Рішення № 127622994, 26.05.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 травня 2025 р. Справа № 120/15560/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №025650009675 від 27.05.2024 року про відмову в перерахунку пенсії.

Ухвалою суду від 25.11.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву, з поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів.

У встановлений судом строк представником Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечував щодо задоволення позовних вимог з підстав, вказаних у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №025650009675 від 27.05.2024 року. Крім того, відповідач зазначає, що ГУ ПФУ у Вінницькій області є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки не є суб`єктом прийняття рішення.

12.12.2024 року через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому представник даного відповідача заперечив щодо задоволення даного позову. Зазначає, що за результатами розгляду документів страховий стаж позивачки в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, роботах на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить 12 років 7 місяців 11 днів, що є недостатнім для нарахування пенсії. Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 відмовлено в нарахуванні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону, у зв`язку з відсутністю права відповідно до поданих заявником документів.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком.

20.05.2024 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про отримання грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Подана позивачем заява про перерахунок пенсії була передана за принципом екстериторіальності на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Відповідач за результатами розгляду вказаної заяви, рішенням №025650009675 від 27.05.2024 року відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії з відсутністю правових підстав. Відмова мотивована тим, що у позивача відсутній страховий стаж 30 років, відповідно до пункту 7-1 Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно з п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугою років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи від 25-30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 та пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України № 1191 від 23.11.2011 "Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати", особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, працювали у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" ст. 55 закону України "Про пенсійне забезпечення" і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок-30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Відповідно до положень п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України (Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909), незалежно від віку.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати такої допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7.1розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(далі - Порядок № 1191).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, Переліком № 909.

Пунктом 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 01 жовтня 2011 року, призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909).

Відповідно до Переліку №909 до галузі охорони здоров`я відносяться лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) в таких закладах та установах: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Згідно з примітки 2 до Переліку №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Відповідно до примітки 3 до Переліку №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Визначення поняття «заклад охорони здоров`я» міститься у ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» №2108-XII від 19 листопада 1992 року, згідно з якою це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Даною статтею визначено й поняття медичної допомоги - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами та медичного обслуговування - діяльність закладів охорони здоров`я та фізичних осіб-підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров`я, що не обов`язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов`язана з її наданням.

Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі № 466/5637/17.

Крім того, синтаксичний аналіз п. 7.1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 та п. 5 Порядку № 1191 дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. При цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.

Відтак, отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 № 328/1619/17 (2-а/328/80/17).

Відповідно до п. 7 Порядку виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Зі змісту листа від 27.05.2024 року вбачається, що підставою для відмови позивачеві у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, що передбачена п. 7.1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 є те, що у позивача відсутні 30 років спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Згідно з відомостями трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , наявної в матеріалах справи, вбачаються наступні періоди роботи позивача:

- 01.09.1983 року по 30.06.1989 року навчалася в Вінницькому медичному інституті ім. М.І. Пирогова;

- 16.08.1989 року по 30.07.1990 року прийнята на посаду лікаря-інтерна Козятинської ЦРЛ;

- 01.08.1990 року по 26.03.2002 року працювала на посаді лікаря-терапевта Козятинської ЦРЛ;

- 27.03.2002 року по 04.09.2002 року працювала на посаді лікар-реабілітолог Козятинської міжрайонної МСЕК;

- 05.09.2002 року по день подання заяви про призначення одноразової грошової допомоги працює на посаді лікаря-терапевта Козятинської міжрайонної МСЕК.

При цьому, в оскаржуваному рішенні ГУ ПФУ в Тернопільській області зазначено, що стаж роботи позивача, який дає право на виплату вказаної грошової допомоги, становить 12 років 07 місяців 11 днів, тобто, відповідачем навіть не зазначено, які саме періоди не враховані у необхідний спеціальний страховий стаж роботи на певних визначених законодавством посадах (для жінок - 30 років) та підстави такого неврахування.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за №025650009675 від 27.05.2024, яким відмовлено позивачу в призначенні грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Крім того, суд також приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача зарахувати періоди роботи позивача з 01.09.1983 року по 30.06.1989 року, з 16.08.1989 року по 30.07.1990 року, з 01.08.1990 року по 26.03.2002 року, з 27.03.2002 року по 04.09.2002 року, з 05.09.2002 року по 20.05.2024 року до спеціального стажу, який дає право на пенсійне забезпечення за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В той же час, враховуючи, що сумарний період роботи позивача становить більше 30 років на відповідних посадах, суд не вбачає підстав для відмови у нарахуванні та виплаті їй спірної грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому, слід зобов`язати пенсійний орган здійснити нарахування та виплату позивачу відповідної грошової допомоги.

Шо стосується фактичної виплати позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», то така має здійснюватися за місцем фактичного проживання особи органом пенсійного фонду в якому позивач перебуває на обліку як отримувач пенсії, яким у даному випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що саме рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області стало підставою для звернення до суду з цим позовом, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань вказаного відповідача судовий збір у розмірі 1211,20 грн, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.

Керуючись статтями 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №025650009675 від 27.05.2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди її роботи з 01.09.1983 року по 30.06.1989 року, з 16.08.1989 року по 30.07.1990 року, з 01.08.1990 року по 26.03.2002 року, з 27.03.2002 року по 04.09.2002 року, з 05.09.2002 року по 20.05.2024 року до спеціального стажу, який дає право на пенсійне забезпечення за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також здійснити нарахування та виплату їй грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 )

Відповідачі:

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100),

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ: 14035769, адреса: вул. Майдан Волі, 3, Тернопіль, Тернопільська область, 46000),

Суддя Чернюк Алла Юріївна