Постанова № 12761287, 09.12.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.12.2010 р.           справа №26/302/10

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.

суддівВолкова Р.В., Чернота Л.Ф.

при секретарі: Клименко К.О.

за участю представників сторін:

від позивача :не з»явився

від відповідача:Мариніч Н.В. –за дов. ВРВ № 526496 від 26.10.10р.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м. Енергодар Запорізької області

на рішення господарського суду Запорізької області

від14.10.2010 року

у справі№ 26/302/10 (суддя Юлдашев О.О.)

за позовомПриватного підприємства "Науково-виробниче приватне підприємство "Спаринг-Віст Центр", м. Львів

до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м. Енергодар Запорізької області простягнення 41844 грн. 45 коп. ВСТАНОВИВ: У 2010 році Приватне підприємство "Науково-виробниче приватне підприємство "Спаринг-Віст Центр", м. Львів звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м. Енергодар Запорізької області, про стягнення 41844 грн. 45 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.10.10 р. позовні вимоги були задоволені повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 41844 грн. 45коп., з яких: 35934 грн. 64 коп. інфляційних нарахувань, 5909 грн. 81 коп. 3% річних.

Відповідач, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м. Енергодар Запорізької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд скасувати частково рішення господарського суду Запорізької області від 14.10.2010р., застосувавши строк позовної давності.

Представник позивача до судового засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причину неявки суд не повідомив, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 22.11.10р. не була визнана обов’язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з’ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 26/302/10, та наданих представником відповідача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скаргах доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. У процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України і підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Приписами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Пунктом 5 ст. 11 Цивільного кодексу України зазначено, що цивільні права та обов’язки виникають з рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 18.07.2005 року у справі № 7/335-12/224 були задоволені позовні вимоги ПП “НВПП “Спаринг-Віст Центр” про стягнення з ДП “НАЕК “Енергоатом” заборгованості у розмірі 40240 грн. 72 коп., державного мита у розмірі 402 грн. 41 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. 00 коп.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 14.10.05 р. рішення господарського суду Запорізької області залишено без змін.

Отже, з моменту набрання рішенням господарського суду Запорізької області від 18.07.05 р. у справі № 7/335-12/224 законної сили, у відповідача виникло перед позивачем грошове зобов’язання у розмірі 40761 грн. 13 коп., яке відповідач не виконав.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних у розмірі 35934 грн. 64 коп. та 3% річних у розмірі 5909 грн. 81 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно приписів ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На примусове виконання рішення господарського суду Запорізької області від 18.07.05 р. у справі № 7/335-12/224 судом першої інстанції було видано наказ від 27.10.05р., який позивачем було направлено на виконання до ДВС в м. Енергодар Запорізької області.

Постановою ДВС в м. Енергодар Запорізької області про відкриття виконавчого провадження від 08.12.05 р. відкрито виконавче провадження по примусовому стягненню з ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” 40761 грн. 13 коп., боржнику надано строк до 15.12.05р. для добровільного виконання наказу.

Постановою ДВС в м. Енергодар Запорізької області від 08.12.05р. було зупинено виконавче провадження по справі на підставі п. 8 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження”, в зв’язку з наявністю справи про банкрутство відповідача. Час зупинення виконавчого провадження –до вирішення по суті справи про банкрутство. Ухвалою від 06.12.2007 р. суд припинив провадження по справі про банкрутство відповідача. Доказів набрання цією ухвалою законної сили в матеріалах справи немає.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим кодексом та іншими законами.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданих до суду першої інстанції розрахунків вбачається, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька АЕС” в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України 35934 грн. 64 коп. інфляційних нарахувань за період з листопада 2005 року по липень 2010 року та 5909 грн. 81 коп. 3 % річних за період з листопада 2005 року по липень 2010 року, які місцевим господарським судом були задоволенні в повному обсязі без застосування строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач до моменту прийняття рішення судом першої інстанції.

Судова колегія не погоджується з таким рішенням господарського суду Запорізької області, виходячи з наступного:

Поняття позовної давності унормовано Главою 19 Цивільного кодексу України. Норми про позовну давність мають імперативний характер. Так, відповідно до статті 256 вказаного Кодексу, позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Окрім цього, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено в три роки. Перебіг позовної давності, відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Строк позовної давності тривалістю в три роки застосовується у вигляді загального правила, якщо для відповідної вимоги не встановлено спеціального строку. Загальний строк позовної давності становить три роки незалежно від того, хто подає позов –громадянин, юридична особа, держава тощо. Згідно зі статтею 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 Цивільного Кодексу.

Зупинення позовної давності полягає в тому, що період часу, протягом якого діють обставини, а саме: непереборна сила, мораторій та зупинення дії закону та іншого нормативного акта, не зараховується в термін позовної давності. При цьому строк позовної давності зупиняється від дня виникнення означених обставин і до дня припинення існування таких обставин.

Мораторій, на наявність якого послався місцевий господарський суд, - це відстрочка виконання боржником його зобов»язання перед кредитором, що встановлена законодавством. Мораторій може бути оголошений відносно якогось окремого виду зобов»язань, або всіх зобов»язань в цілому.

У відповідності до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мораторій на задоволення вимог кредиторів –це призупинення виконання боржником, зокрема, грошових зобов»язань, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та припинення заходів, направлених на забезпечення виконання цих зобов»язань, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Тобто, мораторій по справі про банкрутство означає не відстрочку виконання зобов'язання, а зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і не внаслідок прийняття законодавчого акту, а на підставі рішення суду, а саме, ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Як встановлено судом першої інстанції, ухвалою господарського суду м. Києва № 43/167 від 02.12.03 р. було порушено проти боржника справу про банкрутство. А рішення господарського суду Запорізької області по справі № 7/335-12/224 від 18.07.05 р. набрало чинності з дати прийняття постанови Запорізьким апеляційним господарським судом, яким наведене рішення було залишено без змін, - 14.10.05 р. Тобто, дія мораторію на грошові зобов»язання, що виникли після порушення справи про банкрутство боржника, не розповсюджується, а постанова ДВС про зупинення виконавчого провадження по справі № 7/335-12/224 не передбачає зупинення строку позовної давності. Крім того, позивач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів того, що він є конкурсним кредитором відповідача по даній справі. До того ж в матеріалах справи взагалі відсутні докази того, в якому стані на теперішній час знаходиться справа про банкрутство відповідача.

Отже, мораторій в загально-цивільному розумінні, як “відстрочення виконання зобов'язання” не є тотожнім з мораторієм в розумінні Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” як “зупинення виконання боржником грошових зобов'язань”, оскільки, в першому випадку відбувається зупинення строків для звернення до суду за захистом порушеного права, а у другому випадку відбувається зупинення задоволення вимог окремих кредиторів за рахунок майна боржника незалежно від того, звертались вони до суду за захистом порушеного права, чи ні.

Судова колегія вважає, що відсутні підстави для висновку про правильність застосування судом першої інстанції вимог ст. 229 Господарського кодексу України та ст. 625 Цивільного кодексу України, а відтак і про законність та обґрунтованість прийнятого рішення по справі № 26/302/10, оскільки не встановлено дати початку та закінчення перебігу строку позовної давності, моменту зупинення перебігу такого строку, оскільки рішення суду, яке стало підставою позову по даній справі, прийняте у 2005 р., а справа про банкрутство порушена у 2003 р., тобто строк мораторію на задоволення вимог конкурсних кредиторів почався раніше, ніж рішення суду, яким стягнута сума заборгованості. До того ж судом першої інстанції взагалі не досліджено питання в такому випадку, чи є позивач конкурсним або поточним кредитором відносно до позивача саме за цим грошовим зобов»язанням.

Зупинення виконавчого провадження не є підставою для зупинення перебігу строку позовної давності, оскільки перелік таких підстав є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню із застосуванням строку позовної давності, у зв»язку з чим до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума інфляційних у розмірі 22590 грн. 20 коп. за період з вересня 2007 р. по липень 2010 р. (з урахуванням звернення позивача із позовом до господарського суду у вересні 2010 р. та обмеження позивачем строку нарахування штрафних санкцій липнем 2010 р. у наданому до позову розрахунку), як збільшення суми основного боргу за період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України та сума 3% річних у розмірі 3665 грн. 15 коп., як плата за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у відповідача вини у невиконанні ним грошового зобов»язання судовою колегією розглянуті та відхилені як такі, що не відповідають нормам ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки такий вид відповідальності застосовується до боржників незалежно від наявності їх вини. Судом не прийнятий до уваги контррозрахунок відповідача, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, частково не відповідають обставинам справи та судом неправильно застосовані норми матеріального права України, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 14.10.2010 року у справі № 26/302/10 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судових витрат покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117, 122 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м. Енергодар Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 14.10.2010 року у справі № 26/302/10 –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 14.10.2010 року у справі № 26/302/10 –скасувати частково.

Позовні вимоги Приватного підприємства “Науково-виробниче приватне підприємство “Спаринг-Віст Центр”, м. Львів до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м. Енергодар Запорізької області про стягнення 41844 грн. 45 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Будівельників, 25, ЄДРПОУ 24584661 на користь Приватного підприємства “Науково-виробниче приватне підприємство “Спаринг-Віст Центр”, 79026, м. Львів, вул. В.Великого, 33, ЄДРПОУ 22362867 інфляційні у розмірі 22590 грн. 20 коп., 3% річних у розмірі 3665 грн. 15 коп., державне мито за подання позовної заяви у розмірі 262 грн. 55 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 148 грн. 08 коп.

Відмовити у позовних вимогах Приватного підприємства “Науково-виробниче приватне підприємство “Спаринг-Віст Центр”, м. Львів до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м. Енергодар Запорізької області про стягнення інфляційних у розмірі 13344 грн. 44 коп. та 3% річних у розмірі 2244 грн. 66 коп.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 14.10.2010 року у справі № 26/302/10 залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства “Науково-виробниче приватне підприємство “Спаринг-Віст Центр”, 79026, м. Львів, вул. В.Великого, 33, ЄДРПОУ 22362867 на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Будівельників, 25, ЄДРПОУ 24584661 витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 131 грн. 27 коп.

Доручити господарському суду Запорізької області видати накази.

У разі дотримання сторонами вимог ст. 122 Господарського процесуального кодексу України господарському суду Запорізької області видати поворотній наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, надсилається сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий                                                             Г.І.Діброва

Судді                                                                                                    Р.В. Волков

                                                                                                    Л.Ф. Чернота                              

Надр. 6 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3,4 –відповідачу;

5 - ДАГС;

6 –ГС Зап. обл.;

Ложка Н.Л.