Рішення № 12760367, 21.09.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

21.09.2010р.                                                                                          Справа № 14/175

          за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Булах", с. Булахи, Козельщинський район, Полтавська область, 39143

до Селянського (фермерського господарства) "Криниця", с. Пашківка, Козельщинський район, Полтавська область, 39143

про стягнення 6565,05 гривень

                                                  Суддя Іваницький О.Т.

Представники:

від позивача: Назаренко О.Й., дов. № 21 від 21.12.2009 р.

від відповідача: представник не з'явився (повідомлений належним чином)

          СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення збитків від інфляції та 3% річних на загальну суму 6565,05 гривень, з яких сума збитків від інфляції 4427,26 гривень та 3% річних 2137,79 гривень.

          В судовому засіданні 21.09.2010 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 ГПК України. Повне рішення складене відповідно до вимог ч. 1 - ч. 2, ч. 6 ст. 84 ГПК України 27.09.2010 р.

          Позивач та його повноважний представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримують, вважають їх обґрунтованими, підтвердженими наданими по справі матеріалами та доказами і просять суд їх задовольнити.

          Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, поважності причин його неявки не повідомив, вимог п. 4 ухвали суду від 31.08.2010 року про порушення провадження у справі не виконав, відзив на позовну заяву не надав.

          Відповідно до ч. 4 п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представника позивача, суд встановив, що 19 січня 2010 року господарським судом Полтавської області було прийняте рішення у справі № 20/5 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Булах", с. Булахи (надалі Позивач) до Селянського (фермерського) господарства "Криниця", с. Пашківка (надалі Відповідач) про стягнення 130343,16 гривень.

          Зазначеним рішенням позов Позивача задоволений повністю і стягнуто з Відповідача на його користь 109746,00 гривень заборгованості за Договором № 1К купівлі-продажу від 10 червня 2008 року; 16846,25 гривень інфляційних нарахувань за період з листопада 2008 року по листопад 2009 року включно; 3% річних в сумі 3750,91 гривень за період з 01 листопада 2008 року по 21 грудня 2009 року включно; 1303,44 гривень витрат по сплаті державного мита та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          05 лютого 2010 року господарським судом Полтавської області виданий наказ про примусове виконання рішення від 19 січня 2010 року по справі № 20/5.

          Постановою державного виконавця ВДВС Козельщинського РУЮ від 25 лютого 2010 року відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Полтавської області від 05 лютого 2010 року № 20/5.

          Станом на 15 серпня 2010 року рішення господарського суду Полтавської області від 19 січня 2010 року у справі № 20/5 не виконано.

          Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язується вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України.

          Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

          В силу ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Відповідно до ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі передбачені ст. 625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. При цьому, діюче законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання.

          Таким чином, внаслідок неналежного виконання Відповідачем зобов'язань за Договором № 1К купівлі-продажу від 10 червня 2008 року і ухвалення в зв'язку з цим судового рішення у справі № 20/5 про стягнення з Відповідача боргу у сумі 109746,00 гривень, 16846,25 гривень інфляційних нарахувань за період з листопада 2008 року по листопад 2009 року включно, 3% річних в сумі 3750, 91 гривень за період з 01 листопада 2008 року по 21 грудня 2009 року включно, у Позивача виникло право на стягнення матеріальних втрат у вигляді індексу інфляції та 3-х % річних, понесених ним внаслідок несплати Відповідачем вказаної суми, за період з грудня 2009 року.

          Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу.

          У Відповідача виник обов'язок виконати належним чином умови укладеного між сторонами Договору № 1К купівлі-продажу від 10 червня 2008 року, а саме, оплатити у встановлений договором строк придбане та отримане у Позивача майно.

          Відповідач допустив порушення строку виконання грошового зобов'язання, оскільки за отримане майно повністю не розрахувалося, внаслідок чого за нього рахується заборгованість у сумі 109746,00 гривень. Факт невиконання цього обов'язку встановлено рішенням господарського суду Полтавської області від 19 січня 2010 року у справі № 20/5, та в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПУ України) не потребує доведенню знову.

          Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі № 10/557-26/155).

          У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, Позивач має право на збереження реальної величини не сплачених грошей.

          Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

          Крім того, як роз'яснив Вищий господарський суд України у п. 2 Інформаційного листа від 20 листопада 2008 року № 01-8/685 "Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства", приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008 року № 1/384-07).

          Відповідно до арифметичних розрахунків, виконаних згідно рекомендацій Верховного Суду України (лист ВСУ № 62-97р від 03 квітня 1997 року "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ"), стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні втрати в сумі 4427,26 гривень, які нараховані за період з грудня 2009 року по липень 2010 року включно, з урахуванням встановленого індексу інфляції. (розрахунок в матеріалах справи) Також підлягає стягненню з Відповідача 3% річних у сумі 2137,79 гривень, нарахованих за період з 22 грудня 2009 року по 15 серпня 2010 року включно (розрахунок в матеріалах справи).

          Вказані вимоги підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

          Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

          У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на користь Позивача суму збитків від інфляції в розмірі 4427,26 гривень та 3% річних в сумі 2137,79 гривень.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 102,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення" у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

          Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

           В И Р І Ш И В :

          1. Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Криниця", с. Пашківка, Козельщинський район, Полтавська область, 39143 (код ЄДРПОУ 24831390) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Булах", с. Булахи, Козельщинський район, Полтавська область, 39143 (р/р 26002590071 в Козельщинській філії АБ "Полтава-банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 24832538) збитки від інфляції в сумі 4427,26 гривень, 3% річних 2137,79 гривень, сплачене державне мито в розмірі 102,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          СУДДЯ                                                                                Іваницький О.Т.

          Повне рішення складено 27.09.2010 р.

          Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.