Рішення № 127624478, 26.05.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 рокуСправа №640/14412/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача пов?язану з відмовою в нарахуванні та виплаті прокурору прокуратури Київської області (Київської обласної прокуратури), тобто їй, заробітної плати прокурора прокуратури Київської області (Київської обласної прокуратури), з 26.03.2020 р., в порядку та в розмірах передбачених ч.2, 3, 4 ст.81 Закону України «Про прокуратуру»;

- зобов?язати відповідача провести перерахунок заробітної плати прокурору прокуратури Київської області (Київської обласної прокуратури), тобто їй, з 26.03.2020 р., в порядку та в розмірах передбачених ч.2, 3, 4 ст.81 Закону України «Про прокуратуру»;

- зобов?язати відповідача виплачувати заробітну плату прокурору прокуратури Київської області (Київської обласної прокуратури), тобто їй, з 26.03.2020 р., в порядку та в розмірах передбачених ч.2, 3, 4 ст.81 Закону України «Про прокуратуру».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що з 12.03.1998 року працює в органах прокуратури, в органах прокуратури Київської області з 10.10.2014 року, стаж роботи в органах прокуратури складає 22 роки 11 місяців. Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 р. № 6-р/2020 визначено, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яким передбачено що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VII (зі змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. У зв`язку з чим вона вважає, що починаючи з 26.03.2020 року Київською обласною прокуратурою безпідставно не приведено розмір її посадового окладу до встановленого статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», що призвело до виплати заробітної плати у меншому розмірі, ніж встановлено законом. За викладених обставин на її думку, належним способом захисту прав є застосування частини третьої статті 152 Конституції України як норми прямої дії та здійснення перерахунку і виплати заробітної плати за спірний період.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 р. №113-ІХ внесено зміни до статті 7 Закону України «Про прокуратуру», якою передбачено систему органів прокуратури, у пункті 2 слово «регіональні» (прокуратури) замінено словом «обласні» (прокуратури). Абзацом 3 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ передбачено, що за прокурорами та керівниками регіональних прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури; на зазначений період оплата праці працівників регіональних прокуратур здійснюється відповідно до постанови КМУ, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Тобто Закон України «Про прокуратуру» передбачає оплату праці, зокрема, прокурорів регіональних прокуратур на період їх реформування відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. №505. Наказом Офісу Генерального прокурора від 08.09.2020 р. №414 днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11.09.2020 р., відповідно оплата праці працівників обласних прокуратур здійснюється відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру».

На момент початку роботи обласних прокуратур рішення про успішне проходження ОСОБА_1 атестації відсутнє, у зв?язку з неявкою останньої для проходження іспиту. Відсутність рішення про успішне проходження атестації є підставою для її звільнення з органів прокуратури, однак оскільки, відповідно до положень ст.184 КЗпП України, звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов?язковим працевлаштуванням, наказом виконувача обов?язків керівника обласної прокуратури від 21.09.2020 р. №654к їй тимчасово визначене робоче місце в управлінні нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою транснаціональною злочинністю. Отже враховуючи, що у позивача відсутнє рішення про успішне проходження нею атестації, що є обов?язковою умовою для переведення в органи обласної прокуратури та не має у зв?язку з цим на даний час статусу прокурора обласної прокуратури, то відповідно на неї не поширюються положення ч.3 ст.81 Закону України «Про прокуратуру» щодо розмірів посадових окладів прокурора обласної прокуратури, диспозиція якої стосується Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур. Нарахування та виплата заробітної плати, її складових прокурорам, які не пройшли атестацію і щодо яких відсутнє рішення про успішне проходження атестації, здійснюється в порядку, встановленому КМУ, а саме постановою від 31.05.2012 р. №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», тобто обласна прокуратура діє правомірно та в межах чинного законодавства. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2022 року виправлено описку у вступній частині ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2021 р. в цій справі шляхом зазначення правильної підстави "порушення гарантій незалежності прокурора на належне грошове забезпечення".

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 р. №2825-IX Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали адміністративної справи №640/14412/21.

17.02.2025 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №640/14412/21.

17.02.2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа №640/14412/21 була передана судді Кучмі К.С.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 року прийнято справу до провадження, розгляд справи розпочато спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 р. №113-ІХ внесено зміни до статті 7 Закону України «Про прокуратуру», якою передбачено систему органів прокуратури, у пункті 2 слово «регіональні» (прокуратури) замінено словом «обласні» (прокуратури). Абзацом 3 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ передбачено, що за прокурорами та керівниками регіональних прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури; на зазначений період оплата праці працівників регіональних прокуратур здійснюється відповідно до постанови КМУ, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Тобто Закон України «Про прокуратуру» передбачає оплату праці, зокрема, прокурорів регіональних прокуратур на період їх реформування відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. №505. Наказом Офісу Генерального прокурора від 08.09.2020 р. №414 днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11.09.2020 р., відповідно оплата праці працівників обласних прокуратур здійснюється відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру».

Впродовж періоду з початку проведення атестації прокурорів регіональних прокуратур по день звільнення з органів прокуратури ОСОБА_1 , більш ніж 12 разів з різних причин не з`являлась на іспит, з огляду на що атестацію не проходила, рішення про успішне проходження нею атестації відсутнє. Відповідно до наказу Генерального прокурора від 03.09.2020 р. № 410 ОСОБА_1 наказом керівника Київської обласної прокуратури від 18.03.2021 р. № 304к закріплено за управлінням нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю обласної прокуратури з метою забезпечення ведення табельного обліку використання нею робочого часу та контролю за службовою дисципліною. Також зазначено, що на підставі заяви ОСОБА_1 у період з 09.03.2022 р. по 10.03.2023 р. остання безперервно перебувала у відпустках, наданих наказами керівника обласної прокуратури від 01.03.2022 р. №152вк; від 14.04.2022 р. №190вк; від 04.05.2022 р. №223вк; від 24.05.2022 р. №249вк; від 04.07.2022 р. №434вк; від 24.08.2022 р. №741вк; від 22.11.2022 р. №960вк; від 02.01.2023 р. №14вк; від 27.02.2023 р. №207вк. Відповідно до наказу керівника Київської обласної прокуратури від 24.08.2022 р. № 741вк позивачу, у період дії воєнного стану, надавалась вищевказана відпустка тривалістю 90 календарних днів. 21.04.2023 року Київською обласною прокуратурою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів скеровано дисциплінарну скаргу про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 04.10.2023 р. № 198 дп-23 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на неї дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури. Одночасно повідомлено, що у період з 18.03.2021 р. по 17.10.2023 р. (459 днів) ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці, зокрема, 400 днів перебувала у відпустках, 59 днів на лікуванні у зв?язку із тимчасовою втратою працездатності. Наказом виконувача обов?язків Генерального прокурора від 17.10.2023 р. 25д на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 04.10.2023 р. №198дп-23 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора відділу міжнародного співробітництва прокуратури Київської області ОСОБА_1 » останню звільнено з посади в органах прокуратури за порушення правил внутрішнього службового розпорядку. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 року продовжено строк розгляду цієї справи до 26.05.2025 року.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 12.03.1998 року працювала в органах прокуратури, зокрема, з 10.01.2019 року прокурором другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області (наказ від 10.01.2019 р. №14к).

Листом Київської обласної прокуратури від 12.10.2020 року на запит позивача про надання інформації стосовно виплаченої заробітної плати за період з 01.09.2019 р. по 01.10.2020 р. повідомлено, що відповідно до наказу Генерального прокурора від 08.09.2020 р. № 414 «Про день початку роботи обласних прокуратур» 11.09.2020 р. визначено днем початку роботи Київської обласної прокуратури. Починаючи із вказаного дня, заробітна плата прокурорам Київської обласної прокуратури нараховується відповідно до Закону України «Про прокуратуру», згідно із ст.81 якого надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у структурі заробітної плати прокурорів не передбачена, відповідно і наказ керівника обласної прокуратури на встановлення вказаної надбавки відсутній. Разом з тим, розмір посадового окладу встановлено відповідно до постанови КМУ від 31.05.2012 р. №505 «Про упорядкування структури та умов праці працівників органів прокуратури». Розмір надбавки за вислугу років встановлено відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Розмір надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи раніше встановлювався відповідно до наказу прокурора Київської області. Премія за період роботи з 11.09.2020 р. прокурорським працівникам апарату Київської обласної прокуратури не нараховувалась у зв?язку з відсутністю наказу про її виплату.

Листом Київської міської прокуратури від 12.10.2020 року на запит позивача про надання інформації стосовно виплаченої заробітної плати за період з 28.09.2020 р. по 01.10.2020 р. повідомлено, що розмір посадового окладу встановлено відповідно до постанови КМУ від 31.05.2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов праці працівників органів прокуратури». Розмір надбавки за вислугу років встановлено відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Розміри надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, щомісячних та разових премій раніше встановлювався відповідно до наказу прокурора Київської області. Разом з тим, заробітна плата за період із 28.09.2020 р. по 30.09.2020 р. позивачу не виплачувалася у зв?язку із відсутністю в цей час на роботі по нез`ясованим причинам. Заробітна плата за 01.10.2020 р. станом на сьогоднішній день не нараховувалась.

Наказом виконувача обов`язків Генерального прокурора від 17.10.2023 р. №25дк на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 04.10.2023 р. №198дп-23 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора відділу міжнародного співробітництва прокуратури Київської області ОСОБА_1 » ОСОБА_1 звільнено з посади в органах прокуратури за порушення правил внутрішнього службового розпорядку.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).

Частиною першою статті 81 Закону № 1697-VII встановлено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством (частина друга статті 81 Закону № 1697-VII).

Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина дев`ята статті 81 Закону № 1697-VII).

Водночас підпунктом 5 пункту 63 Розділу І Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 р. №79-VIII розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу доповнено, зокрема, пунктом 26, яким, серед іншого, визначено, що стаття 81 Закону № 1697-VII застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі цієї норми оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснювалася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі - постанова № 505).

Згідно із пунктами 1, 2, 6 постанови № 505 затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно із додатками 1-5; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: 1) установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів, а також зазначено, що видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснюється в межах затвердженого фонду оплати праці.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 р. № 113-ІХ (далі - Закон № 113-ІХ), що набрав чинності 25.09.2019 р., запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Цим Законом до статті 81 Закону № 1697-VII внесені зміни, зокрема частини третю - п`яту викладено в такій редакції:

«Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року».

Згідно із приписами частини сьомої статті 81 Закону № 1697-VII прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Визначено, що це положення втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

За приписами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічне положення міститься у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 № 2136-VIII. Окрім цього у статті 97 цього Закону визначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.

У Рішенні від 26.03.2020 року № 6-р/2020 Конституційний Суд України визначив, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, визнаній неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Надаючи оцінку застосуванню частини третьої статті 81 Закону № 1697-VII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 року №6-р/2020 до прокурорів, які не пройшли атестацію у період заходів реформування прокуратури, Верховний Суд, зокрема у постанові від 14.07.2022 року у справі № 160/13767/20, наголосив, що принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали дозвіл на вчинення певних дій та в наступному діяли виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. У цьому зв`язку Верховний Суд підкреслив, що правове регулювання оспорюваних позивачем питань щодо виплати заробітної плати, визначено спеціальним законодавчим актом - Законом № 113-ІХ, яким передбачена атестація прокурорів.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі, діяла нова редакція статті 81 Закону № 1697-VII.

Сам Закон № 113-ІХ визначає умови переведення прокурорів, процедуру проходження атестації і відповідно порядок оплати праці прокурорів на період проведення їх атестації.

Згідно із пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Отже, правовий статус зазначених вище прокурорів, який вони мали до набрання чинності цим Законом, характеризується і державними гарантіями щодо виплати заробітної плати з відповідних джерел фінансування. Тобто правове регулювання оплати праці, яке існувало до прийняття спеціального Закону № 113-IX, здійснювалося у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз приписів Закону № 113-ІХ дозволяє зробити висновок, що на зазначений період (тобто до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури) оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови № 505, яка була чинною у спірному періоді. Водночас, ті прокурори, які переведені на посаду прокурора в обласні, окружні прокуратури, отримують заробітну плату згідно зі статтею 81 Закону №1697-VII зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ.

Суд звертає увагу, що положеннями пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX запроваджено різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від проходження чи непроходження атестації. Тому прирівняння посадового окладу позивача до посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури за відсутності факту переведення її на посаду прокурора в цій установи, суперечить вимогам Закону № 113-ІХ.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 року у справі № 540/1268/21, від 14.07.2022 року у справі № 240/1984/21, від 26.09.2022 року у справі № 460/1354/21, від 27.02.2023 року у справі №560/17162/21.

Стосовно застосування Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 року у справі № 6-р/2020, яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, Верховний Суд у наведених вище справах зазначив наступне.

Відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, сформульованої у цьому Рішенні (абзаці одинадцятий підпункту 2.2 пункту), заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом.

Таким чином, Конституційний Суд України дав тлумачення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, яка водночас відповідно до іншого Рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-р (II)/2020 вказує на те, що за новим конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.

Тобто, Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 року у справі №6-р/2020, на яке посилається позивач, стосується приписів статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами, офіційне тлумачення яких здійснено в розумінні статті 131-1 Конституції України і пов`язане з організацією і порядком діяльності прокуратури нової якості - функцією кримінального обвинувачення та проведення кадрового перезавантаження через оцінювання прокурорів. А тому застосування статті 81 Закону №1697-VII зі змінами в редакції Закону №113-ІХ без обмежень у цій справі, пов`язується із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в «новоутворені»/»оновлені» прокуратури (відповідно до Закону №113-ІХ).

Отже, за висновком Верховного Суду у вказаних справах до прокурора, який не пройшов успішно атестацію та не переведений за її наслідками на посаду в Офіс Генерального прокурора, обласну чи окружну прокуратури, застосуванню підлягають приписи абзацу 3 пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови КМУ, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме постанови №505.

Зі змісту матеріалів справи та встановлених обставин слідує, що позивач у спірний період з 26.03.2020 року перебувала на посаді прокурора обласної прокуратури та не була переведена до окружної прокуратури, а наказом виконувача обов`язків Генерального прокурора від 17.10.2023 р. №25дк на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 04.10.2023 р. №198дп-23 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора відділу міжнародного співробітництва прокуратури Київської області ОСОБА_1 » її звільнено з посади в органах прокуратури за порушення правил внутрішнього службового розпорядку.

Отже, позивач не є прокурором, яка успішно пройшла атестацію, а тому у спірних правовідносинах застосуванню підлягають приписи абзацу 3 пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме: постанови № 505.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.10.2020 року у справі №826/18228/16, від 14.09.2021 року у справі № 320/1874/19, від 26.05.2022 року у справі №540/1268/21, від 14.07.2022 року у справі № 160/13767/20, від 10.11.2022 року у справі № 160/10050/21, від 19.01.2023 року у справі №120/3963/22, від 26.01.2023 року у справі №120/19216/21-а, від 27.02.2023 року у справі №560/17162/21, від 06.07.2023 року у справі №160/4535/21, від 14.03.2024 року у справі №600/778/21-а, від 20.03.2025 року у справі №420/10861/21.

Суд зазначає, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

З огляду на викладені вище висновки суд висновує, що у рамках спірних правовідносинах відповідач не допустив протиправної бездіяльності, оскільки не міг виплачувати заробітну плату позивачу в іншому розмірі, ніж був передбачений Законом №113-IX та постановою №505, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з викладених вище підстав.

Оскільки у задоволенні позовної заяви відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.139 КАС України, не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Судовий збір не стягується.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма