Рішення № 127621154, 26.05.2025, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/2641/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 18.03.2025р. №112750007323;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 страховий стаж 3 роки 5 місяців та призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» отримувати пенсію по досягненню нею 63-річного віку.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що у березні 2025 звернулася до Головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV). Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 18.03.2025 №112750007323 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Вказує, що відповідачем не були зараховані періоди її роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки вказане на титульному аркуші ім`я « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним, де вказано ім`я « ОСОБА_2 ».

Вважає рішення відповідача протиправним, оскільки нею до пенсійного органу були надані всі необхідні документи, які підтверджують страховий стаж та право на призначення пенсії за віком.

При цьому, у паспорті громадянина України її ім`я українською мовою зазначено як « ОСОБА_2 », а російською - « ОСОБА_2 ». Також, написання імені « ОСОБА_2 » на українській мові підтверджується іншими особистими документами.

З цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обгрунтування заперечень зазначив, що заява позивача була розглянута ним за принципом екстериторіальності. За результатами розгляду заяви та доданих документів було прийнято рішення від 18.03.2025 №112750007323 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю достатнього страхового стажу. Страховий стаж позивача становить 04 роки 11 місяців 18 днів.

Вказує, що до страхового стажу не було зараховано:

- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки вказане на титульному аркуші ім`я власника не відповідає паспортним даним заявниці;

- період догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягнення нею трирічного віку, оскільки вказане ім`я матері у документі не відповідає паспортним даним заявниці;

- період роботи з 28.02.1991 по 22.01.1998 згідно довідки №73 від 06.09.2022, оскільки для підтвердження долучено копії первинних документів у яких ім`я не відповідає паспортним даним заявниці;

- період роботи у 1991-1996 згідно довідки про заробіток №74 від 06.09.2022, оскільки для підтвердження долучено Акт перевірки у якому зазначено ім`я згідно первинних документів яке не відповідає паспортним даним заявниці, та наявна розбіжність у сумах заробітку;

- період навчання з 25.09.1989 по 26.10.1989 згідно свідоцтва № НОМЕР_2 , оскільки у документі вказано скорочено по-батькові.

Вважає, що оскільки у позивача відсутній необхідний для призначення пенсії за віком страховий стаж, право позивача на призначення пенсії відсутнє.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

Будь-яких заяв, чи клопотань від учасників справи не надходило.

28.04.2025 ухвалою Кіровоградського окружного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження), витребувано у відповідача докази по справі.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

11.03.2025 ОСОБА_1 звернулася з заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV до Головного управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (а.с. 80-82).

Указану заяву було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням від 18.03.2025 №112750007323 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило у призначенні пенсії ОСОБА_1 з підстав відсутності достатнього страхового стажу (а.с. 26).

За поданими документами до страхового стажу позивача не зараховано:

- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки вказане на титульному аркуші ім`я власника не відповідає паспортним даним заявниці. Для зарахування необхідно долучити уточнюючі довідки про періоди роботи видані на підставі первинних документів;

- період догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягнення нею трирічного віку, оскільки вказане ім`я матері у документі не відповідає паспортним даним заявниці;

- період роботи з 28.02.1991 по 22.01.1998 згідно довідки №73 від 06.09.2022, оскільки для підтвердження долучено копії первинних документів у яких ім`я не відповідає паспортним даним заявниці;

- період роботи у 1991-1996 згідно довідки про заробіток №74 від 06.09.2022, оскільки для підтвердження долучено Акт перевірки у якому зазначено ім`я згідно первинних документів яке не відповідає паспортним даним заявниці, та наявна розбіжність у сумах заробітку;

- період навчання з 25.09.1989 по 26.10.1989 згідно свідоцтва № НОМЕР_2 , оскільки у документі вказано скорочено по-батькові.

Відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_1 , копія якої міститься в матеріалах справи, - на сторінці "1" міститься запис про зміну прізвища " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_4 ", ім`я " ОСОБА_2 ", по-батькові " ОСОБА_5 " (а.с. 14-20).

Відповідно до свідоцтва про народження від 12.03.2025 серія НОМЕР_3 , виданого Олександрійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_8 (а.с. 27).

Згідно із повторно виданим свідоцтвом про народження від 12.03.2025 серія НОМЕР_4 Олександрійського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_9 (а.с. 28).

У період з 25.09.1989 по 26.10.1989 згідно свідоцтва №6232 « ОСОБА_7 » навчалася в Кіровоградському учбово-курсовому комбінаті по спеціальності машиніст парових і водонагрівних котлів (а.с. 59).

Судом також встановлено, що згідно із Свідоцтвом про укладення шлюбу від 08.08.1992 серія НОМЕР_5 між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 було 08.08.1992 було укладено шлюб. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_11 » (а.с. 13).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV.

Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Положеннями статті 9 Закону №1058-ІV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 років.

Згідно частини 2 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2025 по 31.12.2025 - від 22 до 32 років.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком у віці 63 роки 02 місяці 25 днів.

Під "страховим стажем" згідно частини 1 статті 24 Закону №1058-IV розуміють період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до пункту 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно зі статтею 62 Закону "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів уній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або у ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

На дату оформлення позивачу трудової книжки НОМЕР_1 порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі Інструкція №162).

Так, відповідно до пункту 1.1. Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Пунктами 2.1.-2.2 Інструкції №162 передбачено, що заповнення трудових книжок і вкладишів до них здійснюється на мові союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на териториї яких розташоване дане підприємство, установа, організація, і на офіційній мові СССР.

Заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

До трудової книжки заносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не записуються.

Пунктом 2.3. Інструкції №162 встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи проводяться акуратно, пір`яною чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору; (п. 2.3 Інструкції №162).

Відповідно до пункту 2.9 Інструкції №162 у розділах Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У графі 3 розділу Відомості про роботу у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком в графі 1 ставиться порядковий номер запису, у графі 2 зазначається дата прийому на роботу. У графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу (п. 2.13 Інструкції №162).

Згідно із пунктом 2.26 Інструкції №162 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з дотриманням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 дата звільнення; у графі 3 причина звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дату та номер.

У разі звільнення робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції №162)

Пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок Про трудові книжки робітників і службовців від 06.09.1973 №656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З положень вказаного пункту постанови №656 від 06.09.1973 вбачається, що обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів. Власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Як встановлено судом, до загального страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки вказане на титульному аркуші ім`я власника не відповідає паспортним даним заявниці.

Суд зазначає, що у спірному випадку розбіжність у написанні імені у трудовій книжці « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним позивача « ОСОБА_2 », виникла внаслідок допущеної помилки при написанні літери "ь" та відхилення від правописних норм української мови і зумовлені впливом російської орфографії в ситуації контактного білінгвізму (поперемінного використання двох мов).

Водночас, Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а висловив правову позицію, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.

Більше того, згідно довідки №73 від 06.09.2022 Червонокам`янського сільського споживчого товариства, ОСОБА_7 у період з 28.02.1991 по 22.01.1998 працювала в Червонокам`янському ССТ (а.с. 22). Указаний період повністю відповідає записам у трудовій книжці позивача №19 та №20.

Враховуючи, що надана позивачем трудова книжка містить записи про періоди її роботи із зазначенням професій, номерів та дат наказів про прийняття, переведення та звільнення з роботи, підписи уповноважених осіб, періоди роботи ОСОБА_1 , що підтверджені трудовою книжкою НОМЕР_1 , підлягають зарахуванню до її страхового стажу.

Стосовно можливості зарахування до трудового стажу періодів догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягнення нею 3-річного віку, суд зазначає наступне.

Згідно із повторно виданим свідоцтвом про народження від 12.03.2025 серія НОМЕР_4 Олександрійського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_9 .

Згідно із Свідоцтвом про укладення шлюбу від 08.08.1992 серія НОМЕР_5 між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 було 08.08.1992 було укладено шлюб. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_11 ».

Таким чином, позивач є матір`ю ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Водночас, слід взяти до уваги, що статтею 181 Кодексу законів про працю України передбачено, що, зокрема, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Водночас, записами трудової книжки позивача підтверджується, що у період з 13.05.1985 по 22.12.1986 позивач працювала кравчинею з пошиву верхньої чоловічої одежі по третьому розряду Олександрійської фабрики індпошиву та ремонту одягу (записи 7-8). З 25.12.1986 по 10.05.1987 працювала нянею-санітаркою в «Яслі-сад» №28 (записи 9-10). З 12.06.1987 по 25.07.1987 позивач працювала «таксировщиком» тимчасово.

Записи трудової книжки позивача не місять відомостей про її перебування у відпустці по догляду за дитиною.

Поряд з цим, оскільки судом встановлено, що періоди роботи ОСОБА_1 , що підтверджені трудовою книжкою НОМЕР_1 , підлягають зарахуванню до її страхового стажу, наведені вище періоди роботи також мають бути враховані пенсійним органом при нарахуванні пенсії позивачу.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем не зараховано позивачу до загального страхового стажу період навчання з 25.09.1989 по 26.10.1989 згідно свідоцтва № НОМЕР_2 , оскільки у документі вказано скорочене по-батькові особи.

Судом встановлено, що у Свідоцтві у №6232 зазначено, що у період з 25.09.1989 по 26.10.1989 « ОСОБА_7 » навчалася в Кіровоградському учбово-курсовому комбінаті по спеціальності машиніст парових і водонагрівних котлів.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також в т. ч.: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

До стажу роботи зараховується також, зокрема навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (пункт "д" частини третьої статті 56 Закону №1788-XII).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.

Суд погоджується, що у даному випадку у Свідоцтві №6232 повністю не зазначено по-батькові позивача, однак допущена помилка та неналежне заповнення вказаного свідоцтва не може бути підставою для відмови у зарахуванні цього періоду навчання до страхового стажу, оскільки свідоцтво заповнювалося відповідальними працівниками навчального закладу, що не залежало від волі та дій позивача, а тому допущені помилки при його заповненні не можуть обмежувати його права на соціальний захист.

Отже, період навчання в Кіровоградському учбово-курсовому комбінаті по спеціальності машиніст парових і водонагрівних котлів підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Поряд з цим, суд зазначає, що згідно відомостей з трудової книжки НОМЕР_1 позивач у вказаний період працювала робочою в котельні гуртожитку, тому вказаний період має бути зарахований до страхового стажу позивача, як інші періоди згідно трудової книжки.

Щодо неврахування до страхового стажу періоду роботи у 1991-1996 роках згідно довідки про заробіток №74 від 06.09.2022, суд зазначає наступне.

Як уже зазначено судом, Порядком №637 передбачено надання додаткових документів на підтвердження трудового стажу передбачено у разі відсутності трудової книжки або якщо записи про періоди роботи містять неправильні чи неточні записи саме про періоди роботи.

Аналіз зазначених вище норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

У постанові від 21.02.2020 у справі №291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Порівнюючи зміст вказаної довідки зі змістом трудової книжки НОМЕР_1 , суд дійшов висновку, що відомості про періоди нарахування заробітної плати відповідають записам у трудовій книжці позивача її роботи у Червонокам`янському ССТ.

Аналізуючи доводи відповідача щодо не зарахування такого періоду до страхового стажу суд знову ж таки зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 18.03.2025 №112750007323, як такого, що прийнято з порушенням вимог законодавства щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду цього питання.

Що стосується вимоги позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити їй пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб?єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на викладене, суд має право визнати дії суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Так, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Проте, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

Оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок страхового стажу позивача і це відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке розглядало заяву позивача за принципом екстериторіальності, лише після встановлення наявності у позивача достатнього страхового стажу для призначення пенсії за віком, відповідач має вирішити питання щодо призначення позивачу пенсії за віком.

Таким чином, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати періоди роботи згідно трудової книжки від 16.07.1980 НОМЕР_1 та період навчання з 25.09.1989 по 26.10.1989 згідно свідоцтва №6232 від від 26.10.1987 до загального страхового стажу ОСОБА_1 , та повторно розглянути її заяву від 11.03.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач приймаючи спірне рішення від 18.03.2025 №112750007323, діяв не на підставі Конституції та законів України.

Відповідачем не доведено правомірність своїх дій та рішення, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Оскільки позов задоволено частково, суд стягує на користь позивача судовий збір у сумі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 18.03.2025 №112750007323 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати періоди роботи згідно трудової книжки від 16.07.1980 НОМЕР_1 та період навчання з 25.09.1989 по 26.10.1989 згідно свідоцтва № НОМЕР_2 до загального страхового стажу ОСОБА_1 , та повторно розглянути її заяву від 11.03.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, вулиця Митрополита Андрея, 10, місто Львів, Львівська область, 79016) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 травня 2025 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, вулиця Митрополита Андрея, 10, місто Львів, Львівська область, 79016).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК