Рішення № 12759978, 14.09.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2010 р.                                                                      Справа № 19/134

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп Кременчук", проїзд Галузевий, 56, м. Кременчук, 39610

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія "ВЛІВ", вул. Київська, 64-А, м. Кременчук, Полтавська область, 39631

про стягнення 91 279,15 грн.

                                         Суддя Безрук Т.М.

Представники:

від позивача: Андреєва В.В., дов. № 09/06-1 від 09.06.09р.

від відповідача: не з’явився

Розглядається позовна заява про стягнення 91 279,15 грн., у тому числі 73766,18 грн. основного боргу за товар, поставлений за договором № 229-04/2010 від 14.01.2010р., 399,22 грн. - 3% річних, 9737,13 грн. пені, 7376,62 грн. штрафу.

.Відповідач правом на подання відзиву згідно ст. 59 ГПК України не скористався, заперечень по суті спору суду не надав; свого повноважного представника в судове засідання не направив. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення № 36001 0748023 2 від 28.07.2010р. (залучено до матеріалів справи).

Зважаючи на те, що про час і місце слухання справи відповідач був повідомлений належним чином, надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, наявні в справі документи дають можливість вирішити спір без присутності сторін, строк вирішення спору закінчується, тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

14.01.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МД Груп Кременчук" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія "ВЛІВ" (відповідачем) було укладено Договір № 229-04/2010 (далі - Договір).

Згідно з умовами п.1.1 Договору позивач як постачальник зобов’язується продати та передати у власність покупця (відповідача) металопрокат (далі - товар), а покупець (відповідач) зобов’язується прийняти товар від постачальника та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору вартість товару визначається у специфікаціях та/або видаткових накладних та/або рахунках-фактурах, які є невід’ємними частинами договору.

Датою поставки товару вважається дата видачі постачальником видаткової накладної (п. 3.1 Договору).

Пунктом 4.4 Договору визначені умови оплати - 100% оплата вартості кожної партії товару. Покупець здійснює оплату протягом 3 банківських днів з дати виставлення постачальником рахунку-фактури.

15.04.2010р. відповідач листом № 01-061 звернувся до позивача з проханням про відвантаження металопрокату, та гарантував оплату в строк до 14.05.2010р.

16.04.2010р. позивачем було виставлено рахунок - фактуру № 852 на оплату металопродукції на загальну суму 73612,71 грн.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар, визначений у договорі, заявці відповідача і в рахунку –фактурі Загальна вартість поставленого товару становить 73612,71 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними видатковими накладними № 1223 від 22.04.2010 та № 1193 від 21.04.2010р. та довіреностями відповідача на одержання товару № 96 від 21.04.2010 та № 99 від 22.04.2010р.

У вказаних накладних сторонами зазначено дату виписки рахунку-фактури, тобто дату з якої відраховується строк виконання зобов’язання з оплати товару.

Предмет вказаних поставок відповідає предмету поставки, визначеного в Договорі, поставки були здійснені протягом дії Договору, отже на спірні правовідносини сторін розповсюджується дія вказаного договору.

29 червня 2010р. позивач направив відповідачу претензію № 29/06-1 з вимогою погасити заборгованість в сумі 73 766,18грн. Претензія була отримана відповідачем 02.07.2010р. про що свідчить поштове повідомлення № 503747 від 02.07.2010р.

Відповідач одержаний товар не оплатив.

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Таким чином, борг відповідача складає 73612,71 грн.

За ст.526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач листом від 08.09.2010р. повідомив суду про те, що після порушення провадження у даній справі відповідачем сплачено частину основної заборгованості в сумі 3000 грн. Зазначене підтверджується платіжним дорученням № 2668 від 26.08.2010р.

Отже, провадження у справі в цій частині слід припинити в зв’язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Заборгованість в сумі 70612,71 грн. відповідачем не відшкодована. Зазначене також свідчить з акту звірки взаєморозрахунків від 06.09.2010р.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 70612,71 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення 153,47 грн. заборгованості за минулими поставками слід відхилити, оскільки позивачем не надано доказів існування таких поставок та не надано доказів в підтвердження підстав виникнення цієї заборгованості.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За умовами п. 7.3 Договору за несвоєчасну оплату вартості товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2% від несвоєчасно сплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення виконання зобов’язання, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення.

На цій підставі позивач нарахував пеню в сумі 9737,13грн. за період 14.05.2010р. –19.07.2010р. При цьому позивачем помилково не було обмежено розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

          Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3, ст. 4 Закону).

          Таким чином, враховуючи обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України сума, сума пені, що підлягає стягненню становить 2553,25 грн.

В частині стягнення 7183,88 грн. пені слід відмовити, в зв’язку з неправомірним її нарахуванням.

Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що у випадку невиконання зобов’язань у термін, передбачений у п. 4.4 договору (строк оплати товару), покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми.

На цій підставі позивачем заявлено до стягнення 7376,62 грн. штрафу. Але враховуючи, що підтверджена матеріалами справи сума заборгованості відповідача за вказаними поставками становила 73612,71 грн., правомірним є нарахування штрафу в сумі 7361,27 грн. В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. В частині стягнення 15,35 грн. штрафу вимоги слід відхилити як безпідставні.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На цій підставі позивачем правомірно нараховано 399,22 грн. - 3% річних за період 14.05.2010р. –19.07.2010р. (правильність розрахунку перевірена судом). Отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та вимог, по яким припинено провадження.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 80 (п. 1-1), 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгової компанії "ВЛІВ" (вул. Київська, 64-А, м. Кременчук, Полтавська область, 39631, ідентифікаційний код 33180598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп Кременчук" (проїзд Галузевий, 56, м. Кременчук, Полтавська область, 39610, ідентифікаційний код 32615024) 70612грн. 71 коп. основного боргу, 399грн. 22 коп. - річних, 2553грн. 25 коп. пені, 7361грн. 27 коп. штрафу, 839грн. 12 коп. витрат на сплату держмита, 217грн. 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 3000,00 грн. основного боргу.

4. В іншій частині - у позові відмовити.

          Суддя                                                                      Безрук Т.М.

Рішення підписано: