Ухвала суду № 127613718, 22.05.2025, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4917/24

1-кп/583/125/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2025 р. м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря

судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

представниці потерпілої ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 липня 2024 року за №12024200460000640, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Целінограда Целіноградської області Казахстан, громадянина України, з професійно технічною освітою, розлученого, фізичної особи-підприємця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,

УСТАНОВИВ:

В провадженні Охтирського міськрайонного суду Сумської області з 27 вересня 2024 року перебуває на розгляді вказане кримінальне провадження.

ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого, за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 липня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14 вересня 2024 року включно без визначення розміру застави, який було продовжено ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 вересня 2024 року до 16 жовтня 2024 року, ухвалами Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 жовтня 2024 року - на 60 днів до 07 грудня 2024 року включно, від 04 грудня 2024 року на 60 днів до 01 лютого 2025 року включно, від 30 січня 2025 року до 30 березня 2025 року, від 28 березня 2025 року до 26 травня 2025 року включно без визначення розміру застави.

21травня 2025 року від прокурора надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, яке мотивує тим, що відносно нього є обґрунтована підозра, яка підтверджена матеріалами кримінального провадження, злочин, у вчиненні якого він обвинувачується, є тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які існували при застосуванні йому відповідного запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати, в тому числі, що обвинувачений може ухилятися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, які ще не допитані судом, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом створення штучних доказів та підбурювання осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих показань, на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій. Оскільки судом досліджуються докази в повному обсязі, то завершити судовий розгляд до 30 березня 2025 року не вбачається за можливо. Тому просить клопотання задовольнити, так як інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам /Т. 5 а.с. 2-4/.

02 травня 2025 року від захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_8 , надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу в суді з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 . Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_7 продовжує незаконно утримуватися Охтирським міськрайонним судом під вартою, вважає, що ризики здійснення можливого впливу на свідків та потерпілу прокурором не доведено, оскільки вони допитані судом, а від допиту частини свідків прокурор відмовився. Тому цей ризик може бути забезпечений шляхом покладання обов`язку на обвинуваченого, передбаченого. 5 ст. 194 КПК України в частині заборони спілкування з цими особами.

В судовому засіданні прокурор своє клопотання підтримав, заперечив проти задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.

Потерпіла ОСОБА_5 , та її представник, адвокат ОСОБА_6 , в підготовчому судовому засіданні підтримали клопотання прокурора, та заперечили проти задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, потерпіла категорично заперечує, щоб обвинувачений перебував на свободі.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 заперечили проти клопотання прокурора, своє клопотання про зміну запобіжного заходу підтримали.

Вивчивши матеріали справи /в межах заявлених клопотань/, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.

Виключною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до частин 4-5 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Прокурор не має права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбаченихчастиною п`ятою статті 194цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Вирішуючи питання, порушене у клопотанні прокурора, суд зазначає, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, тобто з моменту оголошення ОСОБА_7 про підозру у вчиненні цього злочину по цей час існує незмінність підстав для його обвинувачення в його вчиненні, що є необхідною умовою для того, щоб відносно нього взагалі міг бути обраний запобіжний захід.

Проте суд наголошує, що лише цієї умови недостатньо для продовження запобіжного заходу і враховує, що ОСОБА_7 є не судимою особою, особою похилого віку, фізичною особою підприємцем, а також у судовому засіданні прокурором доведено, що обґрунтовано існують ризики, зазначені ним у клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 лютого 2010 року у справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

При вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд оцінює тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину, його наслідки, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим. При цьому суд звертає увагу на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, пов`язаного із смертю дитини.

Висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені судом за результатами сукупного аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та особистих даних обвинуваченої особи (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), її поведінки під час досудового розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилитись від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків тощо). При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. ХочКПКі не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, існують реальні ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно випливати на потерпілу особу, свідків в цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не забезпечить належне виконання останнімпокладених на нього процесуальних обов`язків і не зможе запобігти передбаченим ч. 1ст. 177 КПКризикам.

Урахування тяжкості кримінального правопорушення, у цьому конкретному випадку, має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинене кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_7 може ухилитися від суду та іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, оскільки «небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та ін.», а «серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти» (рішення ЄСПЛ у справах «Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини»). При цьому суд враховує те, що «тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту», а «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (рішення ЄСПЛ від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії» (заява № 33977/96).

Також суд враховує думку потерпілої, яка наполягає на тому, щоб обвинувачений залишався під вартою, оскільки він не приймає ніяких заходів для відшкодування їй моральної шкоди в зв`язку із смертю малолітнього сина.

Твердження адвоката з приводу того, що змінилися обставини, які були підставою для застосування до ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу, який сплатив вартість проведених експертиз в кримінальному провадженні, частково відшкодував потерпілій спричинену шкоду, суд вважає такими, що суттєво не впливають на існуючі ризики у бік їх зменшення на цей час. Доводи захисника щодо допитаних потерпілої та свідків, що унеможливлює тиск на них з боку обвинуваченого, суд не приймає до уваги, оскільки судовий розгляд триває, судом досліджуються докази сторони захисту, а тому можливо виникне необхідність в додаткових допитах вказаних осіб.

Всі ці обставини дають суду підстави дійти висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та відмови у задоволенні клопотання захисника.

Таким чином, наявність обвинувачення у вчиненні ОСОБА_7 злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені пунктами 1-5 частини першою статті 177 КПК України, є визначеною законом підставою продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

На переконання суду застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_7 покладених на нього обов`язків. Запобіжний захід у вигляді його тримання під вартою є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості цього кримінального провадження. Виключно застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою здатен забезпечити запобігання ризику переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілу та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Встановлені дані в сукупності вказують на підвищену небезпеку як самого діяння, так і особи обвинуваченого, а також на те, що обставини, які враховувалися судом при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не змінилися та не перестали існувати.

Крім того відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Оскільки злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_7 , пов`язаний із спричиненням загибелі людини, суд не вбачає підстав для визначення йому розміру застави.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 199, 315, 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Продовжити у кримінальному провадженні за №12024200460000640 від 15 липня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 286-1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 20 липня 2025 року включно, без визначення розміру застави з утриманням в Державній установі «Сумський слідчий ізолятор».

Визначити строк дії цієї ухвали до 24 години 00 хвилин 20 липня 2025 року.

Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу.

Копію ухвали для виконання направити начальнику Сумського слідчого ізолятору та вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє судовий розгляд в суді першої інстанції.

Повний текст ухвали проголошено 26 травня 2025 року о 16 годині 30 хвилин.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_1