Рішення № 127621248, 26.05.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2025 рокусправа № 380/6854/25Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про стягнення грошового забезпечення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні;

стягнути середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 26.07.2017 по 26.01.2018 у розмірі 59419 (п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста дев`ятнадцять) грн. 12 коп.

В обґрунтування позову зазначає, що розрахунок відповідачем проведено поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України. Стверджує, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений в розмірі 59419,12 грн (середньоденний заробіток 322,93 грн х 184 календарні дні).

Відповідач у відзиві вказав, що військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять військову службу. Порядок проходження військової служби урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на осіб, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов`язки та відповідальність. На військовослужбовців, які проходять військову службу у Збройних Сил України та інших військових формуваннях, КЗпП України не поширюється. Позивач своїм правом, яке зазначене в абзаці третьому пункту 242 Положення, не скористався, оскільки виключили його зі списків особового складу військової частини за його згодою (рапортом). Крім того, на момент звільнення та виключення позивача зі списків особового складу частини з ним був проведений повний розрахунок у відповідності до пункту 242 Положення та претензій щодо порядку та підстав звільнення останнім заявлено не було. У зв`язку з відсутністю вини відповідача у невиплаті індексації грошового забезпечення у день звільнення, оскільки спірні правовідносини виникли не у зв`язку з розміром належних позивачу сум при звільненні, а у зв`язку зі спором стосовно права позивача на отримання індексації грошового забезпечення, що виходить за межі підстав для настання у роботодавця відповідальності у вигляді виплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, є очевидною відсутність підстав для виплати позивачеві середнього грошового забезпечення за час затримки виплати індексації грошового забезпечення.

Ухвалою суду від 09.04.2025 року справу прийнято до провадження.

Дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд встановив наступні обставини справи.

28.02.2025 року на виконання судового рішення у справі №380/21666/23 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 3461 грн. 50 коп., що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку, наявною в матеріалах справи.

12.03.2025 року на виконання вказаного судового рішення відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 9320 грн. 50 коп.

Змістом спірних правовідносин є відповідність дій відповідача щодо невиплати середнього заробітку за час затримки виплати сум належних позивачу при звільненні, критеріям правомірності, передбачених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - КАС України).

При цьому, ключовим у даному спорі є:

- період затримки виплати (початок та завершення);

- порядок обрахунку середнього заробітку.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини, регулюються Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України).

При визначенні періоду затримки виплати всіх сум, що належали позивачу, суд виходив з наступного.

За частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Положеннями статті 116 КЗпП України, у редакція як до 19.07.2022 так і у чинній редакції, встановлено обов`язок роботодавця щодо виплати всіх сум, які належать працівнику у день його звільнення.

Згідно із ч.1 ст.117 КЗпП України у редакції до 19 липня 2022 року, в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною першою статті 117 КЗпП України у чинній редакції передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

У постанові від 01.05.2024 у справі № 140/16184/23 Верховний Суд зазначив, що, незважаючи на визначення приписами статті 117 Кодексу законів про працю України невиплачених працівнику сум як оспорюваних та неоспорюваних, ця обставина не впливає на дату виникнення спірних правовідносин, оскільки вони прямо пов`язані з обов`язком роботодавця розрахуватися з працівником у строк, встановлений приписами статті 116 Кодексу законів про працю України, яким переважно є день звільнення.

Позивача виключено зі списків особового складу 25.07.2017 року, що сторонами не заперечується, а індексацію грошового забезпечення у повному розмірі виплачено 12.03.2025 року.

Як наслідок, відповідач у порушення вимог ст.116 КЗпП України, здійснив виплату наведених сум не у день звільнення позивача.

Визначаючи суму середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку суд зазначає таке.

В силу положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Так, у п.42 постанови Верховного Суду від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22 зазначено: Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 117 Кодексу законів про працю України, у редакції Закону № 3248-IV, та були припинені на момент чинності дії статті 117 Кодексу законів про працю України, в редакції Закону № 2352-IX, то в такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 117 Кодексу законів про працю України (у попередній редакції № 3248-IV); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 117 Кодексу законів про працю України (у новій редакції Закону № 2352-IX)..

Спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі охоплюється періодом з 26.07.2017 по 12.03.2025, а тому такий умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності новою редакцією ст.117 КЗпП України - 19.07.2022 - і після цього.

Крім того, у п.73 постанови Верховного Суду від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22 зазначено: Водночас Суд зауважує, що у межах цієї справи належить враховувати норми статті 117 Кодексу законів про працю Україниу редакції, яка діяла до 19.07.2022 із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 Кодексу законів про працю Україниу редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Належить також враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові..

Як наслідок, до періоду з 26.07.2017 до 19.07.2022 при здійсненні обрахунку середнього заробітку судом застосовуються висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, а до період з 19.07.2022 - не застосовуються такі висновки, оскільки виплату обмежено шестимісячним терміном, передбаченим ст.117 КЗпП України.

Суд при вирішенні питання про спосіб застосовування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду керується такими мотивами оскільки обчислений відповідно до правил ст.ст. 116, 117 КЗпП розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку є очевидно непропорційним до розміру завданої позивачу шкоди, суд для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, використовує спосіб обчислення цих втрат на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за відповідні роки, і таким чином розраховує розмір відшкодування суму, яку працівник міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя, оскільки він недоотримав належні йому кошти від роботодавця (п. 95.4 постанови від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц). Відповідно до цього способу розрахунку розміру майнових втрат позивача на підставі припущення про необхідність взяття ним кредиту внаслідок затримки виплати працівнику належних йому сум, цей розмір можна обчислити як добуток суми несвоєчасно виплачених коштів на середньозважену вартість (у % річних) кредитів у національній валюті для фізичних осіб за даними НБУ (на день взяття кредиту) за відповідний період затримки. При цьому використовуються дані для короткострокових (до одного року) та довгострокових кредитів (більше року), якщо період затримки розрахунку становить більше 365 днів.

Застосування наведених міркувань до обставин цієї справи за період до 19 липня 2022 року дозволяє зробити такі обчислення:

- індексація грошового забезпечення у повному розмірі виплачена 12.03.2025 року - період затримки виплати 1818 днів (до 19 липня 2022 року);

- середньозважена ставка довгострокового кредиту в національній валюті для фізичних осіб станом на 25.07.2017 року (чинна на день виключення зі писків особового складу) становила 28,3 % річних;

- отже, сума відсотків за користування кредитом, розрахована на підставі відомостей про середньозважену ставку кредиту в національній валюті для фізичних осіб з урахуванням суми та періоду затримки розрахунку становить 18017 грн. 15 коп. (12782 грн. 00 коп.*28,3% / 365*1818). Стягнення компенсації в межах цієї обчисленої судом суми відповідатиме принципам розумності, справедливості та пропорційності за період до 19 липня 2022 року.

Щодо періоду з 19.07.2022, при здійсненні обрахунку середнього заробітку, суд виходив з таких міркувань.

У постанові Верховного Суду від 27 вересня 2023 року справа № 420/23176/21 зазначено, що …індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, і як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті..

Положеннями пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, з наступними змінами та доповненнями, визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Спеціальною нормою, абзацом другим пункту 7 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 рокуза № 745/32197, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що розмір грошового забезпечення, який належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому, продовжується у цьому абзаці, середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

У відповідності до підп. з п.1 розділу І, п.5 розділу IV Порядку №100 основою для визначення середнього заробітку є середньоденна (годинна) заробітна плата.

Відповідно до абзацу четвертого п.2 розділу ІІ Порядку №100 якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно наявної в матеріалах справи архівної довідки грошове забезпечення позивача за останні два повних місяці перед звільненням становило 19698 грн. 46 коп. Кількість календарних днів за травень 2017 року, червень 2017 року становить 61 днів. Як наслідок середньоденне грошове забезпечення складає 322 грн. 93 коп. (19698 грн. 46 коп./61).

Визначаючи кількість днів, за які належить стягнути середній заробіток, судом враховано період з 19.07.2022 року по 12.03.2025 року та розрахунок норм тривалості робочого часу на 2022, 2023, 2024, 2025 роки.

Однак, з урахуванням уже згаданого шестимісячного обмеження, у даному випадку слід враховувати період з 19.07.2022 року по 19.01.2023 року. Така кількість календарних днів становить 184.

Відтак, середній заробіток за весь час затримки після 19 липня 2022 року становить 59 418 грн. 31 коп. (322 грн. 93 коп. * 184 дні).

Враховуючи період затримки виплати як до 19 липня 2022 року так і після загальна сума середнього заробітку, яка підлягає виплаті позивача складає 77 435 грн. 46 коп.

При цьому, середній заробіток слід стягнути з відповідача у розмірі 59419 грн. 12 коп., оскільки саме таку суму позивач просить стягнути у позовних вимогах.

Підсумовуючи викладене, суд уважає, що відповідач в порушення п.1 ч.2 ст.2 КАС України протиправно не виплатив позивачу середній заробіток за час затримки виплати всіх сум, які належать при звільненні.

Відтак позов належить задовольнити у повному обсязі.

Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий не належить стягувати зі сторін.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (адреса: м.Київ, пр.Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 22990368) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 26.07.2017 по 19.01.2023 у розмірі 59419 (п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста дев`ятнадцять) грн.12 копійок.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович