Рішення № 12759753, 22.11.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2010 р.Справа № 15/148-10-4045 Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Петрова В.С.,

При секретарі Діасамідзе А.Д.

За участю представників:

від позивача - Молодюк А.Л.,

від відповідача не зявився,

від третьої особи не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Адікт”, третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Интер ЛТД”, про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог в сумі 46002608,44 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний банк „Київ” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Адікт”, третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Интер ЛТД”, про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог в сумі 46002608,44 грн., посилаючись на наступне.

Між Публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний банк „Київ” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Интер ЛТД” (позичальник) 06.02.2010 р. було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №004/10, за яким позичальник отримав від позивача кредит в сумі 40 900 000,00 грн. на строк з 06.02.2010 р. по 25.02.2013 р. зі сплатою 26% річних.

Відповідно до умов кредитного договору надання кредиту позичальнику здійснюється шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку № 20631034260001, відкритого в ПАТ „АКБ „Київ”, на поточний рахунок № 26000034260001, відкритий в ПАТ „АКБ „Київ”.

Так, позивач зазначає, що виконав свої зобов'язання за вказаним кредитним договором, оскільки перерахував кредитні кошти позичальнику на позичковий рахунок № 20631034260001, що підтверджується банківською випискою з позичкового рахунку.

В свою чергу згідно п.п. 2.5., 3.3.5 кредитного договору позичальник зобов'язався щомісячно до 5-го числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, сплачувати проценти за користування кредитом на рахунки № 29096034260001 та/або № 20686034260001, відкриті в ПАТ „АКБ „Київ”.

Відповідно до п.п. 3.3.5., 3.3.7 кредитного договору позичальник зобов'язався забезпечити повернення кредиту у строки, визначені кредитним договором.

При цьому п. 1.1 кредитного договору передбачено, що позичальник в строк до 26.08.2010 р. зобов'язаний повернути позивачу частину кредитних коштів у розмірі 1350000,00 грн.

Однак, за твердженнями позивача, позичальник вищезазначену умову кредитного договору не виконав, не повернув в строк, визначений п.1.1. кредитного договору, частину кредитних коштів.

Так, позивач, посилаючись на ст.ст. 1054, 1050 ЦК України, у зв'язку з неповерненням позичальником частини кредитних коштів у строк, визначений умовами п.1.1 кредитного договору, вимагає дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, а також штрафних санкцій за порушення умов кредитного договору.

Крім того, позивач зазначає, що, починаючи з 30.04.2010 р., позичальник взагалі не проводив оплату заборгованості по відсотках і станом на 30.08.2010 р. прострочена заборгованість по відсоткам за період з 30.04.2010р. по 29.07.2010р. становить 2 783 441,10 грн.

До того ж у зв'язку з несплатою позичальником процентів за користування кредитними коштами сума нарахованої позивачем пені станом на 30 серпня 2010 року становить 149 167,34 грн.

Окрім того, у зв'язку з порушенням позичальником вимог п. 3.3.3 кредитного договору, на підставі п. 4.3.1. та п.1.3.позивачем додатково нараховано штраф у розмірі 125 000,00 грн.

Також у зв'язку з порушенням позичальником вимог п. 3.3.13 кредитного договору, на підставі п. 4.3.4 позивачем нараховано штраф у розмірі 2 045 000,00 грн.

Відтак, станом на 30.08.2010 р. за позичальником рахується заборгованість перед позивачем за кредитним договором в розмірі 46 002 608,44 грн., з яких: 40 900 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 2 783 441,10 грн. - заборгованість по процентам за період з 30.04.2010 р. по 29.07.2010 р.; 149 167,34 грн. - пеня за несвоєчасне повернення процентів по кредиту; 125 000,00 грн. - штраф за порушення п.3.3.3 кредитного договору; 2 045 000,00 грн. - штраф за порушення п.3.3.13 кредитного договору.

Разом з тим позивач посилається на те, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем як майновим поручителем позичальника було укладено іпотечний договір від 06.02.2010 р., що посвідчений 06 лютого 2010 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В. та зареєстрований в реєстрі за №198.

Відповідно до п. 1.1.1 вказаного іпотечного договору, предметом іпотеки є нежитлові будівлі та споруди загальною площею 10349,1 кв.м, які в цілому складаються з: літ. „А” -адміністративно-виробнича будівля № 2 загальною площею 4120,8 кв.м; літ. „Б” - виробнича будівля № 1 - 4611,2 кв.м; літ. „В, В1” - склад-допоміжна будівля № 1-732,4 кв.м; літ. „Г” - виробнича будівля № 3 загальною площею 269,2 кв.м; літ. „Д” - склад № 2 загальною площею 47,3 кв.м; літ. „И” - виробнича будівля № 4, № 5 загальною площею 226,7 кв.м; літ. „К” - підсобна будівля № 1 загальною площею 52,6 кв.м; літ. „М, М1” - допоміжна будівля № 1, загальною площею 219,2 кв.м; літ. „Л” - підсобна будівля № 2 загальною площею 69,7 кв.м; літ. „І” - вимощення, 1-6 - огорожа, що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Одеса, вулиця Космонавта Комарова, будинок 14, та належать іпотекодавцю на праві власності.

Згідно п. 1.2 іпотечного договору вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 42 362 500,00 грн.

Також позивач вказує, що відповідно до ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Стаття 590 Цивільного кодексу України встановлює, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом п. 4.1. іпотечного договору позивач як іпотекодержатель у випадку не виконання або неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, невиконання позичальником умов кредитного договору щодо повернення частини кредитних коштів та сплати процентів, на думку позивача, є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку з метою повернення усієї суми виданого позичальнику кредиту, процентів за його користування та штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.09.2010 р. порушено провадження у справі № 15/148-10-4045 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В засіданні суду представником позивача були уточнені позовні вимоги, а саме представник позивача уточнив дату спірних кредитного та іпотечного договорів, зазначивши, що у позовній заяві помилково вказано 06.02.2010 р. замість 26.02.2010 р.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не зявився.

Третя особа письмові пояснення по суті спору не надала, також представник третьої особи у судові засідання не зявився.

У звязку з зазначеним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянув та дослідив всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

26 лютого 2010 року між Публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний банк „Київ” (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Интер ЛТД” (позичальник) було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 004/10 (а.с. 11-14), згідно якого позивач зобовязався надати ТОВ „Интер ЛТД” позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник в свою чергу згідно п. 3.3.5 та п. 3.3.7 договору зобовязався повернути кредит у строк не пізніше 25.02.2013 р. зі сплатою 26% річних.

При цьому слід зазначити, що у позовній заяві позивачем було допущено описку при зазначенні дати кредитного договору № 004/10, а саме замість 26.02.2010 р. помилково вказано 06.02.2010 р.

Відповідно до п. 1.1.1. кредитного договору надання кредиту здійснюється окремими частинами в межах максимального ліміту заборгованості до 40900000,00 грн. з встановленим договором відповідним графіком змін максимального ліміту заборгованості.

Кредит надається позичальнику на наступні цілі: поповнення обігових коштів (п. 1.2 кредитного договору).

Згідно п. 1.3 кредитного договору в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобовязань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги банк укладає:

1)з поручителем Товариством з обмеженою відповідальністю „Адікт” (відповідач) іпотечний договір, за умовами якого поручитель передає банку (позивачу) в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежилу нерухомість, що складається з:

-адміністративно-виробничої будівлі № 2 (літ. „А”); виробничої будівлі № 1 (літ. „Б”); складу-допоміжної будівлі № 1 (літ. „В, В1”); виробничої будівлі № 3 (літ. „Г”); склад № 2 (літ. „Д”); виробничої будівлі № 4, № 5 (літ. „И”); підсобної будівлі № 1 (літ. „К”); допоміжної будівлі (літ. „М, М1”); підсобної будівлі № 2 (літ. „Л”), вимощення (літ. „І”), 1-6 - огорожа, загальною площею 10349,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, вулиця Космонавта Комарова, будинок 14, загальною заставною вартістю 42362500,00 грн. (п.1.3.1 кредитного договору);

2)з позичальником до 25.03.2010 р. договір застави майнових прав на виручку за договорами купівлі-продажу, які будуть укладені відповідно до угод позичальника № 05/2 від 08.02.2010 р. з ТОВ „Трейдніком-плюс” та № 5/03 від 09.02.2010 р. з ТОВ „МЧМ”, загальною заставною вартістю не менше 25000000,00 грн.(п. 1.3.2 кредитного договору);

3)з поручителем договір застави майнових прав на виручку за діючими договорами оренди приміщень, які укладені поручителем з ПП „ОСОБА_1”, ПП „ОСОБА_2”, НВФ „Мікротех”, ТОВ „Інженерні рішення”, ПП „ОСОБА_3”, ТОВ „Золотий куб”, ПП „ОСОБА_4”, ПП „ОСОБА_5”, ПП „ОСОБА_6”, ПП „ОСОБА_7”, ПП „ОСОБА_8”, ПП „ОСОБА_9”, ТОВ „Захід ТМ”, ПП „ОСОБА_10” та ПП „ОСОБА_11”, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною заставною вартістю не менше 62400 грн., що дорівнює місячній сумі платежу (п. 1.3.3 кредитного договору).

Порядок надання кредиту та сплати процентів і комісій передбачені в статті 2 вказаного кредитного договору.

Так, в п.2.1 кредитного договору зазначено, що видача траншів кредиту на цілі, визначені п. 1.2 цього договору, проводиться шляхом перерахування кредитних коштів позичальника з позичкового рахунку № 20631034260001, відкритого в ПАТ „АКБ „Київ”, на поточний рахунок № 26000034260001, відкритий в ПАТ „АКБ „Київ”, в межах максимального ліміту заборгованості, що діє на дату оплати на підставі письмового звернення позичальника.

Моментом (днем) надання траншу кредиту вважається день перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з позичкового рахунку перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника в сумі відповідного траншу кредиту (п. 2.2 кредитного договору).

Моментом (днем) повернення траншу кредиту вважається день зарахування на позичковий рахунок кредитора суми траншу кредиту (п. 2.3 кредитного договору).

П.2.4 кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повному обсязі.

Відповідно до п. 2.5, п. 3.3.5 кредитного договору сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 5-го числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, на рахунки № 29096034260001 та/або № 20686034260001, відкриті в ПАТ „АКБ „Київ”.

Згідно положень п. 2.6 кредитного договору нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді (28-29-30-31/календарний рік). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

В силу частини 1 статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банківський кредит - будь-яке зобовязання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ч. 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Укладений між позивачем та третьою особою кредитний договір є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, банк виконав взяті на себе зобов'язання по кредитному договору № 004/10 від 26.02.2010 року, відкривши позичальнику позичковий рахунок та перерахувавши кредитні кошти в сумі 40900000,00 грн., що підтверджується виписками банку по особовому рахунку позичальника ТОВ „Интер ЛТД”.

Однак, як вказує позивач, в порушення вищевказаних умов кредитного договору та положень законодавства третя особа - ТОВ „Интер ЛТД” не повернув у строк до 26.08.2010 р. частину кредитних коштів у розмірі 1350000,00 грн., яку це обумовлено п. 1.1.1. кредитного договору. До того ж, за твердженнями позивача, починаючи з 30.04.2010 р. позичальник взагалі не проводив оплату заборгованості по відсотках і станом на 30.08.2010 р. прострочена заборгованість по відсоткам за період з 30.04.2010р. по 29.07.2010р. становить 2 783 441,10 грн.

Між тим неповернення позичальником отриманих кредитних коштів за вищевказаним кредитним договором та несплата нарахованих процентів за користування кредитними коштами є порушенням умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Так, враховуючи вищевикладене, у зв'язку з неповерненням позичальником частини кредитних коштів у строк, визначений умовами п.1.1 кредитного договору, суд погоджується з доводами позивача про наявність у останнього права на дострокове повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, а також штрафних санкцій за порушення умов кредитного договору.

Адже невиконання зобовязання або виконання зобовязання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання

В свою чергу відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Разом з тим частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом зазначеним кредитним договором передбачена відповідальність боржника у вигляді пені.

Згідно пункту 4.2. кредитного договору у разі прострочення позичальником строків сплати процентів, визначених цим договором, а також строків повернення кредиту, визначених умовами кредитного договору, позичальник сплачує позивачу пеню в розмірі 1% в національній валюті України, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку з несплатою позичальником процентів за користування кредитними коштами сума нарахованої позивачем пені станом на 30 серпня 2010 року становить 149 167,34 грн.

Крім того, у зв'язку з порушенням позичальником вимог п. 3.3.3 кредитного договору (яким передбачений обовязок позичальника укласти договори, визначені п. 1.3 цього договору, на узгоджених з кредитором умовах протягом одного робочого дня від дати укладання цього договору) позивачем на підставі п. 4.3.1. та п.1.3.позивачем додатково нараховано штраф у розмірі 125 000,00 грн. Зокрема, згідно п. 4.3.1 кредитного договору у разі порушення позичальником протягом більше ніж 30 календарних днів вимог п. 3.3.7 цього договору останній сплачує кредитору штраф у розмірі 0,5% від суми невиконаного (простроченого) зобовязання за кожний випадок, а вимог п.п. 3.3.3, п. 3.3.8 цього договору штраф у вищезазначеному розмірі, який обчислюється відповідно від заставної вартості предмета іпотеки, зазначеної в п. 1.3 цього договору, та від суми, що підлягає достроковому погашенню.

Також у зв'язку з порушенням позичальником вимог п. 3.3.13 кредитного договору (яким передбачений обовязок позичальника надавати кредитору щоквартально, не пізніше 25-го числа першого місяця кварталу, наступного за звітним, належним чином засвідчені: бухгалтерський баланс (форма 1), звіт про фінансові результати (форма 2), розшифровку дебіторської та кредиторської заборгованості за встановленою кредитором формою, інші документи за вимогою кредитора) позивачем на підставі п. 4.3.4 кредитного договору нараховано позичальнику штраф у розмірі 2 045 000,00 грн. Так, у разі порушення позичальником вимог п.п. 3.3.11, 3.3.13, 3.3.14, 3.3.15 цього договору він сплачує кредитору штраф у розмірі 0,05% від суми максимального ліміту заборгованості, визначеного п. 1.1.1 цього договору, за кожний випадок.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відтак, станом на 30.08.2010 р. за позичальником ТОВ „Интер ЛТД” рахується заборгованість перед позивачем за вказаним кредитним договором в розмірі 46 002 608,44 грн., у т.ч. 40 900 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 2 783 441,10 грн. - заборгованість по процентам за період з 30.04.2010 р. по 29.07.2010 р.; 149 167,34 грн. - пеня за несвоєчасне повернення процентів по кредиту; 125 000,00 грн. - штраф за порушення п.3.3.3 кредитного договору; 2 045 000,00 грн. - штраф за порушення п.3.3.13 кредитного договору.

Розмір вказаної суми заборгованості та відсутність порушень умов договору з боку третої особи як позичальника не спростовано ні відповідачем, ні третьою особою. Адже, частиною другою статті 22 ГПК України, передбачено, що сторони, а також треті особи мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Між тим у даній справі з метою задоволення вимог банку за вищевказаним кредитним договором № 004/10 від 26.02.2010 р. на вказану вище суму боргу в розмірі 46 002 608,44 грн. позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки за укладеним між банком і відповідачем іпотечним договором.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 26 лютого 2010 р. між Публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний банк „Київ” (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Адікт” (іпотекодавець) був укладений іпотечний договір, що був посвідчений 26 лютого 2010 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В. та зареєстрований в реєстрі за №198.

Відповідно до п. 1.1 вказаного іпотечного договору відповідач передав в іпотеку позивачу в якості забезпечення виконання позичальником ТОВ „Интер ЛТД” (третя особа) за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 004/10 від 26.02.2010 р., укладеним між банком та третьою особою, наступне нерухоме майно: нежитлові будівлі та споруди загальною площею 10349,1 кв.м, які в цілому складаються з: літ. „А” -адміністративно-виробнича будівля № 2 загальною площею 4120,8 кв.м; літ. „Б” - виробнича будівля № 1 - 4611,2 кв.м; літ. „В, В1” - склад-допоміжна будівля № 1-732,4 кв.м; літ. „Г” - виробнича будівля № 3 загальною площею 269,2 кв.м; літ. „Д” - склад № 2 загальною площею 47,3 кв.м; літ. „И” - виробнича будівля № 4, № 5 загальною площею 226,7 кв.м; літ. „К” - підсобна будівля № 1 загальною площею 52,6 кв.м; літ. „М, М1” - допоміжна будівля № 1, загальною площею 219,2 кв.м; літ. „Л” - підсобна будівля № 2 загальною площею 69,7 кв.м; літ. „І” - вимощення, 1-6 - огорожа, що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Одеса, вулиця Космонавта Комарова, будинок 14, та належать іпотекодавцю на праві власності.

Згідно п. 1.2 іпотечного договору вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 42 362 500,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст. 1 Закону України „Про іпотеку” іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України „Про іпотеку” за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 33 Закону України „Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

П. 4.1 іпотечного договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання третьою особою позичальником зобов'язання за кредитним договором № 004/10 позивач має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.6. іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється іпотекодержателем на свій вибір в один із наступних способів:

-на підставі рішення суду (п. 4.6.1); або

-на підставі виконавчого напису нотаріуса (п. 4.6.2); або

-шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України „Про іпотеку” (п. 4.6.3); або

-шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України „Про іпотеку” (п. 4.6.4); або

-шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладання договору купівлі-продажу предмету іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати” (п. 4.6.5).

Згідно з п. 4.7. іпотечного договору у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмету іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, а саме:

- шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України „Про іпотеку” (п. 4.7.1); або

- шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження (п. 4.7.2).

Згідно ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 591 Цивільного кодексу України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

В силу ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом або договором.

Так, за загальним правилом право звернення стягнення на предмет застави виникає у заставодержателя, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. До того ж право звернення стягнення на заставлене майно належить заставодержателю і тоді, коли забезпечене заставою зобов'язання боржника не виконано третіми особами, за дії яких боржник несе відповідальність (п. 8 Розяснень Вищого Арбітражного суду України від 24.12.1999 р. N 02-5/602 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу").

Між тим в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували виконання зобовязань за кредитним договором № 004/10 від 26.02.2010 р. позичальником ТОВ „Интер ЛТД”. Звернення стягнення на заставлене майно є правом, а не обов'язком заставодержателя. Тому справи зі спорів, пов'язаних з невиконанням боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання (наприклад, за позовами про стягнення відповідних коштів з боржника або поручителя чи гаранта) повинні бути розглянуті по суті незалежно від того, чи реалізував кредитор (заставодержатель) це право (п. 8.5 Розяснень Вищого Арбітражного суду України від 24.12.1999 р. N 02-5/602).

Отже, у зв'язку з тим, що позичальник порушив строки сплати процентів за користування кредитом відповідно до п. 2.5. кредитного договору, а також у строк, визначений п.1.1 кредитного договору, не повернув частину кредитних коштів, відповідно позивач набув право достроково стягнути кредит, проценти за його користування та штрафні санкції.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 26.02.2010 р. за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах, оскільки таке право звернення стягнення на предмет іпотеки виникло у позивача у звязку з невиконанням третьою особою умов кредитного договору № 004/10 від 26.02.2010 р., що було встановлено судом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ” відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, у звязку з чим підлягають задоволенню.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Адікт”, третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Интер ЛТД”, про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог в сумі 46002608,44 грн. задовольнити.

2.Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 26.02.2010 р., що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В. 26.02.2010 р. і зареєстрований в реєстрі за №198, а саме на нежитлові будівлі та споруди загальною площею 10349,1 кв.м, які в цілому складаються з: літ. „А” -адміністративно-виробнича будівля № 2 загальною площею 4120,8 кв.м; літ. „Б” - виробнича будівля № 1 - 4611,2 кв.м; літ. „В, В1” - склад-допоміжна будівля № 1 - 732,4 кв.м; літ. „Г” - виробнича будівля № 3 загальною площею 269,2 кв.м; літ. „Д” - склад № 2 загальною площею 47,3 кв.м; літ. „И” - виробнича будівля № 4, № 5 загальною площею 226,7 кв.м; літ. „К” - підсобна будівля № 1 загальною площею 52,6 кв.м; літ. „М, М1” - допоміжна будівля № 1, загальною площею 219,2 кв.м; літ. „Л” - підсобна будівля № 2 загальною площею 69,7 кв.м; літ. „І” - вимощення, 1-6 - огорожа, що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Одеса, вулиця Космонавта Комарова, будинок 14, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю „Адікт” (м. Одеса, вул. Базарна, 71; код ЄДРПОУ 32432025) для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк „Київ” (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22; код ЄДРПОУ 14371869) за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 004/10 від 06.02.2010 р. на загальну суму 46002608/сорок шість мільйонів дві тисячі шістсот вісім/гривень 44 коп. за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.

3.СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Адікт” (м. Одеса, вул. Базарна, 71; код ЄДРПОУ 32432025) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк „Київ” (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22; код ЄДРПОУ 14371869) витрати по сплаті державного мита в розмірі 25500/двадцять пять тисяч пятсот/грн. 00 коп., витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236/двісті тридцять шість/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку на подання апеляційної скарги з дня його підписання, якщо не буде подано апеляційну скаргу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 29.11.2010 р.

Суддя