Вирок № 127607791, 26.05.2025, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/625/24

Провадження № 1-кп/644/167/25

26.05.2025

ВИРОК

іменем України

26 травня 2025 року Індустріальний районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі: прокурора Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_2 , захисника - адвоката ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченого, секретаря судових засідань ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацевлаштованого, несудимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,

в с т а н о в и в:

03.12.2023 приблизно о 13 годині ОСОБА_6 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, прийшов до квартири АДРЕСА_2 , де мешкає його брат ОСОБА_4 . При вході до квартири, на ґрунті тривалих неприязних відносин, між братами виник словесний конфлікт, який переріс у бійку. В процесі бійки ОСОБА_6 взяв до рук ножа, який лежав у коридорі квартири та почав наносити хаотичні удари цим ножем по тулубу та голові потерпілого ОСОБА_4 . З квартири потерпілий вибіг на сходи під`їзду, де між братами знову відбулась сутичка, а потім ОСОБА_4 вийшов на вулицю де конфлікт був припинений.

В результаті дій ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_4 були завдані такі тілесні ушкодження: проникаюче до черевної порожнини сліпе колото-різане поранення живота із ушкодженням брижі поперечно-ободової кишки, з локалізацією рани на передній черевній стінці зліва, яке ускладнилося зовнішньою та внутрішньою кровотечею (належить до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя); сліпі непроникаючі колото-різані поранення: в потиличній ділянці, в лівій виличній ділянці, в лівій навколовушно-жувальній ділянці, по заднє-латеральній поверхні шиї зліва, в проекції нижнього кута лівої лопатки, в проекції 9-10 грудних хребців справа, по долонній поверхні лівої кісті та 2 рани в верхній третині лівого передпліччя по тильній поверхні (належать, як у сукупності, так і поодинці, до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6-ти днів, але не більше 3-х тижнів).

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,не визнав. Пояснив, що 03.12.2023 року прийшов до квартири АДРЕСА_2 , оскільки хотів примиритися з братом, так як вони не спілкувався тривалий час після сварки. Брат відчинив двері, але не захотів пускати його до квартири, почав агресивно себе поводити, лаятися та відштовхувати його, в результаті чого між ним почався конфлікт, який переріс у бійку. В процесі бійки, у коридорі квартири, він побачив ножа, який лежав на речах, він його взяв і намагався наносити брату поранення рук та ніг. Брат чинив активний опір, бійка перемістилась до ванної кімнати, з якої його брат вискочив та вийшов з квартири на сходи і почав по ним спускатись. Він почав наздоганяти брата і той між третім та четвертим поверхом спробував знову його вдарити, на що він задав йому ударів в область плеча та потилиці. Після чого вони вийшли з під`їзду на вулицю. На вулиці він побачив, що брат весь у крові і припинив конфлікт. Де він міг нанести братові проникаюче поранення живота він не пам`ятає, але припускає, що скоріш за все це відбулось у приміщенні квартири. Застосовував ножа, так як був дуже розгніваний на слова та дії брата, проте умислу на позбавлення брата життя у нього не було.

Вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_4 , який повідомив, що 03.12.2023 він знаходився вдома за адресою: : АДРЕСА_1 . До квартири прийшов його брат ОСОБА_7 і хотів увійти в приміщення квартири, але, через те, що між ними тривалий час існували неприязні відносини, він не став впускати брата до квартири, між ними почалася штовханина, яка перейшла у бійку, при цьому він не тільки захищався, але й сам завдавав братові ударів. В процесі бійки вони перемістились до приміщення ванної кімнати, де він спиною розбив дзеркало і побачив, що в нього з`явилась зовнішня кровотеча, в руках брата він бачив якийсь предмет, чи то ключ чи щось подібне, можливо маленький ніж, але то не було великим ножем. Відчувши, що у бійці поступається братові, він вибіг з квартири на сходи, де ще намагався вдарити брата, який йшов за ним, а коли відчув слабкість та оніміння в тілі, вибіг на вулицю, де бійка припинилась з їх волі, після чого його знайомий викликав швидку;

- показаннями свідка ОСОБА_8 , яка повідомила, що її співмешканець ОСОБА_6 повернувся 03.12.2023 додому зі слідами крові на одязі. На її запитання, що сталося, він повідомив, що посварився з братом, більш детально про конфлікт не розповідав. Вона забрала в нього кофту зі слідами крові і випрала її. В подальшому цю кофту вона добровільно видала співробітникам поліції. Після їх бесіди ОСОБА_6 пішов до дільничного інспектора;

- протоколом огляду квартири АДРЕСА_2 від 03.12.2023 року, в ході якого в приміщенні кухні був виявлений та вилучений ніж зі слідами на його клинку речовини бурого кольору, яка, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 14/904-С-Ц/2023/24 від 16.01.2024 є кров`ю людини, походження якої від ОСОБА_4 не виключається; у приміщенні кімнати на підлозі виявлене та вилучене простирадло зі слідами плям бурого кольору, які, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 14/1591-С/23 від 06.01.2024 є кров`ю людини, походження якої від ОСОБА_4 не виключається;

- протоколом огляду під`їзду № 3 будинку АДРЕСА_3 від 03.12.2023 року, в ході якого при вході до під`їзду, на сходах та стінах від 1 до 4 поверху, перед входом до квартири АДРЕСА_4 та у тамбурі цієї квартири та квартири АДРЕСА_5 виявлені плями речовини бурого кольору, які, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 15-12/905-С-Ц/2023/24 від 12.01.2024 є кров`ю людини, походження якої від ОСОБА_4 не виключається;

- протоколом затримання ОСОБА_6 від 04.12.2023 року, в ході якого у останнього були вилучені: кросівки, на яких, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 14/1588-С/23 від 05.01.2024 знайдена кров людини, походження якої від ОСОБА_4 не виключається; спортивні брюки, на яких, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 14/1590-С/23 від 08.01.2024 знайдена кров людини, походження якої від ОСОБА_4 не виключається; куртка, на якій, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 14/1589-С/23 від 06.01.2024 знайдена кров людини, походження якої від ОСОБА_4 не виключається;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.01.2024 року за участю потерпілого ОСОБА_4 , в ході проведення якого останній на місці пояснив обставини події, що мали місце 03.12.2023 року за адресою: : АДРЕСА_1 , які в цілому відповідають його показанням, наданим в суді.

Висновком судово-медичної експертизи № 12-14/700-А/23 від 02.01.2024 року встановлено, що ОСОБА_4 має такі тілесні ушкодження:

- проникаюче до черевної порожнини сліпе колото-різане поранення живота із ушкодженням брижі поперечно-ободової кишки, з локалізацією рани на передній черевній стінці зліва, яке ускладнилося зовнішньою та внутрішньою кровотечею, яке належить до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя;

- сліпі непроникаючі колото-різані поранення: в потиличній ділянці, в лівій виличній ділянці, в лівій навколовушно-жувальній ділянці, по заднє-латеральній поверхні шиї зліва, в проекції нижнього кута лівої лопатки, в проекції 9-10 грудних хребців справа, по долонній поверхні лівої кісті та 2 рани в верхній третині лівого передпліччя по тильній поверхні, які належать, як у сукупності, так і поодинці, до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6-ти днів, але не більше 3-х тижнів.

Висновком судово-медичної експертизи № 12-14/30-А/24 від 23.01.2024 року встановлено, що виявлені у ОСОБА_4 в ході проведення судово-медичної експертизи № 12-14/700-А/23 від 02.01.2024 тілесні ушкодження, утворилися в єдиний короткий проміжок часу від не менше десятиразової травматичної дії клинка ножа, що був наданий на дослідження, який був вилучений з приміщення кухні квартири АДРЕСА_2 при огляді місця події 03.12.2023.

Висновком судово-психіатричної експертизи № 5 від 08.01.2024 року встановлено, що ОСОБА_6 страждає на хронічні психічні захворювання у формі дисоціального розладу особистості, синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає кримінальне правопорушення, ОСОБА_6 виявляв ознаки вказаних психічних захворювань та перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза тимчасового розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_6 , відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Допитані судом свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повідомили, що вони були залучені у якості понятих при затриманні ОСОБА_6 , очевидцями кримінального правопорушення не були.

На підставі викладеного вище, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_6 , в межах обвинувачення, визнаного судом обґрунтованим, доведена повністю і його дії підлягають кваліфікаціїза ч. 1 ст. 121 КК України, а саме: умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя потерпілого в момент заподіяння.

Поряд з цим, судом констатується, що кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, а саме, як закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, не була доведеною стороною обвинувачення в ході судового розгляду.

Доходячи такого висновку, суд керується викладеним нижче.

Пункт 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого. (Рішення ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. НормиКонституції є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07 лютого 2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи" для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту й спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Визначаючи правову кваліфікацію дій обвинуваченого, суд брав до уваги, те що ОСОБА_6 , як він пояснював і це не спростовано будь-якими фактичними даними, прийшов до брата з метою примирення через тривалий конфлікт, однак останній зустрів його агресивно і, до певної міри, сам сприяв виникненню сварки та бійки, ця обставина визнається самим потерпілим ОСОБА_4 .

Крім того, ніж, як знаряддя злочину, ОСОБА_6 з собою не приносив, а підібрав його в квартирі в процесі сварки і бійки з братом. Також суд бере до уваги характеристики цього ножа, який мав довжину клинка в 15,7 см., а ширину 2,3-2,6 см. Також суд враховує те, що певний час бійка між Спегою та Бєлевцем відбувалась у приміщенні коридору та ванної кімнати квартири, які мають обмежену площу. Наведені вище обставини свідчать про те, що за наявності умислу на вбивство ОСОБА_6 мав достатню можливість нанести потерпілому таку кількість проникаючих ножових поранень у життєво важливі ділянки тіла, які б могли спричинити смерть останнього. Однак за результатом протиправних дій обвинуваченого, ОСОБА_4 було завдано лише одне проникаюче до черевної порожнини сліпе колото-різане поранення живота, інша ж частина ножових поранень мали характер сліпих непроникаючих порізів.

Також судом встановлено, що свої протиправні дії ОСОБА_6 припинив з власної волі, хоча й мав можливість продовжувати наносити ОСОБА_4 ножові поранення, тим більше, що останній втрачав сили до спротиву через крововтрату.

До того ж, суд звертає увагу на те, що показання свідка ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_6 , невдовзі після події кримінального правопорушення, повідомив йому, що якби він мав можливість, то хотів би вбити ОСОБА_4 , не можуть розцінюватись як допустимий доказ, оскільки ОСОБА_11 прибув на місце події виконуючи свої службові обов`язки дільничного інспектора поліції, опитував ОСОБА_6 щодо обставин кримінального правопорушення не попередивши того про право відмовитись від дачі будь-яких свідчень щодо себе, що порушує положення ст. 18 КПК України.

Усі наведені вище обставини у своїй сукупності дають достатні підстави для висновку про те, що ОСОБА_6 , при вчиненні кримінального правопорушення, діяв з умислом, спрямованим на спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, при цьому ступінь їх важкості для нього значення не мала, відтак можна дійти висновку, що ОСОБА_7 діяв з невизначеним умислом (альтернативним), при якому кваліфікація дій має здійснюватися залежно від тих наслідків, які фактично були заподіяні потерпілому, а саме: тяжке тілесне ушкодження за критерієм небезпеки для життя.

При призначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд керується вимогами ст. 50 та ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого злочину, який носив характер побутового, дані про особуОСОБА_6 , який несудимий, на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, неодружений, непрацевлаштований, зловживає алкогольним напоями, з урахуванням чого суд доходить висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 121 КПК України.

Також при призначенні покарання суд бере до уваги, що обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого є вчинення ОСОБА_6 злочину в стані алкогольного сп`яніння, а обставиною, що пом`якшує покарання, є визнання вини у вчиненому.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374, 375 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.

Початок строку відбування покарання рахувати з дня фактичного затримання ОСОБА_6 - 04.12.2023 року. Зарахувати у цей строк час перебування обвинуваченого під вартою з розрахунку одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув`язнення.

Раніш обраний запобіжний захід ОСОБА_6 у виді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Речові докази, передані на зберігання до камери схову речових доказів ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області, а саме: змиви речовини бурого кольору, простирадло білого кольору із візерунком з речовиною бурого кольору, після набрання вироком законної сили - знищити.

Речові докази: флісову кофту червоного кольору, куртку темного кольору «BUGATTI», мобільний телефон «SONY ERICSSON XPERIA» ІМЕІ НОМЕР_1 , сім НОМЕР_2 з зарядним блоком та шнуром, спортивні штани чорного кольору, кросівки блакитного кольору з підошвою білого кольору, передані на зберігання до ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області, після набрання вироком законної сили, повернути в установленому порядку власнику ОСОБА_6 . Скасувати арешт, який накладений на вказане майно ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06.12.2023 року.

Речовий доказ у виді ножа, який також зберігається в камері схову речових доказів ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області, який був вилучений 03.12.2023 року в ході огляду квартири АДРЕСА_2 , повернути власнику - ОСОБА_4 . Скасувати арешт, який накладений на вказане майно ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06.12.2023 року.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1