Рішення № 127614068, 26.05.2025, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/570/25

2/709/376/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2025 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Левченка В. В.,

за участі секретаря судового засідання - Нікітенко В. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс", треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяна Юріївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає до виконання,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" (далі - відповідач), треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяна Юріївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає до виконання.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що з АСВП позивачу стало відомо, що існує ВП № 67693748 щодо виконання виконавчого напису, реєстр № 18790, вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О. В. 18 травня 2021 року на підставі кредитного договору № 435990973 від 07 листопада 2019 року, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс".

Вважає, що вказанийвиконавчий написвчинений зпорушенням законодавства,а саме:без необхідноїперевірки тавстановлення безспірностіборгу,зокрема,позивачу ненаправлялась письмовавимога пропогашення заборгованості;нотаріус вчиниввиконавчий написза кредитнимдоговором,який неє нотаріальнопосвідченим таякий невходить допереліку документів,за якимиможе бутиздійснено стягненнязаборгованості убезспірному порядкуна підставівиконавчого написунотаріуса.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 квітня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та витребувано у третіх осіб належним чином завірені копії документів на підставі яких було вчинено виконавчий напис та матеріали виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості.

У судове засідання сторони не викликалися.

Відповідач про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Разом з тим відповідачем подані додаткові пояснення у справі, відповідно до яких останній просить відмовити у задоволенні стянення витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 грн. посилаючись на те, що відповідно до детального опису виконаних робіт представник позивача не вказує скільки часу було витрачено на реалізацію кожного пункту детального опису. Також, звертали увагу суду, що серед додатків до клопотання позивачем не надано доказів оплати послуг договору. Отже, вартість виконаних представником позивача робіт є завищеною, необгрунтованою та такою, що не відповідає критеріям обгрунтованості та розумності у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України є неспівмірною із складністю справи та документально не підтверджена.

У наданий в ухвалі строк від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки сторонами не направлено на адресу суду клопотань про інше.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.

18травня 2021року приватнимнотаріусом Києво-Святошинськогорайонного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В. було вчиненовиконавчий напис,зареєстрований вреєстрі за№18790,яким звернутостягнення з ОСОБА_1 заборгованість врозмірі 46179,91грн.на користьТОВ "ФК"ОнлайнФінанс" (а.с. 9).

Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 67693748 від

29листопада 2021року відкритовиконавче провадженняз виконаннявиконавчого написунотаріуса простягнення з ОСОБА_1 на користьТОВ "ФК"ОнлайнФінанс" заборгованість в розмірі 46179,91 грн. (а.с. 13).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зокрема, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Згідно із ч. 1 ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Кабінетом Міністрів України 29 червня 1999 року прийнято постанову №1172, якою затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

26 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №662, якою внесено зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, пунктом 2 наведеної Постанови КМУ доповнено Перелік №1172 після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин пункт 2 Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Проте постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 65037659) визнано незаконною та нечинною вказану Постанову Кабінету Міністрів України в частині, в тому числі й п.2 про доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Вказана постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, а ухвалою Великої Палати Верховного Суду від

20 червня 2018 року у даній справі відмовлено у перегляді цієї ухвали Вищого адміністративного суду України.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у №826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі №826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24.11.2017 року №92.

Тобто, на момент вчинення приватним нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису (18 травня 2021 року), кредитний договір, за яким боржником допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, не входив до Переліку №1172, адже постанова КМУ про доповнення вказаного Переліку цим розділом, була визнана незаконною та нечинною судовим рішенням, яке набрало законної сили. А відтак, з врахуванням приписів ст. 87 Закону України «Про нотаріат», нотаріус не мав законних підстав для вчинення оскаржуваного виконавчого напису.

Слід також зазначити, що пункт 1 Переліку №1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів і не може застосовуватись до кредитного договору, укладеного у простій письмовій формі.

Оскільки оскаржений позивачем виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від

22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, а укладений кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, а тому суд приходить до висновку, що виконавчий напис вчинено з порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, а відтак позов підлягає до задоволення.

Зазначений висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17, який відповідно до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що виконавчий напис вчинено з порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, а відтак позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційного розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, а саме витрат на правову допомогу слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. (Правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

У постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 306/1198/17 Верховний Суд зазначив, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01).

Представником позивача Щербаком М. І., для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу було подано до суду ордер на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги, договір про надання правової допомоги від 11 квітня 2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Щербак М. І., детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги ОСОБА_1 у справі

№ 709/570/25.

Відповідно до Детального опису робіт, до переліку виконаних адвокатом робіт входить: аналіз кредитних та інших наявних документів, наданих клієнком; формування правової позиції по справі; складання та подача позовної заяви про визнання виконачого напису таким, що не підлягає виконанню; складання та подача клопотання про приєднання до матеріалів справи документів, що підтверджують витрати на правову допомогу.

Відповідно до Детального опису робіт, загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 6000 грн.

Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У додаткових поясненнях представник відповідача заперечив щодо розміру витрат на правничу допомогу заявлених стороною позивача, вказавши на їх явну не співмірність та вважаючи, що такий розмір не відповідає засадам розумності та обгрунтованості. Просив відмовити у задоволенні клопотання про стягнення витрат на правову допомогу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі

№ 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ознайомившись з поданими до суду документами на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума в розмірі 6000 гривень за виконану адвокатом роботу є завищеною.

З огляду на наявність заперечень відповідача, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, суд приходить до висновку про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами до 3000 грн., що є співмірними з предметом спору, складністю справи та виходячи з наданих адвокатом послуг.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити повністю.

Визнати таким,що непідлягає виконаннювиконавчий напис,вчинений приватнимнотаріусом Києво-Святошинськогорайонного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, від 18 травня 2021 року та зареєстрований за № 18790 про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості в розмірі 46179,91 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" на користь ОСОБА_1 3000,00 гривень витрат на правничу допомогу та судовий збір у розмірі 1211,20 гривень, а всього стягнути 4211,20 гривень.

Повні найменування сторін:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: с. Вереміївка, Золотоніський район, Черкаська область, РНОКПП НОМЕР_1 .

Товариство зобмеженою відповідальністю"ФК"ОнлайнФінанс",місцезнаходження: бульв. Верховної Ради, 34, офіс, 511, м. Київ, код ЄДРПОУ 42254696.

Приватний нотаріусКиєво-Святошинськогорайонного нотаріального округуКиївської областіГрисюк Олена Василівна, адреса: АДРЕСА_1 .

Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяна Юріївна, місцезнаходження за адресою: вул. Симона Петлюри, 5, оф. 4, м. Полтава, РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Суддя В. В. Левченко