Рішення № 12759626, 30.11.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2010 р. Справа № 8/153/10

За позовом Приватного підприємства “Промислові абразиви”,

65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 1, кв. 9,

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Вадан Ярдс Океан”,

54050, м. Миколаїв, вул. Заводська площа, 1,

про стягнення коштів у сумі 36680 грн. 27 коп., -

Суддя Гриньова –Новицька Т.В.

Представники:

Від позивача –Саєнко Р.К., дов. від 25.11.2010р.

Від відповідача –Трунова О.А., дов. від 05.01.2010р.

Суть спору: Приватне підприємство “Промислові абразиви” (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Вадан Ярдс Океан” (далі - відповідач) коштів у сумі 36680 грн. 27 коп., з яких: 30118 грн. 52 коп. - основний борг за поставлений на підставі Договору поставки № 01/06-07 від 15.06.2007р. товар; 2686 грн. 25 коп. –пеня; 997 грн. 50 коп. –три проценти річних; 2878 грн. –інфляційні втрати, а також про стягнення коштів на погашення судових витрат по справі, які складаються з державного мита у сумі 366 грн. 82 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав і наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у відзиві на позовну заяву і у судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 30118 грн. 52 коп. визнав повністю; в частині вимог про стягнення пені відповідач заперечує, посилається на сплив позовної давності, звернувся до суду із заявою про застосування позовної давності, у зв'язку з цим, просить суд відмовити у задоволенні позову в цій частині; щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідач не погодився з порядком, у якому зазначені суми розраховані позивачем, при цьому надав контррозрахунок, згідно з яким розмір втрат від інфляції складає 2297 грн. 85 коп., а трьох процентів річних –997 грн. 32 коп.

Також у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд при прийнятті рішення скористуватися наданим йому п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України правом - розстрочити виконання рішення. У судовому засіданні представник відповідача не наполягав на задоволенні судом цього клопотання.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

Встановив:

15.06.2007р. між сторонами укладено договір поставки № 01/06-07 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставляти, а відповідач –приймати та оплачувати промислове обладнання та інструменти (далі - товар), на умовах викладених у даному Договорі.

Згідно з п. п. 1.2, 1.3 Договору позивач зобов'язався поставляти товар у відповідності до специфікацій, підписаних сторонами, які є додатками до даного Договору. Загальна сума Договору визначається на підставі підписаних сторонами специфікацій.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 Договору відповідач складає заявки на необхідний йому товар у письмовій формі та направляє їх факсимільним зв'язком позивачу. Позивач, протягом трьох днів з моменту отримання заявки відповідача, формує замовлення та складає специфікацію із зазначенням видів товару, його асортименту, кількості, цін, строків доставки, і надає її на підпис відповідачу. Підписання відповідачем специфікації означає, що він прийняв запропоновані йому позивачем умови поставки такої партії товару (ціни, кількість, асортимент, строки доставки тощо), і що сторони досягли згоди з усіх істотних умов поставки такої партії товару.

Як визначили сторони в п. 2.8 Договору, датою поставки відповідної партії товару вважається дата, що її містить видаткова (товарно-транспортна) накладна, що підтверджує факт передачі такої партії товару відповідачу.

Згідно з п. 3.1 Договору відповідач зобов'язався здійснювати 100% оплату вартості кожної партії товару протягом тридцяти календарних днів від дати поставки такої партії товару у відповідності до умов даного Договору, якщо в специфікації на зазначену партію товару сторони не обумовили інше. Оплата вартості кожної окремої партії товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

На виконання умов Договору позивач за видатковими накладними № РН-0000006 від 23.03.2009р., № РН-0000011 від 09.07.2009р., № РН–0000014 від 17.08.2009р., № РН-0000015 від 15.09.2009р., № РН-0000016 від 23.09.2009р. поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 30118 грн. 52 коп.

Відповідач свої зобов’язання за Договором в частині оплати товару не виконав, станом на день розгляду спору борг відповідача перед позивачем становить 30118 грн. 52 коп.

