Рішення № 127599727, 26.05.2025, Козельщинський районний суд Полтавської області

26.05.2025 рокуКОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙСУД ПОЛТАВСЬКОЇОБЛАСТІ

Справа № 533/1140/24

Провадження № 2/533/60/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(за правилами загального позовного провадження)

26 травня 2025 року Козельщинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді Оксенюк М. М.,

за участі: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Воронцової А.А.(в режимі ВКЗ),

секретаря судового засідання Шуліки Л. Г.

розглянувши в порядку позовного провадження у відкритому судовому засіданні з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕХНОЛОГІЯ», про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення,

У С Т А Н О В И В

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача ТОВ «АГРОТЕХНОЛОГІЯ», в якому прохала (після збільшення розміру позовних вимог а.с.138-139) стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення у загальному розмірі 62122,11 грн, що складається із: заборгованості зі сплати орендної плати за 2022 рік у сумі 14645,01 грн; заборгованість зі сплати орендної плати за 2023 рік у сумі 14645,01 грн; суму індексації за період з 01.04.2017 по 31.03.2023 у сумі 12915,73 грн; суму індексації за період з 01.04.2017 по 31.03.2024 у сумі 13804,39 грн; пеню за несплату орендної плати за землю за 2022 рік у сумі 4035,12 грн; пеню за несплату орендної плати за землю за 2023 рік у сумі 2076,85 грн.

Окрім цього, позивач прохала стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1211,20 грн. та витрат на правову допомогу у сумі 2000,00 грн, а всього у загальному розмірі 3211,20 грн.

Позивачем на обґрунтування позовних вимог зазначено, що вона є власником земельної ділянки, площею 4,7299 га, яка розташована на території Михайликівської сільської ради Козельщинського (нині Кременчуцького) району, кадастровий номер 5322082000:00:001:0267, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Далі позивач зазначила, що 10 серпня 2015 року між нею та ТОВ «АГРОТЕХНОЛОГІЯ» був укладений договір оренди землі, за яким передала орендарю у строкове платне користування вищезазначену земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 7 років.

П. 9 та п.11 договору оренди землі визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 7% нормативної грошової оцінки земельної ділянки до 01 квітня наступного року.

Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322082000:00:001:0267 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.04.2017.

Відповідач в порушення п.9 та п.11 договору оренди землі, не виконав обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельними ділянками у 2022-2023 роках.

Строк дії договору щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5322082000:00:001:0267 закінчився 27.04.2024.

Земельна ділянка повернута позивачу, але відповідачем станом на 06.12.2024 орендна плата за 2022-2023 роки не виплачена.

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 09.12.2024 по справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 20.01.2025 та задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

20.12.2024 представник ТОВ «АГРОТЕХНОЛОГІЯ» направив до суду відзив, з якого вбачається, що вимоги позивача щодо виплати заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою не підлягають задоволенню, так як підприємством починаючи з 2015-2021 роки без укладання додаткового договору самостійно збільшило розмір орендної плати із 7% та сплачувало позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 9,1 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. У зв`язку з фінансовими труднощами ТОВ «АГРОТЕХНОЛОГІЯ» здійснило перерахунок орендної плати за останні три роки та враховуючи переплату, яка виникла за 2021 рік в результаті добровільної сплати 9,1 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. А тому на підставі проведених розрахунків ТОВ «АГРОТЕХНОЛОГІЯ» сума орендної плати, що належить ОСОБА_1 за 2022-2023 роки складає 16696,64 грн (а.с.40-46).

30 грудня 2024 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (а.с.49-50) та письмові пояснення (а.с.51-53).

17.01.2025 представника відповідача ТОВ «АГРОТЕХНОЛОГІЯ» надійшло заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог, з якого вбачається, що позивачу у 2021 році було нараховано та виплачено орендну плату за 2021 рік в сумі 15326 грн. Ця сума включала в себе розмір орендної плати у вигляді 9,1% нормативної грошової оцінки (збільшений розмір), помноженої на коефіцієнт інфляції. Отже на даний час мова йде виключно про заборгованість ТОВ «АГРОТЕХНОЛОГІЯ» перед позивачем ОСОБА_1 по орендній платі за 2022-2023 роки. (а.с.55-57).

20.01.2025 позивач направила клопотання про тимчасове вилучення доказів у ТОВ «АГРОТЕХНОЛОГІЯ» (а.с.59-60).

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 20.01.2025, прийнято до розгляду заяву позивача ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог та задоволено частково клопотання позивача про тимчасове вилучення доказів та накладення штрафу в порядку ст.148 ЦПК України, провадження по справі зупинено (а.с.63-66).

10.02.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог, з якого вбачається, що зважаючи на безпідставність поданої заяви ОСОБА_1 щодо збільшення позовних вимог до 43367,9 грн за 2022-2023 роки та неврахування позивачем всіх об`єктивних та суб`єктивних обставин, з якими довелося зіткнутися підприємству протягом 2022-2023 років, відповідачем прийнято рішення скористатися своїм правом на застосування ст.257 ЦК України, згідно якої загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки. Після перерахунку сума до виплати позивачу заборгованості по орендній платі становить 11183,56 грн (а.с.73-74).

18.02.2025 на виконання ухвали від 20.01.2025 представником відповідача направлено до суду копію договору оренди землі (а.с.79-83).

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 19.02.2025 поновлено провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

10.03.2025 від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про зменшення позовних вимог (а.с.95-98).

12.03.2025 від позивача ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, з яких вбачається, що відповідачем у відзиві недостовірно було вказано НГО земельної ділянки. З наданих відповідачем до суду розрахунків орендної плати вбачається маніпулювання їх складовими, так як у доданому до відзиву розрахунку взагалі була відсутня НГО земельної ділянки, яка є базою нарахування орендної плати. Ці обставини перешкоджали позивачу здійснити належний розрахунок заборгованості з орендної плати. Саме наслідком недобросовісних дій відповідача стало подання до суду заяви про збільшення позовних вимог (а.с.100-103).

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 12.03.2025, прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та продовжено строк підготовчого судового засідання (а.с.106-107).

31.03.2025 через систему «Електронний суд» представник відповідача адвокат Воронцова А.А. направила відзив на заяву про зменшення позовних вимог, з якого вбачається, що відповідач повністю заперечує проти поданої заяви. Оскільки, весь час дії договору до 2021 року, виплати позивачу здійснювалися у більшому розмірі (9,1%), ніж передбачено договором оренди (7%) як наслідок збільшення сум орендної плати від тих, які мали бути. Підприємство самостійно в процесі судового розгляду до винесення рішення по суті здійснило відповідні нарахування та виплати коштів, нараховані за умовами договору. На підставі викладеного, зважаючи на переплату у 2021 році на 6911,08, загальна сума заборгованості, що підлягає виплаті ОСОБА_1 за весь період складає 11183,56 грн. Щодо НГО, використаної під час проведення розрахунків, Станом на дату укладення договору оренди землі нормативна грошова оцінка ділянки складала 209214,36 грн. Така сума зберігалась до початку 2019 року. Але відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 13.02.2019 ця сума складала вже 149333,03 грн. Саме ця цифра використовувалась Товариством при нарахуванні орендної плати ОСОБА_1 за 2021, 2022 та 2023 роки (а.с.123-124).

04.04.2025 позивач ОСОБА_1 направила до суду заяву про збільшення позовних вимог (а.с.138-139).

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 07.04.2025, прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та продовжено строк підготовчого судового засідання (а.с.146-147).

31.03.2025 через систему «Електронний суд» представник відповідача адвокат Воронцова А.А. направила відзив на заяву про збільшення позовних вимог, з якого вбачається, що відповідач повністю заперечує проти поданої заяви. Оскільки, весь час дії договору до 2021 року, виплати позивачу здійснювалися у більшому розмірі (9,1%), ніж передбачено договором оренди (7%) як наслідок збільшення сум орендної плати від тих, які мали бути. Підприємство самостійно в процесі судового розгляду до винесення рішення по суті здійснило відповідні нарахування та виплати коштів, нараховані за умовами договору. На підставі викладеного, зважаючи на переплату у 2021 році на 6911,08, загальна сума заборгованості, що підлягає виплаті ОСОБА_1 за весь період складає 11183,56 грн. Щодо НГО, використаної під час проведення розрахунків, Станом на дату укладення договору оренди землі нормативна грошова оцінка ділянки складала 209214,36 грн. Така сума зберігалась до початку 2019 року. Але відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 13.02.2019 ця сума складала вже 149333,03 грн. Саме ця цифра використовувалась Товариством при нарахуванні орендної плати ОСОБА_1 за 2021, 2022 та 2023 роки (а.с.150-152).

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 05.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та прохала задовольнити з підстав викладених у позові та заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача адвокат Воронцова А.А. у судовому засіданні позов позивача не визнала та прохала відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзивах на позов позивача.

Суд, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.

У відповідності до ч.3 та ч.4 ст.12, ч.1 та ч.2 ст.13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, позивач є власником земельної ділянки площею 4,7299 га з кадастровим номером 5322082000:00:001:0267, що розташована в межах Козельщинської (Михайликівської сільської ради) селищної ради Кременчуцького (Козельщинського) району Полтавської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, з якого вбачається, що позивач ОСОБА_1 успадкувала після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , вищезазначену земельну ділянку (а.с.11).

10.08.2015 року між позивачем та ТОВ «АГРОТЕХНОЛОГІЯ» укладено договір оренди землі (надалі договір), за яким орендодавець передав у строкове платне користування земельну ділянку орендарю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: площею 4,7299 га, у тому числі ріллі 4,7299 га, кадастровий номер земельної ділянки 5322082000:00:001:0267 (а.с.81-83).

Згідно п.5 умов договорів вбачається, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5322082000:00:001:0267 складає 209214,36 грн.

Відповідно до п.8 умов договору вбачається, що строк дії договору щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322082000:00:001:0267 складає 7 років.

Пунктом 9 договорів визначено, що орендна плата щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322082000:00:001:0267 вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно п.10 договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Відповідно до п.11 договору встановлено, що орендна плата щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322082000:00:001:0267 вноситься у строк до 01 квітня наступного року.

Пунктом 14 договору передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строк, визначеним цим договором, справляється пеня в розмірі 0,02 % несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого законом України.

Відповідно до п.41 договору вбачається, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору

Строк дії договору щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322082000:00:001:0267 закінчився 27.04.2024.

Позивачем на обґрунтування позовних вимог надано до суду розрахунок відповідно до якого вбачається, що заборгованість з орендної плати за 2022-2023 роки із врахуванням індексації та пені 0,02% складає щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322082000:00:001:0267 у розмірі 62122,11 грн, з яких сума основного боргу: зі сплати орендної плати за 2022 рік у сумі 14645,01 грн; заборгованість зі сплати орендної плати за 2023 рік у сумі 14645,01 грн; суму індексації за період з 01.04.2017 по 31.03.2023 у сумі 12915,73 грн; суму індексації за період з 01.04.2017 по 31.03.2024 у сумі 13804,39 грн; пеню за несплату орендної плати за землю за 2022 рік у сумі 4035,12 грн; пеню за несплату орендної плати за землю за 2023 рік у сумі 2076,85 грн (а.с.138-139).

Представником відповідача на спростування позовних вимог надано до суду розрахунок відповідно до якого вбачається, що заборгованість щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою виплачена позивачем у повному обсязі, оскільки підприємство здійснювало позивачу виплату орендної плати по договору у 2021 році в розмірі значно більшому ніж передбачено умовами договору, а саме у розмірі 9,1%, а тому відповідач під час проведення розрахунків за 2022 та 2023 рік здійснює перерахунок раніше виплаченої суми та виправляє свою помилку та проводить виплату відповідно до умов договору у розмірі 7 % від нормативно грошової оцінки вищезазначених земельних ділянок (а.с. 150-152).

Отже, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем існує спір щодо розміру орендної плати, який випливає з виконання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322082000:00:001:0267 та регулюються такими правовими нормами.

Згідно зі ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст.15 ЗУ «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із істотних умов договору оренди.

Згідно зі ст.17 ЗУ «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1-3 ст.21 ЗУ «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін (ч.1 ст.23 Закону України «Про оренду землі»).

Положеннями ст.24 ЗУ «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку. Такому праву кореспондує обов`язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку (абз.7 ч.2 ст.25 ЗУ «Про оренду землі»).

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін (стаття 30 ЗУ «Про оренду землі» та стаття 651 ЦК України).

Згідно зі ч.1 ст.31 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

У ст.13 ЗУ «Про оцінку землі» встановлено випадки обов`язкового проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, серед яких такого випадку, як визначення розміру орендної плати за договорами оренди земельних ділянок приватної власності, не міститься. Грошова оцінка земельних ділянок може проводитися за згодою сторін договору (ч.3 ст.13 Закону України «Про оцінку землі»).

Згідно зі ч.1 та ч.2 ст.18 ЗУ «Про оцінку землі» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Згідно зі ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк виконання, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ч. 1 ст.632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна (ч.3 ст.762 ЦК України).

За змістом пункту 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 925/457/23 (постанова від 05 лютого 2025 року) зробила такий висновок:

«134. Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізми їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України).

135. Отже, за загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до частини третьої статті 21 Закону № 161-XIV (індексується лише орендна плата).»

Також у постанові від 16.03.2020 у справі №922/1658/19 Верховний Суд виснував, що розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення (для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. Законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди землі з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Сторони договору оренди землі можуть передбачити саме автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі. Проте у такому разі, зважаючи на природу індексації, одночасна подвійна індексація орендної плати та індексація нормативної грошової оцінки не повинна застосовуватися.

У постанові від 26.05.2021 у справі №540/544/18 Верховний Суд вказав, що аналіз частини третьої статті 762 ЦК України дозволяє стверджувати, що договором найму або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Це правило розраховано на те, щоб на майбутнє можна було змінювати або навіть забезпечити автоматичну зміну розміру плати за користування. Зокрема, сторони в договорі найму можуть встановити, що: розмір плати за користування за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць; плата за користування підлягає індексації. Індексація проводиться наймачем шляхом множення розміру орендної плати, визначеного в договорі, на коефіцієнт індексації, що розраховується як добуток індексів інфляції за 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому виплачується плата за користування.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленимистаттею 213 ЦК України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі №607/11746/17 (провадження №61-18730св20) зазначено, що «з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності».

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.

Не вважаються безпідставним збагаченням і не підлягають поверненню будь-які грошові суми, надані особі як засоби існування, а саме: заробітна плата, прирівняні до неї платежі, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров`ю особи тощо. Закон встановлює два вилучення з цього правила. Суми, що надмірно виплачені, повинні бути повернені, якщо їх виплата з`явилася у результаті: 1) рахункової помилки; 2) несумлінності одержувача.

Статтею 12 ЦК України визначено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Відповідно до ст.389 ЦК України вбачається, що гроші, а також цінні папери на пред`явника, що існують у паперовій формі, не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.

Щодо заборгованості зі сплати орендної плати за 2022 та 2023 рік.

Суд вважає неприйнятними доводи сторони відповідача щодо проведення оплати орендної плати в 2021 році здійснювалося в розмірі значно більшому ніж передбачено умовами договору, оскільки належних та допустимих доказів даної обставини надано суду не було.

Окрім цього, згідно пояснень представника відповідача, які були надані в підготовчому судовому засіданні вбачається, що розмір відсотків орендної плати від нормативно грошової оцінки був збільшений за ініціативою відповідача, а не в результаті помилки або неправомірних дій позивача у розумінні ч.1 ст.1215 ЦК України.

Також, відповідач не звертався до суду із зустрічним позовом про стягнення надмірно виплачених позивачу грошових коштів по вищезазначеним договорам оренди земельних ділянок.

Окрім цього, посилання відповідача на ст.257, 261 ЦК України як підставу для самовільного зменшення суми заборгованості є помилковим та недоречним, адже наведені норми не підлягають до застосування до спірних правовідносин.

Суд, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності, а також перевіривши розрахунок позивача щодо існування заборгованості та розрахунок відповідача щодо відсутності заборгованості, вважає розрахунок позивача є прийнятним у межах заявлених позовних вимог щодо існування заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, оскільки відповідає умовам договору та чинному законодавству.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5322082000:00:001:0267 відповідно до умов договору складає 209214,36 гривень.

Річна орендна плата у розмірі 7% від нормативно грошової оцінки за вищевказану земельну ділянку без урахування податків та обов`язкових платежів складає (209214,36 х7/100)= 14645,01 грн.

Отже, орендна плата: за 2022 рік складає у розмірі 14645,01 грн; орендна плата: за 2023 рік складає у розмірі 14645,01 грн.

Відповідно до п.10 умов договору індексація розміру орендної плати проводиться

за 2022 рік за наступною формулою [14645,01 грн орендна плата за 2022 рік] ? [188,192% сукупний індекс інфляції розрахований Державним комітетом статистики України за період квітня 2017 березень 2023] / 100% = 27560,74 грн орендна плата за 2022 рік без урахування податків та обов`язкових платежів.

за 2023 рік за наступною формулою [14645,01 грн орендна плата за 2023] ? [194,260% сукупний індекс інфляції розрахований Державним комітетом статистики України за період квітня 2017 березень 2024] / 100% = 28449,40 грн орендна плата за 2023 рік без урахування податків та обов`язкових платежів.

Отже, загальний розмір орендної плати за 2022 та 2023 рік складає у розмірі (27560,74 грн + 28449,40 грн) = 56010,14 грн без урахування податків та обов`язкових платежів.

Щодо сплати пені у розмірі 0,02 % орендної плати від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Невиконання зобов`язань ТОВ «АГРОТЕХНОЛОГІЯ» по своєчасній виплаті орендної плати (плати за користування земельною ділянкою) тягне за собою відповідальність передбачену п. 41 вищезазначених договорів, а саме за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Відповідно до п.14 вищезазначених договорів вбачається, що у разі невнесення орендної плати у строки, встановлені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,02 % від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 1 ст.550 ЦК України передбачає, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно положень ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки орендна плата є грошовим зобов`язанням, то у зв`язку з невиконанням орендарем умов договору оренди землі про повну та своєчасну виплату орендної плати для нього настають наслідки, передбачені ст.625 ЦК України.

Суд, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності, а також перевіривши розрахунок позивача за період з 01.04.2023 по 31.03.2025 та 01.04.2024 по 31.03.2025, а також розрахунок відповідача, вважає розрахунок позивача є прийнятним у межах заявлених позовних вимог щодо існування відповідальності відповідача перед позивачем в частині

невиконання грошових зобов`язань по сплаті орендної плати за 2022 та 2023 рік, оскільки відповідає умовам договору та чинному законодавству.

Відповідно до умов договору орендна плата за 2022 рік відповідачем сплачується позивачу в такі строки: до 01 квітня наступного року, отже з 01 квітня 2023 по 31 березня 2025 року нараховується пеня в розмірі 0,02% за кожний день прострочення від несплаченої річної орендної плати за 2022 рік у розмірі:

27560,74 грн (орендна плата за 2022 рік) х 0,02% (розмір пені) = 5,52 грн пеня за один день прострочення;

731 дні (з 01 квітня 2023 по 31 березня 2025 року) х 5,52 грн (пеня за один день прострочення) = 4035,12 грн пеня за кожний день прострочення щодо виплати орендної плати за 2022 рік.

Відповідно до умов договору орендна плата за 2023 рік відповідачем сплачується позивачу в такі строки: до 01 квітня наступного року, отже з 01 квітня 2024 по 31 березня 2025 року нараховується пеня в розмірі 0,02% за кожний день прострочення від несплаченої річної орендної плати за 2023 рік у розмірі

28449,40 грн (орендна плата за 2023 рік) х 0,02% (розмір пені) = 5,69 грн пеня за один день прострочення;

365 дні (з 01 квітня 2024 по 31 березня 2025 року) х 5,69 грн (пеня за один день прострочення) = 2076,85 грн пеня за кожний день прострочення щодо виплати орендної плати за 2023 рік.

Загальна сума пені за кожний день прострочення щодо виплати орендної плати за 2022-2023 роки складає (4035,12 грн + 2076,85 грн) = 6111,97 грн.

Щодо клопотання представника відповідача в частині застосування строку позовної давності.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1, 2 ст. 258 ЦК України вбачається, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальнапозовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимоги про стягненнянеустойки(штрафу,пені).

Ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями, з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

п. 19 «Прикінцеві та перехідні положення»ЦК України(в редакції з 17 березня 2022 року) вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Так, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно із Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 5-30 год. 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

Врахувавши наведені норми, суд дійшов переконання, що для заявлених позивачем вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення у загальному розмірі 62122,11 грн, що складається із: заборгованості зі сплати орендної плати за 2022 рік у сумі 14645,01 грн; заборгованість зі сплати орендної плати за 2023 рік у сумі 14645,01 грн; суму індексації за період з 01.04.2017 по 31.03.2023 у сумі 12915,73 грн; суму індексації за період з 01.04.2017 по 31.03.2024 у сумі 13804,39 грн; пеню за несплату орендної плати за землю за 2022 рік у сумі 4035,12 грн; пеню за несплату орендної плати за землю за 2023 рік у сумі 2076,85 грн., строки загальної та спеціальної позовної давності не спливли, оскільки Законами України були внесені зміни до ЦК України щодо продовження строків за ст. 257 -258 ЦК України на час введеного в Україні воєнного стану.

Таким чином, суд відхиляє посилання представника відповідача про необхідність застосування наслідки пропуску строків позовної давності, що передбачені ст. 257-258 ЦК України, оскільки не встановлено підстав для застосування строку позовної давності.

Отже, керуючись принципом диспозитивності, закріпленим у ст.13 ЦПК України, відповідно до якого суд розглядає справи виключно у межах заявлених позивачем вимог, суд задовольняє позовні вимоги позивача повністю та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати: орендної плати за 2022 рік у розмірі 27560,74 грн без урахування податків та обов`язкових платежів; орендної плати за 2023 рік у розмірі 28449,40 грн без урахування податків та обов`язкових платежів; пені за кожний день прострочення щодо виплати орендної плати за 2022 рік у розмірі 4035,12 грн без урахування податків та обов`язкових платежів; пені за кожний день прострочення щодо виплати орендної плати за 2023 рік у розмірі 2076,85 грн без урахування податків та обов`язкових платежів, а всього у загальному розмірі 62122,11 грн без урахування податків та обов`язкових платежів.

Суд, звертає увагу на те, що податки, збори та інші обов`язкові платежі відповідач як орендар повинен нарахувати та утримати (перерахувати) під час виконання судового рішення.

Щодо стягнення судових витрат.

Згідно зі ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у загальному розмірі 1211,20 грн, про що свідчить квитанції про сплату судового збору (а.с.1).

Отже, враховуючи те, що позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі, суд вважає за необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судові витрати в розмірі 1211,20 грн.

Крім того, позивач прохав стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надала відповідні докази.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.133 ЦПК України).

У відповідності до ч.2-6 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Зі сторони позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази:

- квитанцію №0.0.4030262353.1 від 25.11.2024 про сплату ОСОБА_1 грошових коштів за правову допомогу у розмірі 2000,00 грн (а.с.26),

- витяг з договору №П1/1009/2/24 про надання правничої допомоги від 10.09.2024, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Лизенко І.В. (а.с.21-22);

- попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач понесла у зв`язку із розглядом справи складає: - 300,00 грн підготовка та направлення адвокатського запиту; 1700,00 грн підготовка позовної заяви, клопотання, копій необхідних документів, які додаються до позовної заяви (а.с.20);

- порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвоката щодо представництва інтересів клієнта відповідно до пункту 1.1. договору (а.с. 23);

- акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги №ПІ1009/2/24 від 10.09.2024 (а.с. 24) відповідно до якого вбачається, що загальний розмір гонорару адвоката за домовленістю сторін становить 2000,00 грн та складається з наступного: підготовка та направлення адвокатського запиту та підготовка позовної заяви, клопотання, копій необхідних документів, які додаються до позовної заяви.

Згідно зі ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі сторони позивача надано усі необхідні докази на підтвердження розміру понесених ним витрат на правничу допомогу у строки, що передбачені ч.8 ст.141 ЦПК України, у тому числі: розрахунок витрат на правничу допомогу адвоката, договір про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі правничих послуг та квитанція на підтвердження фактичної сплати суми гонорару. Такі докази завчасно були направлені відповідачу.

Оцінюючи заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на оплату послуг адвоката на відповідність критерія, визначеним ч.2, 4 ст.137 ЦПК України, суд зазначає, що цивільна справа за позовними вимогами позивача розглядається у позовному провадженні.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціни позову, суд вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають до задоволення, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн

На підставі викладеного, керуючись статтями 259, 263-265, 268, 353-354 ЦПК України,

УХВАЛИВ

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕХНОЛОГІЯ», про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕХНОЛОГІЯ» (місцезнаходження: Полтавська область, Кременчуцький район, село Приліпка, код ЄДРПОУ 32012724) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість зі сплати орендної плати за землю за 2022-2023 роки щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5322082000:00:001:0267 у розмірі 62122,11 грн без урахування податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕХНОЛОГІЯ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн, а всього у розмірі 3211,20 грн.

Рішення може бути оскаржене впродовж тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Козельщинський районний суд.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя М.М. Оксенюк