Рішення № 127609933, 26.05.2025, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №161/2160/25

Провадження №2/155/293/25

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

26.05.2025 м.Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі головуючого судді Санакоєва Д.Т., при секретарі судового засідання Федонюк О.М., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» в інтересах якого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

24 лютого 2025 року до Горохівського районного суду Волинської області надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» в інтересах якого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовує тим, що 26 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 1196432, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору. 21 червня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу №21062024 від 21.06.2024, відповідно до якого право грошової вимоги до боржника за вказаним кредитним договором перейшло до позивача. Вказує, що відповідач не виконав свого зобов`язання та має непогашену заборгованість на загальну суму 17080 грн.

Враховуючи викладене, просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором № 1196432 від 26 грудня 2023 року в розмірі 17080,00 грн, а також судові витрати, які були понесені у зв`язку зі зверненням із позовом до суду у вигляді судового збору.

Ухвалою від 24 лютого 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, вказує, що не заперечує щодо постановлення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленим про дату час та місце розгляду справи в тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному веб порталі «Судова влада України», в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань на адресу суду від відповідача не надходило, відзив на позов не подав.

За час судового розгляду справи від сторін будь-які додаткові заяви (клопотання) до суду не надходили.

Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що 26 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 1196432, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п.1.2, 1.3, 1.4 договору сума кредиту складає 2000 грн на строк 350 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 25 днів. Пункт 1.5.1 стандартна процентна ставка становить 2.5% в день. Згідно п.1.7.1 за стандартною ставкою за весь строк користування 119700,64% річних, за п.1.8.1 орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає, за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 19500 гривень. Згідно п.1.8.2 за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 18750 грн. Відповідно до п.2.1 кошти кредит надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на реквізити платіжної картки Споживача № НОМЕР_1 (а.с.21-30).

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (п.п. 9.6. кредитного договору), які розміщені на веб-сайті, повністю приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих Правил.

Відповідно до копії паспорта споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, в якому зазначені умови надання кредитних коштів, відповідач ознайомився та підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором К058.

Згідно з інформації, яка зазначена в копії листа ТОВ «Пейтек», адресований ТОВ «Селфі Кредит», 26 грудня 2023 року, на картку ОСОБА_2 успішно зараховано 2000,00 гривень.

Судом встановлено, що договір між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_2 був укладений в електронній формі шляхом його підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

Згідно з ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України, визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 було укладено договір, за умовами якого останній отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зазначений безпосередньо ним.

Договір від 26 грудня 2023 року було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Отже, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір про надання споживчого кредиту №1196432 від 26 грудня 2023 року прирівнюється до укладених в письмовій формі.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає доведеним, що договір про надання споживчого кредиту №1196432 від 26 грудня 2023 року був підписаний позичальником ОСОБА_2 .

Крім того, договір про надання споживчого кредиту №1196432 від 26 грудня 2023 року відповідачем не оспорений.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.ч.1, 3 ст.509 ЦК України, вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Отже, суд встановив, що перед укладенням договору відповідач був ознайомлений з усіма їх умовами і погодився укласти договір саме на таких умовах, про що свідчить його електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 порушено умови укладеного договору, в зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 17080 гривень, яка складається з 3200 гривень заборгованість за тілом кредиту, 13880 гривень заборгованість за відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.37-43). Даний розрахунок відповідачем не спростований, контррозрахунок не подав.

Відповідно до копії договору факторингу №24.06.2024 від 21 червня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено даний договір факторингу, відповідно до умов якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги, зокрема, до відповідача, що також підтверджується копією витягу з реєстру боржників.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст.ст.1077, 1078 ЦК України, встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Презумпція правомірності Договору факторингу №21062024 відповідачем не спростована, відтак, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є новим кредитором у зобов`язанні.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зареєстровано як юридична особа, про що свідчить виписка з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Свої зобов`язання зі сплати заборгованості ОСОБА_2 не виконав, кошти не повернув. Доказів в розрізі положень ст.ст.76-81 ЦПК України, на підтвердження зворотного в розпорядження суду не надала. Письмову претензію позивача щодо добровільного врегулювання спору проігнорував.

Належних та допустимих доказів на спростування зазначеного позивачем розміру заборгованості відповідач не надав.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України, визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в загальному розмірі 17080,00 гривень.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

У зв`язку з висновком суду про задоволення позову, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 2 422, 40 гривень судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» в інтересах якого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за договором 1196432 від 26.12.2023 року, що становить 17080 (сімнадцять тисяч вісімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати по справі, а саме: 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору,

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ( місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, 28 корпус; код ЄДРПОУ 35234236).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення в повному обсязі складено 26.05.2025 року.

Cуддя Горохівського районного суду

Волинської області Д.Т.Санакоєв