Несплатою 30118 грн. 52 коп. боргу за поставлений товар, відповідач порушує права позивача, умови договору та вимоги ст. 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України), ст. 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України). За вказаними нормами зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору і кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

За порушення відповідачем строків оплати поставленого йому товару сторони в п. 5.2 Договору встановили відповідальність замовника (відповідач у справі) у вигляді пені у розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

          Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У зв’язку із невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором в частині оплати товару, позивачем на підставі п. 5.2 Договору, ст. ст. 549, 611 ЦК України, а також ст. ст. 193, 230 ГК України, нараховано пеню у сумі 2686 грн. 25 коп., розрахунок якої наведений позивачем на а. с. 7-9.

Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

          Так, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

          Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За порушення строку оплати товару, поставленого за видатковими накладними № РН-0000006 від 23.03.2009р., № РН-0000011 від 09.07.2009р., № РН–0000014 від 17.08.2009р., № РН-0000015 від 15.09.2009р., № РН-0000016 від 23.09.2009р., позивачем нараховано пеню за період з 13.04.2010р. по 12.10.2010р. Строк позовної давності в один рік до вимог про стягнення пені за невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті партій товару, поставленого за вищезазначеними накладними, сплив 23.04.2010р., 09.08.2010р., 17.09.2010р., 15.10.2010р. та 23.10.2010р. відповідно.

З даною позовною заявою позивач звернувся до суду 05.11.2010р., тобто вже після спливу позовної давності до вимог про стягнення пені.

Отже, позивачем пропущена позовна давність до вимог про стягнення пені, при цьому поважності причин пропущення позовної давності позивач у заяві не зазначив.

25.11.2010р. відповідач звернувся до суду із заявою про застосування судом позовної давності до вимог про стягнення пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи сплив позовної давності до вимог про стягнення пені, а також заяву відповідача про застосування позовної давності, вона застосовується судом до вимог про стягнення пені у сумі 2686 грн. 25 коп., у зв'язку з цим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеної норми Закону позивач просить стягнути з відповідача 997 грн. 50 коп. –три проценти річних. Обчислення трьох процентів річних за прострочення виконання зобов'язання по оплаті товару поставленого за накладною № РН –0000006 від 23.03.2009р. позивач розпочинає з 22.04.2009р. Відповідач вважає такий розрахунок позивача помилковим, оскільки обов'язок відповідача щодо оплати товару виник 23.04.2009р. і саме з цієї дати має місце неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором в частині оплати за отриманий товар. Суд погоджується з позицією відповідача, у зв'язку з цим позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних підлягають задоволенню частково, у сумі 997 грн. 32 коп. (розрахунок наведений відповідачем у відзиві на позовну заяву а.с. 30).

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 2878, суд також погоджується із позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву, та контррозрахунком інфляційних втрат, здійсненим відповідачем з урахуванням рекомендацій, викладених у листі Верховного Суду України N 62-97р від 03.04.97р. У зв'язку з цим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, у сумі 2297 грн. 85 коп.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за Договором складає 33413 грн. 69 коп. (30118 грн. 52 коп. + 997 грн. 32 коп. + 2297 грн. 85 коп.).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на Договорі сторін, чинному законодавстві України, матеріалами справи підтверджені, тому підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 193, 230 ГК України, ст. ст. 256, 258, 261, 267, 526, 549, 610, 611, 625, 629 ЦК України, керуючись ст. ст. 44, 49, 78, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Вадан Ярдс Океан” (54050, м. Миколаїв, Заводська площа, 1; ідентифікаційний код 14307653) на користь приватного підприємства “Промислові абразиви” (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 1, кв. 9; ідентифікаційний код 35178025) 30118 (тридцять тисяч сто вісімнадцять) грн. 52 коп. - основний борг; 997 (дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 32 коп. –три проценти річних; 2297 (дві тисячі двісті дев'яносто сім) грн. 85 коп. –інфляційні втрати; 334 (триста тридцять чотири) грн. 14 коп. - на погашення витрат з оплати позовної заяви державним митом; 214 (двісті чотирнадцять) грн. 97 коп. - на погашення витрат з оплати інформаційно –технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 2686 грн. 25 коп. пені, 18 коп. трьох процентів річних та 580 грн. 15 коп. інфляційних втрат, - в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено “06” грудня 2010 року

Суддя