене, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення відповідача не містить належної мотивації підстав відповідності позивача критеріям ризиковості платника податку.

Отже, спірне рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 05.02.2020 р. № 21465 не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Позовна вимога про зобов`язання Головного управління ДПС в м. Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Форпост Трейд» (код ЄДРПОУ 42733460) з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість є похідною вимогою від позовної вимоги про скасування рішення, тому також підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

В позовній заяві позивач просить стягнути на його користь з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 12 000,00 грн.

Згідно із частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із частиною першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Відповідно до частини п`ятої статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частини дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов`язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.

Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.

Приписами пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та витрачений час.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у цій справі позивачем було надано копії:

-договору про надання правничої допомоги № 2-2020 від 27.01.2020р.;

-акту № 1від 24.02.2020р. до договору № 2-2020 від 27.01.2020 року .

Згідно договору про надання правничої допомоги № 2-2020 сторонами погоджено, що оплата послуг за цим договором здійснюється на підставі підписаних актів приймання передачі наданих послуг.

24 лютого 2020 року виконавцем Адвокатське об`єднання «Кидалов і партнери» та замовником ТОВ «Форпост Трейд» підписано акт № 1 до договору № 2-2020 згідно якого замовником прийнято наступні послуги:

-написання позовної заяви в інтересах Замовника проти Головного управління ДПС у м. Києві ( ідентифікаційний код юридичної особи 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання рішення протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії загальною вартістю 5000,00грн.

Таким чином позивачем доведено розмір понесених витрат на правничу допомогу вартістю 5000,00грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у даній адміністративній справі, судом враховано, що дана справа не викликає складності у правовому розумінні та є справою незначної складності відповідно до вимог п.10 ч.6 ст.12 КАС України, а також на наявність усталеної практики з вирішення цієї категорії спорів.

Справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України", від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 справі №520/6658/21).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін), предмет спору та значення справи для сторін, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 12 000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг. При цьому, суд зазначає, що сторони несуть витрати на професійну правничу допомогу адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану із справою.

Таким чином, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне клопотання позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнити частково у розмірі 2000,00грн.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 2102,00 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРПОСТ ТРЕЙД" до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення від 05.02.2020 року про внесення ТОВ "ФОРПОСТ ТРЕЙД" до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризикованості за п. 8 критеріїв ризиковості.

Зобов`язати Головне управління ДПС в м. Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Форпост Трейд» (код ЄДРПОУ 42733460) з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форпост Трейд» (код ЄДРПОУ 42733460, 02125, м. Київ, проспект Георгія Нарбута, буд. 3, кв. 33) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп) та витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук