Рішення № 12760682, 28.09.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

28.09.2010р.                                                                                          Справа №14/153

          за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтавтеплоенерго", вул. Комарова, 2-а, м. Полтава, 36008

до Приватного науково-виробничого підприємства "Центральна міська аптека № 777", юридична адреса: бул. Б. Хмельницького, 9/7, кв. 186, м. Полтава, 36037; фактична адреса: вул. Б. Хмельницького, 28, м. Полтава, 36037

про стягнення 54645,55 гривень                                                  

Суддя Іваницький О.Т.

Представники:

від позивача: Міняйло Г.Ю., дов. № 19/1506 від 30.06.2010 р.

від відповідача: Зуб Ю.П. - директор

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення суми боргу, пені, збитків від інфляції та 3% річних в розмірі 54645,55 гривень, із яких сума боргу, що утворилась внаслідок неналежного виконання умов договору № 2648 на відпуск теплової енергії в гарячій воді від 25.09.2008 р., 25806,03 гривень, пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань 25806,03 гривень, збитки від інфляції 2495,10 гривень та 3% річних 538,39 гривень.

В судовому засіданні 28.09.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 ГПК України. Повне рішення складене відповідно до вимог ч. 1 - ч. 2, ч. 6 ст. 84 ГПК України 04.10.2010 р.

Представник позивача на вимогу суду 23.09.2010 року за вхідним № 11097д(канцелярії суду) подав додаткові документи. Суд подані документи прийняв до розгляду, розглянув по суті та залучив їх до матеріалів справи.

08.09.2010 року за вхідним № 10301д (канцелярії суду) представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з хворобою повноваженого представника . Суд подане клопотання прийняв розглянув по суті та задовольнив, залучивши його до матеріалів справи.

09.09.2010 року представником позивача в судовому засіданні на підставі ст. 22 та ч. 3 ст. 69 ГПК України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів для надання можливості подати додаткові матеріали та докази по суті предмету спору, а також для надання можливості самостійно врегулювати предмет спору. Суд вказане клопотання прийняв, розглянув по суті та ухвалою від 09.09.2010 року задовольнив, залучивши його до матеріалів справи.

Представник позивача на вимогу суду 28.09.2010 року за вхідним № 11308д (канцелярії суду) подав додаткові документи. Суд подані документи прийняв до розгляду по суті, розглянув та залучив їх до матеріалів справи.

28.09.2010 року за вхідним № 11332д (канцелярії суду) представник відповідача подав письмові докази в обґрунтування поважності причин неявки в судове засідання 09.09.2010 року. Суд подані пояснення прийняв розглянув по суті та задовольнив, залучивши їх до матеріалів справи.

          За вхід. № 11417д від 28.09.2010 р. канцелярії суду від відповідача заявлено клопотання про залучення додаткових документів до матеріалів справи. Суд заявлене клопотання прийняв, розглянув по суті та задовольнив, залучивши до матеріалів справи.

          Від позивача за вхід. № 11419д від 28.09.2010 р. канцелярії суду надійшла заява б/н від 28.09.2010 р. про залучення до матеріалів справи додаткових матеріалів та доказів. Суд заяву прийняв, розглянув по суті та залучив до матеріалів справи.

          Позивач та його повноважний представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримують, вважають їх обґрунтованими, підтвердженими наданими по справі матеріалами та доказами і просять суд їх задовольнити.

          Відповідач та його повноважний представник проти заявлених позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

          Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників сторін, суд встановив, що рішенням господарського суду Полтавської області від 24.02.2009 р. у справі № 13/395 (суддя по справі Босий В.П.) було зобов'язано ПНВП "Центральна міська аптека № 777", м. Полтава (надалі Відповідач) укласти договір № 2648 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 25.09.2008 року (надалі Договір) з Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтавтеплоенерго", м. Полтава (надалі Позивач).

          Відповідно до п. 1 вказаного Договору Теплопостачальна організація (Позивач у справі) бере на себе зобов'язання поставити теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення та гарячого водопостачання приміщень Споживача (Відповідач у справі) до мережі розподілу будівлі по вул. Богдана Хмельницького, 28 - аптечний пункт.

          Відповідно до п. 13 Договору оплата за опалення та гаряче водопостачання, що проводить Споживач (Відповідач у справі), стягується на підставі тарифів, встановлених уповноваженими органами. Оплата за опалення проводиться за фактично використану кількість теплової енергії.

          У відповідності до п. 14 Договору всі розрахунки по Договору проводяться на підставі, рахунка, виписаного Позивачем Відповідачу. Відповідач забов'язується сплачувати за теплову енергію в строк до 30 числа розрахункового місяця.

          В порушення взятих на себе за Договором зобов'язань Відповідач за поставлену теплову енергію в гарячій воді вчасно не розраховувався, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 25806,03 гривень за період з 01.10.2008 року по 30.04.2010 року. (розрахунок в матеріалах справи).

          Судом на підставі наданих матеріалів та доказів встановлено, що опалення у приміщеннях Відповідача не проводилось, а тому на підставі ст. 55 ГПК України судом зроблено перерахунок ціни позову з урахуванням фактичного користування Відповідачем площі приміщення, що складає 17905,45 гривень.

          Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі матеріалами і доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

          Згідно із ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

          Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Відповідно до статей 525 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

          Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Договорами передбачено, що у випадку не оплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0% за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" № 686-ХІ від 20.05.1999 р.

          Позивачем Відповідачу за період з 14.11.2009 р. по 19.05.2010 р. нарахована пеня в сумі 25806,03 гривень (розрахунок в матеріалах справи).

          Частиною 3 статті 55 ГПК України визначено, що у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

          Враховуючи ту обставини, що сума неустойки (пені) входить до складу ціни позову, то суд зробив її перерахунок у відповідності із вимогами чинного законодавства та обставинами справи, встановленими судом. Таким чином, сума пені, яка стягується з Відповідача за неналежне виконання умов Договору, складає 17905,45 гривень.

          Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.

          Позивачем, у відповідності із вказаними положеннями ЦК України, нараховані Відповідачу збитки від інфляції за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р. в сумі 2495,10 гривень (розрахунок в матеріалах справи) та 3% річних за період з 01.10.2008 р. по 30.04.2010 р. в сумі 538,39 гривень (розрахунок в матеріалах справи). Вказані вимоги підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

          Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

          У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити частково - стягнути з Відповідача на користь Позивача суму боргу за опалення в розмірі 17905,45 гривень, пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в розмірі 17905,45 гривень, збитки від інфляції в сумі 3706,44 гривень та 3% річних в сумі 831,50 гривень. Відмовити в частині вимог щодо стягнення боргу за подачу гарячої води в сумі 1006,15 гривень.

          Частиною 1 ст. 49 ГПК України визначено, що державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача сума державного мита в розмірі 403,49 гривень.

          Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 174,26 гривень.

          Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення" у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.          

          Враховуючи викладене, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача , дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, обставини справи в їх сукупності, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 38, 43, 44 - 45, 471, 49, 55, 69, 75, 77, 811, 82 - 821, 83- 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

                     В И Р І Ш И В :

          1.Позов задовольнити частково.

          2. Відмовити в частині вимог щодо стягнення боргу за подачу гарячої води в сумі 1006,15 гривень.

3. Стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства "Центральна міська аптека № 777", юридична адреса: бул. Б. Хмельницького, 9/7, кв. 186, м. Полтава, 36037; фактична адреса: вул. Б. Хмельницького, 28, м. Полтава, 36037 (код ЄДРПОУ 32317115) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтавтеплоенерго", вул. Комарова, 2-а, м. Полтава, 36008 (р/р 26007710000218 в Харківській обласній філії АКБ Укрсоцбанку в м.Харкові МФО 351016 код ЄДРПОУ 03338030) суму боргу за опалення в розмірі 17905,45 гривень, пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в розмірі 17905,45 гривень, збитки від інфляції в сумі 3706,44 гривень, 3% річних в сумі 831,50 гривень, суму державного мита в розмірі 403,49 гривень та 174,26 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Суддя                                                                       Іваницький О.Т.

          Повне рішення складено 04.10.2010 р.

          Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.