Рішення № 127624485, 26.05.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 рокуСправа №640/38590/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, в якій з урахуванням її уточнень від 31.01.2022 р., просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо перевірки та фахової оцінку вказаних фактів порушення законодавства, що викладені в його скарзі, щодо дієвого реагування на припинення таких порушень;

- зобов`язати відповідача в термін до 10 днів, з дня набрання законної сили рішенням за його позовом, провести перевірку викладених фактів порушення законодавства, надати їм фахову оцінку, здійснити усіх передбачених законодавством заходів для приведення стану справ до вимог Закону України «Про культуру».

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що ним до Міністерства культури та інформаційної політики України подано скаргу, в якій повідомлено про порушення вимог Закону України «Про культуру», а саме: порушено законодавство при призначенні на посаду директора комунального закладу культури та висловлено прохання перевірити вказані факти, надати їм фахову оцінку та привести стан справ до вимог Закону України «Про культуру». Після чого, він отримав відповідь від відповідача, але жодних дієвих заходів останнім здійснено не було. Вказане й стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2022 року позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня одержання даної ухвали для усунення недоліків.

31.01.2022 року до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.05.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

До суду 09.06.2022 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Законом України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 р. №2825-IX Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали адміністративної справи №640/38590/21.

18.02.2025 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №640/38590/21.

18.02.2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа №640/38590/21 була передана судді Кучмі К.С.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 року прийнято справу до провадження. Розгляд справи розпочато спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання вимог ухвали суду, 14.03.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що на адресу МКІП надійшло звернення позивача від 29.03.2021 р. наступного змісту: «На даний час посаду директора Центру культури та дозвілля м.Білозерське Донецької області (ЄДРПОУ 41556310) в порушення вимог ст.21 Закону України «Про культуру» займає ОСОБА_2 , що має середню спеціальну освіту. Вищевказаний Закон встановлює вимоги щодо наявності освіти керівника комунального закладу культури на рівні повної вищої освіти. Таким чином вважаю, що ОСОБА_2 займає посаду незаконно. Її освітньо-кваліфікаційний рівень не дозволяє їй знаходитись на посаді керівника комунального закладу культури. Прошу провести перевірку вказаних фактів, надати їм фахову оцінку, сприяти приведенню стану справ в даній установі до вимог Закону.» Статтею 4 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності. Згідно із положеннями статті 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Отже, звернення громадян повинен розглядати той орган, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 800/580/17.

МКІП було розглянуто звернення позивача та листом від 08.04.2021 надано відповідь наступного змісту: «Міністерство культури та інформаційної політики України опрацювало ваше електронне звернення щодо посади директора клубного закладу та інформує про наступне. Призначення та звільнення керівників комунальних закладів культури не відноситься до повноважень МКІП. Відповідно до п.10 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» голова міської ради призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України «Про культуру». Вимоги до керівників державних та комунальних закладів культури визначені статтею 21-1 Закону України «Про культуру». Відповідно до пункту 5 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» конкурсна процедура може не застосовуватися для призначення керівників комунальних закладів культури у територіальних громадах з населенням до 5 тисяч жителів. Крім того, кваліфікаційні вимоги директора клубного закладу, в тому числі і освіта, визначені Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, Випуск 81 «Культура та мистецтво», затвердженим наказом Міністерства культури і мистецтв України від 14 квітня 2000 року № 168. Відповідно до вищезазначеного Довідника директор клубного закладу «повинен мати повну або базову вищу освіту відповідного напряму підготовки (спеціаліст або бакалавр). Післядипломну освіту в галузі управління. Стаж роботи за професіями керівників нижчого рівня: для спеціаліста не менше 2 років, бакалавра - не менше 3 років (у сільській місцевості без вимог до стажу роботи)». Призначення на посаду керівника клубного закладу, в тому числі на конкурсній основі, повинно здійснюватися з урахуванням кваліфікаційних вимог». Відповідно до даних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником Центру культури та дозвілля м.Білозерське Донецької області (ЄДРПОУ 41556310) є Білозерська міська рада (код ЄДРПОУ 36297559). Тобто, Центр культури та дозвілля м.Білозерське Донецької області не належать до сфери управління Міністерства культури та інформаційної політики України. МКІП не брало участі у створенні конкурсної комісії та визначені конкурсних умов для призначення директора, не укладало контракту з директором. МКІП було надано повну та вичерпну відповідь на звернення позивача в межах компетенції та у встановлений строк. Таким чином, МКІП жодним чином не порушило прав та законних інтересів позивача. Будь-яких доказів на підтвердження позиції щодо порушення МКІП прав позивача матеріали справи не містять. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 року клопотання Міністерства культури та стратегічних комунікацій України про зміну назви відповідача по адміністративній справі №640/38590/21 - задоволено. Замінено відповідача Міністерство культури та інформаційної політики України, на його правонаступника - Міністерство культури та стратегічних комунікацій України.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 27.03.2021 року звернувся до Міністерства культури та інформаційної політики України зі скаргою, в якій вказав, що на даний час посаду директора Центру культури та дозвілля м.Білозерське Донецької області (код ЄДРПОУ 41556310) в порушення вимог ст.21 Закону України «Про культуру» займає ОСОБА_2 , що має середню спеціальну освіту. Вищевказаний Закон встановлює вимоги щодо наявності освіти керівника комунального закладу культури на рівні повної вищої освіти. Таким чином вважає, що ОСОБА_2 займає посаду незаконно. Її освітньо-кваліфікаційний рівень не дозволяє їй знаходитись на посаді керівника комунального закладу культури. У зв`язку з чим просив провести перевірку вказаних фактів, надати їм фахову оцінку, сприяти приведенню стану справ в даній установі до вимог Закону.

Листом від 08.04.2021 р. «Щодо посади директора клубного закладу» відповідач повідомив, що призначення та звільнення керівників комунальних закладів культури не відноситься до повноважень МКІП. Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» голова міської ради призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України «Про культуру». Вимоги до керівників державних та комунальних закладів культури визначені статтею 21-1 Закону України «Про культуру». Відповідно до пункту 5 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» конкурсна процедура може не застосовуватися для призначення керівників комунальних закладів культури у територіальних громадах з населенням до 5 тисяч жителів. Крім того, кваліфікаційні вимоги директора клубного закладу, в тому числі і освіта, визначені Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, Випуск 81 «Культура та мистецтво», затвердженим наказом Міністерства культури і мистецтв України від 14 квітня 2000 року № 168. Відповідно до вищезазначеного Довідника директор клубного закладу «повинен мати повну або базову вищу освіту відповідного напряму підготовки (спеціаліст або бакалавр). Післядипломну освіту в галузі управління. Стаж роботи за професіями керівників нижчого рівня: для спеціаліста не менше 2 років, бакалавра - не менше 3 років (у сільській місцевості без вимог до стажу роботи)». Призначення на посаду керівника клубного закладу, в тому числі на конкурсній основі, повинно здійснюватися з урахуванням кваліфікаційних вимог.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р. №393/96-ВР (далі Закон №393/96-ВР).

Статтею 5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 р. №2657-XII (далі Закон №2657-XII) встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Положеннями статті 9 Закону №2657-XII обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За змістом статті 3 Закону №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно із ст.7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Згідно із ст.18 Закону №393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Статтею 19 Закону №393/96-ВР встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Статтею 15 Закону №393/96-ВР встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку надається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, Міністерство культури та інформаційної політики України листом №4072/4 від 08.04.2021 р. надало відповідь на скаргу від 29.03.2021 р., проінформувавши позивача, що призначення та звільнення керівників комунальних закладів культури не відноситься до повноважень Міністерства культури та інформаційної політики України.

Відповідно до п.10 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру".

Суд також враховує, правову позицію викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 р. у справі №160/800/580/17: «Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити до органів державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовані Законом № 393/96-ВР. Цей Закон також забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

За правилами статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення громадян адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Частиною третьою статті 7 Закону № 393/96-ВР передбачено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Отже, звернення громадян повинен розглядати той орган, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань».

Оскільки, відповідачем було надано відповідь на скаргу позивача від 29.03.2021 р. в межах компетенції та у встановлений строк, суд дійшов висновку, що Міністерство культури та інформаційної політики України жодним чином не порушило його прав та законних інтересів.

Враховуючи вищезазначене, суд не встановив у діях відповідача ознак протиправності чи ознак протиправної бездіяльності при розгляді скарги позивача, а відтак, відмовляє у задоволенні позову.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з викладених вище підстав.

Оскільки у задоволенні позовної заяви відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.139 КАС України, не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України (вул.Івана Франка, буд.19, м.Київ, 01135, код ЄДРПОУ 43220275) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Судовий збір не стягується.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма