Рішення № 127608624, 23.05.2025, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа №317/2113/25

Провадження №2-а/317/25/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Ткаченко М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року до Запорізького районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 24.04.2025 року о 18 год 13 хв, інспектор ВП №6 ЗРУП ГУНП України в Запорізькій області старший лейтенант поліції Колесніков Р.С., знаходячись по вулиці Вчительська, 1 в селі Наталівка Запорізького району Запорізької області ухвалив постанову серії ЕНА №4575083, якою визнав позивача винним в скоєні правопорушення, зафіксованого в неавтоматичному режимі і відповідальність за скоєння якого передбачена ч.5 ст.121 КУпАП, а саме за те, що позивач 24.04.2025 року о 17 год 32 хв здійснював рух по вулиці Вчительська, 1 в селі Наталівка Запорізького району Запорізької області на транспортному засобі, як вказано у постанові - «FОRТЕ FОХ», (хоча цей транспортний засіб має назву «FORТЕ 1500W») без державного номерного знаку і без мотошолому, чим, як вважав інспектор поліції, позивач порушив підпункт «г» п.2.3 Правил дорожнього руху України, за яким, водій зобов`язаний під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів. За вказане адміністративне правопорушення поліцейським був накладений на позивача штраф в сумі 510 грн.

Після зупинки транспортного засобу, яким управляв позивач, останній пояснював інспектору поліції, що той транспортний засіб, яким керував - «FORТЕ 1500W», не є ні мотоциклом, ні мопедом, а є електроскутером з потужністю двигуна до 3000 Вт, що відповідно до ПДР не потребувало того, щоб водій транспортного засобу під час руху на цьому транспортному засобі був зобов`язаний бути в застебнутому мотошоломі. Однак, всі пояснення позивача з цього приводу інспектором поліції були залишені без уваги і ним була винесена вищевказана постанова серії ЕНА №4575083. Крім того, інспектором поліції в той же день та час стосовно позивача був складений адміністративний протокол за те, що позивач, як вважав поліцейський, керував вищевказаним транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння і відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці, так і в медичному закладі.

Разом з тим, позивач зазначає, що не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.121 КУпАП, оскаржувана постанова не відображає дійсних обставин справи, винесена з порушенням вимог чинного законодавства як щодо її змісту, так і процедури розгляду справи, а отже підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення відповідно до п.1 ст.247 КУпАП. Крім того, зазначає, що ним були понесені витрати, пов`язані із отриманням правової допомоги, а отже вони також підлягають стягненню з відповідача.

Ухвалою суду від 05 травня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ відповідно до ст. 268-272, 286 КАС України, призначено судове засідання без повідомлення (виклику) сторін., встановлено відповідачу строк для подання відзиву.

12.05.2025 від Головного управління Національної поліції в Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що після зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського водій ОСОБА_1 не зміг пояснити причину не використання мотошолома під час керування квадроциклом, оцінивши докази по справі інспектор Колесніков Р.С. розглянув справу про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу позивача. Зазначають, що позивач не лише керував квадроциклом, який не був зареєстрований у встановленому законом порядку та не мав номерного знаку, а й під час руху на транспортному засобі був без мотошолома та перевозив пасажирів, серед яких були діти, також без мотошоломів.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовується позовна заява, та перевіривши їх доказами, наданими сторонами, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що 24.04.2025 інспектором ВП №6 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Колесніковим Р.С. було винесено постанову серії ЕНА №4575083 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП за керування 24.04.2025 о 17 год 32 хв у с. Наталівка. вул. Волошина, 17 транспортним засобом Forte Fox, д.н.з. відсутній, без мотошолому, чим порушив вимоги п.2.3.г ПДР.

Відповідно до видаткової накладної №ЗАР-000526 від 30.07.2024 вбачається, що ОСОБА_1 був придбаний електроквадроцикл FORТЕ 1500W (L85AE4FA8R1022640) помаранчевий.

На відеозаписі, наданому представником відповідача, зафіксовано зупинку вищевказаного транспортного засобу, зафіксовано, що дійсно за кермом електроквадроцикла пербуває ОСОБА_1 , який повідомив, що вказаний транспортний засіб не є механічним, оскільки має об`єм двигуна 1500 Вт, про що написано на самому транспортному засобі.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Як передбачено положеннями статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частина 5 ст. 121 КУпАП, за якою було притягнуло ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Пунктом 2 Правил дорожнього руху визначені обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Згідно з пп. «г» п. 2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.

Правила дорожнього руху визначають механічний транспортний засіб як транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини та механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Мопед визначено як двоколісний транспортний засіб, що має двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт; мотоцикл - як двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об`ємом 50 куб. см і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг.

Відтак, враховуючи відсутність в Правилах дорожнього руху України такого визначення як «електроквадроцикл», в даному випадку електроквадроцикл FORТЕ 1500W, яким керував позивач, та який має потужність 1500 Вт, не може бути прирівняним ні до мопедів, ні до мотоциклів та не може визнаватися механічним транспортним засобом, а отже ОСОБА_1 , який керував таким транспортним засобом, не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121, оскільки адміністративну відповідальність за порушення п. 2.3 ПДР України може нести виключно водій механічного транспортного засобу.

Підсумовуючи вищенаведене, cуд вважає, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, згідно ч.2 ст.77 КАС України не доведено правомірність оспорюваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.5 ст.121 КУпАП, яка є предметом оскарження у даній справі.

Відповідно до п. 1, 3 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За приписами п.1 ст.247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

З огляду на викладене вище, враховуючи встановлені обставини даної справи, суд дійшов висновку, що при ухваленні оспорюваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідачем не було дотримано вимог закону, а саме ст. 245, 247, 280 КУпАП, неповно і невсебічно з`ясовано обставини адміністративної справи, а тому постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (частина 1, 3 статті 132 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторона, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На виконання вказаних вимог закону, позивачем надано: договір про надання професійної правничої допомоги адвоката (юридичних послуг) від 25 квітня 2025 року, укладений між позивачем та адвокатом Асауленком І.О. та акт №1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 29.04.2025.

Зі змісту акту №1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 29.04.2025 вбачається, що сторони погодили вартість послуг адвоката: за вивчення та аналіз правової ситуації щодо визнання неправомірними дій інспектора ВП№6 ЗРУП ГУНП України в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Колеснікова Р.С. на вул. Вчительська, 1 в с. Наталівка Запорізького району Запорізької області, а також правомірності притягнення замовника до адміністративної відповідальності за ознаками ч. 5 ст. 121 КУпАП, підготовка та написання адміністративного позову в Запорізький районний суд Запорізької області, а також клопотання про витребування доказів, їх подача до суду, збір доказів в обгрунтування позову, підшукування та аналіз судової практики Верховного Суду в аналогічних ситуаціях 4000 грн, безпосередня участь в судовому засіданні в суді першої інстанції під час розгляду справи в суді 5000 грн.

Водночас суд зазначає, що доказів оплати наданих адвокатом послуг не надано.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постанові від 21.02.2021 у справі № 280/2635/20, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, відмова у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства.

Також Верховний Суд у постанові від 01.11.2022 у справі № 757/24445/21-ц зазначив, що відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.

Відповідачем в свою чергу не подано заяви із запереченнями проти стягнення з нього витрат на правову допомогу.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, у тому числі, у рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви»).

У справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) вказано, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У зазначеному рішенні Європейського суду з прав людини також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19 зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим, суд вказав, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Враховуючи викладене, оскільки справу було розглянуто у письмовому провадженні без виклику (повідомлення) учасників справи, суд дійшов висновку, що витрати в розмірі 5000 грн за участь адвоката у судових засіданнях є необґрунтованими, у зв`язку з чим суд вважає можливим стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу частково у сумі 4000 грн за витрати, пов`язані із підготовкою позовної заяви та зверненням до суду.

Також, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань останнього, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (код ЄДРПОУ: 40108688, місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Аптухіна, 29) про визнання дій неправомірними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.

Скасувати постанову інспектора ВП №6 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Колеснікова Р.С. серії ЕНА №4575083 від 24.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи безпосередньо до Третього адміністративного апеляційного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.05.2025.

Суддя М.О.Ткаченко