Ухвала суду № 127597291, 16.05.2025, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8446/25

Провадження № 1-кс/344/3675/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42024092780000335 відомості про яке 14 жовтня 2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 361-2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обгрунтування якого покликався на те, що П`ятим слідчим відділом (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені, № 42024092780000335 відомості про яке 14жовтня 2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 361-2 КК України.

Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №122-ОС від 13.02.2024 підполковника ОСОБА_4 призначено на посаду першого заступника начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Водночас, підполковник ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Державної прикордонної служби України, згідно п.п. 4, 12, 14, 15, 48 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» має право шляхом опитування осіб з`ясовувати підстави перетинання державного кордону України, вимагати від фізичних осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Державної прикордонної служби України, здійснювати адміністративне затримання осіб на підставах і на строки, визначені законами, здійснювати на підставах та в порядку, встановлених законодавством, візуальний огляд осіб, речей, товарів (вантажів), транспортних засобів (поверхнева перевірка), а так само особистий огляд затриманих осіб та огляд і, в разі потреби, вилучення речей, що можуть бути речовими доказами або заподіяти шкоду життю і здоров`ю людини, використовувати і застосовувати заходи примусу (фізичний вплив, спеціальні засоби, вогнепальну зброю, озброєння та бойову техніку) в порядку та на підставах, передбачених цим Законом, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно посадової інструкції ОСОБА_4 перший заступник начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » є основним організатором роботи відділу, він особисто координує роботу управління та структурних підрозділів відділу, інформує їх про отримання завдання та обстановку на ділянці кордону, вказує, які дані і до якого часу потрібно підготувати, віддає попередні розпорядження підпорядкованим підрозділам. Перший заступник начальника відділу підпорядковується начальнику відділу і є прямим начальником для усього особового складу відділу. У разі відсутності начальника відділу, його облов`язки у повному обсязі виконує перший заступник начальника відділу.

Перший заступник начальника відділу зобов`язаний організовувати роботу посадових осіб відділу зі службовими не секретними документами та документами, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави; організовувати зв`язок у відділі, перевіряти стан і готовність засобів, телекомунікації та комплексів інформаційно-телекомунікаційних систем, розробляти заходи для приховуваного управління та здійснювати контроль за їх виконанням.

Таким чином, підполковник ОСОБА_4 обіймаючи посаду першого заступника начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно наділений функціями представника влади, а тому відповідно до ст. 18 КК України та примітки 1 до ст. 364 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Згідно ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_4 забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

Статтею 24 цього ж Закону визначено, що службові особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: 1) відмовитися від пропозиції; 2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; 3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; 4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації.

Відповідно до п. b) ст. 15 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції, яка ратифікована Верховною Радою України 18.10.2006 та набрала чинності для України 01.01.2010, кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочинами наступних дій, якщо вони вчинені умисно, зокрема, вимагання або прийняття державною посадовою особою, особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги для самої посадової особи чи іншої фізичної або юридичної особи, щоб ця посадова особа вчинила будь-яку дію чи утрималась від вчинення дій під час виконання своїх посадових обов`язків.

Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб на всій території України.

В подальшому, строк дії введеного на території України воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та триває на даний час.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб врегульовано положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Проте, ОСОБА_4 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище та наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, у порушення вимог вказаних нормативних актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою незаконного збагачення, став на шлях злочинної діяльності та вчинив кримінальне правопорушення, пов`язане з одержанням неправомірної вигоди за вчинення ним дій, пов`язаних з використанням свого службового становища та влади, за наступних обставин.

Так, у вересні 2024 року, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено ОСОБА_7 , походячи військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час несення служби, зустрів свого керівника ОСОБА_4 , який під час розмови із ОСОБА_7 повідомив, що у нього наявний доступ до закритих автоматизованих баз даних Держаної прикордонної служби України ІТС ПК «Гарт-1» та ПС «Ризик".

У зв`язку із цим, ОСОБА_7 на початку жовтня 2024 року звернувся до свого керівника - першого заступника начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , з метою отримання інформації яка міститься у базах даних Держаної прикордонної служби України.

У цей час, у ОСОБА_4 виник злочинний корисливий умисел, направлений на одержання від ОСОБА_7 неправомірної вигоди для себе за надання відомостей із закритих автоматизованих баз даних Держаної прикордонної служби України ІТС ПК «Гарт-1» та ПС «Ризик».

Надалі, 15.02.2025, ОСОБА_4 , перебуваючи поряд із ТЦ «Велмарт», що по вул. Коновальця 221 у м. Івано-Франківську, під час зустрічі із

ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел, зазначив останньому, що він може надати відомості із закритих автоматизованих баз даних Держаної прикордонної служби України ІТС ПК «Гарт-1» та ПС «Ризик" за надання на свою користь неправомірної вигоди у розмірі 40 доларів США за одну особу та в подальшому повідомить механізм передачі даних.

Після цього, ОСОБА_4 20.02.2024 о 08 год 40 хв, реалізовуючи свій єдиний злочинний умисел, направлений на одержання від ОСОБА_7 неправомірної вигоди за надання відомостей із закритих автоматизованих баз даних Держаної прикордонної служби України ІТС ПК «Гарт-1» та ПС «Ризик", діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, під час телефонної розмови за допомогою меcенджера WhatsApp, повідомив ОСОБА_7 про необхідність встановлення на мобільний телефон додатку Xabber на який необхідно йому надсилати анкетні відомості осіб, для перевірки по вищевказаних базах.

У подальшому, у період із 22.02.2025 по 01.03.2025 ОСОБА_7 , керуючись вказівками ОСОБА_4 , за допомогою наявному у мобільному телефоні додатку Xabber надсилав останньому анкетні відомості по 17 особам для їх перевірки в закритих автоматизованих баз даних Держаної прикордонної служби України ІТС ПК «Гарт-1» та ПС «Ризик" та в свою чергу, через меcенджера WhatsApp отримував від ОСОБА_4 відомості із вищевказаних баз даних.

Надалі, 14.03.2025 ОСОБА_4 , будучи особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, використовуючи свої організаційно-розпорядчі функції,діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, через ОСОБА_8 , який не був обізнаний у злочинній діяльності останнього, перебуваючи на території відділу інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться у АДРЕСА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоди у розмірі 680 доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на 14.03.2025 становило 28 238,36 гривень, за надання відомостей по 17 особах із закритих атоматизованих баз даних Держаної прикордонної служби України ІТС ПК «Гарт-1» та ПС «Ризик».

У подальшому, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, направлений на одержання від ОСОБА_7 неправомірної вигоди, будучи особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, використовуючи свої організаційно-розпорядчі функції, з метою конспірації вчинення ним кримінального правопорушення та приховування своєї злочинної діяльності, надав ОСОБА_7 вказівку встановити на мобільний телефон додаток Trima, за допомогою якого, у період із 14.04.2025 по 22.04.2025 останній, керуючись вказівками ОСОБА_4 надсилав йому анкетні відомості по 26 особам для їх перевірки в закритих автоматизованих баз даних Держаної прикордонної служби України ІТС ПК «Гарт-1» та ПС «Ризик».

Надалі, 12.05.2025 ОСОБА_4 , будучи особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, використовуючи свої організаційно-розпорядчі функції,діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, перебуваючи на в м. Івано-Франківську по вул. Степана бандери 60А, о 17 год 30 хв, одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоди у розмірі 1040 доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на 12.05.2025 становило 43 208,88 гривень, за надання відомостей по 26 особах із закритих атоматизованих баз даних Держаної прикордонної служби України ІТС ПК «Гарт-1» та ПС «Ризик», чим вчинив одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища,тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України.

12.05.2025 о 17.30 год. в порядку ст. 208 КПК України року затримано ОСОБА_4 , який добровільно видавгрошові кошти у сумі 1040 доларів США, серії та номера купюр співпадають із протоколом огляду та вручення грошових коштів від 12.05.2025.

13.05.2025 о 15.05 год. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження, найбільш вагомими серед яких є:

- протоколи допитів свідка ОСОБА_7 від 23.10.2024, 18.02.2025, 12.05.2025;

- протоколами оглядів та вручення грошових коштів від 14.03.2025, 12.05.2025

- протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 15.03.2025;

- протоколами проведення НСРД від 31.03.2025, 28.04.2025,01.04.2025;

- протокол затримання ОСОБА_4 від 12.05.2025;

- іншими матеріалами кримінального провадження.

Вказані матеріали є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Вручене ОСОБА_4 повідомлення про підозру повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини, щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990, п. 32, Series A, N 182).

Кримінальне правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачене максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання визначеним законодавством ризикам виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

- п. 1 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Оскільки підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, останній може виїхати за межі м. Івано-Франківська та території України чи іншим чином переховуватися з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене діяння, що свідчить про неможливість запобігання цьому ризику шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Беручи до уваги, що ОСОБА_4 обіймає посаду першого заступника начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ІНФОРМАЦІЯ_1 ,безпосередньо здійснює функції охорони Державного кордону України, досконало знає ділянку кордону із республікою Румунією, тобто використовуючи наявні у ньогонавички, вміння, знання та будучи прями керівником військовслужбіввідділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », має реальну можливість перетнути кордон України з метою подальшогопереховуваннявід органу досудовогорозслідування та суду.

В той же час, останнійобізнаний із методами пошуку злочинців та має спеціальні знання щодо маскування та виявлення осіб котрі ведуть стеження.

Останній розуміючи факт проведення досудового розслідування відносно нього, може переховуватись з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Обґрунтовуючи необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід врахувати, правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні по справах «Москаленко проти України» від 20.05.2010 року, «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, де Суд вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від суду.

Окрім того, як зазначено у п. 58 рішення ЄСПЛ у справі «Becciev v. Moldova» від 04.10.2005 року (Бекчієв проти Молдови), ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню;

- п. 2 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Оскільки підозрюваний ОСОБА_4 на даний час перебуває на посаді першого заступника начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній може бути знайомий із значною кількістю посадових осіб державних органів та за допомогою них впливати та спотворювати документи, які на даний час органом досудового розслідування ще не віднайдені.

Так станом на даний час, органом досудового розслідування не отримано документів, які підтверджують факт входу та перевірки осіб в автоматизованих баз даних Держаної прикордонної служби України ІТС ПК «Гарт-1» та ПС «Ризик".

- п. 3 незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. ОСОБА_4 із врахування свого службового становища, може протиправно впливати на свідків у кримінальному провадженні, а саме військовослужбовців, які перебувають у його прямому підпорядкуванні.

З урахуванням відомих ОСОБА_4 обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, не перебуваючи під вартою він зможе вступати у поза процесуальні відносини із вищевказаними службовими особами,надавати їм поради чи схиляти їх до дачі певних показань в ході слідства.Вказане створює загрозу тиску та підбурювання таких осіб до дачі ними неправдивих показань або відмови від надання таких.

Окрім цього у кримінальному провадженні не встановлено усіх осіб, яким можуть бути відомі обставини, які мають значення для кримінального провадження, а відсутність належного та ефективного заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного може негативно відобразитися на результатах досудового розслідування.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 23 КПК України про те, що не можуть бути визнанні доказами відомості, що містяться в показання речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, зазначений ризик існує, так як вказані вище особи не були допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження та до проведення такого допиту можуть змінити свої показання, які вони надавали під час досудового розслідування.

- п. 4 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.За час праці у Державній прикордонній службі Україниз`явились міцні робочі та позаробочі зв`язки з працівниками державних та правоохоронних органів місцевого та загальнодержавного рівня, що в свою чергу могло збільшити корупційні ризики при перебуванні на займаній посаді. Вказані зв`язки можуть бути використані ОСОБА_4 для впливу на досудове розслідування кримінального провадження та його судового розгляду.

Крім того, обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу, відмінного від тримання під вартою, дозволить останньому координувати та узгодити свої дії з іншими особами, які можуть бути причетними до вчинення злочину, що мають можливість впливати на викривлення значимих даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідуванню, використати свої зв`язки для незаконного впливу на понятих, які брали участь у першочергових слідчих діях, створення неправдивих показань чи штучних доказів.

- п. 5 вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Згідно з рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» від 12.12.1991 ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи. Рішенням ЄСПЛ у справі «Сельчук проти Туреччини» від 24.04.1998 визначено, що підставою виникнення ризику вчинення нових правопорушень може бути попереднє притягнення особи до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_4 тривалий період часу уникав притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки обізнаний із методами проведення досудового розслідування та конспіративно здійснював свою протиправну діяльність та неодноразово змінював методи конспірації, що підтверджується матеріалами досудового розслідування.

За таких обставин ризик перешкоджанню кримінальному провадженні, вчинення нових злочинів продовження злочинної діяльності, передбачений п. 5ч. 1 ст. 177 КПК України, є очевидним та таким, що може справдитися із великим ступенем вірогідності.

Враховуючи вище наведені ризики, займану посаду підозрюваного, обрання запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання неможливе.

Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки не може запобігти зазначеним ризикам, оскільки до органів досудового розслідування не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.

Застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту також є недоцільним, оскільки останній вчинив злочини, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів. Застосування такого запобіжного заходу жодним чином не мінімізує наведені вище ризики.

Таким чином, із урахуванням вищевказаних ризиків, які виникли внаслідок протиправних ОСОБА_9 , жоден інший більш м`який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, окрім як тримання під вартою, не забезпечить належну поведінку підозрюваного щодо виконання ним процесуальних рішень.

При цьому застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту стосовно підозрюваного ОСОБА_4 не суперечитиме вимогам п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

З огляду на це, застава у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 242240 гривень здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених в ньому, просив клопотання задовольнити та застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні частково заперечили протии клопотання, просили визначити мінімальний розмір застави.

Заслухавши прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як встановлено слідчим суддею, 12.05.2025 о 17.30 год. в порядку ст. 208 КПК України року затримано ОСОБА_4 , який добровільно видавгрошові кошти у сумі 1040 доларів США, серії та номера купюр співпадають із протоколом огляду та вручення грошових коштів від 12.05.2025.

13.05.2025 о 15.05 год. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження, найбільш вагомими серед яких є:

- протоколи допитів свідка ОСОБА_7 від 23.10.2024, 18.02.2025, 12.05.2025;

- протоколами оглядів та вручення грошових коштів від 14.03.2025, 12.05.2025

- протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 15.03.2025;

- протоколами проведення НСРД від 31.03.2025, 28.04.2025,01.04.2025;

- протокол затримання ОСОБА_4 від 12.05.2025;

- іншими матеріалами кримінального провадження.

Вказані матеріали є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачене максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження та інших матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177КПК України: можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 361-2 КК України, кримінальне правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачене максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна,

обрання більш м`якого запобіжного заходу не являється за можливе, оскільки цього буде недостатньо для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором доведено існування частини зазначених у клопотанні ризиків.

Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором доведено, що в даному кримінальному провадженні, враховуючи конкретні його обставини та інкриміновану ОСОБА_4 участь у кримінальному правопорушенні, наслідки даного правопорушення, щодо підозрюваного неможливим є застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання тим ризикам, існування яких доведено в судовому засіданні.

На думку слідчого судді, застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, цілодобового домашнього арешту, як про це клопотали сторона захисту, не унеможливить прояву встановлених слідчим суддею ризиків, та не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260,261, 437-442 Кримінального кодексу України.

Вирішуючи питання щодо визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя враховує відношення самого підозрюваного до інкримінованих йому дій, його дохід, стан його здоров`я, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, оренду квартири в м. Івано-Франківську,

Зважаючи на викладене, слідчий суддя вважає за необхідне в рамках даного кримінального провадження визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному ОСОБА_4 , його майновий стан , вважаю за необхідне визначити заставу в межах 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 90 840,00 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, за висновком слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, слідчий суддя відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в межах 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 90 840 гривень 00 коп., з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання, і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк до 09 липня 2025 року включно.

Взяти підозрюваного ОСОБА_4 під варту в залі суду, а тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Розмір застави визначити в межах 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 90 840 гривень 00 коп., яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів Державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_10 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено і підписано 16.05.2025 року.

Слідчий суддя ОСОБА_11