Рішення № 12760723, 22.09.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

22.09.2010р.                                                                                          Справа № 14/158

          за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Первомайській", вул. Д'яченка, 5, с. Первомайське, Сімферопольський район, АР Крим, 97520

до Приватного підприємства "Богдан", вул. Героїв Бресту, 93, м. Кременчук, Полтавська область, 39601

про стягнення 58013,23 гривень          

Суддя Іваницький О.Т.

Представники

від позивача: представник не з'явився (повідомлений належним чином)

від відповідача: представник не з'явився (повідомлений належним чином)

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення суми боргу, пені, збитків від інфляції та 3% річних на загальну суму 58013,23 гривень, з яких сума основного боргу, що виникла внаслідок неналежного виконання умов дистриб'юторської угоди б/н від 25.11.2008 р. на поставку вино-коньячної продукції, 39607,30 гривень, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язаняь 7647,01 гривень, збитки від інфляції 8579,23 гривень та 3% річних 2179,69 гривень.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Зокрема, до них належить ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997 р. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. № ETS 005 (із змінами та доповненнями), яка, як і інші міжнародні договори, підлягає застосуванню при розгляді справ судами.

          Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

          Враховуючи той факт, що сторони повноважних представників в судові засідання не направили, витребуваних ухвалою суду від 15.07.2010 р. матеріалів та доказів не подали, суд ухвалою від 09.09.2010 р. продовжив строк вирішення спору в термін більший, ніж встановлено ч. 1 ст. 69 ГПК України (а.с. 43).

          Позивач наданим йому правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, не скористався, витребуваних ухвалами суду від 15.07.2010 р. та 09.09.2010 р. матеріалів та доказів не подав, повноважного представника в судове засідання не направив.

          До початку судового засідання від позивача надійшло клопотання № 140 від 21.09.2010 р. (вхід. № 11006д від 21.09.2010 р. канцелярії суду) про відкладення розгляду справи у зв’язку із неможливістю забезпечити явку свого представника в судове засідання (а. с. 48). Суд заявлене клопотання прийняв, розглянув по суті та в задоволенні його відмовив, оскільки чергове відкладення розгляду справи порушує строк вирішення спору, встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи закінчення терміну розгляду справи, встановленого ст. 69 ГПК України, та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, суд встановив, що 25 листопада 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Первомайський», с. Первомайське (надалі Позивача) та Приватним підприємством «Богдан», м. Кременчук (надалі Відповідач) було укладено Дистриб’юторська угода (надалі Угода) (а. с. 10 –13).

Відповідно до п. 1.1. Угоди, Продавець (Позивач у справі) поставляє на підставі замовлень Дистриб’ютора (Відповідач у справі) прийнятих Продавцем до виконання та передає у власність Дистриб’ютору Продукцію, а Дистриб’ютор приймає та здійснює оплату Продукції в порядку та на умовах передбачених дійсною Угодою. Сторони встановлюють, що предметом цієї угоди є поставка.

Згідно із п. 2.2. Угоди, Продукція постачається партіями в асортименті та кількості, які визначаються Продавцем та Дистриб’ютором у додатках до Угоди, або у накладних, які є невід’ємною частиною даної Угоди, на основі письмових заявок Дистриб’ютора узгоджених з Продавцем (уповноваженим представником Продавця).

Пунктом 8.3. Угоди визначено, що погоджене замовлення є підставою для складання накладної на конкретну партію Продукції, в якій визначається номенклатура, кількість, ціна Продукції та інші необхідні дані. Така накладна є невід’ємною частиною Угоди.

Відповідно до п. 7.1. Угоди, постачання Продукції здійснюється впродовж 5-ти календарних днів на підставі прийнятих та погоджених із Продавцем замовлень від Дистриб’ютора, складених у письмовій формі згідно додатка № 3. Погодження замовлення (прийняття до виконання) підтверджується Продавцем за допомогою факсимільного зв’язку.

Позивач, після отримання підтвердження замовлення від Відповідача щодо прийняття продукції, на виконання взятих на себе за Угодою зобов’язань (п. 5.1.) в період з грудня 2008 р. по лютий 2009 р. здійснив останньому поставку вино-коньячної продукції на загальну суму 90059,76 гривень (з ПДВ). Поставка була здійснена окремими партіями, а саме:

- на суму 38553,12 гривень, що підтверджується товарно-транспортною накладною

від 03.12.2008 р. № 166324, видатковою накладною № 86 від 03.12.2008 р., довіреністю від 03.12.2008 р. № 929381 серії ЯПО;

          -          на суму 4946,40 гривень, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 22.12.2008 р. № 166347, видатковою накладною № 114 від 22.12.2008 р., довіреністю від 22.12.2008 р. № 612426 серії ЯПП;

          -          на суму 24343,20 гривень, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 14.01.2009 р. № 166409, видатковою накладною № 23 від 14.01.2009 р., довіреністю від 13.01.2009 р. № 612433 серії ЯПП;

          -          на суму 17035,20 гривень, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 29.01.2009 р. № 166424, видатковою накладною № 25 від 29.01.2009 р., довіреністю від 28.01.2009 р. № 612692 серії ЯПП;

          -          на суму 5181,84 гривень, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 12.02.2009 р. № 166445, видатковою накладною № 55 від 12.02.2009 р., довіреністю від 12.02.2009 р. № 612662 серії ЯПП.

Згідно із п. 4.2. Угоди, Дистриб’ютор здійснює оплату поставленої Продукції шляхом

безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця у розмірі, що дорівнює вартості Продукції на 30 (тридцятий) календарний день з моменту отримання Продукції.

          Враховуючи викладене в п. 4.2. Угоди, Дистриб’ютор повинен був здійснити оплату за поставлену Продукцію в наступні строки:

          -          за поставлену 03.12.2008 р. Продукцію –не пізніше 04.01.2009 р.;

          -          за поставлену 22.12.2008 р. Продукцію –не пізніше 23.01.2009 р.;

          -          за поставлену 14.01.2009 р. Продукцію –не пізніше 15.02.2009 р.;

          -          за поставлену 29.01.2009 р. Продукцію –не пізніше 01.03.2009 р.;

-          за поставлену 12.02.2009 р. Продукцію –не пізніше 15.03.2009 р.

В порушення взятих на себе за Угодою зобов’язань Дистриб’ютор за поставлену

Продукцію в обумовлені строки не розрахувався в повному обсязі, сплативши за неї частково суму в розмірі 50452,46 гривень, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 39607,30 гривень.

          Враховуючи несвоєчасне виконання Відповідачем взятих на себе за Угодою зобов’язань, Позивач нарахував йому пеню в сумі 7647,01 гривень, а також збитки від інфляції в сумі 8579,23 гривень та 3% річних в сумі 2179,69 гривень.

На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення загальна сума заброргованості Відповідача перед Позивачем становить 58013,13 гривень, з яких сума основного боргу 39607,30 гривень, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язаняь 7647,01 гривень, збитки від інфляції 8579,23 гривень та 3% річних 2179,69 гривень.

Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі матеріалами і доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Згідно зі статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

          Частиною 1 та 2 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

          Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

          Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

          Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Частиною 1 ст. 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 9.3. Угоди, за прострочення оплати партії Продукції Дистриб’ютор сплачує на користь Продавця неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення оплати партії Продукції. Пеня розраховується від суми простроченої оплати за партію Продукції.

Позивачем Відповідачу нарахована пеня в загальній сумі 7647,01 гривень, з яких сума прострочки оплати за поставлену 03.12.2008 р. Продукцію - 1875,89 гривень; сума прострочки оплати за поставлену 22.12.2008 р. Продукцію - 354,51 гривень; сума прострочки оплати за поставлену 14.01.2009 р. Продукцію - 2881,16 гривень; сума прострочки оплати за поставлену 29.01.2009 р. Продукцію - 1947,14 гривень та сума прострочки оплати за поставлену 12.02.2009 р. Продукцію - 588,31 гривень (розрахунок в матеріалах справи, а. с. 8 –9).

Пунктом 9.6. Угоди передбачено, що за невиконання (відхилення від виконання) чи неналежне (несвоєчасне, неякісне) виконання зобов’язань за даною Угодою Продавець і Дистриб’ютор також несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

          Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.

Позивачем на підставі вказаних вище положень ЦК України нараховані Відповідачу збитки від інфляції в загальній сумі 8579,23 гривень, з яких збитки від інфляції за період з 04.01.2009 р. по 07.04.2009 р. - 2620,25 гривень; збитки від інфляції за період із 23.01.2009 р. по 12.05.2009 р. - 361,08 гривень; збитки від інфляції за період з 15.02.2009 р. по 05.07.2010 р. –3213,30 гривень; збитки від інфляції за період з 01.03.2009 р. по 05.07.2010 р. –1788,69 гривень та збитки від інфляції за період з 15.03.2009 р. по 05.07.2010 р. –595,91 гривень (розрахунок в матеріалах справи, а. с. 6).

Крім того, Позивачем Відповідачу за весь час прострочки оплати поставленої Продукції нараховані 3% річних в загальній сумі 2179,69 гривень, з яких 3% річних за період з 04.01.2009 р. по 07.04.2009 р. –234,36 гривень; 3% річних за період з 23.01.2009 р. по 12.05.2009 р. - 44,31 гривень; 3% річних за період з 15.02.2009 р. по 05.07.2010 р. –1010,40 гривень; 3% річних за період з 01.03.2009 р. по 05.07.2010 р. –687,47 гривень та 3% річних за період з 15.03.2009 р. по 05.07.2010 р. –203,15 гривень (розрахунок в матеріалах справи, а. с. 7).

          Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

          Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на користь Позивача суму основного боргу в розмірі 39607,30 гривень, пеню за прострочення платежу в розмірі 7647,01 гривень, збитки від інфляції в сумі 8579,23 гривень та 3% річних 2179,69 гривень.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 580,13 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення" у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Враховуючи викладене, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані матеріали та докази, які містяться у справі, в їх сукупності, керуючись законом і статтями 4 - 47, 22, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 69, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Богдан», вул. Героїв Бресту, 93, м. Кременчук, Полтавська область, 39601 (рахунки в банківських установах: р/р 26003330100477 в АКБ «Східно-Європейський банк», МФО 331650; р/р 26008720079452 в ПОФ АКБ «Укрсоцбанк», м. Кременчук, МФО 331014, код ЄДРПОУ 21056045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Первомайський», вул. Д’яченка, 5, с. Первомайське, Сімферопольський район, АР Крим, 97520 (р/р 2600030164106 в ВАТ КБ «Актив-Банк», м. Київ, МФО 300852, код ЄДРПОУ 32080768) суму основного боргу в розмірі 39607,30 гривень, пеню за прострочення платежу в розмірі 7647,01 гривень, збитки від інфляції в сумі 8579,23 гривень, 3% річних 2179,69 гривень, суму сплаченого державного мита в розмірі 580,13 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Суддя                                                                                 Іваницький О.Т.

           Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.